Княжицький Микола

Український журналіст, народний депутат України 7-го, 8-го скликання та 9-ого, голова Комітету з питань культури і духовності, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща, член комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Освіта:

1985 р. — вступив на факультет журналістики Київського державного університету, диплом отримав у 1992. Навчання на два роки було перервано військовою службою — з червня 1986 до травня 1988.

1990 р. — здобув другу вищу освіту на факультеті міжнародного права і бізнесу Інституту післядипломної освіти Львівського університету ім. Франка.

Кар'єра:

1989 -1991рр. — спеціальний кореспондент редакції інформації Держтелерадіо УРСР, ведучий програми «Вечірні новини» та кореспондент Центрального телебачення в Україні («Телевізійна служба новин»), яку робив разом з Анатолієм Бондаренком.

З лютого 1991 до січня 1992 — завідувач кореспондентського пункту спільного радянсько-канадського підприємства телерадіокомпанія «Міст». Кореспондент в Україні програми Вєсті[ru] Російської державної телерадіокомпанії, програма почала виходити в ефір з 13 травня 1991[1].

З лютого по червень 1992 року — спеціальний кореспондент політичного аналізу та прогнозу Держтелерадіо України, співведучий з Олександром Ткаченко програми «Вікна». З липня 1992 до листопада 1994 директор Центру телевізійної творчості (телепрограма «Вікна»). Один з ініціаторів створення мережі недержавних станцій УНІКА[1].

У 1992 році проти нього було відкрито кримінальну справу за наклеп, яку вів виконувач обов'язків начальника головного слідчого управлінння ГПУ Болібок. Адвокатами у справі були Юрій Айвазян і Віктор Ніказаков. За кілька місяців справу під тиском преси та громадськості було закрито.

З грудня 1994 року до жовтня 1998 президент ЗАТ «Міжнародний медіа центр—СТБ», ведучий програми «Рейтинг». З 1997 президент телеканалу СТБ та ведучий телепрограми «Вікна-тижневик»[1].

З вересня 1998 року президент, а від 2 жовтня 1998 до 17 листопада 1998 голова правління державної акціонерної компанії «Українське телебачення і радіомовлення» та президент «Національної телекомпанії України»[1]. Але він невдовзі був звільнений президентом Кучмою, зокрема, через екстравагантну спробу закрити «пропагандистську» програму Вадима Долганова «Сім днів».

Балотувався, як самовисуванець на парламентських виборах 2002 року, в мажоритарному окрузі № 117 (Львівська область). Вибори програв — посів друге місце з 14,4 % голосів, поступився нашоукраїнцю Павлу Качуру[21]. Судився щодо результатів голосування, проте програв в апеляційному суді Львівської області[22]. Зі слів самого Княжицького саме з його балотуванням до Верхової Ради пов'язане його раптове звільнення з посади члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення[8].

30 липня 2012 року стало відомо, що Княжицький балотуватиметься до Верховної Ради України за списком об'єднаної опозиції «Батьківщини» під 11-м номером. На час кампанії він взяв відпустку з посади гендиректора ТВі[23]. Ставши народним депутатом, очолив підкомітет з питань телебачення і радіомовлення Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації[24]. У цій якості активно виступав за прийняття Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України»[25].

З 27 листопада 2014 р. — народний депутат України. Обраний по Загальнодержавному багатомандатному округу від партії «Народний фронт». З 4 грудня 2014 — Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. М. Княжицький є автором Проекту про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи державного управління в книговидавничій сфері (№ 3084), в якому пропонується створити український Інститут книги[26][27]. Проте, ця пропозиція отримала критичну оцінку Української бібліотечної асоціації, яка вказала на низку положень, що суперечать Конституції та Законам України[28]. 27 листопада 2015 року вніс пропозицію щодо законопроекту № 3081-д «Про державну підтримку кінематографії в Україні», який був ухвалений Верховною Радою 28 січня 2016 року.

Також Княжицький є одним з авторів законопроекту № 4303 «Про внесення змін до деяких законів України стосовно обмеження використання медійної продукції держави-агресора».

У 2016 році долучився до створення Закону «Про внесення змін до Закону України „Про авторське право і суміжні права“ щодо використання об'єктів авторського права в пародіях, попурі та карикатурах».  

27 жовтня 2016 року Микола Княжицький разом з депутатом Вікторією Сюмар зареєстрували законопроект № 5313 «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації». Вони пропонують встановити на телебаченні обов'язкові квоти передач і фільмів українською мовою.

Княжицький є співавтором Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який Верховна Рада України ухвалила 25 квітня 2019 року. 16 липня 2019 закон про мову набрав чинності. Він гарантує позиції української мови у державному управлінні, сфері послуг, освіті й медіа. Закон також передбачає відповідальність посадовців за незнання мови. При цьому закон не обмежує приватного спілкування всіма мовами та вільного вживання мов національних меншин.

Голова комітету з питань культури і духовності з 2014 по 2019 рік. Під головуванням Княжицького комітетом були схвалені ключові рішення у гуманітарній галузі України. Зокрема перше звернення від Верховної Ради до Варфоломія з проханням надати Томос українській церкві. Були створені нові інституції Український інститут книги та Український культурний фонд. Микола Княжицький є співавтором закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», який було ухвалено 23 березня 2017 року. Закон Що суттєво змінив принципи підтримки державою кіноіндустрії.

На позачергових парламентських виборах у липні 2019 року Микола Княжицький балотувався у виборчому окрузі № 116 (місто Львів) від партії «Європейська Солідарність». За результатами голосування посів перше місце та був обраний народним депутатом України 9-го скликання. Є членом парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, співголовою групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща.