Досьє

Кар'єра:

2014 р. — Міністерство інфраструктури України

2015р. — Міністерство юстиції України

2020р. — Призначений на посаду т.в.о. голови Державного агентства резерву України

До призначення на посаду заступника голови Державного агентства резерву України Микита Барабаш був заступником директора департаменту державних закупівель, договірної роботи та взаємовідносин з державними підприємствами Міністерства юстиції та відповідав за планову фінансову та господарську діяльність державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства юстиції.

Народний депутат 9-го скликання, партія «Слуга народу»

Закінчив Київський національний університет внутрішніх справ України за спеціальністю «Правознавство».

Закінчив магістратуру Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління».

2007—2008 — ТОВ «Арт-Вега», юрист

2008—2009 — Управління державної служби Головного управління державної служби України (від 18 липня 2011 року — Національне агентство України з питань державної служби) в Кіровоградській області, юрисконсульт

2009—2010 — Управління державної служби Головного управління державної служби України (від 18 липня 2011 року — Національне агентство України з питань державної служби) в Кіровоградській області

2011—2011 — ТОВ «ДПЗКУ-МТС», менеджер з питань регіонального розвитку

2012—2012 — Державна інспекція сільського господарства України в Кіровоградській області, провідний юрисконсульт

2012—2015 — Державна інспекція сільського господарства України в Кіровоградській області, завідувач юридичним сектором

2017—2019 — Філія ПАТ «Державної продовольчо-зернової корпорація України» «Одеський зерновий термінал», юрисконсульт

З 08.2019 — Верховна Рада України, народний депутат України. Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики

Виховує двох доньок: Торохтій Олександру Богданівну, 2014 р.н. та Торохтій Катерину Богданівну, 2020 р.н.

Вік: 44 роки

Народився у смт Машівка Полтавської області.

1998 р. — закінчив Полтавський державний аграрний коледж управління та права (аграрний менеджмент).

2002 р. — закінчив Харківський державний економічний університет (економіст, кандидат економічних наук).

2008 р. — закінчив програму професійного розвитку Відкритого університету Великобританії (корпоративний менеджер).

Працював у центрі «Автоінформ».

2004-2012 рр. — працював в агрохолдингу «Кернел Груп».

2012 р. — очолив «Цукровий союз Укррос» (дочірній актив «Кернел Груп»).

2023 р. — голова правління «ДПЗКУ».

Депутат Полтавської обласної ради VI скликання, обраний у багатомандатному виборчому окрузі від політичної партії «Совість України», перебуває в однойменній фракції.

Сім'я: одружений, двоє дітей.

З 1997 по 2010 рік Жмак був членом ради директорів компанії «Київстар».

Потім обійняв посаду радника президента цієї ж компанії.

У 2011 році жмаки запропонували посаду виконавчого директора акціонерного товариства «ТНК-ВР Коммерс», пізніше він очолював цю компанію.

Жуковський Роман Сергійович, біографія

Голова підкомітету з питань антикорупційної політики в економічній сфері

Український політик та юрист. Народний депутат України Верховної Ради VIII скликання, кандидат юридичних наук (з 2003). Ввійшов до списку Блоку Петра Порошенка під номером 12.

З 1991 до 1996 року навчався в Київському університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю юрист-міжнародник, референт-перекладач з англійської мови.

Кандидатська дисертація «Конституційно-правові засади виборів Президента України: проблеми теорії і практики» (Одеська національна юридична академія, 2002).

У 2009 році присвоєне вчене звання доцента в галузі загальноправових наук.

Кар'єра

Жовтень 1996 — грудень 1997 — аспірант Інституту держави і права імені Володимира Михайловича Корецького НАН України.
Жовтень 1996 — грудень 1997 — помічник-консультант народного депутата України Михайла Рябця.
Грудень 1997 — липень 2000 — помічник Голови, липень 2000 — липень 2002 — керівник служби, перший помічник Голови, з липня 2002 — керівник секретаріату Центральної виборчої комісії.

