План Маршала для АПК — сюжет «Чародіїв» Стругацьких у 2021: реформа Мінагрополітки, ринок землі, стратегія розвитку та міжнародні союзники
Наталія Білоусова головний редактор AgroPolit.com

Агросектор упевнено сповільнює свій розвиток — сумарно за січень-серпень 2020 року падіння становило 9,9%! За минулий рік капітальні інвестиції в АПК за три перші квартали сягнули 39,6 млрд грн, що на 40% менше у порівнянні з 2019 роком. Це одне з основних річних «досягнень» уряду в частині агросектору. На таких «парах» АПК заходить у 2021 рік у ринок землі (1 липня 2021 року для фізосіб), поновлення Мінагрополітики, у зміну системи розподілу держпідтримки (електронний державний реєстр отримувачів дотацій), посилення тенденцій посухи на півдні та загалом по Україні, форвардний колапс і так далі. «Все пропало!». Час цитувати українського класика політичного жанру Юлію Тимошенко. Але… розводити плач Ярославни немає ні сил, ні (головне) часу. Краще розібратися на вході 2021 року, що далі і як вищеперераховане виправити?

Нам потрібен свій План Маршала для агросектору!

Пройдімося по його основних складових.

Читати до теми: Іван Мірошніченко: В умовах «ідеального шторму» Володимир Зеленський має дотримуватися принципу «Ukraine first»
 

 Економіка України: дефіцит бюджету, зовнішні борги, реструктуризація та податки 

Як не крути — в основі будь-яких змін — економіка. Чим вона сильніша — тим безболісніше проходять зміни. Колосальний дефіцит бюджету (5,5% ВВП — 246,6 млрд грн), шалені зовнішні запозичення (близько 600 млрд грн) та віддача мільярдних боргів зовнішнім кредиторам ($16 млрд, з яких $8,2 млрд — внутрішній борг, $3,4 млрд — зовнішній, $2,7 млрд — обслуговування внутрішнього боргу та $1,8 млрд — зовнішнього) — це основні підніжки економіці у 2021 році.

За оцінками експерта «Інституту майбутнього України» Даніїла Моніна, на кінець 2021 року економічне зростання може сягнути 4%. Це добре. Але частину цього росту з’їсть  обслуговування ВВП-варантів Яресько. Тому уряду слід якнайшвидше почати перемовини з перегляду умов цих боргів, бо в нинішньому їх варіанті вони є податком економічного незростання України, короткий повідок міжнародних кредиторів для України.

Читати до теми: Агросектор у піке – причини падіння виробництва сільськогосподарської продукції в Україні
 

Самі посудіть: 22 вересня 2015 року Україна наклала тимчасовий мораторій на погашення зовнішніх боргів ($500 млн за єврооблігаціями) та під керівництвом тодішнього міністра фінансів Наталії Яресько провела реструктуризацію (правильніше назвати це  «міжнародним економічним закріпаченням» України перед зовнішніми кредиторами) $18 млрд зовнішніх запозичень на кабальних для нас умовах.

Нагадаю, «ВВП-варрантів» — це зобов'язання України, починаючи з 2021 року заплатити власникові деривативу (читай реструктуризованого боргу) частку від приросту ВВП за таких умов:  якщо зростання ВВП більше 3% (номінальне – понад $125,4 млрд) і не більше 4%, тоді виплата України  15% від суми перевищення, умовно з приросту в 1% ВВП. Якщо економічне зростання більше за  4% — платити будемо по 40% з кожного нарощеного відсотку ВВП. Для очистки совісті архітектори схеми записали «поправку», що з 2021 по 2025 роки виплати кредиторам цих паперів України не можуть бути більшими сумарно за 1% ВВП. Я нагадаю: якщо прогноз в 4% річного зростання виправдається Україна має сплатити перший транш з цих паперів кредиторам. Це за таких умов тотального безгрошів’я в країні. Чомусь згадався Бендер і його «Заграница нам поможет».

Нагадаю вам, як виглядає борговий марафон України з 2007 по 2021 роки від аналітиків проекту «Ціна держави».  

Загалом же величезна дірка в бюджеті, запозичення і борги у великій мірі — результат економічного спаду, який зумовлений коронакризою, складною податковою системою та багаторічною війною з РФ.

Як бути з фактором коронакризи?

Як і всі — підтримувати адекватними заходами бізнес і фінансово стимулювати населення.

Як спростити податкову систему України? 

Дивитися слід у корінь проблеми. А корінь такий — понад 4 млн українців жодного разу за 30 років не платили податків, ні гривні (це оцінка голови ДПСУ Олексія Любченко)! У 2019 році 11,8 млн потенційно активних громадян не сплатили жодної копійки податків, жодної. Просто нагадаю: цього року до бюджету планують зібрати 137,6 млрд грн надходжень у вигляді податків від доходів фізичних осіб. Як це змінити? Максимально спросити систему оподаткування та зменшити податкове навантаження для роботодавців та працівників. Натомість держава мала би подивитися на структуру сплати податків великими монополіями, адже рано чи пізно технології будуть все більше витісняти людський фактор. Розвивати систему дієвих громадських організацій з контролю за використанням цих податків — не ручну, не дуту. 

Як спросити податкову систему для бізнесів?

 Перетворити Україну на інвестиційну гавань — для всіх інвесторів єдиний податок у розмірі 10%. Кредит МВФ нам після цього здаватиметься «чайовими».

Найвагомішою з названих трьох причин економічного спаду останніх років і фактор повної дестабілізації є саме війна з РФ, яка відбиває у інвесторів бажання вкладати в Україну кошти. Два інші фактори довершують цю картину.

Як бути з війною з РФ, щоб її завершити?

Щоб вирішити її фінально, мають збігтися мінімум три з чотирьох потрібних факторів: міжнародна підтримка України, внутрішньопартійна підтримка (її наразі немає, бо сильні проросійські позиції: Юрій Бойко — другий політик за вагою в Україні), готовність армії та держапарату в цілому та ослаблена Росія, якій буде не до нас. З усіх чотирьох є лише перший на нашу користь, і то ще велике питання, як саме розвиватиметься міжнародна підтримка. Далі говоримо про неї. Наголошую — від фактору війни залежить більшість реперних точок розвитку України в 2021 і подальші роки: інвестиції, розвиток АПК і так далі.

Міжнародна підтримка: США, ЄС, Росія Мінський та Нормандський формати

Прикро: але Україна і досі об’єкт, а не суб’єкт глобальної гри, який розігрують то в Мінському, то в Нормандському форматі у Парижі. Яка різниця де — очевидний «преферанс» (хто забувся визначення — подивіться), саме він.

Тож, якими є вихідні позиції наших міжнародних партнерів та противників у 2021 році, і у що це виллється для нас?

Позиція США щодо України

Перше — їм буде не до нас, бо у основному фокусі поміркованого центриста-демократа Джо Байдена буде саме політика внутрішнього зшивання електорату демократів та республіканців, розірваного подіями зі штурмом «трампістами» Капітолію. Адже після виборів у США та подій в Капітолії та Палаті представників з імпічментом Дональду Трампу чітко викристалізувалася тенденція руйнування двопартійної системи (Партія республіканців та Партія демократів) у США на чотирьохпартійну. Усередині демократів намітилися радикали — крайні ліві. У республіканців — націоналісти, крайні праві. Частка симпатиків самого Дональда Трампа у лавах республіканців є доволі відчутною, і ключове питання — чи утримається Трамп на їх чолі, чи його місце займе протягом наступних чотирьох років інший політик?

Читати до теми: Як позначиться на Україні та світові призначення Джо Байдена президентом США?

Якої напруги сягне політично-електоральне протистояння у США? Залежить від позиції Джо Байдена. Якби не було штурму Капітолію, то відповідь могла би бути не така гучна. Але! Це як з чоловіком: якщо жінка пробачає хоч раз йому недостойну поведінку — він починає думати, що все «Ок!», і діє ще гірше надалі. Тому має бути відповідь чітка. У цій же ситуації Джо Байден — йому потрібно показати, що така поведінка на пагорбах Білого дому — це недостойно, а значить — буде жорстка реакція. Чекаймо на посадки штурмовиків і розвиток сюжету з імпічментом Трампу. Адже, як казав ще 16-й президент США Авраам Лінкольн, дім, розділений навпіл, не вистоїть.  

Друге — очікується курс на пом’якшення відносин США з Росією. Саме так. М’який альянс, з допомогою якого США намагатиметься стримати економічне зростання Китаю, який вони бачать головним своїм опонентом на глобальній шахівниці в наступні 5-10 років. Росія активно всі ці роки допомагає Китаю посилюватися. Відтак Білому дому доведеться чимось «задобрити» Росію від стрімкого зближення з КНР. Чи не стане Україна розмінною монетою в цій грі? Питання.

Позиція Європи щодо України 

Ключове слово у ній сьогодні — невизначеність того, а хто ж з політиків і якого спрямування спустить «якір» на дно європейської політики після залишення посту канцлера Ангелою Меркель? Якщо Макрон — не бачу особливих приводів для радощів: він теж може виявитися «котом у мішку» для нас. І Нормандський формат у цьому йому допоможе якнайкраще. За нинішньої політичної напруги втрата хоча б на певний час одного з ключових міжнародних партнерів у перемовинах з РФ (Німеччина — один з найнадійніших) для України неприпустима. А то так і дивись: складуться «карти» — зійдуться зірки.

Росія

Саме 2021 — рік невизначеності та турбулентності для них з кількох причин.

Поправки в Конституцію дали можливість Володимиру Путіну спокійно переобиратися ще два терміни поспіль. 

Але — по курсу парламентські вибори в РФ. В цьому контексті особливо важливе питання, чи дадуть опозиціонеру Навальному вступити в передвиборчі перегони на волі чи з-за грат. Якщо друге — значить, в Росії роститимуть свого Ганді, а Росія отримає чергову порцію санкцій.

Тепер про Україну і настрої «сусіда» щодо нас і повернення захопленого Донбасу. Раджу шукати відповіді у підсумковій пресконференції Володимира Путіна — їх там чимало. Найкраще стежити за жестами: говорячи про Україну, його руки постійно «в стінці» і «замкові», він перебирає свій галстук — вочевидь, Україна — важка та незручна «штанга», яку і кинути не можна, і тримати тяжко. Порівняйте його жести при відповіді на запитання про війну в Нагірному Карабаху — де Туреччина й Азербайджан перехопили міжнародну ініціативу у вирішенні конфлікту в цьому регіоні. Показником спокійності Путіна є і його рухи та розмова про внесені зміни до Конституції Росії. Контекст прямо читається між рядків — за жестами. Він там більш ніж зрозумілий.

            P.S: У цій геополітичній конфігурації є ще й своя третя сила — власники транснаціональних компаній, які є «громадянами світу». Відтак їхні активи розкидані по всіх країнах. Чи зростає їхня роль на глобальній мапі? Так! Транснаціонали-«сюзерени» (читай у перекладі: господарі) у грі, як і їхні «сателіти»-політики (підопічні). 

Агросектор і План Маршала

Де у всій цій системі знаходиться агросектор України, і як йому викроїти найкращі шанси на життя і розвиток. 

Знову ж таки — тут є зовнішні тенденції, які ми не в змозі змінити, і внутрішні — а тут навпаки.

 Зовнішні фактори розвитку агросектору та аграрної політки України 

Шалені обсяги міжнародної емісії коштів через коронакризу (оцінюються в мінімум два десятки трильйонів доларів/євро) протягом наступних трьох років призведуть до девальвації основних валют на 15-25%, а відтак — до девальвації сировинних товарів. Україну це зачіпає прямо, бо 40% валютної виручки надходить від агросировини та продукції. Причому, як показали останні дані Держстату за 9 місяців 2020 року, Україна вперто зберігає сировинний характер: зовнішньоторговельний обіг харчової та аграрної продукції сягнув більше за половину минулорічного показника і становить $15,5 млрд (2019 рік — $22,1 млрд), що дорівнює 44,2% у загальній структурі українського експорту.

Читати до теми: Аграрний експорт України — 2018-2020 роки: сировина, харчова продукція, зерно, рослинництво, молочка, тваринництво
 

Який з цього висновок? 

Уряд має якнайшвидше прийняти програму стимулювання виробництва саме агропродукції (ковбас, макаронів, хліба, кондитерських виробів, масла та інших харчових продуктів) з доданою вартості, а уряд, президент і весь парламент разом взяті мають стати самі «нянями» для таких інвесторів, як внутрішніх, так і зовнішніх.

 Внутрішні фактори розвитку агросектору та аграрної політки України 

Перше — мінімізувати багатовладдя над агросектором, підвалини якого наразі закладаються в структурі Кабміну. У цю середу на засідання Кабміну мають винести положення про розподіл повноважень між реанімованим Мінагрополітики та «обрізаним» МЕРТом. Для інформації — у МЕРТі лишають аграрну приставку у назві, аби не зносити через це міністра Ігора Петрашко. РеХворма. Алес гуд.  

Але повернімся до наших баранів.

 Тож, у МЕРТі пропонують залишити контроль над:

  • Держпродспоживслужбою;
  • Приватизацією, в тому числі аграрних об’єктів;
  • ДПЗКУ, АТ «Аграрний фонд», НААН та іншими держпідприємствами.

Читати до теми: Богдан Банчук: Завдання на 2021 рік – вивести АТ «Аграрний фонд» у значний прибуток і розвивати компанію, масштабуючи її
 

Міністерство аграрної політики та продовольства України отримають штат в 203 людини та такі функції:

  • визначати розвиток АПК — його стратегію;
  • земельна реформа;
  • зрошення;
  • розподіл держпідтримки та запуск єдиного Державного електронного реєстру отримувачів дотацій. Як він функціонуватиме — за посиланням.

Читати до теми: Закон про держпідтримку та аграрний реєстр: які зміни запровадив парламент

Лишилися й відкриті дискусійні питання:

1. Хто опікуватиметься розвитком сільських територій? Адже наразі ми бачимо спробу Мінрегіону підім’яти це питання під себе. За логікою цю функцію мало би забрати під себе Мінагрополітики, бо в його віданні розвиток галузі і написання стратегії АПК, а сільські території — частина АПК.

Читати до теми: Земельна реформа 2021 – дорожня карта запуску ринку землі

2. Хто відповідатиме за децентралізацію? За логікою — Мінрегіон. А за земельну? Мало б Мінагрополітики. Словом, навіть якщо і знайдуть крайнього у цьому питанні — без галочки «Done» лишиться невід’ємна складова децентралізаційної реформи — питання її законності в принципі. Йдеться про внесення змін у Конституцію України, які мають узаконити її, бо наразі у Основному законі немає поняття ОТГ, лише — громада. Тобто умовно КСУ може за позовом депутатів будь-якої миті створити ще один заморожений конфлікт української політики на кшталт мовного закону, ринку землі та багатьох інших подібних питань.

3. Хто визначатиме політику в сфері Держпродспожвислужби? Теж не зрозуміло.

Читати до теми: Роман Лещенко – міністр аграрної політики: досьє, погляди на розвиток АПК, досягнення в Держгеокадастрі
 

Очікування від нового аграрного міністра Романа Лещенко — план дій 

Просто перерахую їх. Спілкуючись із ринком та доволі давно спостерігаючи за роботою ринку, виділю такі:

1) Перший заступник має бути новим обличчям — Роман Лещенко має показати, що саме він, а не хтось із уряду чи агробаронів формує його команду. Перший заступник — стане таким тестом.

Читати до теми: Аграрна програма майбутнього Президента України очима українців

2) Стратегія агросектору, написана ринком, експертами та депутатами на базі наявних проєктів. Немає там чого «пережовувати» — всі вихідні дані вже є. Лишилося зацементувати фундамент агросектору та його стратегічних складових на багато років уперед.

Читати до теми: Фонд часткового гарантування сільськогосподарських кредитів: плюси та мінуси очима аграріїв

3) Лобіювання через Офіс Президента, КМУ та парламент ухвалення низки аграрних законів: 2194, земельна детінізація, про Фонд розвитку фермерських господарств, Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві, агрострахування, про внутрішню торгівлю (спосіб розібратися із монополією торговельних мереж і з захмарними вхідними квитками для малого і середнього агробізнесу на полиці супермаркетів), Фонду розвитку сільських територій.

Читати до теми: Земля України без гриму: основні положення та наслідки закону про вільний ринок

4) Державна земельна іпотечна установа стане точкою входу інвестицій під заставу частини держземель, які потім можна спрямовувати на реалізацію аграрних інвестпроєктів, або ж на держпідтримку. Наразі існує два варіанти розпорядження цими землями. А чому б не застосувати той, що передбачає і «вовки ситі», і вівці цілі»?

