Сім аграрних законопроєктів у новому році: агрострахування, дерегуляція земельних відносин, пестициди, земельна реформа, електронні аукціони, державні землі і реформа Держгеокадастру

Парламент найближчим часом має прийняти сім ключових законів для агросектору: агрострахування, електронні аукціони, передача контролю за державними землями місцевим органам влади і реорганізацію Держгеокадастру, а також про підтримка виноградарства. П'ять з них вже прийняті у першому читанні. Це аграрний порядок денний мінімум на нову сесію Ради. Ключовим у ньому буде питання землі: липень 2021 року – це час для планового запуску ринку землі сільськогосподарського призначення, а ми ще досі не маємо ухвалених законів. Другий за вагою виклик – протидія наслідкам посухи. Йдеться про 2 законопроєкти, які ще навіть не зареєстровані у Верховній Раді, хоча і розглядалися профільними установами – закон про аграрне страхування та закон про зрошення.

AgroPolit.com пропонує вам детальніше ознайомитися з проєктами цих законів і дізнатися, на якому етапі знаходиться їх готовність до голосування у Верховній Раді. 

На порозі нового року: земельні ділянки під будинок, державний кордон та ветеринарна медицина

Нагадаємо, у 2020 році було ухвалено 11 важливих аграрних законів, без яких гармонійну розбудову вітчизняного АПК важко уявити. Детальний огляд цих документів, активність депутатів аграрного комітету та ключові зміни, які несуть ці закони, можна побачити у матеріалі: Аграрний рік у Верховній Раді.

Також вже на початку 2021 року були прийняті три законопроєкти: 

№0850 – Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об'єкта нерухомості).

Законом пропонується уніфікувати вказані правила для всіх правових титулів користування земельною ділянкою у випадку переходу права користування земельною ділянкою (сервітут, суперфіцій, емфітевзис (сільськогосподарські будівлі), постійне користування тощо) у разі набуття права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду шляхом внесення змін до статті 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Також у випадках, коли межі земельної ділянки та об’єкта нерухомості не співпадають, власник такої ділянки зобов’язаний повідомити користувача іншої частини земельної ділянки про зміну власника об’єкта нерухомості. Такі зміни цілком відповідають абзацу 2 частини 6 статті 120 Земельного кодексу України.

Законом також пропонується передбачити правові наслідки невиконання вимог щодо обов’язковості розірвання/укладення договору, яким встановлюється право користування земельною ділянкою. В такому разі особа, права якої були порушені, має право звернутися до суду з використанням способів захисту, передбачених законом.

№ 3318 – Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин. 

Законопроект комплексно охоплює всі аспекти захисту здоров’я тварин, їх простежуваності, а також виготовлення, обігу та застосування ветеринарних лікарських засобів, ведення ветеринарної практики, благополуччя тварин, державного контролю за дотриманням законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин.

В основі цього законопроекту лежать відповідні акти законодавства ЄС. Зазначається, що це дозволить наблизити систему ветеринарної медицини України до стандартів і вимог Європейського Союзу.

№ 3987 – Про внесення змін до деяких законів України щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про державний кордон України.

Автори проекту переконані, що наразі існує нагальна потреба внесення до Державного земельного кадастру саме відомостей про державний кордон України на підставі затверджених документів демаркації (з Республікою Польща та Румунією), редемаркації (з Словацькою Республікою та Угорщиною) та делімітації (з Республікою Білорусь, Республіко Молдова та Російською Федерацією).

Проектом акта пропонується внести зміни до статей 12, 21, 32, 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо визначення складу відомостей Державного земельного кадастру про державний кордон України, а також підстав та порядку їх внесення до Державного земельного кадастру.

Враховуючи зазначене, проектом акта також пропонується внести зміни до статей 9, 20, 25, 42, 67 Закону України «Про землеустрій» щодо обов’язковості землеустрою та документації із землеустрою.