17 лютого — 20 липня 2006 — член Центральної виборчої комісії.
З квітня 2007 до 20 травня 2009 був членом партії Народний союз «Наша Україна».
9 вересня 2011 вступив до партії «Фронт змін».
17 червня 2014 призначений Представником Президента України у Верховній Раді України VII скликання. Продовжив виконання своїх обов'язків у Верховній Раді України VІІI скликання.
15 лютого 2019 призначений керівником юридичного забезпечення виборчої кампанії кандидата в президенти України Петра Порошенка.

Дружина — Дарія Павленко, сестра екс-міністра сім'ї, молоді і спорту Юрія Павленка.

Народилася 17 липня 1986 року в м. Волочиськ Хмельницької області

Закінчила Волочиську ЗОШ №1.

Вищу освіту здобула у Хмельницькому Національному університеті.

Навчалася у бізнес-школі МІМ у Києві.

Працює в благодійному фонді Сергія Лабазюка «Ми поруч»

З листопада 2020 року – у жіночому русі «За Майбутнє».

Разом із чоловіким Сергієм Лабазюком виховують двох доньок – Євангеліну та Єлизавету.

Згідно декларації Сергія Лабазюка, у Віолетти Лабазюк у власності з листопада 2015 року знаходиться будинок у селі Розсоша Хмельницького району площею 665,6 кв.м. . 

У грудні 2019 року Віолетта Лабазюк стала власницею ще одного житлового будинку у селі Розсоша Хмельницького району – площею 220,5 кв.м. 

У власності Віолетти Лабазюк також є чотири земельні ділянки у селі Розсоша Хмельницького району. 

Екс-перший віцепрем'єр-міністр – міністр економіки України.

Український економіст, державний службовець. Колишній голова Державної податкової служби.

Народився:

21 вересня 1971 у с. Орловець, Городищенський район, Черкаська область.

Освіта: 

1988—1993 рр. — закінчив з відзнакою Київський економічний університет (спеціальність «Економічне і соціальне планування»).

Трудова діяльність:

1993—1994 рр. — експерт програми «Макроекономіка» Центру ринкових реформ у Києві. Повернувся до Сміли, де влаштувався на роботу до міської ради.

1994—1995 рр. — старший економіст міської ради.

1995—1997 рр. — завідувач відділу комунальної власності та підприємництва. Працював завідувачем відділу управління комунальною власністю Управління економіки та майна міста виконкому міськради.

На початку 1998 року призначений начальником управління економіки та майна. Обіймав посаду заступника міського голови з питань діяльності органів ради, був членом виконкому.

З вересня 1998 р.— заступник начальника управління з питань економіки Черкаської ОДА. Працював до лютого 1999 року. Перейшов на роботу до Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області.

З травня 1999 р. — перший заступник голови адміністрації.

Лютий 2003 р. — призначений головою Державної податкової адміністрації у Черкаській області.  Колишній заступник голови Кіровоградської облдержадміністрації.

З вересня 2007 р. — докторант Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України.

Вересень 2009 — червень 2011 рр. — заступник голови Державної податкової адміністрації.

До лютого 2012 р. — директор Департаменту оподаткування юридичних осіб Державної податкової служби.

З липня 2014 р. — помічник народного депутата Віктора Тимошенка.

2014—2015 рр. — радник голови Державної фіскальної служби.

Лютий 2012 — липень 2014 та з жовтня 2015 р. — перший віце-президент ПАО «Украгрохімхолдинг».

З 29 квітня 2020 — 20 травня 2021 р. — голова Державної податкової служби України.

20 травня — 3 дистопада 2021 р. — обіймав посаду першого віцепрем'єр-міністра – міністра економіки.

Цікава інформація:

Доктор економічних наук.

 Вільно володіє німецькою мовою.

Народився в смт Макарів Київської області 24 січня 1981 року. 

Освіта:

Вищу освіту здобув у Академії державної податкової служби України, в 2002 році отримав ступінь магістра управління державними фінансами, був стипендіатом Президента України. Кандидат економічних наук. Автор наукових досліджень на базі Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України, в 2009 році захистив дисертацію на тему «Державні єврооблігаційні запозичення України на міжнародному ринку капіталу» та здобув ступінь кандидата економічних наук.

Кар'єра:

З 2002 року працював на різних посадах у Міністерстві фінансів України, Державній податковій адміністрації України, Секретаріаті Кабінету Міністрів України.

З 2011 року працював у Координаційному центрі з упровадження реформ при Президентові України. Брав участь у розробці Бюджетного кодексу України, що був прийнятий у 2014 році. В подальшому працював експертом у «Bendukidze Free Market Center» і був академічним директором загальної програми KSE та GIZ 2015—2016 років «Лідерство в державних фінансах».

2016-2018 рр. — заступник Міністра фінансів України.

2018-2019 рр. — заступник Глави Адміністрації Президента України Ігоря Райніна.

У 2019 році балотувався до Верховної Ради IX скликання під номером 7 у списку партії «Українська Стратегія Гройсмана», яка до парламенту не пройшла.

Освіта:

У 2006 році закінчила Національний університет державної податкової служби України, спеціальність «Правознавство», кваліфікація магістр з права. Адвокат. Кандидат юридичних наук. Автор більше 20 наукових праць.

Кар'єра:

2003 р. – секретар-друкарка у Національному університеті державної податкової служби України.

2006-2010 рр. – спеціаліст у Юридичному управлінні Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва.

2010-2013 рр. – помічник судді у Окружному адміністративному суді міста Києва та помічник Голови Київського апеляційного адміністративного суду.

2013-2014 рр. – очолювала Управління комунікацій та забезпечення діяльності Голови Держземагентства.

2014-2015 рр. – начальник юридичного відділу Національного університету державної податкової служби України.

2015-2020 рр. – начальник юридичного відділу ТОВ «Юридичний центр Феміда-плюс», керівник ТОВ «Юридична компанія Еверест».

З 29 квітня 2020 р.  – перший заступник голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

26 травня 2020 р. день її народження співпав з призначенням т.в.о. голови Держгеокадастру.

Освіта.

Вища юридична.

Кар'єра.

До призначення заступникомі міністра  очолювала Департамент інвестицій у міністерстві. Діяльність департаменту спрямована на формування та реалізацію державної інвестиційної політики, розвиток державно-приватного партнерства та індустріальних парків.

Останні 9 років працювала в Мінекономіки у сфері інвестиційної діяльності.

24 липня 2020 р. - призначено заступником міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства. 

Народився 6 жовтня 1975 року у м.Стрий Львівської області.

Освіта:

Закінчив Львівський національний політехнічний університет. і має ступінь бакалавра бізнес-адміністрування. У 1996 році отримав диплом бакалавра з відзнакою за спеціальністю «Менеджмент». У 1997 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка» за спеціалізацією «Інженер-економіст». У 2001 році отримав диплом MBA бізнес-школи при університеті Вандербільта (США). У 2002 році отримав диплом з перепідготовки у Львівському національному університет ім. Івана Франка за спеціальністю «Юрист».

Кар'єра:

1996-1999 рр. – консультант з корпоративної реструктуризації в консорціумі компаній під егідою TACIS (Україна);

2001-2002 рр. – працював з продуктами і активами в енергетичній галузі в складі групи структурування угод компанії Enron;

2002-2004 рр. – старший консультант компанії GlobalSpec (США);

2004-2007 рр. – московське, а пізніше – київське представництво компанії Ernst & Young, де керував групою з надання консультаційних послуг із супроводу транзакцій і був партнером;

2007-2013 рр. – працював в інвестиційній компанії «Трійка Діалог Україна», де очолював інвестиційно-банківське управління і був керуючим директором, а потім став на чолі Департаменту корпоративного бізнесу в «СБЕРБАНК РОСІЇ»;

2013-2020 рр. – працював в агрохолдингу Ukrlandfarming, посада – заступник генерального директора;

З 17 березня 2020 року – міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України.

