Перший рік президента Володимира Зеленського – вісім (не) зроблено і що далі

Перший рік можливостей президента Володимира Зеленського для змін в Україні, економіці та агросекторі був непростим. Проміжний зріз AgroPolit.com уже публікував. Наразі пропонуємо вам детальніший аналіз основних досягнень та провалів.

«Без чотирьох п’ять: перший рік президентства Володимира Зеленського»

Нагадаємо, що президент України – це, передумсім, головнокомандувач. Він також призначає міністра внутрішніх справ, генпрокурора, голову Міністерства закордонних справ і подає склад Кабміну на затвердження парламенту. Оскільки в Раді більшість «зелених», то у Володимира Зеленського повна влада в країні: він фактично визначає зовнішню політичну та внутрішню економічну політику.

Що ми побачили за перший рік його президентства?

Перше – президент Володимир Зеленський активно використовує тему агросектору та підтримує ключові законодавчі ініціативи щодо АПК.

Попри відсутність чіткої концепції моделі земельного ринку у передвиборчій програмі Зеленського, йому вдалося зняти багаторічний блок на запуск земельної реформи в Україні та провести через парламент закон про ринок землі №552-ІХ. Відкритим наразі лишилося питання наслідків цього закону: у ньому є позитивні та негативні моменти. Більше про наслідки прийнятого закону №552-ІХ читайте у матеріалі «Земля без гриму…», а його ключові положення – за посиланням.

Що далі?

Прийняти закон про всеукраїнський референдум та провести голосування серед українців про доступ іноземців до ринку землі в Україні. Наразі Венеційська комісія вивчає цей законопроєкт.

Друге – протидія корупції.

Ключове досягнення – президент Володимир Зеленський не став айсбергом корупції, як це було у окремих його попередників. Він персонально не асоціюється в українців із цим поняттям. Саме тому рейтинг довіри серед населення у нього доволі високий, попри багато проколів членів його команди. Люди і досі пробачають це їм завдяки симпатіям до Зеленського. Але люди з короткої лави запасних у команді президента в Кабміні, ставлять великі знаки питання в корупційній сфері. Яскравий приклад щодо цього – так проєкт так званої земельної детінізації за схемою екс-очільника МЕРТ Тимофія Милованова, Дмитра Дубілета та аграрного зама Тараса Висоцького. Вона передбачала відбілення земельного ринку таким шляхом: аграріям пропонували сплачувати 1 долар з кожної зібраної тонни зернових спеціальній компанії ТОВ «Менора-Агро» за моніторинг. Але після публічного розголосу спроба не пройшла. 

Читати до теми: Плати долар контролеру за тонну – і «проїжджай»: Кабмін підготував IT-схему детінізації сільськогосподарських земель
 

Що далі?

Розширювати лавку запасних в КМУ, Офісі та прискіпливіше дивитися на роботу своєї команди.

Третє – підтримав ідею поновлення Мінагрополітики на рівні окремого міністерства.

За це йому великий респект і «дякую» від всього агросектору, як і за збережену на рівні 4 млрд грн обсягу держпідтримки на 2020 рік.

Що далі?

Залишилося матеріалізувати обіцянку та поновити якнайшвидше Мінагрополітики. Сподіваємося, що Володимир Олександрович знайде час, щоб дати чарівного «пенделя» усім відповідальним за цю реформу і прискорити її, бо з такими управлінням галуззю, як ми бачили останній рік, справи не буде. Як не буде і зростання притоку валюти від аграрного експорту, та показників галузі.

Читати до теми: Ліквідація Мінагрополітики – реакція ринку

Четверте – інвестиції.

Президент Володимир Зеленський долучився до інвестиційно-економічного вектору розвитку України, який реалізовує Кабмін. Гарант півроку тому в Давосі запропонував пакет ініціатив міжнародним інвесторам (інвестиційні «няні», спрощена процедура приватизації та інше).

Але це не дало очікуваного ефекту, бо:

а) і досі інвестиційні групи з Офісу президента та парламенту вирощують законодавчі та документальні основи для появи тих же «нянь». Іншими словами, вони блокують реалізацію пропозиції Зеленського. Можливо, президентові варто було б задатися питанням: «Чому вони це роблять, не вміють, не хочуть чи в них свої плани?»;

б) інвестори чекають на єдині правила для всіх.

Що далі?

Реальний інвестиційний важіль у руках президента Володимира Зеленського так і лишився незадіяним – перезапуск системи дипломатичних відомств за кордоном. Можна й потрібно нарешті відкрити при посольствах як мінімум офіси торговельних представників. Сподіваємося, до цього дійдуть руки, інакше інвестицій (не лише в агросектор, а й загалом в країну) буде як кіт наплакав, чи й того менше.

П’яте – законодавчі ініціативи.

Володимиру Зеленському слід активніше використовувати своє право подавати законопроекти на розгляд Ради. Президент – суб’єкт законодавчої ініціативи в межах чинної Конституції на рівні з КМУ та парламентом. Його перша проба пера в цьому плані була успішною (закон про ринок землі №552-ІХ).