5) Аграрний Давос (майданчик для інвестицій в агро, які дадуть мультиплікаційний ефект усій українській економіці) та Біржа інвестиційних проєктів (вхідне вікно для іноземного бізнесу і вихідне — для українського на зовнішні ринки). Аби таке починання було успішним — слід створити заступника з інвестиційних питань чи залучення інвестицій в агросектор. При Мінагрополітики має бути окрема аграрна інвестиційна «няня».

Читати до теми: Ринок землі в Україні — модель від голови аграрного комітету Миколи Сольського

6) Оновлена державна політика щодо фермерства: починаючи з оновленого профільного закону і закінчуючи профільним заступником при Мінагро, який не повинен виконувати роль «весільного генерала». Це має бути лобіст 40 тисяч українських фермерів. 2020 рік з його набором проблем (посуха, форварди, самогубства фермерів та багато іншого) показав, що така людина має бути.

Читати до теми: Законопроект про стимулювання діяльності фермерських господарств – основні положення

7) Міжнародна сітка торговельних представництв по світу — до 10-ти центрів (США, Ізраїль, Азія, ОАЕ, ЄС та інші). Причому роль торговельних аташе має бути повністю і докорінно змінена.

Читати до теми: «Захід» українського фермерства – сім провалів уряду, парламенту та Офісу президента

Без цього вся наша система реформування агросектору нагадуватиме просто сюжет фільму «Чародії», знятого за твором братів Стругацьких. Нагадаю, там є такий собі «Науковий універсальний інститут незвичайних послуг», «Лабораторія неочікуваного дива», своя чарівна поличка, і всі працівники у ньому хочуть ощасливити всіх. Благородно і головне — потрібно. Але — питання в тому, що лиш по щучому велінню нічого «не летить». Бо має бути три умови: а) хтось один має тримати цю паличку (тобто чим більше функцій з управлінням АПК буде в Мінагрополітики  — тим краще у підсумку), б) має бути чіткий план дій — наш аграрний план Маршала, в) слід чітко знати та розуміти контекст міжнародних політичних та економічних  подій (у нашому випадку — це інтереси та можливі альянси наших міжнародних партнерів — ЄС, США, РФ та інші).

Маємо навчитися самоконтролю. Навіщо? Закінчу фразою з роману Джорджа Оруела «1984»: «Хто контролює минуле — той контролює майбутнє, хто контролює теперішнє — контролює минуле».

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

8 грудня 2020
Зона вільної торгівлі з ЄС: як не здати Україну при переписуванні угоди – квотування, тарифні бар’єри, доступ на ринок
Україна та Європа готуються внести правки в діючу угоду про Зону вільної торгівлі з єврозоною на наступні 5-ть років. Вікно нових можливостей з ЄС...
22 серпня 2020
Незалежність-29: над прірвою – як залишитися в живих
Відбулися, в процесі, дерибан – ці три вирази означають  основні досягнення України на 29-му році незалежності. Як незалежній Україні...
21 квітня 2020
Без чотирьох п’ять: перший рік президентства Володимира Зеленського
Уже рік як Володимир Зеленський є президентом України. Він переміг 21 квітня у другому турі виборів із результатом у 73% голосів виборців, обігнавши...

Вибір редакції

1 березня 2021
Експорт зернових з України: запаси кукурудзи, пшениці, соняшника – фактор Китаю
За даними ДФС станом на 22 лютого 2021 року Україна експортувала 31 млн тонн зернових та зернобобових культур. Зокрема, пшениці експортовано 13,3 млн...
2 березня 2021
Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС у 2015-2020 роках: експорт, імпорт, квоти, економічні досягнення та провали
Ключові економічні показники дії зони вільної торгівлі між Україною та ЄС з 2015 по вересень 2020 року – Європейський Союз все більше стає...
23 лютого 2021
Іван Чайківський: Першочергове завдання для парламенту – ухвалити пакет земельних законів, аби дати старт безпечній земельній реформі
Парламент якнайшвидше має прийняти два важливі земельні закони (2194 та 2195), аби з 1 липня 2021 року стартував цивілізований вільний ринок землі....