Головні виклики АПК у 2021 році: ринок землі, посуха, зрошення, експорт, фермерство, елеватори, зовнішні ринки, додана вартість, форварди, залізниця, кредитування
Головні виклики АПК у 2021 році: ринок землі, посуха, зрошення, експорт, фермерство, елеватори, зовнішні ринки, додана вартість, форварди, залізниця, кредитування

Агросектор у 2021 році має ряд перехідних невирішених задач, які доведеться вирішувати уряду, Мінагрополітики та парламенту, якщо вони хочуть зберегти позитивну динаміку сектору та його стабілізаційний вплив загалом на українську економік та гривню. Що це за виклики? Ринок землі, земельна реформа, оренда паї, банківське кредитування купівлі землі, збалансована робота «Укрзалізниці», експорт агропродукції, ціни зернових, закриття форвардних контрактів, система заходів для мінімізації негативних наслідків від посухи, розвиток системи міліорації та зрошення по всій країні, перезавантаження елеваторних потужностей,  інноваційних рішень та AgFoodTech, земельна децентралізація, прийняття парламентом законопроектів 2194, 2195 та про Фонд часткового гарантування кредитів, забезпечення продбезпеки та багато інших.

AgroPolit.com поставив експертам різних галузей два запитання:

  1. Назвіть найактуальнішу проблему 2020 року, яка безпосередньо стосується вашої галузі, та що, на вашу думку, стало причиною її виникнення?
  2. Як ви вважаєте, як ця проблема може бути вирішена найефективніше, які ресурси мають бути для цього залучені і скільки на це потрібно часу?

 Пропонуємо бачення бізнесу та чиновників.

Вже наприкінці 2021 року ми зможемо проаналізувати перші результати відкритого ринку землі та, за потреби, корегувати як законодавство, так і фінансовий механізм допомоги та гарантій національним сільгоспвиробникам

Іван Чайківський, народний депутат України, член депутатської групи «Партія «За майбутнє», секретар Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики

1. Найважливішою та найпринциповішою для мене в минулому році виявилася епопея з ухваленням ключового закону, що відкриває ринок землі 552-IX в Україні. Я особисто як людина, яка понад 20 років працювала в агробізнесі, мав низку зауважень до концептуальних положень цього законопроєкту. Практично всі вони враховані, і ми сміливо можемо говорити про виведення з тіні процесу прихованого продажу землі сільськогосподарського призначення, в тому числі паїв. Зараз лише робимо поправку на те, що економічна ситуація в Україні не сприяє тому, щоб відкривати ринок, і на те, що не всі законопроєкти, що деталізують умови купівлі-продажу та гарантії сторонам, стали законами.

Читати до теми: Земля України без гриму: основні положення та наслідки закону про вільний ринок

 2. Ми з самого початку обговорювали фінансові механізми, як українським сільгоспвиробникам допомогти з коштами при їхньому бажанні купувати землю. Щоправда, цього року в бюджеті на підтримку аграрної галузі цих коштів ми не бачимо. Але, як на мене, гривня як спільний знаменник для всіх економічних процесів в державі – найкраща та найуніверсальніша допомога. Для компенсацій відсотків за кредитами на купівлю с/г землі створено прозорі та зрозумілі правила, механізм реалізації погоджено з банкірами, тому справа тільки за класичним для економіки процесом — формуванням попиту і пропозиції. Впевнений, що вже наприкінці 2021 року ми зможемо проаналізувати перші результати відкритого ринку землі та, за потреби, корегувати як законодавство, так і фінансовий механізм допомоги та гарантій національним сільгоспвиробникам. 

Якщо новий міністр врахує допущені помилки, презентує Стратегію розвитку АПК з Програмою її реалізації, одночасно спробує повернути ті вкрадені 5 млн га землі, що належала державі, потім створить іпотечний банк, тоді можна рухатись далі, не зупиняючись

Леонід Козаченко, голова Української аграрної конфедерації

1. Можна сказати просто, що цей рік не був успішний. На жаль, ми втратили. Звичайно, він не був катастрофічний, але втрати, яких ми зазнали, суттєві. В першу чергу ми зменшили виробництво зернових культур та в тваринництві значно зменшилось виробництво молока. В цілому, якщо брати в цифрах, то валова продукція суттєво не зменшилась, бо зросла в ціні, а от обсяги виробництва, на жаль, впали. Що було головною перешкодою для стабільного розвитку? В першу чергу — відсутність належної вертикалі державного управління. Ми говорили про те, що великою помилкою була ліквідація Міністерства сільського господарства; потім ми почули, що воно було створене, але все ж таки відсутність цього Міністерства упродовж 2020 року було відчутним. Попри це, ми не мали чіткої стратегії розвитку аграрного сектору, яку повинна імплементувати команда цього Міністерства, не було чіткої програми реалізації цієї стратегії. Це все стало основною проблемою.

Читати до теми: Роман Лещенко – міністр аграрної політики: досьє, погляди на розвиток АПК, досягнення в Держгеокадастрі

2. Дуже важливим мало би стати створення Іпотечного банку розвитку аграрного виробництва та сільських територій, і для його створення були усі необхідні умови, а саме землі с/г призначення, які перебували у власності держави. Цього було б достатньо, щоб мати капітал банку, який становив би не менше ніж $20 млрд. Це були б середні і довгострокові кредитні ресурси, які були необхідні для того, щоб фінансувати розвиток відкриття ринку землі. Адже проблема номер один — де взяти кошти малим та середнім фермерам для того, щоб купити землю, яка може з’явитись наступного 2021 року для продажу.

Дуже багато проблем було пов’язано з розвитком окремих галузей, наприклад, тваринництва. Не було джерел фінансування для розвитку, не було можливості збільшити додану вартість, поглибити переробку виробленої сировини. Іпотечний банк надав би можливість це все зробити. Найголовніше — він би допоміг фінансувати не тільки аграрний сектор, а і розвиток сільських територій.

Читати до теми: Аграрна програма майбутнього Президента України очима українців

Тому ось такі дві великі помилки ми маємо:

  1. відсутність Міністерства і стратегії розвитку аграрної галузі
  2. втрата такого важливого інструменту, як Іпотечний земельний банк.

Я вважаю, що усе це можна виправити. Якщо новий аграрний міністр Роман Лещенко врахує допущені помилки, презентує Стратегію розвитку АПК з Програмою її реалізації, одночасно спробує повернути ті вкрадені 5 млн га землі, що належала державі, а це обов’язково треба зробити, потім створить іпотечний банк, тоді можна рухатись далі, не зупиняючись, тому що аграрна сфера – це та галузь, яка є наразі найбільш стабілізуючим елементом нашої економіки.

Тому віримо в майбутнє, чекаємо Нового року і сподіваємось, що він буде кращим, ніж той, який залишився позаду.

Ми повинні сприймати пандемію не як проблему, а як шанс

Юрій Косюк, засновник і голова правління МХП

Безумовно, 2020 рік подарував нам нову реальність в умовах COVID-19 і створив нові виклики, правила і культуру бізнесу. Спочатку це було шоком і страхом, але людина адаптивна, тому швидко звикає до нових умов існування. COVID-19 істотно змінив життя мільйонів людей у світі.

 Незважаючи на такі виклики, МХП в 2020 р. взяв курс на трансформацію бізнесу в кулінарну компанію. Компанія запустила три нові формати: магазини «М'ясомаркет», стріт-фуд Döner Market і гастростудію «Секрети шефа». Кожен з них унікальний по-своєму і не має аналогів в Україні.

Однак це не просто освоєння нового напряму. Прагнучи відповідати новим запитам споживачів, ми змінюємо саму філософію нашого бізнесу. Ми в МХП вважаємо, що в центрі уваги сучасного бізнесу повинна перебувати людина. Споживач, співробітник, партнер — кожен, хто так чи інакше пов'язаний з компанією і з її продукцією.

Читати до теми: Агрохолдингу МХП поставили оцінку за екологічність – заява

Головні висновки, які я виніс в умовах COVID-19:

  • створювати нові цінності і зберігати вічні, відчувати відповідальність за світ навколо – завдання для кожного з нас;
  • важливо інвестувати в майбутнє і знання;
  • потрібно фокусуватися на необхідному і на найважливішому;
  • варто підтримувати сильних, завдяки чому зробимо міцнішим світ;
  • світ повинен бути відкритим і чесним на глобальних ринках, щоб втримати світову економіку;
  • необхідно міняти те, що тебе не влаштовує.

Ми повинні сприймати пандемію не як проблему, а як шанс. І пам'ятати, що світ буде. Але великий світ складається з мільярдів маленьких світів. Глобальний світ залежить від кожного з нас. Все тільки починається.

За вмілої зовнішньоекономічної, дипломатичної, економічної модернізації Україна може взяти від $20 до $50 млрд інвестицій або ж кредитів. Це вирішить в короткостроковій перспективі бюджетну та інфраструктурну проблеми, оскільки дасть можливість заходу на Україну великого фінансового ресурсу

 Олег Бахматюк, власник компанії Ukrlandfarming

1.Ми зберегли статус країни-гравця з сировинною економікою, яка навіть не використовує свою перевагу у постачанні сировини на території, які мають велику економічну перспективу, оскільки ми не можемо заробляти на доданій вартості, бо для цього слід здійснювати серйозні інвестиції. А це можливо за умови інвестиційної привабливості для потенційних інвесторів. Наразі потік сировини (кукурудза, пшениця, соняшник — за ними не найкращий урожай) сильно рухається в азійський регіон — він №1. Азія та Близький Схід також цікаві з точки зору залучення інвестицій для запуску виробництв з доданою вартістю.

Читати до теми: Недописана експортна стратегія: як Україні використати аграрний потенціал і не втратити ринки Китаю, ЄС, США, Канади та Ізраїлю

Я вважаю, що східно-азійське вікно інвестиційних можливостей буде відкрите недовго для України. Слід скористатися ним для залучення інвестицій. Утворена нещодавно вільна економічна зона (Японія, Південна Корея, Китай, Сінгапур, Малазія, Індонезія, Австралія, Нова Зеландія та інші держави) з потенційними покупцями в розмірі 2,2 млрд осіб — це величезна перспектива для України, яка за правильної української внутрішньої політики могла би зробити нас активним учасником цього процесу. Україна може постачати в цю зону великий потік агропродукції та залучати до себе десятки мільярдів доларів інвестицій в розвиток агроінфраструктури, у виробництво доданої вартості.

На жаль, ми зараз цього не бачимо ні в політиці самої держави, ні в економічній політиці, ні в зовнішньому модеруванні. І це найбільша проблема. Таким чином, ми знов «проспимо» інвестиційні можливості, знов хтось за нас буде вирішувати питання. Нам набагато легше сидіти на «голці» прямих політичних дотацій з якимись примітивними управлінськими рішеннями. Але це призводить до деградації потенціалу аграрної галузі і консервації аграрного потенціалу України на рівні сировинного придатку.

Читати до теми: Як виростити в Україні свій Давос: план із залучення інвестицій і бізнесу для Володимира Зеленського

2. Мій рецепт дуже простий: уряду слід оперативно дібрати команду ефективних людей, які можуть успішно позиціонувати державу на зовнішньому ринку: на Близькому Сході, зокрема, в Саудівській Аравії та в Азії (акцент на Японії, Південній Кореї, Китаї, Індонезії). У фокусі міжнародної зовнішньої політики України мають бути зараз держави, які взяли курс на створення суверенних фондів національної стабільності, ставка — на сировинних ресурсах.

За вмілої зовнішньоекономічної, дипломатичної, економічної модернізації Україна може взяти від $20 до $50 млрд інвестицій або ж кредитів. Це вирішить в короткостроковій перспективі бюджетну та інфраструктурну проблеми, оскільки дасть можливість заходу на Україну великого фінансового ресурсу. Тобто сформувати команду, стратегію, і тут держава як раз повинна виконувати функцію регулятора і модератора.

Щоб південь України не перетворився на пустелю, необхідно виконувати ухвалену програму меліорації і створити окремий комітет при МЕРТ або ж міністерство меліорації

Сергій Тарасов, засновник агрохолдингу I & U Group 

1. Посуха.

2. Насправді Україна без меліорації не збудує успішного сільського господарства. Тому що сільськогосподарські ризики у нас дуже високі. Ми пережили посуху в 2017 році, а раніше вони траплялися раз на 10, 8, 5, а тепер на третій рік. І кожна посуха все жорсткіша і жорсткіша. Перерви між опадами все більші і більші. У цих умовах без меліорації весь південь і центр України буде постійно горіти. Одеса, Миколаїв, Херсон, південь Кіровограда без меліорації нічого не збиратимуть. Проблему потрібно вирішувати. Люди будуть розорятися. Вони не будуть займатися сільським господарством вже в недалекій перспективі. В Радянському Союзі була побудована зрошувальна система. Але втрати води по каналах — 50%. Тому вона не годиться, дорого дуже. Щоб південь України не перетворився на пустелю, необхідно виконувати ухвалену програму меліорації і створити окремий комітет при МЕРТ або ж міністерство меліорації. Цей виклик розуміє ЄБРР і ЄІБ. Думаю, вони також зацікавлені допомогти Україні реалізувати ці масштабні проєкти. Потрібна, як і в усьому іншому, політична воля і конкретне рішення.

Читати до теми: Поки грім не гряне, або Питання зрошення українських земель

Війна є ключовим фактор ризику для України та агросектору загалом

Іван Мірошніченко, голова ради ГО «Бізнес – Варта», народний депутат 8-го скликання («Об'єднання Самопоміч»)

1 і 2. Найбільша проблема для галузі  і для країни – це продовження війни, що накладає відбиток негативний на всі процеси. І на боротьбу з ковідом, посухою, дефолти форвардів, банківську систему та інші сфери. Війна над нами, як хмари над нами: доки не розійдуться – сонця не побачимо.  Ні про які інвестиції чи доступ до капіталів в умовах війни не доводиться говорити. Хоч б один банк зайшов в Україну за рік? Натомість десятки банків відправили на «кладовище».  Тому війна є ключовим фактор ризику для України та агросектору загалом.  а наш сектор, як один з ключових, просто від цього страждає, в лоб напряму, все інше то похідне.

Потрібно переходити на вологоощадні технології і розвивати зрошення, а на північному заході України — меліорацію

Дмиро Скорняков, генеральний директор HarvEast

1. Головна проблема року — посуха на більшій частині України. Це стає тенденцією.

Читати до теми: Поради уряду: як вирішити проблему посухи – агрострахування, зменшення ставки ПДВ, пільгова «нічна» електроенергія

2. Потрібно переходити на вологоощадні технології і розвивати зрошення, а на північному заході України — меліорацію. Зрошення взагалі має стати основою аграрної держполітики.

Потрібна рішучість депутатів, не затягувати полеміку в комітетах і ухвалити закон про організацію водокористувачів та розвиток гідротехнічної інфраструктури з початку нового сезону зрошення.

Михайло Петров, керівник Придніпровського Кластеру компанії “Кернел

1. Безумовно, небачена досі посуха — ключовий «подарунок» природи аграріям Центральної України.

2. Зараз Україна має велику інфраструктурну спадщину у вигляді іригаційних каналів, водосховищ, насосних станцій і одну з найбільших водних артерій Європи — річку Дніпро. Для агровиробників існує великий потенціал використовувати її води для сільгоспвиробництва в посушливих регіонах. А з кожним роком все більша частина площ країни відноситься до таких.

Як показує практика, держава не найефективніший власник.

Я бачу три варіанти:

  1. Приватизація
  2. Концесія
  3. Спільне управління користувачами (за типом ОСББ).

Потрібна рішучість депутатів, не затягувати полеміку в комітетах і ухвалити закон про організацію водокористувачів та розвиток гідротехнічної інфраструктури з початку нового сезону зрошення.
Крім іншого, зрошення — це дороге задоволення. В середньому ціна «апгрейду» гектара коливається від $2000-2500. З нових систем в Україні переважають американські. Політика держави з відшкодування частини відсотків за кредитами при угодах з українськими виробниками якнайкраще підтримала б національне машинобудування і збільшила б площі під зрошенням в перспективі.

Завдання на 2021 рік – вивести АТ «Аграрний фонд» у значний прибуток і розвивати компанію, масштабуючи її.

Богдан Банчук в. о. голови правління АТ «Аграрний фонд» 

1. Це було пів року непростої роботи. Необхідно було сформувати професійну команду, яка б могла вирішувати поставлені перед компанією завдання і швидко організувати ефективну роботу з сільгоспвиробниками. Нам це вдалося, і вже новий маркетинговий рік ми розпочали в звичному для АТ «Аграрного фонду» і зрозумілому для сільгоспвиробників порядку.

Далі необхідно було вирішувати фінансові проблеми, які дісталися нам у спадок. Тому з перших днів роботи ми почали налагоджувати діалог з «Укрексімбанком», намагалися виконати всі умови кредитного договору, продемонстрували свою відповідальність та прогнозованість і в результаті домоглися скасування штрафних санкцій за попередній період за кредитом. Крім того, ми узгодили всі деталі і найближчими днями укладемо новий кредитний договір з «Укрексімбанком» – і це стане основою для подальшої стабільної фінансової діяльності АТ «Аграрного фонду» і своєчасного фінансування сільгоспвиробників через нашу форвардну програму.

Наступним важливим завданням було розплутати незрозумілі форвардні контракти, укладені попереднім керівництвом, за якими сільгоспвиробникам надавалися добрива з відстрочкою платежу на момент поставки зерна, а потім ці сільгоспвиробники взагалі відмовлялися виконувати свої зобов’язання. Були й проблеми, пов’язані з неврожаєм в деяких наших клієнтів. Там також з незрозумілих причин попередній менеджмент Товариства врожай не страхував, хоча це передбачає форвардна програма. Однак більшість цих проблем вдалося вирішити шляхом пошуку компромісу, десь доводилося йти на поступки сільгоспвиробникам і домовлятися про заміну товару поставки, десь відтерміновувати розрахунок. 

2. Завдання на 2021 рік – вивести АТ «Аграрний фонд» у значний прибуток і розвивати компанію, масштабуючи її. Говорячи про масштабування, маю на увазі й управління переробними підприємствами, і збільшення обсягів фінансування сільгоспвиробників за форвардною програмою. Плануємо нарощувати і спотові закупівлі. 

Ну і, звичайно, ми готові реагувати на виклики часу. Усвідомлюю, що нині на перший план виходять питання забезпечення продовольчої стабільності і не лише в Україні, а й у світі. Це глобальна проблема для людства. Ми розробили декілька моделей реагування на такі виклики і готові безпосередньо працювати з міжнародними інституціями для забезпечення в тому числі й глобальної продовольчої безпеки.

Основна проблема зараз — це значна невідповідність роботи Держпродспоживслужби очікуванням бізнесу, громадян і пересічних працівників 

Владислава Магалецька, голова Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів 

1. Основна проблема зараз — це значна невідповідність роботи Держпродспоживслужби очікуванням бізнесу, громадян і пересічних працівників. Бізнес скаржиться на відверту корупцію, погану комунікацію, складність отримання послуг. Громадяни в багатьох випадках не отримують необхідного захисту і не мають зручних сучасних сервісів. Кадри в регіонах потерпають від низького матеріального забезпечення. Система розбалансована, і її роботу потрібно негайно вдосконалювати. Основна причина — це недостатній рівень проведення реформ, що в першу чергу відбувалося (хоча правильніше сказати – не відбувалося) через відсутність тривалий час у службі керівництва. 

Читати до теми: Завдання для нового голови Держпродспоживслужби: боротьба з фальсифікатом, оновлення СЕС, зближення з ЄС та вихід на нові ринки

2. На сьогоднішній день першочергових кроків кілька. 

Перший — це вирішення кадрових питань з керівництвом в регіонах і відсторонення від роботи осіб, щодо яких є дуже багато негативної інформації. Замінюємо їх на інших людей, перед якими стоїть завдання зруйнувати систему корупції, яка вибудовувалася роками. 

Другий крок — це диджиталізація процесів і створення умов, за яких бізнес та споживачі отримають зручні сучасні послуги, а корупціонери не зможуть використовувати схеми.


Третій крок — створення сучасної Служби, в якій буде престижно працювати. 

Завдання амбітні, і повністю вирішити їх за короткий строк не вдасться. Однак перші кроки, ефективність яких відчує і бізнес, і споживачі, будуть зроблені вже найближчим часом. Я над цим працюю. 

Я б перелік Кримінального Кодексу України під визначення «рейдерства» доповнила іншими статтями про фіктивне підприємництво і навіть державну зраду.

Ольга Матвієва, директор ГО «Бізнес-Варта» 

Проблем, пов’язаних із захистом власності та інвестицій, є багато і різної складності. Починаючи від колізій в законодавстві та нечітко прописаних процедурних дій, які стають коренем проблеми, закінчуючи корупційною складовою та відкритим злочином, внаслідок якого власник втрачає контроль над своїм активом.


 
Якщо говорити про рейдерство, то однією із головних проблем цього явища у 2020 році є катастрофічно низький рівень фактів, що свідчать про притягнення до відповідальності осіб, які є замовниками та виконавцями неправомірного позбавлення власності. Невідворотність покарання за злочин проти власності — один із ключових аспектів, який може відновити довіру до держави як надійного партнера бізнесу. Відповідно, виникають запитання до ефективності роботи прокурорів. Поясню.

Читати до теми: Понад 57% справ про рейдерство не розглядаються в суді
 
Слідчі дії ведуться під наглядом прокурора, який призначений в тій чи іншій справі процесуальним керівником. Виходячи з повноважень та можливостей, які є у прокурора, він має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування. Тобто бачить всю «картину» історії заволодіння власністю та причетних осіб. Також прокурор має можливість, в т. ч. правову, ініціювати та доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення, контролювати їх виконання слідчими.
 
Додатково, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень може виділяти в окреме провадження (об’єднувати справи), якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
 
А оскільки рейдерство в Україні– це ланцюг пов’язаних злочинів, які мають чітко визначені кваліфікації у Кримінальному Кодексі України, — розслідувати це явище потрібно однозначно однією об’єднаною справою. Саме так і лише так є велика ймовірність притягнути до відповідальності і замовників, і виконавців, і тих посадових осіб, які спряли реалізації злочину. І не слухати казок про «господарські спори».
 
Сьогодні під ознаки «рейдерство» підпадають кілька статей ККУ, з них:

  • Стаття 358 «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів»;
  • Стаття 205-1 «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців»
  • Стаття 365-2 «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги» (нотаріуси)
  • Стаття 206-2 «Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації»
  • Стаття 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем». Якщо ви не правник або не надто «в темі» — не дивуйтеся такому моєму твердженню. Адже часто неправомірне заволодіння корпоративними правами або ж неправомірне призначення керівника підприємства відбувається саме для того, щоб мати доступ до активів, в т. ч. грошових коштів на рахунка, залишків готової продукції, обладнання, тощо.
  • Стаття 364 «Зловживання владою або службовим становищем». Ми неодноразово наголошували, що спостерігається участь та «покривання» тих чи інших посадових осіб схеми заволодіння чужими активами. Ця стаття саме про це.

 
Я б перелік ККУ під визначення «рейдерства» доповнила іншими статтями про фіктивне підприємництво і навіть державну зраду.
 
В основному по кожній окремій статті ККУ відкривається окреме кримінальне провадження. Здебільшого ці провадження розкидані по різних органах досудового розслідування. Кожен слідчий бачить і розслідує злочин лише в спектрі свого провадження і лише в спектрі тієї статті, за якою його відкрито.
 
Наприклад, відкрито провадження за ст 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», але без доєднання сюди справи , яка б показала, яким неправомірним способом особа набула «службове становище» — ця справа може просто вмерти в суді або й не дійти до суду. Бо в слідчого буде «узаконений» керівник, який діяв уже в межах свої повноважень як «законного керівника».

І лише прокурор бачить всю «картину» правопорушення та знає про всі активні провадження в тій чи іншій історії. Лише якісний та доброчесний нагляд прокурора за справою може сприяти повноцінному розслідуванню злочину проти власності, поверненню активів дійсному власнику, встановленню максимальної кількості учасників злочину проти власності та притягненню їх до відповідальності.
 
Звісно, і слідчий може проявити ініціативу — і звернутися до прокурора з проханням об’єднати провадження для ефективності розслідування. Але рішення ухвалює лише прокурор. Тому часто руки у слідчих МВС «зв’язані», а підприємці і країна — обкрадені рейдерами.

У 2021 році буде активно розвиватися напрямок інноваційних рішень та AgFoodTech

Інна Метелева, заступник голови правління з AgFoodTech Української асоціації фінтех та інноваційних компаній

1. 2020 рік відбувся в умовах обмежень COVID19 і висвітлив проблеми прямого доступу фермерів та виробників агропродукції до кінцевих споживачів. Виробники овочевої продукції на початку сезону зазнали серйозних збитків через закриття ринків і HoReCa. Окрім того, через локдаун постали проблеми з прямою взаємодію аграріїв з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, фінансовими установами і традиційними офлайн сервісами. Складні погодні умови, а саме засуха, принесла значні втрати урожаю і збитки для агровиробників і показали, що як такі відсутні звичні для західних фермерів інструменти страхування ризиків в агросекторі та бюджетні програми компенсації збитків. Особливо незахищеними в цих умовах стали малі агровиробники і фермери. 