18 травня 2021 р. – Рада звільнила з посади міністра економіки.

Родина:

Дружина – Світлана Петрашко, син – Максим Петрашко.

Декларації:

2019 р.

Погляди:

Про пріоритетні завдання в економіці 

Пріоритетні завдання в економіці зараз — це два напрямки. Перше — підтримати і збалансувати українського виробника в ситуації, коли ринки будуть закриватися. Ринки Євросоюзу будуть вводити протекціоністські та інші заборони. Важливо зараз допомогти українському бізнесу зберегти виробництво, робочі місця, заробітну плату. Друге — створити фундаментальні умови для того, щоб український бізнес в Україні відчував себе добре. Якщо український бізнес в Україні буде відчувати себе добре, то буде і приплив іноземних інвестицій, і фінансування з-за кордону. Як він впорається з цим завданням, побачимо найближчим часом. 

Про розвиток АПК

Зараз стало розвивається тільки один сектор АПК – рослинництво, через те, що є чорноземи, хороша продуктивність і стабільний попит. Але всі інші суміжні галузі у нас стагнують. Зменшення поголів’я худоби продовжується. Виробництво свинини скорочується. Курятина і яйце – переважно внутрішні ринки. Потрібна активне лобіювання уряду, щоб ми виходили на зовнішні ринки. Україна відкрила свій ринок повністю, а нам не відкрили європейський ринок з різних причин.

Про ринки збуту

Україна на 70% — сировинна країна. На жаль, це насправді так. Посприяло цьому те, що Україна традиційно поставляла багато сировини, в першу чергу, продукцію чорної металургії, частково, зернові, навіть машинобудування було направлено на експорт в Росію, Китай, країни Близького Сходу тощо. З точки зору впливу на зовнішні ринки, це дуже важливо. Це можна конвертувати у інфраструктуру та інвестиції – ті самі контракти, які колись були підписані з Китаєм, правда, за старого режиму, передбачали суттєві інвестиції в аграрну інфраструктуру, натомість Україна зобов’язувалася гарантувати поставки агропродукції. Аналогічні домовленості можна досягнути і з іншими країнами, для яких важлива продовольча безпека. Тези Дональда Трампа, що необхідно переглянути торгівлю США та Китаю, теж можна використати як переговорний момент на свою користь.

Освіта:

У 1997 році закінчила Криворізький технічний університет за спеціальністю промислове та цивільне будівництво, а в 2001 році здобула ступінь магістра економіки підприємництва у Київському національному економічному університеті. З 2010 року сертифікований проектній менеджер AFM. Діючий студент Единбурзької Бізнес-Школи (Heriot-Watt University), програми MBA (сертифікована по 8 предметам з 9).

Кар'єра:

З липня 1997 року по квітень 1999 року працювала інженером оператором персонального комп’ютера МПП «Техпроцес».
З травня 1999 року по березень 2004 року – інженер проектно-конструкторського бюро, далі – інженер I категорії Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».
З березня 2004 року по грудень 2015 року працює на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у різних структурних підрозділах на посадах: начальника відділу зовнішнього проектування; менеджера по закупівлі послуг і менеджера по забезпеченню стратегічних та інвестиційних проектів.
З січня по квітень 2016 року – начальник відділу закупівель механічних матеріально-технічних ресурсів ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ».
З грудня 2016 року по серпень 2019 року – директор ТОВ «Закупівельні рішення».
З листопада 2017 по серпень 2019 року – комерційний директор ТОВ «СТЕМ Інжиніринг»

Указом Президента України від 2 вересня 2019 року №643/2019 призначена на посаду першого заступника Голови Антимонопольного комітету України – державного уповноваженого.

З 16 липня 2020 року голова АМК України

Народний депутат України, VII та VIII скликань. Заслужений юрист України. Член фракції Блоку Порошенка.

