Валерій Перепелиця: В Україні відбувається економічний геноцид фермерства
Валерій Перепелиця, голова Асоціації фермерів Драбівського району Черкаської області .

Голова Виконавчого комітету Національної ради з питань реформ Міхеїл Саакашвілі 19 травня має зустрітися з фермерами, аби поговорити про основні проблеми, які їх турбують. В умовах весняної посухи, карантину та брак держпідтримки з боку держави малі господарства наражаються на небезпеку згортатись. Фермери заявляють про нестачу коштів на посівну та весняну посадку та кричать про небезпеку – якщо економічна ситуація триватиме, не матимуть грошей на придбання землі у 2021 році. Про це AgroPolit.com  розповів голова Асоціації фермерів Драбівського району Черкаської області Валерій Перепелиця.

AgroPolit.com: Порівняйте можливості отримання держпідтримки у 2019-му та 2020 роках відповідно до рішень уряду?

Валерій Перепелиця: Найбільшу допомогу ми отримали в минулому році. Коли уряд зміцнив гривню на 15%. Такі фермери, як я, та інші вилетіли в мінуси. Гривня зміцнилась, у нас уряд брав запозичення під облігації внутрішньої позики. Люди заводили долар, здавали. Потім купували гривню, облігації. Таким чином, уряд напозичався грошей, які треба повертати. А весь аграрний сектор посадили на «п’яту точку». Особливо дрібних, у яких не було де зберігати та продавати продукцію. Наприклад, я замість того, щоб продавати соняшник по 8 тис., продав за 6 тис., і на 20 га отримав 100 тис. збитку. Таким чином, у весну я увійшов без грошей. Зважаючи на карантин, ані банки, ані люди – ніхто не позичає. Щодо державних програм – навіть їхні порядки не опубліковані. А вже кінець травня. Оце така підтримка програми. Від цієї підтримки фермери згорнулись. Обіцяли, що дадуть нам грошей, почнуть підтримувати, і тоді почнуть землю купувати. Тільки за минулий рік залишилися заборгованості за колишніми підтримками: це й відшкодування техніки, і компенсації за кредити в умовах, коли ніхто не позичає. Програми цієї підтримки згорнулись. Обіцяли гроші виділити – але тепер це обіцянки під ринок землі. А заборгованість тільки за колишніми підтримками щодо відшкодування за придбання техніки, компенсації за кредитами тощо. Оце підтримка, яка була у минулому році, і в цьому.

У правлінні державних банків сидять люди, які отримують по 100-300 тис. зарплати, банки, заробляють річні прибутки, водночас не кредитуючи населення, здираючи з підприємців останню копійку та останню сорочку».

AgroPolit.com: Які проблеми у Вас виникали під час звернення по кредити до банків цієї весни?

Валерій Перепелиця: Я звертаюся, кажуть, що або нема вказівки, або не дамо. Вони не кажуть, чому, бо що банк може пояснити… У нас банки не вирішують абсолютно нічого. Банки – районні відділення та інші – ми з ними працюємо, ми не з Києвом працюємо. У Києві сидять наглядові ради. Я торік зареєстрував фермерське господарство, і мені потрібно було з чогось починати діяльність. Я до них по гроші, а вони кажуть: «Ми для стартапів не передбачаємо. І для тих, в кого менше 500 га, теж кредитів немає». Добре, для стартапів немає, я кажу: «Я покладу власні гроші, як фінансову допомогу власному фермерському господарству». І Приватбанк за це з мене знімає 4% комісії. За те, що я свої гроші поклав на свій рахунок, з мене зняли 4%! Це державний Приватбанк. Я написав листа голові правління. Питаю: «Що це ви робите? Чим зумовлені такі витрати, і ця комісія?» Досі, хоч пів року минуло, відповіді не отримав. Вони не вважають за необхідне навіть відповідати на запитання фермерів. Так нас підтримують. Бо так у них вирішив комітет. У правлінні державних банків сидять люди, які отримують по 100-300 тис. зарплати, банки, які заробляють річні прибутки, при цьому не кредитуючи населення, здираючи з підприємців останню копійку та останню сорочку. Про банки попитайте у будь-кого з дрібних фермерів – вони не кредитують. Може, великих кредитують. Отак ми створюємо рівні умови для дрібних і великих. На тему кредитів – я знаю, що у банків гроші є. Вони не можуть їх дати, бо не вміють. Бо, по-перше, не розуміють специфіку, по-друге, у них інструкції виписані на 1990-ті роки, і кредитні ставки й застави захмарні. Вони не вміють працювати з ризиками. Тому ризики закладають до процентної ставки. А фермеру це невигідно, бо сезонне виробництво.