2. Саме тому у 2020 році швидкими темпами розвивався і буде активно розвиватися у 2021 році напрямок інноваційних рішень, збільшився обсяг ринку AgFoodTech, кількості стартапів та компаній, які є їх розробниками або представниками в Україні, від безпосереднього розвитку диджитальних систем управління аграрними підприємствами, логістикою, систем точного землеробства до маркетплейсів насіння, добрив, насіння, техніки, готової продукції, сервіси доставки їжі, пришвидшення та спрощення доступу до фінансових сервісів для всіх учасників ринку, онлайн платформ проведення виставок та торгових місій, освіти та дорадництва. Цей сегмент ринку в Україні розвивався і розвивається за рахунок приватних інвестицій, окремі проєкти за підтримки міжнародних донорів, кредитування інновацій та бюджетні програми за цим напрямом не передбачені (окрім Українського фонду стартапів). Розвивається не так швидко, як в розвинутих країнах з причини недостатності інвестицій в цей напрямок. Політичні баталії, економічна нестабільність та непередбачуваність не стимулюють прихід іноземних інвестицій в Україну. Разом з тим, цей напрям має значну ємність і потенціал не лише в Україні, а і в експорті наших технологічних рішень, і у 2020 вже маємо успішні приклади.  

Необгрунтоване блокування податкових накладних та внесення компаній до переліку ризикових платників податків — це проблема

Анатолій Косован, керуючий партнер юридичної компанії Kosovan Legal Group

1. В аграрній сфері основною проблемою, з якою стикаються дуже багато наших клієнтів, є повсюдне необгрунтоване блокування податкових накладних та внесення компаній до переліку ризикових платників податків.

2. Рішенням може бути адекватне адміністрування НДС податковими органами і прийняття рішень в рамках чинного законодавства. Не думаю, що на рішення даної проблеми необхідно чимало часу і ресурсів з боку держави, потрібна лише політична воля.

Треба розпочати масштабну модернізацію застарілих радянських елеваторів

Геннадій Клименко, ексгенеральний директор елеваторного дивізіону Trigon Agri AS

1. Одна з головних проблем елеваторної галузі та агробізнесу в цілому у 2020 році – це посуха та врожайність. І в першу чергу кукурудзи.
Це не дало змоги багатьом лінійним елеваторам виконати плани з приймання і сушіння та і відчутно вдарило по їхніх фінансових показниках. На жаль, це тенденція, пов’язана зі змінами клімату на планеті. Тому елеваторна галузь повинна пристосовуватися до нової реальності.

Читати до теми: Стратегія розвитку транспортної галузі України в умовах карантину: залізниця, порти та автотранспорт

2. В першу чергу треба розпочати масштабну модернізацію застарілих радянських елеваторів. Підвищувати їх енергоефективність та пропускну здатність.

Адже найближчими роками виробництво зернових та олійних культур в Україні сягне 100 мільйонів тонн, а експорт — 70 мільйонів (2018/2019 маркетингового року ці показники становили 92 та 54 мільйонів тонн відповідно). Проте брак сучасних зберігальних потужностей (елеваторів) не лише стримує розвиток потенціалу аграрної галузі, а й може послабити експортні позиції України. Наразі в Україна дефіцит 40-45 млн т елеваторних потужностей для одночасного зберігання на всіх елеваторах, яких загалом близько 1200. Однак майже 70% з них морально й фізично застаріли. Оцю проблему слід вирішувати.

Крім того, потрібно запроваджувати програми лояльності для поклажодавців та робити їх максимально прозорими. Це має зробити елеватори більш конкурентоспроможними та привабливими для товаровиробників.

Як і багато років поспіль найбільша проблема галузі — кадри

Шота Хаджишвілі, співзасновник і директор компанії RISOIL

1. Як і багато років поспіль найбільша проблема галузі — кадри. Галуззю керують усі хто завгодно, але не профі. Особливо велика проблема — це АМПУ и МорАд.

2. Звичайно, що можна заборонити, як це було раніше, працювати в галузі без професійної освіти, або садити злодійкуватих чиновників. На жаль садити ніхто нікого не збирається.

Держава має стимулювати й заохочувати сільгоспвиробника до страхування в законодавчій та субсидійній площинах

Богдан Костецький, партнер та комерційний директор Barva Invest

1. Дефолти та їх наслідки. Незважаючи на те, що дефолтів було до 20-30%, наслідки у вигляді скорочення форвардних програм (декілька великих міжнародних компаній оголосили про їх повне припинення) дадуть про себе знати переважній більшості учасників ринку. Це може бути ціла низка обставин — від категоричної відмови в форвардній контрактації до обтяжуючих процедур в процесі узгодження, які сповільнять, скоротять та/або унеможливлять форвардну торгівлю. За моєю оцінкою 50-70% компаній, що продавали зернові та олійні культури за форвардом, можуть втратити таку можливість. 

Читати до теми: Невиконання форвардних контрактів – вирок фермерам чи шлях до діалогу з трейдерами?

2. Кожна з таких компаній буде шукати рішення в своїй площині. Найефективніше таку проблему можна вирішити шляхом вивчення та впровадження інструментів управління ціновими ризиками або хеджування. Вважаю, що весь врожай хеджувати не варто, зазвичай хеджується (страхується від негативних цінових коливань) до 40-60% очікуваного врожаю. Такі рішення вимагають від компанії виділення коштів, орієнтовно це до $10-15 на одну тонну врожаю, та здійснення розрахунків за кордоном. На макрорівні, та з огляду на те, що погодні умови стають дедалі складнішими, вважаю важливим введення реально функціонуючого ринку страхування ризиків с/г виробництва. Держава має стимулювати й заохочувати сільгоспвиробника до страхування в законодавчій та субсидійній площинах. Запропоновані рішення не потребують більше ніж 4-6 місяців з моменту ухвалення й за наявності коштів, а у випадку макрорішень — за наявності політичної волі та законодавчо-бюджетної підтримки.

 Законопроєкт 2194 слід ухвалювати.

Володимир Нагорний, керівник відділу земельних відносин ПАТ МХП, інструктор «Земельних котиків» 

1. Найактуальнішою проблемою в галузі сільськогосподарського землекористування є відсутність захисту землекористувача після відкриття ринку земель с/г призначення.

Рішення є у нормах законопроєкту 2194:

1. Наразі землекористувачі позбавлені першочергового права купівлі землі, яку використовують. Деталізовано порядок забезпечення переважного права на придбання землекористувачем земельної ділянки, в т.ч. І в закон про Нотаріат. Передбачено право орендаря на переуступку першочергового права викупу фізичній особі, яка має право купувати землю.

2.  Приватизація земельних ділянок, що під будівлями, або тих які використовувались на основі технічної документації. Технічна документація виготовляється без надання дозволу та подається відразу на затвердження разом із заявою про приватизацію ділянки або надання її в оренду.

3. Конкретизовано порядок набуття права власності і за набувальною давністю. Якщо особа використовувала земельну ділянку протягом 15 років, але не має прав на неї, така особа може звернутись до органів місцевого самоврядування та приватизувати таку ділянку.

4. Спрощення процедури виготовлення та погодження землевпорядної документації. Розширюється коло повноважень сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Читати до теми: Війна за ринок землі – законопроєкт №2194 відправили на повторне друге читання

5. Оцінювачам земель тепер не потрібно буде додатково мати сертифікат землевпорядника.

6. Також вводиться моніторинг, який здійснюватиме держгеокадастр. Періодичність — три місяці. Включатиме узагальнені дані щодо землекористування: площі в розрізі адміністративно територіальних одиниць, власність, користування тощо. До вимог програмного забезпечення кадастру та реєстру речових прав додається вимога про технічну можливість моніторити кількість земель, що перебувають у власності та або користуванні фізичної чи юридичної особи.
 
В цілому законопроєкт достойний. Спрощує відносини землекористування та виготовлення землевпорядної документації, оформлення та реєстрації прав на землі. Законопроєкт 2194 слід ухвалювати.
 
Однак у ВРУ цей законопроєкт не отримав достатньої кількості голосів та направлений на доопрацювання.

Для залізниці основною проблемою 2020 залишилась відсутність чіткого розуміння зі сторони власника цілей компанії

Андрій Рязанцев, директор з розвитку бізнесу Укрзалізниці (2019-2020 рр.)

1. Для залізниці основною проблемою 2020 залишилась відсутність чіткого розуміння зі сторони власника цілей компанії. Яку залізницю будувати? Орієнтовану на соціальні потреби держави чи на отримання прибутку та зростання ринкової вартості? Від цього ідуть похідні – неможливість встановлення показників ефективності для менеджменту, відповідно підбір менеджерів до Наглядової ради таких, яким все рівно куди плисти, і т.д.

Читати до теми: Укрзалізниця у 2021 році не пропонуватиме підвищувати тарифи на вантажні перевезення

2. Все дуже просто – виконувати стратегію розвитку компанії, оцифровану у натуральні та грошові показники. У чітко визначені строки. Оцінювати саме за цими критеріями менеджмент. Показники мають екстраполюватися на нижчі щаблі і бути предметом єдиним критерієм оцінювання при визначенні відповідності займаній посаді та преміювання.  

