Вакарчук Святослав Іванович

Український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи», композитор, громадський діяч. Заслужений артист України, народний депутат України 6-го скликання (від 2007 до 2008 р.). Кандидат фізико-математичних наук. Лідер партії Голос. 

Освіта: 

Закінчив Львівську середню школу № 4 з поглибленим вивченням англійської мови (тепер Львівська лінгвістична гімназія) зі срібною медаллю. Два роки у музичній школі вчився грати на скрипці та одночасно навчався грати на баяні. У шкільні роки брав участь у Клубі веселих та кмітливих, створенні шкільного театру, активно грав у баскетбол.

1990 р. — після падіння «залізної завіси» здійснив поїздку до Канади (за міжнародним обміном учні зі США і Канади певний час проживали в Україні, а українські школярі їхали туди), звідки привіз велику колекцію касет і записів рок-музики.

1991-1996 рр. — навчався на фізичному факультеті Львівського університету (спеціалізація — теоретична фізика). Друга вища освіта — економіст-міжнародник.

1996 р. — вступив до аспірантури на кафедрі теоретичної фізики.

Кар'єра: 

1994 р. — приєднався до арт-рок-гурту «Клан тиші».

З 12 жовтня 1994 р. — гурт взяв назву «Океан Ельзи». Святослав Вакарчук став вокалістом, автором переважної більшості текстів та музики й незмінним лідером гурту.

Після закінчення університету Вакарчук міг продовжувати навчання за кордоном, але зосередився на музичній кар'єрі. У квітні 1998 р. гурт переїхав до Києва, де записав дебютну платівку «Там, де нас нема».

 

4 листопада 2008 р. — в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбувся концерт-презентація нового музичного проекту Святослава Вакарчука «Вночі». На концерті представили 11 композицій, які увійшли до однойменного альбому, що складається з різноманітних за жанром, переважно джазових, пісень .

Влітку 2009 р. — захистив дисертацію на звання кандидата фізико-математичних наук у Інституті фізики конденсованих систем НАН України. Тема роботи — «Суперсиметрія електрона в магнітному полі». 

Наприкінці 2011 р. презентував новий музичний проект «Брюссель», в якому представив пісні, що не вписуються до концепції гурту «Океан Ельзи». Для роботи над цим альбомом Святослав запросив музикантів Дмитра Шурова, Макса Малишева, Петра Чернявського та Сергія Бабкіна. Навесні 2012 р. проведений тур проекту «Брюссель». Весною 2016 р. гурт «Океан Ельзи» випустив альбом «Без меж» і розпочав дворічний світовий тур, який завершився 17 червня 2017-го у Львові.

З 3 серпня 2018 р. — співведучий відомого журналіста-міжнародника Івана Яковини у програмі «Несподівана фізика» на Радіо «НВ».

Політична діяльність: 

30 вересня 2007 р. — взяв участь у позачергових виборах до Верховної Ради України 15-м номером в списку пропрезидентського блоку «Наша Україна — Народна самооборона», обраний народним депутатом у багатомандатному загальнодержавному окрузі.

23 листопада 2007 р. — набув депутатських повноважень.

Був членом Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації, а також членом груп з міжпарламентських зв'язків.

11 вересня 2008 р. — добровільно склав депутатські повноваження.

16 травня 2019 р. — на Старокиївській горі презентував свою політичну партію «Голос». Очолив список партії на парламентських виборах 2019-ого р.

Громадська діяльність:

Заснував благодійний фонд «Люди Майбутнього».

Ініціював і профінансував установлення у центрі Львова пам'ятника композиторові Володимирові Івасюку.

6 грудня 2013 р. — оприлюднив «Звернення до молодих» і закликав молодь припинити розділяти одне одного за регіоном проживання чи політичними вподобаннями.

22 січня 2014 р. — закликав Віктора Януковича зупинити кровопролиття.

23 травня 2014 р. — закликав провести референдуму щодо федералізації та мовного питання, але через 5 років відмовився від цієї ідеї, адже «виносити питання національної безпеки на референдум в часи, коли противник веде проти нас не лише гарячу війну, а й інформаційну — небезпечно й безвідповідально».

30 березня 2018 р. — висловився проти експлутації тварин в цирку.

30 травня 2018 р. — записав відеозвернення на підтримку незаконно ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.

29 жовтня 2018 р. — заявив, що не може стояти осторонь і якщо знадобиться обмежити себе у творчості заради того, щоб з усіма змінювати країну, то готовий це зробити.

Нагороди:

Орден Свободи (22 січня 2016 р.) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю.

Заслужений артист України (23 серпня 2005 р.) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий та культурний розвиток України, вагомі трудові здобутки та активну громадську діяльність.

Лауреат Премії імені Василя Стуса (2014 р.)

1 травня 2015 р. — отримав звання «Почесного громадянина міста Львова».

14 травня 2015 р. — Київська міська рада надала звання «Почесний громадянин Києва».

 

Погляди:

Про складання мандату: 

«Коли ми порахували, скільки ж реально, в той час, коли я справді був депутатом, я прогулював, або точніше — не приходив, тому що я не прогулював взагалі, виявилося, що це було 10% часу».

 

«Знав, що у Верховній Раді відбуваються складні політичні процеси. Але те, що робиться в цьому скликанні, є боротьбою заради боротьби — й усе».

Про партію Голос:

«Разом з моєю командою я працюватиму над тим, щоб проєвропейські сили перемогли. Я працюватиму над тим, щоб привести у владу якомога більше молодих професіоналів – людей майбутнього, тих, для кого справедливість і державні інтереси – понад усе! Я вірю – справжні зміни можливі! І не важливо, у піснях чи в політиці, я завжди буду з вами на цьому шляху – шляху справжніх змін!»

Про ринок землі: 

«Я не проти того, що мораторій не зняли, коли не готовий закон, що регулює перехід на ринок. Я проти того, що мораторій триває вже 10 років поспіль, а головне, що робота зі створення чіткої схеми ринку не ведеться. Проблема в тому, що політикам простіше паразитувати і культивувати страхи людей стосовно цієї теми, ніж реально реформувати ринок землі. Вони просто не хочуть, тому що це складно, цим треба займатися, пояснювати, що до чого. Звичайно, є й агарної лобі, якому такі реформи невигідні, але я б не перебільшував його значення, тому що поряд з ним є прогресивні гравці, готові до вільного ринку землі. Але, на жаль, вони — невеликі пасіонарії, і не готові лобіювати таку ідею. Ця проблема стосується не тільки землі. Наші політики у принципі не хочуть брати відповідальність за непопулярні рішення. Якщо лікар, наприклад, розуміє, що пацієнтові потрібно зробити боляче заради подальшого одужання, він, не замислюючись, робить це. А нашим політикам простіше пустити все на самоплив».