Читайте до теми: Олена Коробкова: Реального кредитування на покупку землі можна очікувати з 2024 року

AgroPolit.com: Що можна зробити, щоб покращити таку ситуацію і зробити більш доступними кредити?

Валерій Перепелиця: Ми раз на рік отримуємо продукцію, але маємо право на обробіток землі. На це питання можна знайти відповідь – це створення Фонду гарантування, і колективна порука, і питання біржового ринку, з товарними деривативами. Це все питання, відповідь на яке дають фінансові інструменти. Вони ж, на жаль, у нас в країні не розвинуті. А чому не розвинуті? Тому що відбувається монополізація всіх галузей, вона поширюється і поглиблюється. Тому дрібні та середні нікому не цікаві, з ними ніхто не працює.

AgroPolit.com: Під час підготовки законопроєкту №2178-10 (після ухвалення – закон 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення») було заявлено, що він послужить на користь фермерам і дозволить перерозподілити ринок, виведе фермерів з тіні?.. 

Валерій Перепелиця: На півдні країни засуха, посіяти було дуже проблемно – яка купівля землі? У мене борги, посіяти не можу нормально соняшник, щоб його обробити, бо гербіцид не спрацював – погода була поганою. Про який ринок землі мова? За що? І це не я один такий розумний – я спілкуюсь з людьми як голова Асоціації фермерів, я ж бачу ситуацію. Жодного кроку назустріч немає. Навпаки – діє ліцензування пального, за кожну каністру треба відзвітувати, ПДВ треба платити, мені мій кум надав послуги на 200 тис., а податкова заблокувала. Оце так працювати набіло. Який дурень буде реєструватись і виходити з тіні з такими питаннями? Якщо мені сівалку треба перегнати через дорогу, треба дозвіл брати на супровід цієї сівалки. Це що – дерегуляція чи детінізація? Усі пазли складаються до того, щоб підштовхнути людей до продажу землі та випхати з ринку. В Україні відбувається економічний геноцид фермерства. Це я заявляю відповідально. Бо вже далі терпіти немає куди – уже дожилися.

Читайте до теми: Вісім місяців аграрного заступника Тараса Висоцького — що зроблено? Провал за ключовими позиціями

Гроші забрали спочатку на ПДВ знищили пільговий режим, зробили схеми щодо відмивання, а потім забрали фермерські підтримки, тепер забирають місцеве самоврядування».

AgroPolit.com: До 2024 року – за законом про ринок землі час для фермерів. А хто ж тоді буде купувати?

Валерій Перепелиця: А це питання ми ставили, коли закон приймали. Хто буде продавати? Алкоголіки, пенсіонери в селі та спадкоємці, які не знають і не дізнаються ціни землі. А ціни на нерухомість уже підскочили в містах, тож туди будуть гроші вкладати. А питання головне – хто купить? А купить не той, хто буде обробляти, а хто спекулюватиме землею або найманих працівників брати – поміщик, капіталіст. Фермер, який обробляє землю, не купить – у нього грошей немає. Бо в нього й посіяти грошей немає. Гроші забрали спочатку на ПДВ, знищили пільговий режим, зробили схеми щодо відмивання, а потім забрали фермерські підтримки, тепер же забирають місцеве самоврядування. А минулого року ще й вимели оборотні кошти. Хто відповість за це? Попередній уряд і Нацбанк? Хто поніс покарання? Чому всі тихенько мовчать про це? Експортно-орієнтовані галузі найбільше постраждали. А це важливі галузі та люди, які тут живуть і працюють. Оголосили про підтримку, а видали її кому? Виробникам бананів, ананасів, пальмової олії десь за кордоном. Кому ми щастя зробили? Хто за це понесе відповідальність? Чи хтось компенсатори якісь задіяв? Ніхто й нічого. Тільки хочуть щось ввести додатково, вирівняти умови.

