Зернова угода і стратегія розвитку повоєнного аграрного потенціалу України

Зернова угода продовжена ще на два місяці. Тож зерновий коридор Чорним морем діятиме до 18 липня 2023 року. Світ продовжить отримувати українську агропродукцію завдяки зусиллям наших партнерів по угоді — Туреччині та ООН.

Нагадаємо, що в рамках зернової угоди Україна вже експортувала на зовнішні ринки 30,4 млн т агропродукції. Однак із середини квітня росія безпідставно почала обмежувати роботу зернової ініціативи, а з травня фактично заблокувала її відмовившись від реєстрації нового флоту та проведення інспекцій флоту, який йде на завантаження до українських портів. Наразі майже 70 суден зараз очікують в територіальних водах Туреччини.

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас.

ППО в портах і фінансова підтримка аграріїв Північно-східної України

Операційний партнер торгово-аналітичної компанії «Barva Invest» Богдан Костецький наголошує у коментарі AgroPolit.com, що завдяки зерновому коридору зроблено багато хорошого.

Але чим довше він існує, тим більше його роботу саботує агресор. Додам що за поточним підходом та за умов продовження маніпуляцій та повільного придушення представниками росії  в JCC продовження коридору дасть зробити декілька подихів, але необхідно дихати прогнозовано, нормально та ритмічно. То ж потрібне продовження на більш тривалий термін, розширювати номенклатуру та додавати Миколаїв. Відсутність нормальної роботи зернової угоди  неминуче приведе до ескалації. З Азовського моря  виходить до половини експорту з росії, далі він накопичується на рейді в Кавказі. На фоні війни катарсис в Азовському та Чорноморському басейнах — неминучий. Знову можемо впертися у неприйнятну ситуацію, коли росія вважатиме Чорне море своїм внутрішнім озером, і необхідно буде накопичувати військовий арсенал (ППО в портах, сучасна авіація) для того, щоб досягти більшої суб’єктності та бути спроможними самостійно забезпечувати експорт широкої номенклатури товарів через глибоководні порти», — говорить він.

Крім того, продовжує Костецький, потрібно вирішувати, що загалом робити з АПК. «в Україні продовжує зменшуватись агровиробництво та збільшується кількість банкрутств, особливо, в Північному та Східному регіонах України. Наразі ми маємо набагато більш збалансовані баланси попиту-пропозиції практично по всіх зернових та олійних культурах, звісно завдяки зерновому коридору та вимушеному зменшенню виробництва. І при цьому – набагато менше забезпечених виробників. Ринок в цьому питанні чітко сегментований: якщо ти виробляєш агропродукцію в Бессарабії, в західній чи центрально-західній Україні, то навіть на фоні глобального падіння закупівельних цін на зернові, економіка виробництва загалом по всій корзині культур дозволяє аграрію досягати хоча б рівня беззбитковості — і продати накопичені у господарстві зернові надлишки. Підприємства на Півночі чи Сході України — банкрутіють. І тут потрібно піднімати питання на загальнодержавному рівні саме про сегментовану фінансову підтримку аграріїв. Інакше ми можемо програти бій за свого виробника. Уряду потрібно надавати адресні субсидії та фінансову підтримку аграріям депресивного північно-східного регіону України», — каже він.

Читати до теми: Недописана експортна стратегія: як Україні використати аграрний потенціал і не втратити ринки Китаю, ЄС, США, Канади та Ізраїлю
 

Стратегія розвитку повоєнного агросектору України 

Це важливе тактичне оперативне завдання. Воно іде нерозривно в ногу з іншим: яким має бути стратегічний повоєнний розвиток агросектор? Як уже писав AgroPolit.com, агросектор — це наша геополітична зброя! І її не можна втрачати. Саме тому вже зараз ринок, експерти, міжнародники та уряд з депутатами мають подумати про можливі сценарії повоєнного розвитку українського АПК.  

На думку економіста Андрія Нів’євського, аграрний сектор до 2032 року мав три можливі сценарії розвитку.

Перший — якби не було війни. За такого сценарію, ми би могли досягти максимуму своєї продуктивності до 2032 року (близько 120 млн т зернових та олійних). Це не важко порахувати (намалювати), беручи до уваги «генетичний» потенціал врожайності і той факт, що зазвичай аграрії орієнтуються на 80% генетичного потенціалу, який наразі біля 150 млн т, це не важко порахувати. Ось основне джерело, яке можна використати для розрахунків, кому цікаво.

Другий — базове відновлення. Історичні темпи зростання агро (це біля 4% річних) — реальний варіант після війни (може бути навіть і оптимістичним)

Третій — прискорене зростання. Тут виходить подвійний історичний темп (біля 8% річних), щоб наздогнати втрачене від війни, тобто попасти в точку виробництва, якби не було війни. Певно, це казковий сценарій.

AgroPolit.com пропонує вам висловитися з приводу того, а як ви бачите ключові базові точки стратегічного повоєнного розвитку АПК. Для цього ми пропонуємо вам дати відповідь на вісім основних стратегічних запитань і ми обов’язково їх донесемо публічно до аграрного міністерства та депутатів.