Окрім вже прийнятих у 2021 році трьох законів, залишаються проєкти, які потрібно розглянути, зареєструвати та прийняти найближчим часом

Агрострахування і посуха

Презентація проєкту змін до закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» (від 2012 року), яка пройшла 29 жовтня 2020 року, обіцяє сучасні страхові інструменти для захисту сільськогосподарських культур від ризиків загибелі та підтримку держави через здешевлення вартості страхування.

Пропозиції до законопроєкту визначатимуть права й обов’язки учасників ринку та вимоги до них – агровиробників та страхових компаній, які мають право здійснювати страхування сільськогосподарської продукції.

До об’єктів страхування належатимуть посіви, урожай агрокультур, багаторічні насадження та їх урожай, сільськогосподарські тварини, риба, водні біоресурси, сім’ї бджіл з їх продуктами, дохід від реалізації первинної сільськогосподарської продукції.

Це надзвичайно важливий закон, який має допомогти українським агровиробникам зменшити ризики і актуальність якого важко переоцінити у 2021 році. Аналогічно, як і закон про зрошення.

Детально про законодавчі ініціативи та потреби у розвитку зрошувальних та іригаційних систем читайте у матеріалі: Зрошення в Україні: інвестиції, протидія наслідкам посухи, фінансова складова.

Земельна реформа і вільний ринок землі: електронні аукціони, державні землІ, Держгеокадастр 

№2194 – Проєкт закону про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин.

Багатостраждальний документ, відправлений на повторне друге читання.

Ключові положення документу:

1. Передати землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій)  до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.
2. Встановити на законодавчому рівні чіткий, організаційно простий та незатратний механізм порядку встановлення і фіксування у Державному земельному кадастрі меж громад, у тому числі об’єднаних.
3. Надати органам місцевого самоврядування повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності.
4. Надати органам місцевого самоврядування повноваження щодо затвердження планів детального планування території за межами населених пунктів.
5. Відмовитися від існування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із передбаченням існування натомість центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних.
6. Надати повноваження зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель: обласним державним адміністраціям (які в перспективі, після завершення реформи децентралізації, будуть трансформовані у префектури),
   виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
   При цьому, враховуючи різний стан забезпеченості органів місцевого самоврядування фінансовими та кадровими ресурсами, пропонується встановити, що цих повноважень виконавчі органи місцевого самоврядування набувають у разі ухвалення відповідною радою рішення про їх здійснення.
7. Закріпити за центральним органом виконавчої влади, що здійснює державний контроль за у сфері охорони навколишнього природного середовища, функцію контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.
8. Скасувати інститути державної експертизи землевпорядної документації та агрохімічної паспортизації земель.
9. Скасувати повноваження Верховної Ради України стосовно погодження зміни цільового призначення особливо цінних земель, вилучення земельних ділянок для розміщення та обслуговування будівель і споруд дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій.
10. На законодавчому рівні встановити правило, за яким зміна цільового призначення вказаних земельних ділянок не впливає на особливий режим використання територій у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також земель, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини.
11. Скасувати погодження з Кабінетом Міністрів України продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної і комунальної власності іноземним юридичним особам.
12. Виключити із Земельного кодексу України норми, які обмежують можливість іноземців та іноземних юридичних осіб придбавати вільні від забудови земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.
13. Встановити правило, за яким особливий охоронний статус земель, на яких розташовані об'єкти культурної спадщини або об'єкти чи території природно-заповідного фонду, поширюються на землі будь-якого цільового призначення.
14. Запровадити перевірку відповідності документації із землеустрою та оцінки земель вимогам нормативно-правових актів державними органами за принципом «одного дотику» та «мовчазної згоди», де ця публічна перевірка має поєднуватися з контролем топологічної зв’язності та відсутності накладання меж, для чого доцільно вилучити із законодавства вимоги щодо зайвих видів погоджень документації (крім випадків встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць) та скасувати державну експертизу документації із землеустрою.
15. Запровадити добровільний незалежний контроль якості робіт із землеустрою через можливість її рецензування сертифікованими інженерами-землевпорядниками зі стажем практичної роботи не менше ніж два роки, які не брали участі у складанні цієї документації, а також експертними радами саморегулівних організацій у сфері землеустрою, у випадках, коли раніше передбачалася обов'язкова державна експертиза.
16. Запровадити правовий механізм попередження конфлікту інтересів для виконавців робіт із землеустрою, зокрема, вони не повинні складати документацію із землеустрою у разі, якщо: об’єктом землеустрою є земельні ділянки, що належать виконавцю робіт із землеустрою або особам, які працюють у його складі; особи, які працюють у складі виконавця робіт із землеустрою, мають родинні зв'язки із замовником робіт із землеустрою, або юридичній особі, керівництво якої має родинні зв'язки із замовником; об’єктом землеустрою є земельні ділянки, що належать засновникам або учасникам виконавця робіт із землеустрою; замовником робіт із землеустрою є засновник або учасник виконавця робіт із землеустрою.
17. Скасувати окрему процедура видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок як документів дозвільного характеру. Натомість, запроваджується загальне правило щодо визначення вимог щодо збереження поверхневого (родючого) шару ґрунту у будь-якій документації із землеустрою, проєктні рішення якої передбачатимуть його порушення.
18. Скасувати окрему процедуру попереднього погодження матеріалів місця розташування об'єкта, який передбачається розмістити на земельній ділянці, адже вона лише повторює та дублює планувальні рішення щодо просторової композиції та параметрів забудови, котрі визначаються у містобудівній документації.
19. Вилучити зі складу всіх видів землевпорядної документації ті складові, що не розробляються інженером-землевпорядником особисто. Водночас встановлюються деталізовані вимоги щодо змісту текстової та графічної частин будь-якої документації із землеустрою.
20. З метою уникнення зловживань при «постачанні межових знаків встановленого зразка», які мали місце у 2010 році, встановити загальне правило, за яким спосіб закріплення меж між земельними ділянками під час здійснення землеустрою має визначатися за згодою власників цих земельних ділянок, а витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Межовими знаками (спорудами) визнаються будь-які природні та штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, канали, стіни, паркани, огорожі, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, буї, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній.
21. Забезпечити відхід від «паперової» технології складання документації із землеустрою та технічної документації з оцінки земель. Передбачено, що документація із землеустрою та технічна документація із оцінки земель має розроблятися виключно у електронному вигляді та засвідчуватися електронним цифровим підписом розробника.
22. Запровадити правові гарантії повної відкритості та доступності документації із землеустрою, публічності її розгляду, в тому числі гранично спрощується доступ громадян, органів влади, розробників документації із землеустрою до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, при безумовному додержанні законодавства про захист персональних даних.
23. Гарантувати розробникам документації із землеустрою право отримувати необхідні документи для проведення землеустрою, які знаходяться у замовника або і у третіх осіб, можливість користуватися відомостями державних, галузевих та відомчих кадастрів (реєстрів), право безперешкодного доступу до об’єктів землеустрою тощо.
24. На заміну державного нагляду у землеустрої та топографо-геодезичній діяльності, який нічим не гарантує реального відшкодування збитків постраждалим від неякісного виконання робіт особам, запровадити  обов'язкове страхування відповідальності виконавців робіт перед замовниками та третіми особами за наслідки необережності, недогляду і професійних помилок, допущених при складанні документації із землеустрою або виконанні топографо-геодезичних робіт. Страховим випадком слід вважати пред'явлення виконавцю робіт замовником або третіми особами обґрунтованих претензій щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок складання документації із землеустрою або виконання топографо-геодезичних робіт. У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком. Страхове відшкодування здійснюватиметься страховиком відповідно до договору обов’язкового страхування на підставі судового рішення, що набрало законної сили, або визнаної страхувальником та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) третьої особи.
25. Лібералізувати вимоги до професійної підготовки та кадрового забезпечення у сфері землеустрою шляхом розширення ролі саморегулівних організацій у питаннях професійної атестації та управління ризиками професійної діяльності (в тому числі ширше представництво у кваліфікаційній комісії та здійснення колективного страхування відповідальності своїх членів). Скасувати сертифікацію виконавців топографо-геодезичних робіт при збереженні вимог щодо наявності спеціальної освіти та запровадженні страхування професійної відповідальності.
26. Конкретизувати підстави для позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката, причому підставою має бути факт завдання збитків, а не порушення формальних вимог.
27. Зняти обмеження щодо виключного фінансування деяких робіт із землеустрою або оцінки земель за рахунок Державного або місцевих бюджетів. Скасовується законодавче регулювання вартості робіт із землеустрою.
28. Для удосконалення законодавства про оцінку земель: економічну оцінку земель виключити зі складу землеоціночних робіт як застарілий та архаїчний вид оцінки радянського періоду, що проводився в Україні востаннє ще у 1988 році і взагалі не застосовується у розвинених країнах із ринковою економікою;
     уточнити склад суб'єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель з метою ліквідації законодавчої колізії щодо реєстрації виконавців землеоціночних робіт у реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників, що була помилково запроваджена у 2015 році;
    надати статус публічної інформації технічній документації з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітам про експертну грошову оцінку земельних ділянок державної та комунальної власності, а також у разі оцінки земельних ділянок для цілей оподаткування, нарахування і сплати інших обов’язкових платежів;
     запровадити моніторинг ринку земель на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із опублікуванням його результатів.
    Також з метою підняття престижу професії працівників землевпорядної галузі та надання можливості оцінки найвищих професійних здібностей інженерів-землевпорядників та їх особливих заслуг перед державою, пропонується внести зміни до Закону України «Про державні нагороди України», запровадивши почесне звання у галузі землеустрою – «Заслужений землевпорядник України».