1980 — 1982 — служив у Радянській армії.
1988 — закінчив юридичний факультет КНУ за спеціальністю «Правознавство».
1988 — розпочав трудову діяльність у органах державної виконавчої влади та органах місцевого самоврядування м. Києва. Понад 10 років очолював Управління взаємодії з судами, правоохоронними органами та органами юстиції Київської міської державної адміністрації.
2004 — закінчив Національну Академію державного управління при Президенті України, за спеціальністю магістр державного управління.
2007 і — працював на посаді Голови правління БО «Фонд правоохоронних органів столиці».
2009—2010 —голова партії «Нова Країна».
2010 — член партії Удар[3].
2008—2012 — депутат VI скликання, Київської міської ради . Заступник голови постійної комісіі Київської міської ради з питань дотримання законності, правопорядку та запобіганню корупції
2012 — 2014 — народний депутат України VII скликання
2014 — на виборах до ВРУ вдруге обраний нардепом VIII скликання від Блок Порошенка (№ 25 у списку)
Член фракції Блоку Порошенка.
Голова підкомітету з питань правового статусу Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх членів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.

Одружений, виховує доньку.

Народився у місті Тбілісі. Оскільки в Грузії не традиційно називати імена по-батькові, Міхеіл Саакашвілі не представляється та не пропонує вживати Міхеіл Ніколозович у зверненні до себе. 

Його батько Ніколоз був лікарем, залишив родину коли Міхеіл був дитиною, тому ріс він з вітчимом Зурабо Кометіані. Кометіані був професором-психологом, головою наукової ради Інституту фізіології ім. Беріташвілі. Мати – Гіулі Аласанія, професор-історик. 

Освіта:

У 1992 р. з відзнакою закінчив факультет міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ. Навчався разом з Петром Порошенком. У 1994 р. закінчив магістратуру юридичного факультету Колумбійського університету Нью-Йорка. У 1995 р. здобув докторський ступінь в Університеті Джорджа Вашингтона у Флорентійській академії права. У 1995 р. закінчив Гаазьку академію міжнародного права. 

Кар'єра:

З 1992 р. – працював у Державному комітеті Грузії із захисту прав людини.

Політична діяльність:

1995-1999 рр., 1999-2000 рр. – депутат парламенту Грузії, голова комітету з конституційних, юридичних питань і законност, голова парламентської фракції «Союзу громадян».

2000 р. – віце-президент ПАРЄ. Член Головної ради Союзу громадян Грузії.

2000-2001 рр. – міністр юстиції Грузії.

2001 р. – обраний депутатом парламенту Грузії за мажоритарною системою. Створив політичну організацію «Єдиний Національний Рух», обраний головою Тбіліського сакребуло (представницькі збори). Один із ініціаторів масових демонстрацій протесту проти Шеварднадзе з вимогами відставки уряду та проведення нових виборів. Акція протесту завершилася так званою «революцією троянд» (20-23 листопада 2003).

Після зміщення Шеварднадзе висунув свою кандидатуру на дострокових президентських виборах. Вибори відбулися 4 січня 2004 року й завершилися перемогою Саакашвілі, за якого проголосували 96,27% виборців. На посаді президента заявляв про наміри повернути під контроль Грузії Південну Осетію та Абхазію, Після його зустрічі в Брюсселі з президентом Єврокомісії Романо Проді Грузія була включена в число держав-претендентів на членство в ЄС. Саакашвілі заявив, що Грузія має вступити в Євросоюз не пізніше 2009 року.

2 листопада 2007 р. – перед будинком грузинського парламенту почався безстроковий мітинг опозиції, однією з вимог якої був перехід до парламентської республіки. 7 листопада грузинський спецназ, використовуючи водомети та сльозогінний газ, розігнав мітинг, опозиція висунула умову негайної відставки Саакашвілі. При розгоні мітингу опозиції постраждали близько 500 людей. Влада заборонила телеканали «Кавкасія» та «Імеді», а також опозиційну телекомпанію «Руставі-2».

25 листопада 2007 р. – пішов у відставку з посту Президента. 

20 січня 2008 р. – 17 листопада 2013 р. – президент Грузії. 

