Шиба Олег Ярославович

Голова районної організації Української галицької партії у Радехові

Вік: 50 років

Профіль в Соц. мережах

Facebook

Освіта:

Середня.

Кар'єра:

Директор Радехівського автосервісного підприємства товариства з обмеженою відповідалністю Техніка-Радехів.

Громадсько-політична діяльність:

Член Політичної партії «Українська Галицька партія», ГО «Українська медична місія», благодійної організації «Благодійний фонд «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М.Пирогова».

Декларації:

2018 р.

Нагороди:

Нагороджений нагрудними знаками «За сприяння Збройним Силам України» МО України, «За оборону рідної держави», «За службу державі», «За розвиток регіону», «Знак Пошани”, «Гідність та Честь», «За Мужність та Милосердя», «Гідність та Воля», а також грамотою від керівника сектору «С» генерал-майора А.М. Грищенка та подякою від командира вч В4533 полковника Д.С. Красільнікова.

Погляди:

Про політику:

«Протягом останніх років ми дуже багато допомагали на Сході, бо там було багато проблем. Тепер ми почали більше працювати тут, в себе вдома, адже тут теж є багато негараздів: в школах, лікарнях, ФАПах. Люди втомилися від цих проблем і популізму. Зміни треба робити в громадах вже сьогодні, не чекаючи».

«Ми їздимо по селах, спілкуємося з людьми, плануємо свою програму, яка буде складатися з конкретних пропозицій, про які говорять люди. Більшість цих проблем реально вирішити. Віримо, що люди підтримають тих, хто працює не лише перед виборами, а постійно».

«Мені сподобався колектив, люди, діяльність. У моїй команді в Радехові також волонтери, молодь, підприємці. Ми всі разом. І я маю надію, що вже цього року ми здобудемо перемогу в цій війні і будемо далі розвивати свій край. Я маю надію на молодь, бо бачу, що тільки молоді люди мають енергію і відвагу до змін».

Про АТО:

«2014-го я пішов у військкомат, щоб зголоситися добровольцем. Але мене не взяли, бо маю трьох дітей. Тоді я став волонтером, бо наші хлопці з Радехівщини також були в зоні проведення АТО. Я побачив, які там проблеми, що бракує медикаментів, техніки. А я ж маю підприємство, яке займається ремонтом техніки. Ми купували «швидкі», обладнання… Наша фірма від початку війни купила 7 машин “швидкої допомоги».

«Ми бачили, що бракує фахових медиків. Телефонували лікарям або через інтернет, фейсбук пропонували їм почергувати на сході. Звісно, хірург чи нейрохірург не може покинути роботи надовго. Тому в нас є щомісячні ротації. Наш шпиталь – на колесах «швидких». Усі наші машини працюють на сході. У кожній із них – медсестра, лікар та водій. Водіїв я відправляю з Радехова, виплачую їм зарплату».