Автори законопроєкту:

Заблоцький Мар'ян Богданович (IX скликання) 

Сольський Микола Тарасович (IX скликання) 

Нагаєвський Артем Сергійович (IX скликання) 

Литвиненко Сергій Анатолійович (IX скликання) 

Грищенко Тетяна Миколаївна (IX скликання) 

Халімон Павло Віталійович (IX скликання) 

Нікітіна Марина Вікторівна (IX скликання) 

Бунін Сергій Валерійович (IX скликання) 

Салійчук Олександр В'ячеславович (IX скликання) 

Тарасов Олег Сергійович (IX скликання) 

Шуляк Олена Олексіївна (IX скликання) 

Шол Маргарита Віталіївна (IX скликання).

Чтати до теми: Результат першого року роботи парламенту Володимира Зеленського: 23 аграрних закони і низка реформ на паузі 2020

№2195 – проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) через електронні аукціони.

Законопроєкт передбачає, що земельні торги будуть відбуватися шляхом аукціонів у єдиній електронній системі і режимі реального часу через інтернет. За результатами аукціону буде укладатися договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку.

Закон запроваджує мінімальний гарантійний внесок для учасників торгів. Він становить не менше ніж 30% стартової ціни ділянки землі. А торги проводяться за наявності не менше як двох потенційних покупців.  Процедуру проведення торгів встановлює Кабінет Міністрів України. 

Автори законопроєкту:

Підласа Роксолана Андріївна (IX скликання) 

Мовчан Олексій Васильович (IX скликання) 

Сольський Микола Тарасович (IX скликання) 

Заблоцький Мар'ян Богданович (IX скликання) 

Шол Маргарита Віталіївна (IX скликання) 

Нагаєвський Артем Сергійович (IX скликання) 

Радуцький Михайло Борисович (IX скликання) 

Мотовиловець Андрій Вікторович (IX скликання) 

Шуляк Олена Олексіївна (IX скликання) 

Кравчук Євгенія Михайлівна (IX скликання) 

Тарасов Олег Сергійович (IX скликання).

         № 2289 – проєкт закону про внесення змін до статті 4 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» щодо ввезення пестицидів на митну територію України.

