Васильченко Галина Іванівна

Голова Львівської міської організації Української галицької партії
Вік: 36 років

Профіль в Соц. мережах

Освіта: 

Має 2 вищі освіти, закінчила навчання у «Premier London College», Львівській бізнес-школі,
Інституті лідерства та управління УКУ і Вищій політичній школі центру «Ейдос». За спеціальністю економіст, навчалася у Львівському національному університеті ім. І. Франка. 

Кар'єра: 

Очолює економічну експертну групу в Українській Галицькій Партії.

Громадсько-політична діяльність:

Є членом двох громадських організацій «Кращий Сихів” та «ІМЕД».

Авторка 2-х проектів-переможців Громадського бюджету 2016 та 2018 років.

Погляди: 

Про громадську діяльність: 

«Ніколи не могла бути осторонь важливих державних процесів. Ще зі старшої школи я завжди була громадсько активною і цікавилася політикою. На першому курсі, в 2001 році, брала участь в акції «Україна без Кучми», їздила на акції до Києва. Потім у 2004 році, вже будучи на 5-му курсі, разом з сестрою стали учасницями Помаранчевої революції. Після тривалого часу участі в демонстраціях в Києві, повернулися до Львова. Батьки вирішили нас змінити і самі поїхали на революцію. Нас же просили залишитися вдома і «стерегти хату». Але хіба ми могли просто сидіти вдома? Тихо від батьків, зідзвонилися з друзями і знову повернулися до Києва. Вже там пішли у кафе поїсти і в черзі я відчула, що хтось мене стукає по плечу. Повертаю голову, а то мій тато. Я дуже вдячна батькам, що вони ставилися до цих пригод з розумінням. Не злилися, лиш запитували, чи потрібні гроші, аби було за що поїсти. У 2014 році, під час Революції Гідності, я не могла поїхати до Києва, бо вже мала грудну дитини. Але просто спостерігати чи бути осторонь цих процесів також не могла. Багато моїх друзів і рідних постійно брали участь у подіях на Майдані. А я була тут, на львівському майдані: долучалися до різних волонтерських рухів, допомагала, чим могла, збирала кошти для «майданівців», купувала те, чого потребували. Майдан – це було щось таке, що взагалі не вкладалося у голову. Мені дуже важко згадувати про ті події».

Про книги: 

«Якщо є час відпочити, то варто не просто лежати, краще в цей момент почитати книжку. Але якщо вже читати книжку, то не яку-небудь, а щоб була корисна – про економіку, бізнес чи щось мотиваційне».

Про політику:

«Коли ти береш активну участь у громадському житті, спілкуєшся з різними людьми і проводиш багато часу у середовищі активних громадян, то починаєш розуміти: якщо хочеш творити якісні зміни, наступним кроком має бути політика. Говорять: політика – це брудна справа. Так, я відчула це на собі. Коли долучилася до політичної діяльності і ще особливо не встигла нічого зробити – ні доброго, ні поганого, а мене вже почали поливати брудом. До цього треба бути готовим. Звичайно, можна бути просто активним, мати якісь мрії і займатися лише громадською діяльністю. Але якщо ти направду хочеш щось змінити, мусиш йти в політику. Як любив говорити Бісмарк: «Якщо ви не займаєтеся політикою, то політика займеться вами». Хоча мушу відверто зізнатися, для цього потрібно мати дуже багато сил, здоров’я, терпіння і просто сміливості. Тому що політика – це багато відповідальності. Потрібно не боятися її брати на себе».

Про проблеми Львова: 

«За час передвиборчого періоду у мене утворився довжелезний список різних житлово-комунальних проблем: від перекриття дахів, ремонту будинків – до латання міжквартальних доріг та встановлення майданчиків. Ми готували листи від мешканців, збирали підписи, подавали колективні звернення. Я не пройшла до Львівської міської ради. Але в мене на руках залишилося біля 40 різних локальних потреб і проблем, які комусь потрібно було вирішити. Мене вже знали багато мешканців, які після виборів продовжували телефонувати і звертатися за допомогою. Я б не змогла цим людям знову подивитися у вічі, якби таки не спробувала вирішити ці проблеми. Залишати незавершені справи – це не про мене».

Про хобі: 

«Найбільше моє хобі – це подорожі. Вони додають нових сил і натхнення. В подорожах ти морально відпочиваєш. По-іншому починаєш сприймати світ, дивитися на все зі сторони. Інші країни, інші міста – це зовсім інші середовища та ментальності. Наразі вдалося відвідати 24 країни: Гонконг, Камбоджу, Макао, Кубу, Мексику, Єгипет, Туреччину та різні європейські країни. У планах ще дуже багато цікавих місцин».

Вибір редакції

26 березня 2020
Іван Чайківський: Не можна в даній ситуації дозволяти вільний обіг землі, інакше можемо втратити країну
Як вистояти агросектору та утримати 40% притоку валютної виручки в країну в умовах епідемії коронавірусу та глобального економічного шторму, який...
23 березня 2020
Аграрний комітет – скільки законопроектів встигли зареєструвати депутати у новому році
Редакція AgroPolit.com відстежує активність аграрного комітету Верховної Ради ІХ скликання від початку його роботи (з вересня 2019 року). Переглянути...
24 березня 2020
Іван Фурсенко: Надзвичайний стан буде помилковим рішенням, бо ми вб’ємо українське село, малого та середнього аграрного виробника
Уряд запровадив пакет двомісячних податкових пільг для бізнесу та протикоронавірусні заходи по всій країні. Крім того, готуються чергові правки до...