Кримінальні справи:

23 березня 2014 р. – Саакашвілі викликають для свідчення в головну прокуратуру Грузії, плануючи допитати його з приводу помилування ним 2008 р. чотирьох високопоставлених співробітників департаменту конституційної безпеки МВС Грузії – Ґії Аланія, Автанділа Апциаурі, Александра Гачави та Міхеїла Бібілурідзе, засуджених як фігурантів справи про вбивство 28 січня 2006 р. банківського службовця Сандро Ґірґвліані, а також за протиправні дії на адресу його знайомого Левана Бухаідзе.

28 липня 2014 р. – екс-президента звинувачено у перевищенні повноважень при розгоні опозиційної акції у листопаді 2007 року, розгромі телекомпанії «Імеді» та вилученні власності в засновника цієї телекомпанії Бадрі Патаркацишвілі. 

1 серпня 2014 р. – Тбіліський міський суд задовольнив вимогу головної прокуратури Грузії та заочно обрав попереднє ув'язнення для Саакашвілі як запобіжний захід; Саакашвілі назвав свій заочний арешт необґрунтованим.

13 серпня 2014 р. – Саакашвілі було висунуто звинувачення в розтраті бюджетних коштів. За даними грузинської прокуратури Саакашвілі витрачав державні кошти на кухарів, масажистів, готелі та оренди яхт. Зокрема, його звинувачують, що в період з 2009 по 2012 роки лише на косметичні процедури для себе та сім'ї він витратив близько 450 тисяч доларів. 14 серпня Головна прокуратура Грузії оголосила Саакашвілі у внутрішньодержавний розшук. Сам він назвав звинувачення проти себе цинічними та безпідставними.

У вересні 2014 року Головна прокуратура Грузії наклала арешт на майно екс-президента, його дружини та матері. Прокуратура Грузії висунула Саакашвілі звинувачування у справі побиття 14 липня 2005 року члена парламенту країни Валерія Гелашвілі.

На батьківщині проти Саакашвілі ведеться розслідування по чотирьох епізодах і якщо його вина буде доведена у суді, колишньому президенту Грузії загрожує 11 років позбавлення волі.

Саакашвілі та Україна:

2005 р. – під час Помаранчевої революції в Україні підтримав лідера «Нашої України» Ющенка. 1 січня 2005 року виступив зі сцени Майдану в Києві.

7 грудня 2013 р. – приїхав до Києва, де зустрівся з лідером партії «УДАР» Кличком та виступив зі сцени «Євромайдану». 

Грудень 2014 р. – отримав пропозицію отримати посаду першого віце-прем'єра України, але він відмовився через небажання змінювати громадянство Грузії.

13 лютого 2015 р. – Президент Порошенко створив Дорадчу міжнародну раду реформ та призначив її головою Саакашвілі, який обіцяв координувати питання постачання Україні західної зброї. Після чого 25 лютого був на переговорах у Конгресі США про надання Україні оборонної зброї.

У травні 2015 р. – Саакашвілі було прийнято до українського громадянства як особу, прийняття якої до громадянства становить державний інтерес України та призначено губернатором Одеської області. 

7 листопада 2016 р. – повідомив про відставку з посади голови Одеської обласної державної адміністрації після конфлікту з Петром Порошенком. 

28 лютого 2017 р. – Міністерство юстиції України офіційно зареєструвало партію Саакашвілі «Рух нових сил», яка стала 353-ю в Україні. Партія претендувала на місце у парламенті. однак не пройшла. 

8 травня 2020 р. – після тривалих перемовин з депутатами про обрання Саакашвілі на посаду віце-прем'єра з реформ, Володимир Зеленський обрав для нього інші посаду (через брак голосів за його призначення) – призначив Саакашвілі головою Виконавчого комітету Національної ради з питань реформ. 

Народився 18 серпня 1975 року у Сковородіно в Амурській області Росії.

Освіта:

 у 1998 році закінчив Донецький державний медичний університет ім. Максима Горького.