AgroPolit.com: Якими мають бути умови для відкриття ринку?

Валерій Перепелиця: Якщо ми вводимо ринок землі й хочемо, щоб ціна на землю була по кишені, то треба забезпечити конкуренцію. А яка конкуренція, якщо покупці землі не мають грошей. А гроші в кого? У холдингів, суддів, прокурорів та інших корупціонерів. То для чого ми віддаємо народні, державні ресурси, щоби хтось заробляв мільярди, а нам не було за що хліба купити? Чому ніхто не говорить про обмеження землекористування, якщо запроваджуємо ринок землі? Це ж природний ресурс, отже, його слід обмежувати. Чого ми не говоримо про пропорційний земельний податок? Хто заробляє більше, той, напевно, повинен більше платити і наповнювати бюджет таким чином. Оце були б рівні умови, мабуть.  

Читайте до теми: Земля України без гриму: основні положення та наслідки закону про вільний ринок

ПДВ – це коли збирають з малих і бідних, а віддають великим і багатим».

AgroPolit.com: Зараз у парламенті є законопроєкти про запровадження податкового мінімуму, який має вивести бізнес із тіні. Чи дієвим є такий механізм?

Валерій Перепелиця: Ні, це не для того, це брехня. Ви подивіться, хто сидить у комітеті, приймає закони і керує державними органами – всі ставленики холдингів. Покажіть мені хоч одного представника асоціації фермерів чи науки нашої вітчизняної, традиційної – жодного нема. Справа в тому, якщо піднімуть в 11 разів податкове навантаження чи у 8 разів на дрібних, хто не здає в оренду, передусім постраждають садівники, ті, що тримають корів, бо у них земля і випаси, і їм за них доведеться платити у 8 разів більше. Вивести з тіні просто. Але той, що в тіні продає кукурудзу не по 4500, а по 3500, уже заплатив податок. Коли ресурси купував, він заплатив ПДВ. Він платить не менше, як інші. Він навіть у гіршій фінансовій ситуації, аніж ті, котрі зареєстровані. Питання не в цьому. Питання у ПДВ. Тому що ПДВ – податок корупційний. ПДВ – це коли збирають з малих і бідних, а віддають великим і багатим. Тут собака зарита. Різниця між білою і чорною продукцією 23%. Це й приваблює схемників. Вони на цьому пасуться.

У нас вимога – поверніть пільговий режим ПДВ хоча б для фермерів».

AgroPolit.com: Яка модель нарахування податку мала б бути створена для того, щоб реально вивести бізнес із тіні?

Валерій Перепелиця: Вивести з тіні можна просто лиш відкорегувавши земельним податком, який повинен бути пропорційним. Обробляєш 10 тис. га – плати більше, аніж той, хто обробляє 50 га, чи 20 га. Все дуже просто. А мінімальне податкове навантаження ставить всіх не те щоб у нерівні умови, але відбувається стимуляція, геноцид до продажу землі, щоб дрібні цим не займались. І якщо ви подивитеся, хто ініціатори цього закону – заблоцькі, сольські, які умови лише в лапках вирівнюють. ПДВ за окремими галузями відмінити не можуть, та якщо повернути пільговий режим, тоді практично не буде різниці між чорною і білою продукцією в тіні. Не буде необхідності відмивати кошти, не буде схемників. Зараз ПДВ декілька мільярдів кожного місяця відмивають. Але хто? Експортери, а не фермери. Тому в нас вимога – поверніть пільговий режим ПДВ хоча б для фермерів.

Читайте до теми: Податковий мінімум на сільськогосподарські землі: як вивести з тіні 12 млн га?