Запропоновані законопроєктом зміни мають на меті удосконалити окремі положення про регулювання завезення та застосування в Україні незареєстрованих пестицидів, використання залишків пестицидів і агрохімікатів, термін реєстрації яких закінчився, надання можливості застосування, зберігання, торгівлі, рекламування та перевезення залишків препаратів протягом двох років після завершення терміну їх реєстрації.

Ухвалення цього законопроєкту забезпечить українським аграріям можливість використовувати передові технології захисту рослин, що дозволить збільшити врожайність сільськогосподарських культур, зберегти вирощений урожай, покращити його якість та безпечність, а також утримати на світовому ринку продовольства передові позиції стабільного постачальника сільськогосподарської продукції.

Автори законопроєкту:

Тарасов Олег Сергійович (IX скликання)

Чайківський Іван Адамович (IX скликання)

Кучер Микола Іванович (IX скликання)

Білозір Лариса Миколаївна (IX скликання)

Устенко Олексій Олегович (IX скликання)

Юрчишин Петро Васильович (IX скликання).

№3012-2 – Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення права працівників державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій на одержання земельної частки (паю).

Законопроєктом передбачається, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності проводиться на підставі проєктів землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. 

Приватизація земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади у таких випадках:

• при приватизації таких підприємств, установ, організацій або їх структурних підрозділів;
• при ліквідації таких підприємств, установ, організацій;
• у разі ухвалення органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне с/г підприємство, установа, організація, рішення про приватизацію її земель або земель її структурного підрозділу без приватизації або ліквідації такої юридичної особи.

Рішення про приватизацію ухвалюється протягом місяця з дня внесення до нього клопотання:

• відповідного органу приватизації — при приватизації таких підприємств, установ, організацій або їх структурних підрозділів;
• ліквідаційної комісії або органу, до сфери управління якого належить юридична особа, яка ліквідується — при ліквідації таких підприємств, установ, організацій;
• органу виконавчої влади — у разі ухвалення таким органом рішення про приватизацію її земель  (земель її структурного підрозділу) без приватизації або ліквідації такої юридичної особи.

Приватизації підлягають: 

• сільськогосподарські угіддя;
• несільськогосподарські угіддя, що перебувають у постійному користуванні сільськогосподарського підприємства, установи чи організації, землі якого приватизуються, і на яких розташовані будівлі, споруди.

Виключаються:

• заболочені землі;
• землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку;
• землі під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями;
• землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами;
• землі, які, відповідно до цього Кодексу, не можуть перебувати у приватній власності.

При приватизації безоплатно передаються:

• у приватну власність працівникам державного сільськогосподарського підприємства, установи, організації, а також пенсіонерам з їх числа з виділенням кожному з них земельної частки (паю), працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної територіальної громади (а у разі об’єднання територіальної громади – на території територіальної громади, яка увійшла до об’єднаної територіальної громади), а також пенсіонерам з їх числа (до 40 % від загальної площі сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації);
• у власність особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для ведення особистого селянського господарства в межах норм, встановлених статтею 121 цього Кодексу (до 20% від загальної площі сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації);
• передаються в оренду на земельних торгах (не менше ніж 40% від загальної площі сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації), крім випадків приватизації земель при приватизації державного сільськогосподарського підприємства, установи, організації.
  У випадку приватизації державних с/г підприємств право постійного користування землями, які залишились у постійному користуванні державного с/г підприємства після передачі їх у власність громадян, переоформлюється на право оренди строком на 50 років.

У випадку ліквідації державних с/г підприємств передаються йому в оренду строком на 50 років.

Право на отримання земельної частки (паю) мають громадяни України, які не отримували у власність земельні ділянки.

Розміри земельних ділянок не можуть перевищувати 2 гектарів. Спори, пов’язані з приватизацією земель державного сільськогосподарського підприємства, установи, організації, вирішуються судом. 