Завдання одне — повна інвентаризація земель, її треба завершити якнайшвидше.

 Михайло Апостол, радник міністра МВС України

1. Не закінчено повну інвентаризацію державних земель, а також — не закінчено присвоєння кадастрового номеру та не виготовлено технічної документації на велику частину цих земель. Через це не зрозуміло, хто користується цією землею, чи платиться орендна плата та інші податкові платежі, як обліковується продукція на цих полях. Через це з’являються практично 100% збиткових держпідприємств.

2. Проблема вирішується елементарно просто, якщо б була для цього політична воля. Але цього ніколи не буде. Ніхто не наважиться рубати курку, яка несе золоті яйця. Тому завдання одне — повна інвентаризацію земель, її треба завершити якнайшвидше.

Локальний ринок потребує ефективні та прості опціональні інструменти захисту від цінових ризиків з можливістю не тільки захищати певний рівень ціни, але й отримувати зиск від тренду її зміни

Катерина Конащук, засновник Trend&Hedge Club

1. Проблема 2020: суттєва різниця цін на основні культури у порівнянні форвард-спот, спричинена підвищенням попиту зі боку покупців (не без впливу панічної атаки через ковід) та зменшенням пропозиції виробників. Особливо боляче українським аграріям було виконувати форвардні контракти з пізніх культур — кукурудзи та соняшнику, де у 2020 можна констатувати суттєве падіння врожайності окремих регіонів. Втім, реальна кількість дефолтів виявилась значно меншою, ніж оцінювалось на початку – в середині осені. Природній відбір на ринку триває — ринок залишать найслабші.

Читати до теми: Форвардні війни – трейдери проти сільгоспвиробників під наглядом МЕРТу

2. Вирішення: локальний ринок потребує ефективних та простих опціональних інструментів захисту від цінових ризиків з можливістю не тільки захищати певний рівень ціни, але й отримувати зиск від тренду її зміни (як на зростання, так і на зниження).  І традиційно рушійною силою змін має бути підвищення обізнаності всіх, хто має позицію до продажу чи купівлі коммодітіз, — щодо основ ціноутворення, макро- та фундаментального аналізу ринку, стратегій хеджування тощо. Знання — це сила!

Керманичі залізничної галузі не здатні визначити справжню найголовнішу мету розвитку сектору

Юрій Щуклін засновник транспортно-логістичної компанії «Зертек», член логістичного комітету Європейської Бізнес Асоціації

1.Найактуальнішою проблемою залізничної галузі у 2020 році була відсутність відповідних історичному моменту та реальним умовам компетенцій фахівців, наділених повноваженнями та обов’язками та відсутністю в діючих «героїв» залізничної галузі благородної мотивації. Всі інші проблеми є похідними. Першопричиною виникнення цієї проблеми у залізничній галузі я вважаю наявністю потужного впливу олігархів на законодавця, інформаційний простір та формування особливих українських «правил та традицій» введення бізнесу в нашій пострадянській країні. А також наша національна, домінуюча над принципами жадібність.

Все впирається постфактум у кадрову проблему: керманичі залізничної галузі не здатні визначити справжню найголовнішу мету розвитку сектору, а також – не можуть синтезувати рішення по досягненню поставлених задач в галузі. Тому і намагаються  зламати діючі системи планування, тарифоутворення чи розподілу маршрутів.

Читати до теми: Стратегія АТ «Укрзалізниця» на 2019-2023 роки

2. Найефективніше цю проблему можно було б вирішити відлученням інформпростіру від олігархів, популістів-імітаторів та відвертих мародерів.

Залишається невирішеним питання розпорядження землями сільськогосподарського призначення

Леонід Корейба, голова спілки «Центр розвитку земельних правовідносин в Україні».

1. Найактуальнішою проблемою цього року у сфері земельних відносин залишається невирішене питання розпорядження землями сільськогосподарського призначення. До сьогоднішнього дня власник землі не став господарем на ній. А про це було записано у низці законодавчих та нормативних документів під час формування права власності (появи колективної власності та натомість приватної на колишню колгоспну землю), а також під час оприлюднення указів Президента про паювання земель та про прискорення земельної реформи. Тобто постулат раннього земельного законодавства про те, що власник землі має бути її основним господарем і розпорядником, залишається невиконаним. На перших етапах земельної реформи мало хто насмілювався виділяти свої паї на місцевості та обробляти їх. І не через те, що не знали як, а через нестабільну економіку, та, найперше, через відсутність власної техніки. Люди не звикли до ведення бізнесу. Це стало перепоною до впровадження прописаних у законах новітніх реформах. Що ж робиться сьогодні — у законах нібито прописано все те саме (і право власності, і можливість здачі в оренду, і можливість самому використовувати земельний пай). Проте власник паю, який здав його в оренду, крім щорічної одноразової та мізерної виплати, за це нічого не отримує. Та навіть за його великого бажання і можливостей обробляти свій наділ, необхідно чекати закінчення терміну користування його ділянкою чужою особою. Щодо мізерної платні за паї (посилання на попередній блог). Крім того, власники паїв, що здали в оренду, навіть не здогадуються, яка війна точиться за їхню землю серед орендарів. 

Читати до теми: На порозі ринку землі: наслідки, чинні договори оренди, інвентаризація, геопросторові дані, детінізація та планування територій

2. Вирішення проблем є комплексним. По-перше, має діяти насправді справедливий ринок земель, де буде максимально захищений власник землі. По-друге, інформація про орендарів має бути оприлюднена хоча б в межах ОТГ, щоб люди бачили, хто і як користується їхньою землею, які паї використовує орендар, а які вже давно обробляє інший без згоди власника паю. По-третє, договір оренди має бути справді двостороннім за згодою по усім пунктам, а не типовим для усіх пайовиків, а то і для цілого регіону. По-четверте, всі ці питання мають бути законодавчо закріплені, а не кинуті на розсуд місцевих органів влади чи орендарів.

Вихід для подолання наслідків коронавірусної кризи – адаптивний карантин, або відсутність карантину в цілому в Україні.

Даниїл Монін в. о. директора ТОВ «Інститут прикладних систем та технологій», співавтор податкової реформи

1. Карантин. Ковід.

Читати до теми: Агросектор у піке – причини падіння виробництва сільськогосподарської продукції в Україні

 2. Вихід для подолання наслідків коронавірусної кризи – адаптивний карантин, або відсутність карантину в цілому в Україні.

Стабільні правила децентралізації відсутні, вони постійно змінюються, у тому числі в протилежний бік від тих, які були раніше. 

Олександр Солонтай, експерт з політики та місцевого розвитку

1. У сфері децентралізації найбільша проблема 2020 року — це зміни правил та законодавства в протилежний бік від тих, що були раніше. У 2015 році напередодні місцевих виборів ухвалили добровільність об’єднання громад, а напередодні цих місцевих виборів скасували добровільність, а разом з тим і десятки тих громад, які були створені. У 2019 році зробили департизацію місцевого самоврядування, залишивши вибори за партійними списками тільки у 30 найбільших містах, а вже через пів року, влітку 2020 року, за три місяці до місцевих виборів, зробили знову партизацію, причому ще більшу, ніж була в 2006-2019 роках. У 2020 році скасували інфраструктурну субвенцію, яка працювала в 2016-2019 роках для підтримки сільської місцевості в об‘єднаних громадах. Під час ухвалення державного бюджету знову виділили більше коштів на депутатські фонди в регіонах (соцеконом субвенція), хоча в базовому законі про правила роботи з регіонами раніше записали про роботу через державний фонд регіонального розвитку. Можу продовжувати ще багато, але зміст такий: стабільні правила децентралізації відсутні, вони постійно змінюються, у тому числі в протилежний бік від тих, які були раніше. 

Читати до теми: Перший рік президента Володимира Зеленського – вісім (не) зроблено і що далі

2. Потрібно зупинитися в продукуванні будь-яких змін та ініціатив, здійснити перегляд концепції 2014 року, яка застаріла, і тоді рухатися далі. Інакше цей законодавчий хаос та невідповідність задекларованого тому, що практично робиться, буде посилюватися, а в результаті успішна реформа децентралізації під загрозою дискредитації! 

Повинна нарешті запрацювати Рада з міжнародної торгівлі при КМУ за участі експортерів 

Назар Бобицький, директор брюссельського офісу «Української асоціації бізнесу і торгівлі» 

1. Проблемою 2020 року для експортерів стали експортні обмеження і труднощі з транзитом, викликані коронавірусною пандемією. На щастя, Україна уникла найгірших сценаріїв обмеження торгівлі, однак обмеження на вивіз текстильної продукції для засобів персонального захисту, інгредієнтів для антисептиків, окремі обмеження агроекспорту могли поставити під удар репутацію України як надійного постачальника.