AgroPolit.com: Тобто, на Вашу думку, досягти рівних умов оподаткування запровадженням податкового мінімуму важко?..

Валерій Перепелиця: З чого починаються рівні умови? Якщо взяти земельний податок, коли дрібні мають його платити або не платити мінімально. А хто багато заробляє й обробляє, мають платити багато. Це реально і це повинно бути. Тоді й ціна на землю буде прийнятною для пайовиків, коли буде багато покупців. А багато покупців, коли багато буде суб’єктів ринку. А багато суб’єктів ринку – коли буде менше холдингів

Читайте до теми: Запровадження податкового мінімуму – шлях до детінізації 10-12 млн га с/г земель і рівних правил для бізнесу

Земля – це основний ресурс. Не може бути так, що у нас є фірми, які орендують по 400-500 тис. га. Це утопія, такого не може бути в принципі».

AgroPolit.com: У законі №552-IX запропоновано обмеження площ придбання землі в одні руки, бо це має захистити фермера на ринку до 2025 року…

Валерій Перепелиця: Коли кажуть по 100  га – воно зараз закінчиться, і ніхто не буде підтримувати фермерів, тому що це невигідно. А те що далі уже буде до 10 тис. га. Це все брехня й обман, політичний і економічний. Це вже зараз помітно. Де ті політики, що заявляли про підтримку села? Основна проблема у сільській місцевості – вберегти поселенську мережу, щоб вам було їсти, щоб конкуренція залишилась, аби продовольчу безпеку гарантувати. А яким чином це зробити? Тільки шляхом дрібнотоварного виробництва нарівні з іншими. Навіть більше – мати преференції. А що для цього зроблено? Нічого. Потрібно реалізувати людський капітал, ось у чому проблема. Земля – це основний ресурс. Не може бути так, що у нас є фірми, які орендують по 400-500 тис. га. Це утопія, такого не може бути в принципі. А якщо вони вже є, історично так склалось, то вони платити повинні у 10 разів більше, ніж той, хто працює на себе. Бо я іду, купую хліб у своєму селі у того підприємця. А той, хто заробляє мільярди в холдингах, купує яхти на острова десь в Англії та Австралії. Відчувається різниця? Кого  держава повинна захищати і ким опікуватись? Або не заважати хоча б. А після блокування ПДВ та податкових накладних, ліцензування пального, зростання підтримки фермера, ми говоримо про детінізацію і будемо ставити закон, який в 11 разів збільшує навантаження на дрібного виробника. Вони хочуть вичавити останніх конкурентів – тих людей спроможних та спроможного віку від 20-ти до 50-ти, що колупаються у себе на землі. Вони цим законом хочуть їх видавити – стимулювати до продажу або до здачі в оренду землі. Щоб вони здали в оренду, продали і виїжджали на заробітки кудись. Ось мета цього законопроекту.

AgroPolit.com: Ви згадували про проблему посухи, яка цього року має призвести до зменшення урожаю. Заступник міністра Мінекономрозвитку Тарас Висоцький пропонував писати листи і контактувати у зв’язку з посухою. Як Вам така форма діалогу?

Валерій Перепелиця: Це все дуже добре, що він дійсно намагається налагодити якийсь діалог, питає на місцях. Але, зважаючи на його посаду і можливості, цього не достатньо. Діалог – це добре. Я бачу, що він намагається, активно співпрацює з групами, і фермерів, і сільгосппідприємств, щоб мати зв'язок, безпосередньо з виробником. Дуже добре. Цього раніше вкрай не вистачало. Але цього не достатньо. Бо немає міністерства, у районі управління сільського господарства немає. І обласні керівники не мають чим зайнятися. Зв'язок уже втрачений. Адміністрацій на половину немає, зв’язку немає з низом. Це не системно. Якщо  йдеться про системні речі, як засуха – це не значить, що там звернутись можна до нього особисто з листом. Так не робиться. Для цього є адміністрації на місцях. Вони мають обстежити, зібрати інформацію, виписати програму і надавати допомогу. Ця допомога уже має бути надана, а не чекати, коли дощ піде, бо грошей нема. Де обстеження проведені? Інформація надана? Ії немає кому робити. Міністерства нема, вертикаль знищена. А знищена ця вертикаль саме для того, щоб безкарно і втиху проводити «земельну реформу» про продаж землі і адміністративну так звану реформу про ручне управління і знищення місцевого самоврядування.