Автори законопроєкту:

Сольський Микола Тарасович (IX скликання) 

Литвиненко Сергій Анатолійович (IX скликання) 

Чернявський Степан Миколайович (IX скликання) 

Грищенко Тетяна Миколаївна (IX скликання) 

Богданець Андрій Володимирович (IX скликання) 

Нагаєвський Артем Сергійович (IX скликання) 

Соломчук Дмитро Вікторович (IX скликання) 

Халімон Павло Віталійович (IX скликання) 

Чорноморов Артем Олегович (IX скликання) 

Гайду Олександр Васильович (IX скликання) 

Тарасов Олег Сергійович (IX скликання) 

Третьякова Галина Миколаївна (IX скликання) 

Чайківський Іван Адамович (IX скликання) 

Тимофійчук Володимир Ярославович (IX скликання) 

Нікітіна Марина Вікторівна (IX скликання) 

Мотовиловець Андрій Вікторович (IX скликання) 

Білозір Лариса Миколаївна (IX скликання) 

Шол Маргарита Віталіївна (IX скликання) 

Гривко Сергій Дмитрович (IX скликання) 

Медяник В'ячеслав Анатолійович (IX скликання) 

Кулініч Олег Іванович (IX скликання) 

Кучер Микола Іванович (IX скликання).

Читати до теми: Головні виклики АПК у 2021 році: ринок землі, посуха, зрошення, експорт, фермерство, елеватори, зовнішні ринки, додана вартість, форварди, залізниця, кредитування

До офіційної дати запуску ринку землі (1 липня 2021 року) залишилося не так багато часу, щоб зволікати з ухваленням цих документів. Однак політичні процеси в країні та всередині законодавчих органів – у Верховній Раді – досить непередбачувані, що може суттєво вплинути на темпи ухвалення законів чи взагалі на можливість їх реалізації. А це означає, що активній частині українського суспільства та профільним аграрним об'єднанням потрібно не спускати очей із законодавців та невпинно контролювати роботу народних обранців, які мають голосувати за ці закони.

Окрім наведених законопроєктів, в Раді чекає на голоси закон про підтримку вітчизняного виноградарства, адже криза цієї галузі вже не просто загрожує виробникам, вона вже постукала у двері.

Виходом зі складної ситуації для галузі виноробства з боку держави є проведення правильної політики, у тому числі дотаційної, так як це відбувається у найбільших виноробних країнах світу, якою також, безперечно, є і Україна, та захист вітчизняних виноробних підприємств шляхом надання можливості працювати в рівних умовах зі світовими виноробними підприємствами. Наразі виноробна галузь України залишається сильно зарегульованою. 

 Підтримка виноградарства

№2064 – Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання розвитку виноградарства в Україні.

Виноробну галузь України 2020 рік ошелешив глобальним напливом імпортної виноробної продукції, яка збільшилася в порівнянні з 2019 роком на 30-40%, в тому числі дешеве вино з європейських країн, ціна на яке становить 56 грн за пляшку вина на українських полицях. Враховуючи собівартість на сировину в Україні, наші виробники не можуть бути конкурентоспроможними на власному ринку. Незважаючи на виробництво якісної вітчизняної виноробної продукції, продажі українського вина значно знизились.

Законопроєкт створює належні економічні і правові умови, сприятливі для розвитку виноградарства в Україні. Вносить зміни до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», якими пропонує встановити мінімальний строк у 25 років для користування земельними ділянками під виноградниками або для їх закладання.

Окрім цього, законопроєктом врегульовуються питання відшкодування користувачу його витрат, здійснених на закладення (посадку) та/або догляд за виноградниками, а також завданих збитків у разі дострокового припинення права користування земельною ділянкою.

Авторами цього законопроєкту виступили:

Івченко Вадим Євгенович (IX скликання)

Мейдич Олег Леонідович (IX скликання)

Крулько Іван Іванович (IX скликання)

Шкрум Альона Іванівна (IX скликання)

Кіссе Антон Іванович (IX скликання)

Кириленко Іван Григорович (IX скликання)

Урбанський Анатолій Ігорович (IX скликання).

 Хворостяний Віталій, журналіст AgroPolit.com