Кар'єра:

1990-1992 рр. − санітар у лікарні.

1998-1999 рр. − був виконавчий директор АТЗТ Енергосервіс АТ.

1999-2001 рр. − заступник генерального директора ДК Торговий дім Газ України НАК Нафтогаз України.

2001-2003 рр. − заступник генерального директора ЗАТ Промислово-фінансова компанія Віче.

У 2003−2004 роках Степанов працював заступником голови Державної податкової адміністрації України.

У 2004 році Степанов отримав ще одну освіту — економічну, закінчивши Київський національний економічний університет за спеціальністю Міжнародна економіка.

2004−2008 рр., Степанов очолював раду директорів ТОВ Республіканський правовий союз. 

2008-2010 року він обіймав посаду першого заступника голови Одеської ОДА Миколи Сердюка. Після приходу до влади Віктора Януковича був з цієї посади звільнений.

2011 року та до грудня 2016 року був директором Поліграфічного комбінату Україна, який займається виготовленням паспортів громадян України, водійських прав та поштових марок.
У грудні 2016 року Максим Степанов виграв конкурс на посаду голови Одеської блдержадміністрації.

21 грудня 2016 року призначення Степанова на цю посаду підтримав Кабінет міністрів. Президент Порошенко представив його як нового голову Одеської ОДА 12 січня 2017 року.

Народний депутат України 9-го скликання, заступник голови Національної ради громад політичної партії «Слуга Народу».

Закінчив географічний факультут Волинського університету ім. Лесі Українки та факультет фінансів Волинського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом імені В'ячеслава Липинського.

З 2001 року працював менеджером з продажів, а згодом, на керівних посадах в ТОВ «Фокстрот-Луцьк», «ПАККО Холдинг», ПАТ «Укртелеком», а також, артдиректором в ТОВ «Порт Сіті груп».

У 2016 році був керівником ТОВ «Кінозахід».

У жовтні 2013 року став співзасновником організації «Волинський актив молоді».

У 2018 році Валерій Стернійчук очолював студентську «Лігу сміху» у Волинській області.

Під час президентських та парламентських виборів 2019 року очолював команду Зеленського у Волинській області.

Бук членом комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики.

Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Чорногорією, заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Соціалістичною Республікою В'єтнам. Член груп з міжпарламентських зв'язків з Китаєм, США, ОАЕ, Монако, Азербайджаном, Кіпром.

Голова Волинської обласної організації партії «Слуга народу». У 2020 році переобраний на другий термін.

Заступник голови ради громад партії «Слуга народу».

Народився 7 квітня 1994 року.

Освіта:

Закінчив факультет міжнародної економіки та менеджменту Київського національного економічного університету. Закінчив навчання на факультеті міжнародної бізнес-економіки International business economics у City University London, де здобув ступінь магістра.

Кар'єра:

З 2016 обіймає посаду голови інвестиційного напрямку ТОВ «Агродженерейшн». Засновник низки великих аграрних підприємств. Координатор Гарвардського клубу в Україні.

Освіта:

З 1999 по 2005 рр. — навчалася у Національній академії державної податкової служби України, м. Ірпінь, Київська область.

Тркдова кар'єра: 

З 2002 по 2005 рр. — диспетчер деканату юридичного факультету Національної академії державної податкової служби України.

2005-2006 рр. — працювала державним податковим інспектором Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

2006-2007 рр. — юрисконсульт.

2007-2010 рр. — заступник директора Комунального підприємства «Київ благоустрій».

2011 р. — помічник-консультант народного депутата України.

2011-2012 роки працювала заступником директора Юридичного департаменту Держкомзему.

З 2011 по 2014 рр. — працювала у Держземагентстві на посадах заступника начальника юридичного відділу Головного управління Держземагентства у Житомирській області, начальника Юридичного управління Держземагентства України, директора Юридичного департаменту Держземагентства України.

2014 р. — директор Департаменту нормативно-правового забезпечення Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

16.10.2014 розпорядженням Кабінету Міністрів призначена на посаду першого заступника Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.