Читайте до теми: Коронавірус-2020 та харчова безпека: чи буде Україна з продовольством, а бізнес із гривнею

AgroPolit.com: Що мають зробити в уряді у відповідь на те, що в умовах карантину малий та середній бізнес втратив ринки збуту після закриття ринків?

Валерій Перепелиця: Для уряду від початку час втрачений. Я представник Черкаської області. У нас фермери практично не займаються, або дуже мало займаються овочівництвом, садівництвом, якщо овочівництвом хтось трохи займався, то це вирощування відкритого ґрунту. Тобто у нас такої суперпроблеми не було. Це більше проблема Закарпаття та Прикарпаття, Півдня, де більше займаються овочами, розсадою і так далі. Те, що від початку не було дороблено, у критичних ситуаціях найбільше дає про себе знати. Йдеться про інфраструктуру аграрного ринку. У нас вона не створена і не відпрацьована, вона напівсекційна. Через це не працює бізнес. Супермаркету легше купити імпортне, бо його привезли, і йому не завада продавати за якісь гроші. Це все недоліки розбудови інфраструктури аграрного ринку. Необхідно створювати оптові ринки, управління цими ринками має бути частково асоціації виробників або асоціації фермерів надано. Наглядно, щоб була конкуренція більше, а не монополія. Держава або комунальна власність у цьому питанні має бути присутньою. Оскільки держава пішла з елеваторів, то елеватор каже: «Або продавай продукцію, або йди гуляй. А мені нема на що туди покласти». А треба тік на 6 тис. га, котрий зараз у Кернела. Кернел його розбирає, бо фермеру це вигідно. От і все – відповідь на всі питання. Це досить сумно. Тому що туди гроші не вливались, а вливались у птахофабрики. Якби мати якусь систему або хоч якусь інфраструктуру ринку переробки і зберігання. От на це грошей не вистачало, хоч вистачало на мільярди дотацій.

У нас поки аграрний устрій олігархічний або латифундистський – і все під нього ухвалюється».

AgroPolit.com: Яким має бути лобіст, який представлятиме реальні інтереси фермерів  у Верховній Раді?

Валерій Перепелиця: До них не можна докричатись. Скільки разів я був на аграрному комітеті в ВР, і що – результат? Результату немає. При владі великі гроші роблять великі гроші. Якщо ми говоримо, що боремось за фермерство, а це уряд і політична сила нас оббрехала – є закон про фермерство. А у цьому законі написано, що інтереси фермера представляє асоціація фермерів, то чому не радитись. Я не кажу, що будемо асоціацією диктувати. Але тоді буде можливо хоча б мати комунікацію і радитись за основними питаннями, які стосуються безпосередньо фермерських господарств. Потрібно?  Я думаю, потрібно. Є ще асоціація аграрних виробників, є кишенькові асоціації, є асоціації, клуби, конфедерації, по 20-30 організацій, і вони лобіюють з усієї сили. Має бути тісна співпраця з громадськістю. Ми тоді чітко усвідомимо – якщо нам потрібна поселенська мережа у сільській місцевості – тоді слід визначитись, як у розвинутих країнах Європи і не тільки, що аграрний устрій мусить бути зорієнтований на дрібне та середнє виробництво. Якщо так, це слід узаконити, у законі ухвалити про аграрний устрій. Решта законів мають відповідати цьому закону. У нас поки аграрний устрій олігархічний або латифундистський – і все під нього ухвалюється. Людей вичавлюють у найбільш цинічний та нахабний спосіб.  