2. Ця проблема вкотре привернула увагу до необхідності удосконалення процесу формування торговельної політики. Повинна нарешті запрацювати Рада з міжнародної торгівлі при КМУ за участі експортерів як центр ухвалення зважених рішень за участі всіх стейкхолдерів.

Необхідні комплексні реформи, спрямовані на збільшення ефективності механізмів врегулювання боргів та посилення захисту прав кредиторів

Олена Коробкова, виконавча директорка НАБУ

1. Ми маємо справу з одним глобальним викликом — пандемією COVID-19. У її контексті говорити про одну конкретну проблему не доводиться. Світова пандемія спричиняє довгий ланцюг безпосередніх проблем та відкладених наслідків, символічно об’єднаних словом «коронакриза».

В першу чергу, вона поставила перед банками питання організації роботи в умовах жорсткого карантину та обмежень щодо руху транспорту. Йдеться навіть не стільки про безпосередній контакт з клієнтами, скільки про організацію внутрішніх процесів. Банки мали швидко перевести значну частину персоналу на віддалену роботу із дотриманням вимог до інформаційної безпеки.

До честі банків, з цією проблемою вони впорались оперативно — процеси перебудови в цілому було завершено протягом перших тижнів весняного карантину, при цьому обійшлося без перебоїв в обслуговуванні клієнтів.

Інший відчутний наслідок пандемії та карантину — масова реструктуризація банками кредитів та прискорення формування резервів (адже чимало позичальників принаймні тимчасово втратили частину або і весь дохід). Це вже позначилось у балансах банків у вигляді зменшення прибутковості порівняно з рекордними показниками минулого року.

Поступове відновлення економіки, ознаки якого ми вже бачимо сьогодні, дозволить уникнути значного погіршення якості реструктуризованих портфелів. Але певна їх частка все ж таки може поповнити статистику НБУ щодо непрацюючих кредитів. Для деяких банків це може призвести до необхідності поповнення капіталу.

Разом з тим «заливання» новим капіталом втрат від неповернення кредитів покращує баланси, але не є системним рішенням проблеми. У довгостроковій перспективі такі рішення спонукають банки до надмірної обережності у кредитуванні, що ми і спостерігаємо сьогодні.

2.Щоб змінити ситуацію, необхідні комплексні реформи, спрямовані на збільшення ефективності механізмів врегулювання боргів та посилення захисту прав кредиторів.
Необхідний для цього ресурс — політична воля до змін. Скільки знадобиться часу, сказати важко. На жаль, такі реформи не бувають популярними, і в українських реаліях це постійно призводить до їх блокування або і скасування.
  

Головною проблемою для галузі птахівництва є зниження купівельної спроможності населення внаслідок негативного впливу наслідків пандемії COVID-19 на економіку країни

Сергій Карпенко, виконавчий директор Союзу птахівників України 

1.На галузь птахівництва мали значний вплив декілька подій, які відбулись фактично з самого початку року, і наслідки їх будуть відчутними і в наступному 2021 році. В першу чергу це спалахи пташиного грипу в січні і грудні, які призвели до закриття деяких ключових зовнішніх ринків, карантинні обмеження, зумовлені поширенням коронавірусу, та значне зростання собівартості виробництва внаслідок подорожчання вартості комбікормів. Однак, на нашу думку, головною проблемою для галузі все ж таки є зниження купівельної спроможності населення внаслідок негативного впливу наслідків пандемії COVID-19 на економіку країни. Зниження внутрішнього попиту не забезпечує можливостей для підвищення відпускних цін на тлі галопуючого подорожчання кормів і зростання собівартості виробництва. Ринки продукції птахівництва стають ще більш профіцитними, а ціни на м'ясо птиці та яйця зменшуються (порівняно з аналогічним періодом минулого року на 8-10%). Як наслідок, вже відбулося зниження поголів’я птиці, що утримується в промисловому секторі (вперше з 2014 року, коли були об’єктивні причини), та зменшення виробництва яєць, яке є збитковим вже два останні роки. В м’ясному секторі негативні показники будуть спостерігатись в І кварталі наступного року.

Читати до теми: Експортний агроатлас — птахівництво заробило для України $503 млн валютної виручки у 2018 році
 


2.А взагалі, відновлення позитивних показників в птахівництві, з якими галузь входила в 2020 рік, можливе не раніше ніж за 1,5-2 роки за умови сприятливих економічних умов не лише в країні, а й на світових ринках. 

Наш шлях — подальша інтеграція України в регіональні ринки. Це ринок ЄС

Геннадій Чижиков, президент Торгово-промислової палати

1️. Вперше в новітній історії, з моменту появи іспанки близько 100 років тому (тоді померло від 50 до 100 млн. осіб), фактор здоров'я населення планети став відігравати ключову роль у визначенні економічного стану. Пізніше були неврожаї, маніпуляції ринками, фінансові кризи, але вони не чинили такого впливу на світ. Що буде далі — не ясно. З людьми завжди можна домовитися, з вірусом — ні. Хоч ми вже майже рік живемо в умовах пандемії, досі складно прогнозувати, як буде розвиватися ситуація далі. 

Карантин призвів до великих втрат. Всього у галузях, які постраждали від карантину, працюють понад 400 тис. підприємців — це торгівля, сфера послуг. Але треба також враховувати сферу неформальної або тіньової економіки. Загальний підрахунок показав, що сумарно криза торкнулася 600 тис. підприємств. 

2️. Пандемія показала, що у вірусу немає кордонів, ніхто не від чого не застрахований. Питання в іншому. Все залежить від того, наскільки Україна зможе бути відкритою і комфортною з точки зору інвестиційного клімату. Але це перш за все залежить від нашої домашньої роботи і вміння створити інвестиційно привабливий імідж України. Наш бізнес має значний потенціал, який багато хто недооцінює. Треба вірити в наших підприємців. Зазначу, що протягом останніх місяців під час онлайн-переговорів іноземні бізнесмени можливістю розміщення замовлень в Україні цікавляться все частіше.

Наш шлях — подальша інтеграція України в регіональні ринки. Це ринок ЄС. У 2020 році, незважаючи на коронавірус, ми почали готувати зміни до Угоди про Асоціацію Україна-ЄС, яка має бути підписана в 2021 р. Ми максимально підтримуємо процес формулювання позиції України щодо змін в угоду з ЄС. Торгово-промислова палата консолідує думку бізнесу. Наша діяльність і надалі охоплюватиме три основні напрямки: збільшення інвестицій, сприяння експорту та всеосяжна підтримка МСБ.

Потрібно виходити на нові ринки і змінювати застарілі стандарти економічної безпеки.

 Ярослав Погорілий, екскерівник Держрезерву

1. Збільшення ролі держави в економіці. З якими гаслами люди виходять на вулицю: нам вже не потрібно допомагати — просто не заважайте. На тлі пандемії і загального страху перед вірусом уряди легітимізували своє втручання в економіку, держава посилила регулювання і навіть встановила контроль над деякими секторами економіки. Як показують дослідження, економічне зростання сповільнюється в країнах з високою часткою державних витрат щодо ВВП, особливо це стосується тих країн, де держава є неефективною і корумпованою. Світовий і український ринок вже адаптувався до життя в умовах пандемії, а в нас постійні зміни урядів і очільників в державному секторі, і ніхто не розуміє, куди рухатись і що з ним буде завтра.

Читати до теми: Меч над Держрезервом України. Як довго проіснує державна компанія?

2. За даними «Світового Банку», ціни на основні сировинні та с/г товари в 2021 році помірно зростатимуть. Світ адаптується, і як в будь-якому економічному циклі, після стрімкого падіння настає час, який в макроекономіці називається пожвавлення. Відкриваються нові можливості, знаходяться нові потенційні партнери, тощо. Цим потрібно вчасно і якісно користуватись. Україна — експортноорієнтована держава (40% від ВВП, а майже половину від цієї частки складає продукція АПК), тому потрібно виходити на нові ринки і змінювати застарілі стандарти економічної безпеки.

У 2021 році потрібно ухвалити закон про Фонд часткового гарантування кредитів

Дмитро Мічурін, голова «Української асоціації молодих фермерів»

1. Фонд часткового гарантування кредитів не створено — і це проблема.

 2. У 2021 році потрібно ухвалити закон про Фонд часткового гарантування кредитів. Це надасть можливість розвитку малих та середніх підприємств. Прозорий та зрозумілий механізм. Також дорадництво на рівні Мінагрополітики або організація. 