Що далі?

Після перезапуску земельної реформи, зокрема, агросектор очікує від президента Володимира Зеленського ініціативи із запуску державної програми підтримки та розвитку агросектору та фермерства.

З яких кроків вона має складатися?

1. Повернути сектору щорічну державну підтримку АПК в межах 1,5-2% ВВП (збільшення сум фінансування протягом двох років).

2. Внести зміни до Конституції про те, що основою аграрного устрою в Україні є фермери. Нарадаємо, таку спробу вже робили представник «Радикальної партії». Їх підтримав навіть Конституційний суд, тепер справа за парламентом – дати 300 голосів за відповідний законопроект. Це потрібно, бо фермерство – це основа, плато міцної економіки України. Уявіть, якщо на ноги міцно стануть 30 тис. фермерів (а саме стільки їх наразі лишилося з 40 тис.), то який економічний ефект це матиме загалом для держави, валютного курсу, зростання експорту та укріплення продовольчої безпеки.

3. Відродити тваринництво (читай збільшити кількість високооплачуваних робочих місць на селі) – ініціювати закон про мінімальну кількість поголів’я ВРХ на 1 га оброблюваних земель, або Фонд з розвитку фермерства, куди компанії можуть переховувати певну суму коштів на розвиток фермерства, якщо вони не бажають у себе в господарстві розвивати ВРХ. За ці кошти можна організувати дешеві кредити для фермерів. Ця практика успішно працює у сусідній Польщі.

4.Ініціювати закон про локального агровиробника: у Італії супермаркети зобов’язані купувати продукцію у місцевого фермера (можна встановити, який відсоток має бути з загального обсягу продажів). Це дозволяє викорінити практику непідйомних «чайових» від бізнесу при входів в торговельні мережі, а також є страховкою від різних форс-мажорів, як було при карантині, коли фермери просто викидали вирощені овочі, бо нікуди було їх продати.

Шосте – соєво-ріпакові правки.

Це питання у спадок отримав Володимир Зеленський від Петра Порошенка. Для справедливості треба додати, що парламент прийняв законопроєкт №1210, який скасовує ці ганебні правки. Однак через тиск різних груп лобістів та внутрішню боротьбу у владі за соєво-ріпакові потоки та позицію МВФ, президент вже 4 місяці ніяк не може підписати ні підписати, ні ветувати №1210. Як стверджують наші джерела в Офісі президента, Володимир Зеленський підтримує скасування соєво-ріпакових поправок і вже до кінця травня підпише 1210, а всі спірні моменти для бізнесу з цього законопроєкту вирішуватимуть, вносячи у нього правки.

Що далі?

Якнайшвидше скасувати соєво-ріпакові поравки. Стимулювати внутрішню переробку, аби позбутися статусу сировинного придатку у світі.

Сьоме – консолідує великий бізнес. 

Яскраво це видно на прикладі боротьбі з коронавірусом. Ми бачимо, як симбіоз великого бізнесу та громадських активістів дозволив сформувати серйозну протидію поширенню вірусу та захисту лікарів від цієї недуги: зокрема, в Тернопільській області під керівництвом засновника «Агропродсервіс», а нині депутата Івана Чайківського організували громадську інціативу #безпека_лікаря_наша_безпека. Як результат, лікарям нашиють 10 тис.захисних костюмів та забезпечують іншими засобами захисту ( распіратори, маски, окуляри, антисептики). Є спроба створити мозковий цент з представників експертів, бізнесу та учасників ринку для підготовки стратегічних документів для розвитку країни.

Читати до теми: Агробізнес захищає: як агрокомпанії допомагають у боротьбі з коронавірусом. 

Що далі?

Назване вище – це складові одного ланцюга, в якому не вистачає ще одного кільця. Потрібна потужна площадка для діалогу влади та різного бізнесу (великого, середнього та малого). Вона має з’явитися, аби розвивати економіку та правила бізнесу в одному цивілізованому випадку. А не писати їх, як чує глухий, або як бачить сліпий.

Восьме – підтримка нового.

З подачі президента Міцифри створює вільну економічну зону для IT-компаній. Її резидентами зможуть стати українські та міжнародні IT-компанії, високотехнологічний бізнес, інвестиційні фонди, стартапи, освітні організації. Згідно з планами Мінцифри, Diia City повинна охопити наступні сфери: AgroTech; штучний інтелект; хмарні технології; безпілотники; авіаційні та космічні технології; фінтех; медичні нейромережі; реклама, маркетинг; торговельні майданчики; «інтернет речей»; блокчейн; аутсорсинг; анімація. Це потрібно і правильно.

 Що далі?

Аби така зона була дієва, потрібна біржа інвестиційних проектів, де всі бажаючи створюють свої заявки під конкретний проект і таким чином шукають хто інвестора, хто партнера і т.д.