Читайте до теми: Селяни потребують уповноваженого з питань розвитку сільських територій – його функції та завдання

AgroPolit.com: Що потрібно передусім зробити, щоб у перспективі фермерські господарства могли розвиватись, брати на роботу людей? Адже нині в Україну з заходу повернулися багато заробітчан, які отримали досвід роботи переважно у малому та середньому бізнесі…

Валерій Перепелиця: Перспектива – питання землі, щоб заробляти кошти на прожиття, і непогані. Достатньо хоча б на рік 200-300 тис., не обов’язково сотні га землі. Якщо займатись нішевими культурами, тваринництвом, достатньо 10-20 га і менше. Але для цього що потрібно? – доступ до технологій, до фінансів, і протекціоністська державна політика, інфраструктура ринку. Я сам вирощу вам що хочете – хочете малину, хочете ананаси, але ви мені скажіть, куди я завтра відвезу цю продукцію? Не налагоджений цей ланцюжок. Де я збережу, де я перероблю? Ті люди, що посадили малину – 2-3 роки минуло, і викорчовують. Навіть коли настільки дощове літо – вона нікому не потрібна. Так само з іншою продукцією. Ми можемо виростити що хочеш, але куди його подіти? Той же доступ до технологій – ми ж бігаємо з лопатою, коли є комбайни, спецтехінка, але  і вони теж нам не доступні. Інфраструктура аграрного ринку – якщо я виростив малину, то я маю знати, де я перероблю її на джеми чи на варення. Адже якщо я її за 8 годин не продам – вона потече. Заморозки то приймають, то не приймають. Що вони з нею роблять – невідомо. Немає де подіти, не розвинута інфраструктура, коли немає підтримки. Весь ланцюжок має бути від технології до сертифікації, доробки продукції, переробка, а не доплата на голову в тваринництві. Бо те, що на голову в тваринництві дається – воно потім молокозаводами забирається. Усі гроші держпідтримки мають бути збільшені в рази, створені тепличні умови. Це стосується дерегуляції і детінізації. Прості і невеликі податки або може навіть звільнення від них для зовсім дрібних маленьких. І можливість працювати – дорадництво, кооперація, пільгові кредити, компенсації, і так далі. Таких, що можуть щось робити у сільській місцевості один-два на сотню. А решта – пенсіонери і алкоголіки залишились в селі. І спроможних працювати слід вирощувати як малу дитину, а не писати законопроекти, як №3131 чи з ліцензуванням пального. Це виходить за всі рамки — спитайте будь-якого науковця, що те що робиться – це надзвичайна дурість.

Оксана Тупальська, журналіст AgroPolit.com.

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

23 липня 2020
Аграрії вимагають виділяти з бюджету на держпідтримку не менше 1% ВВП
Аграрії мають отримувати держпітримки не менше 1% ВВП, а їм передбачають у 10 разів менше. Про це повідомив голова асоціації фермерів Драбівського...
11 травня 2020
Українські фермери готові платити сезонним працівникам більше, ніж іноземні
Фермери в Україні готові платити сезонним працівникам у 1,5 разу більше, ніж вони отримують за кордоном. Про це розповів керівник СОК «Дари...
10 травня 2020
Фермери ЄС виступили проти надання подальших пільг для українського експорту
Найбільша європейська асоціація фермері і кооперативів Копа-Когека (Copa-Cogeca) піддала нищівній критиці наміри ЄС і України розширити торгівельну...

Вибір редакції

10 серпня 2020
Аграрний експорт-2020: молоко, м'ясо, овочі, зернові, нішеві культури та добрива
Поширення в Україні та світі коронавірусу та запровадження карантинних заходів не завадило експорту продуктів тваринництва й рослинництва до...
5 серпня 2020
Земельная реформа України – основні етапи та події за всі роки незалежності
Як в Україні запускалася земельна реформа й запроваджувався ринок землі? AgroPolit.com підготував історичний екскурс щодо земельного питання за всі...
29 липня 2020
Результат першого року роботи парламенту Володимира Зеленського: 23 аграрних закони і низка реформ на паузі
За перший  рік роботи народні депутати парламенту імені Володимира Зеленського  зареєстрували 95 законопроєктів, які стосуються роботи АПК....