Слід скасувати діючий при Мінагро порядок ведення та форми виробничого обліку вин, технологічну документацію і нормативні документи на виробництво вин

Володимир Печко, громадська спілка «Укрсадвинпром»

1. Виноробну галузь України 2020 рік ошелешив глобальним напливом імпортної виноробної продукції, яка збільшилася в порівнянні з 2019 роком на 30-40%, в тому числі дешеве вино з європейських країн, ціна на яке становить 56 грн за пляшку вина на українських полицях. Враховуючи собівартість на сировину в Україні, наші виробники не можуть бути конкурентоспроможними на власному ринку. Незважаючи на виробництво якісної вітчизняної виноробної продукції, продажі українського вина значно знизились.

2. Виходом з цієї ситуації для галузі виноробства з боку держави є проведення правильної політики, у тому числі дотаційної, так як це відбувається у найбільших виноробних країнах світу, якою також, безперечно, є і Україна, та захист вітчизняних виноробних підприємств шляхом надання можливості працювати в рівних умовах зі світовими виноробними підприємствами. Наразі виноробна галузь України залишається сильно зарегульованою. Провідні виробники виноробної продукції стурбовані ситуацією щодо неоднозначного розуміння норм Закону України «Про виноград та виноградне вино» (далі — Закон) — останніми змінами до ст.5 Закону дозволено нові марки виноробної продукції затверджувати керівникам суб’єкта господарювання на підставі висновку Центральної галузевої дегустаційної комісії виноробної промисловості та/або дегустаційної комісії профільної наукової установи, та/або дегустаційної комісії галузевої громадської спілки. Разом з цим у параграфі 4 ст.4 Закону міститься наступна вимога: «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, затверджує порядок ведення та форми виробничого обліку вин, технологічну документацію і нормативні документи на виробництво вин…», що зводить нанівець принцип дерегуляції, закладений у попередній статті цього ж Закону і змушує керівника суб’єкта господарювання при виробництві нових марок вин постійно звертатися до профільного міністерства і проходити багатоступеневу відповідну бюрократичну процедуру їх затвердження. ГС «Укрсадвинпром» вже звернулась до народних депутатів з проханням скасувати діючий при Мінагро порядок ведення та форми виробничого обліку вин, технологічну документацію і нормативні документи на виробництво вин.

Читати до теми: Україні загрожує втрата внутрішнього ринку винопродукції

Щодо садівничої галузі, то основні проблеми в 2020 році спричинили погодні умови та Covid-2019. Недобір врожаю через складні погодні умови склав 40-50% на різні культури. Не вистачало в 2020 році таких культур, як абрикос, персик, суниця садова, виноград технічних сортів для виробництва вин та постійним залишається брак столових сортів винограду вітчизняного вирощування, адже щороку Україна імпортує близько 20 тис. т столового винограду. Крім того, пандемія, яка охопила весь світ, спричинила зниження купівельної спроможності населення не тільки України, а й усього світу, що є причиною зменшення обсягів продажу свіжої садівничої продукції як на внутрішньому ринку, так і експорту. Виробники ягідних культур не відчули меншої купівельної проблеми, оскільки недоотримали врожаю, щодо таких культур як яблуко та груша — продажі вкрай низькі в порівнянні з минулим роком.

Довгострокові інвестиції прийдуть в Україну тоді, коли не на словах, а реальними законодавчими механізмами буде долатися корупція

Павло Мороз, кандидат економічних наук, експерт з питань агропромислового розвитку

1. Найактуальніша проблема 2020 року — чітко виражена відсутність у багатьох представників влади сформованого розуміння щодо важливості ухвалення тих чи інших дійсно важливих державницьких рішень.

Якщо конкретно поглянути на агропромисловий комплекс України (а це 13% валової доданої вартості держави, 2-ге місце у товарній структурі експорту), то наразі на загальнодержавному рівні декларується необхідність підвищення продуктивності праці в галузі АПК, нарощування обсягів переробки сільськогосподарської продукції, збільшення виробництва товарів з високою доданою вартістю тощо. Однак механізмів реалізації названих цілей, яка б проходила «червоною ниткою» в процесі законодавчих змін, не простежується.

Більше того, «якісні» агровиробники стають поганцями у медіапросторі, а ті, хто за фактом реалізують низькоякісну продукцію, систематично не платять податки, платять зарплату в конвертах — вміло переконують всіх, що потребують розуміння та підтримки держави.

Це стає наслідком розбалансування політичних процесів, нерозуміння сутності необхідних реальних змін законодавства, а значить – неможливість досягнення усталених засад соціально-економічного розвитку в середньостроковій перспективі.

До прикладу, в тексті нещодавно представленого Аудиту української економіки знаходимо тезу: «відсутність ефективного ринку землі призводить до низької вартості оренди, переважання на ринку агрохолдингів, а також неефективної структури власності на паї». При цьому, навіть враховуючи землекористування «в тіні», згідно з Держстатом, станом на 1.11.2019 року наявний такий розподіл с/г підприємств за розміром с/г угідь:

  • Великі с/г підприємства (більше 10 тис. га)  – 179, що обробляють 4,22 млн га.
  • Малі та середні с/г підприємства (до 10 тис. га) – 38 344 і 15,89 млн га.
  • З них фермерські господарства – 28 788 і 4,75 млн га.

Отже, офіційна (!) статистика свідчить про те, що 79% с/г земель перебуває у користуванні підприємств та фермерів, у яких земельний банк не перевищує 10 тис. га. Окрім очевидної відсутності координації різних відомств у напрацюванні важливих державних документів, серед тексту таких документів вбачаємо твердження, які суперечать реальному стану речей.

Тобто проблема в маніпулюванні інтересами людей, переважанні популістських настроїв, відсутності раціональності в моделюванні державної аграрної політики.

Читати до теми: Держпідтримка аграріїв: виконання програм у 2020 та повернення боргів за 2019 рік

2. Найчастіше виходить, що легальні доходи вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, які за певних умов можуть перетворитися на інвестиційний ресурс, зазвичай не є об’єктом держпідтримки АПК.

З року в рік держбюджетом передбачаються значні кошти на підтримку фермерства. Однак обсяги освоєння цих коштів вже декілька років залишаються мізерними через банальне незнання умов отримання держпідтримки, невідповідний юридичний статус господарства, відсутність прозорої звітності, а подекуди й взагалі її відсутність.

Якщо проаналізувати перелік (а скоріше умови надання) бюджетної підтримки АПК за останні 2 роки, то фундаментальних програм інвестиційного характеру не знайдете.

Так, у розвинутих країнах доволі ефективними є механізми часткової державної компенсації CAPEXів — довгострокових капітальних інвестицій в технологічну модернізацію або розширення основних засобів компанії.

Доречно згадати також про низький рівень інтеграції механізмів фінансового сектору в сільськогосподарське виробництво. На державному рівні, окрім зниження облікової ставки НБУ як одного із інструментів грошово-кредитної політики держави та програми 5-7-9 для малого бізнесу (і теж місцями з дуже неконкурентними умовами отримання кредитування), в іншому не прослідковуються механізми стимулювання економічних відносин через банки, інвестиційні інструменти.

А це негативно впливає на інвестиційний клімат. Тому що, найперше, бізнес мислить раціонально. А українська політика — ірраціональна за своєю суттю.

Довгострокові інвестиції прийдуть в Україну тоді, коли не на словах, а реальними законодавчими механізмами буде долатися корупція, коли ухвалення законодавчих рішень буде сприяти публічності економічних відносин, утвердження цінностей цивілізованого господарювання, екологічності виробництва та якості продукції.

Це означає, що державний бюджет і надалі буде формуватися переважно з непрямих податків (наразі більше ніж 50% в структурі доходів — ПДВ, акциз, мита), а прямі інвестиції в національну економіку будуть традиційно заходити з офшорних країн з використанням усталених механізмів.

Тому очікувати якісного зростання бюджетних доходів майбутніх періодів, а отже й відчутного прискорення економічного зростання наразі не варто.

Сьогодні потрібно оволодіти мистецтвом говорити правду

Зіновій Свереда, доктор соціальної економіки, віцепрезидент Української кооперативної федерації

1. З одного боку, є ряд проблем, які йдуть паралельно, і які породжують одна одну. Але є основна, яка досі переслідує, це неусвідомлення переваг незалежності нашої держави. Бо свобода є основа розвитку підприємництва та інновацій. Постійні нарікання на всіх і все є дуже актуальною проблемою, тому що всеохоплююча критика руйнує дух підприємництва дуже сильно.

Причин кілька: соціальна депресія багатьох людей та громад породжена страхами особистими та соціальними. Проблема 90 % — їм здається, що щось не вдасться ще перед тим, аніж вони розпочали діяти.

Саме усвідомлення свободи — це початок особистої діяльності та відповідальності. Ринок потребує активного громадянства, без якого неможливо реалізувати інновації. Не кожна людина уміє скористатися перевагами свободи та належно шанувати її. Тому амбіція незадоволення і страхів породжує акценти і гасла не на розвиток, а на різні псевдо-соціалістичні програми підтримки соціальних верств населення, матеріальних допомог, субсидій, дотацій замість того, щоб допомогти старт-апам, малим і середнім підприємцям, розвитку бізнесу і науці. 

2. Для цього потрібні не стільки ресурси, скільки реальне бажання змінити ситуацію.

Потрібно оздоровити інформаційний дуалізм, коли людям говоримо те, що їм подобається, а не те, що є насправді. Сьогодні потрібно оволодіти мистецтвом говорити правду. Правду такою, як є. Але в спосіб, який веде до рішучих кроків, що вирішити виклики, а не до зневіри. Саме правда допомагає формувати інтелектуальні середовища та команди людей у селі і у місті. Ті об’єднання згодом переростають у професійні асоціації та федерації. Потрібно реформувати підхід до формування принципів реформ: планувати не для людей, а з людьми. Важливо розпочати з практичних кроків, а саме — формування культури сімейного підприємництва. Прикладом є інноваційний проект «сімейні молочні ферми», де кожна людина може стати співінвестором та учасником. Планувати державні бюджети, розпочинаючи з забезпечення доходів родин, а не міфічних популістичних планів на зразок «нью Васюки» від Остапа Бендера.

Формувати критичне мислення у житті та бізнесі — це є рішення багатьох проблем економіки. А цього часу не потрібно багато — одним достатньо кілька днів, іншим — рік…а третім і всього життя не хватить.

Достатньо два місяці для того, щоб поїзд під назвою «земельна реформа» перейшов на якісно нові рейки і нарешті прискорився за останні 19 років

Вадим Чувпило, кандидат наук з державного управління у галузі регулювання земельних відносин.

1. Затягування процесу децентралізації у сфері земельних відносин. Президент, уряд, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру протягом 2020 року постійно наголошували на центральній лінії своєї діяльності щодо завершення децентралізації у сфері земельних відносин. Станом на 21 грудня 2020 року інвентаризація, яку обіцяли закінчити до 1 серпня (потім до 21 вересня), так і не завершена, є регіони по Україні, де цей процес на сьогодні не виконаний навіть на 50%, як наслідок процес передачі земель сільськогосподарського призначення, який мав завершитись до 15 грудня — не завершено, і наступних «дедлайнів» ніхто навіть не прогнозує. Громади не можуть адекватно планувати бюджет на 2021 рік, адже можливість управління земельними ресурсами досі є невизначеною на 100%.
Великі сподівання у контексті децентралізації були на ухвалення Верховною Радою України законопроєкту №2194 про удосконалення системи управління та дерегуляцію у сфері земельних відносин, але його відправили на повторне друге читання. Буквально це означає, що раніше за лютий 2021 року його проголосовано не буде.

Читати до теми: Земля громадам від Президента: де її шукати?
 
2.Проблема не просто може бути вирішена, її вирішення є наскільки актуальним і необхідним, що навіть обговорення доцільності чи прискорення морально вже застаріли. В першу чергу — це політична воля. Все законодавче підґрунтя готове на 100%, громади готові до цієї роботи, але з вказаних причин питання так і залишається не вирішеним. Часові рамки важко коментувати через суб’єктивні фактори впливу на проблему, точніше її вирішення. За великим рахунком, достатньо два місяці для того, щоб поїзд під назвою «земельна реформа» перейшов на якісно нові рейки і нарешті прискорився за останні 19 років (19 — тому що у 2001 був ухвалений Земельний кодекс України, що можна без перебільшення вважати так само «прискоренням»).

 2020 рік був дуже важким для сектору біоенергетики

Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України

1. 2020 рік був дуже важким для сектору біоенергетики. Діяли одночасно, принаймні, три групи факторів, що негативно впливали на сектор:

  1. Низькі ціни на природний газ, з яким біоенергетичні проєкти переважно конкурують при виробництві теплової енергії.
  2. Затримки з виплатами і виплати в неповному обсязі за електроенергію вироблену з біомаси і біогазу.
  3. Накопичення цілого ряду законодавчих бар’єрів до розвитку біоенергетики і відсутність відчутного прогресу по їх подоланню. 

Читати до теми: Зелена угода Європи, або основи Green Deal: що принесе агросектору України курс на екологічність

2. Тож проблеми можна згрупувати так:

Бар'єр: Відсутність затвердженої Дорожньої Карти розвитку біоенергетики України до 2050 року та Плану Дій до 2025 року — Спосіб подолання: Розглянути та затвердити розроблені проєкти зазначених документів.

Бар'єр: Нерозвиненість ринку біопалив — Спосіб подолання: Запровадити систему електронної торгівлі (СЕТ) твердим біопаливом за допомогою електронних аукціонів із забезпеченням якості біопалива в СЕТ (прийняти розроблений проєкт Закону та підзаконних актів).

Бар'єр: Недостатність державної підтримки для виробників біомаси і біопалив — Спосіб подолання: Надати державну підтримку компаніям, що вирощують енергетичні рослини. Надати державну підтримку сільгоспвиробникам/ фермерам у разі виробництва ними біомаси/біопалив та впровадження біоенергетичних проєктів. Передбачити частину коштів державного фонду декарбонізації (створення заплановано ЗП №4347 від 09.11.2020) для підтримки біоенергетичних проектів.

Бар'єр: Недосконалий механізм формування тарифів на теплову енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії — Спосіб подолання: Надати виробникам теплової енергії з АДЕ можливість обирати порядок встановлення тарифу («принцип 90%» або «собівартість +»). Передбачити порядок продажу теплової енергії з АДЕ теплопостачальним організаціям.

Проблема з Держпродспоживслужбою вже значною мірою вирішена. Хоча певні кадрові зміни, скоріш за все, будуть.

Володимир Лапа, колишній голова Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів

1. Відсутність постійного керівництва Держпродспоживслужби протягом чималого періоду, що стримувало можливості нормального планування і організації роботи установи.

2. Проблема з Держпродспоживслужбою вже значною мірою вирішена. Хоча певні кадрові зміни, скоріш за все, будуть.

Мінагрополітики та всі державні органи повинні працювати ефективно та в терміни, передбачені законодавством

Ірина Кухтіна, президент асоціації «Ягідництво України»

1. Невиконання програми держпідтримки садівництва , віноградарства та хмелярства через недбалість міністерства. Було зірвано всі терміни, і як результат фактично на подачу документов у всій країни було тільки 3 тижні. Відповідно бюджет, який виділявся на галузь, не вибрано за технічними причинами.

2. Мінагрополітики та всі державні органи повинні працювати ефективно та в терміни, передбачені законодавством.

 Наталія Білоусова, Віталій Хворостяний AgroPolit.com  

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

27 грудня 2020
Схвалено оновлену Стратегію розвитку морських портів до 2038 року, – Мінінфраструктури
23 грудня уряд схвалив зміни до Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року. Це рішення є вкрай важливим для подальшого...
9 жовтня 2020
«Національна економічна стратегія-2030»: як розвиватимуть агросектор — сектори, податки, держпідтримка, кадрова політика, інновації, зрошення
Уряд готує «Національну економічну стратегію-2030» для України. Уже стартувавали робочі та експертні групи за основними напрямками....
17 серпня 2020
Державна регіональна стратегія розвитку на 2021-2027 роки: децентралізація, експорт, бізнес, транспорт і логістика
Уряд затвердив Стратегію регіонального розвитку-2027. До неї увійшли плани розвитку в питанні децентралізації, транспорту та логістики, експортної...

Вибір редакції

15 січня 2021
Аграрний експорт України — 2018-2020 роки: сировина, харчова продукція, зерно, рослинництво, молочка, тваринництво
Аграрний експорт України за 9 місяців 2020 року у грошовому вимірі зменшується у порівняні з 2019 роком, але його частка у загальній експортній...
11 січня 2021
Як уберегти власну земельну ділянку чи свій аграрний бізнес від «реєстраційного» рейдерства?
Як власнику паю уберегти власну земельну ділянку чи свій аграрний бізнес від «реєстраційного» рейдерства - розповідає керівник Офісу...
1 січня 2020
Головні виклики АПК у 2021 році: ринок землі, посуха, зрошення, експорт, фермерство, елеватори, зовнішні ринки, додана вартість, форварди, залізниця, кредитування
Агросектор у 2021 році має ряд перехідних невирішених задач, які доведеться вирішувати уряду, Мінагрополітики та парламенту, якщо вони хочуть...