Рік шторму – що чекає АПК та українців у 2022?
Рік шторму – що чекає АПК та українців у 2022?

Агросектор та економіку буде штормити у 2022 році за багатьма напрямами. Підстав достатньо: дорогий газ, дефіцитний бюджет, подорожчання добрив, пального, харчів, послуг, урожай АПК – під питанням, по курсу – відбілення ринку землі і перекроювання відносин власників паю та орендарів (мінімальне податкове зобов’язання), реформа меліорації, незавершена децентралізація, відповідь ЄС на нульову ставку ПДВ для переробників та багато іншого. 

AgroPolit.com розпитав експертів різних галузей (АПК, банківського сектору, економістів, виробників, депутатів) про їхні очікування (першочергові завдання) від уряду та парламенту в частині АПК  на 2022 рік, а також попросив їх змоделювати два сценарії-прогнози (позитивний і негативний), що чекає на галузь, якщо ці кроки будуть/не будуть зроблені.

В України немає іншого варіанту, як слідом за ЄС встановити нульову ставку ПДВ для переробників

Іван Чайківський секретар аграрного комітету, народний депутат «За майбутнє»:

Для нормалізації роботи агросектору в 2022 році ми очікуємо чіткого розуміння дій уряду у відповідь на нововведення в ЄС щодо запровадження у другому півріччі 2022 року нульового ПДВ на харчові продукти для європейських виробників. Поки що я не можу зрозуміти, як це у них діятиме на практиці, але мене дуже бентежить, як діятиме у відповідь наша країна. Адже  по суті в України немає іншого варіанту, як слідом за ЄС встановити нульову ставку ПДВ для переробників в АПК. Інакше ми просто знищимо українських виробників, бо вони програватимуть у конкурентній боротьбі з дешевим європейським імпортом харчових продуктів. На мою думку, має з’явитися законопроєкт за аналогією до європейської директиви про нульову ставку ПДВ для переробників. Потрібно стимулювати своїх виробників. Інакше масово почнуть закриватися виробництва. Адже український виробник просто не буде конкурентний на своєму ж ринку. А європейські товари будуть заходити значно дешевшими на внутрішній ринок України.

Другий виклик – ціна мінеральних добрив, яка випливає із дорогого газу. Виклик, який зачіпає фактично кожного агровиробника. В першу чергу – стосується виробництва зерна. Через дорогий газ вся продукція подорожчала в рази. І перед аграрієм у 2022 році гостро постає питання біогазу, вартості сушки зерна, структури посівних площ. Адже коли аграрії, особливо із заходу, збирали кукурудзу з вологістю 30-35% і її досушували, то у 2022 році навряд чи це буде рентабельно при ціні газу 40 грн за тисячу кубометрів.

Тобто на аграріїв чекає дуже непростий рік. Прибутки АПК у 2021 році – це завдяки досить високим цінам на зернові і гарному врожаю в Україні. На що вони їх витратять? Хтось помилково думає, що гроші спрямує на розвиток чи розширення бізнесу. А насправді – на зовсім інші цілі: цього року аграрії змушені вкласти частину прибутку в страхування свого майбутнього урожаю. Якщо раніше мінеральні добрива коштували 5 тис. грн, то зараз– 25 тис. грн. Газ був 6 тис. грн, зараз – 35 тис. грн. Пальне – по 15-17 грн за літр, наразі – 30. Вартість ЗЗР – зросла. Аналогічно – перевезення зерна, логістика і сушка. Тому ключовий виклик для АПК у 2022 році – чи зможе агросектор забезпечити виробництво продукції в нинішньому обсязі.

Дуже багато буде залежати від подій в наступні 2-3 місяці (загроза війни з РФ, макроекономічна рівновага в країні, ціна газу та інші фактори). Однак я переконаний: АПК буде інвестиційно привабливим. Інвестиційний цикл, звісно, можна зупинити, але якщо інвертор вже почав вкладатися, то, як правило, він буде продовжувати. Хіба що у нас будуть якісь обставини непереборної сили, як-от пряме військове втручання Росії чи щось інше.

 

Хотілося б, щоб парламент спростив правила обороту земель сільськогосподарського призначення

Анатолій Мірошниченко, перший заступник голови Держгеокадастру

 

Очікую, що урядом буде ухвалено низку постанов на виконання Закону України № 1423 (про децентралізацію та дерегуляцію у земельних правовідносинах). Серед них я особливо виділив би постанову, яка має визначити засади реалізації пілотного проєкту щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру сертифікованими інженерами-землевпорядниками. Ухвалення постанови та запуск пілотного проєкту завершать комплекс заходів з радикальної дерегуляції земельних відносин та перетворень Держгеокадастру, які максимально розвантажують цей орган і залишають за ним переважно сервісні і контрольні функції. Професійна спільнота землевпорядників отримає додаткові можливості, але з ними і додаткову відповідальність. Впевнений, що проєкт буде успішним.

Хотілося б, щоб парламент спростив правила обороту земель сільськогосподарського призначення – відповідна ініціатива уже внесена до Верховної Ради України (проєкт Закону України № 6199). Від Верховної Ради України також очікую ухвалення низки законопроєктних ініціатив, які фокусуються на вдосконаленні порядку ведення Державного земельного кадастру (оскарження рішень, дій та бездіяльності Державних кадастрових реєстраторів, виправлення помилок, вдосконалення механізму фінансування адміністрування Державного земельного кадастру та ін.), реформуванні механізму т.зв. безоплатної приватизації земельних ділянок шляхом її монетизації, а також подальшому втіленні принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Незважаючи на ухвалення лише протягом 2021 року двох законів, які спрямовані на реалізацію принципу «єдності», далеко не всі проблеми є вирішеними – зокрема, на мій погляд, необхідно остаточно перекрити можливість набуття права власності на будівлі і споруди на чужій землі (у т.ч. щодо новобудов), а також встановити ефективний механізм виходу з ситуацій із розміщенням будівель та споруд на чужій землі шляхом поєднання власності на ці об’єкти в одних руках.

 

В 2022 р буде великий недобір з продовольчої пшениці: менше посіяно озимої пшениці вже, і неповне внесення добрив навесні (дорогі добрива) позначаться на врожайності та класності зернових

 

Олексій Крутибіч, незалежний експерт аграрного ринку 

1. В першу чергу аграрії зіткнуться (вже зіткнулися) з ресурсами, що сильно подорожчали: добрива, засоби захисту рослин, паливо та ін. Це, безумовно, позначиться на собівартості продукції. Багато хто буде змушений коригувати технологічні карти вирощування продукції, а це позначиться на врожайності і, знову-таки, на собівартості. Багато аграріїв змушені будуть змінити сівозміну. Наприклад «підуть» у сою, яка менш витратна за добривами.

Я прогнозую, що в 2022 р буде великий недобір з продовольчої пшениці: менше посіяно озимої пшениці вже, і неповне внесення добрив навесні (дорогі добрива) позначаться на врожайності та класності зернових. Відповідно ціни на зернові будуть високими, може навіть вищими за світові.

Таким чином, Україна почне втрачати свої позиції на світовому ринку. Нішу України займе Росія. Це вже відбувається. Собівартість зернових там буде нижчою, оскільки вартість добрив для російського аграрія разюче відрізняється в менший бік. Росія з Єгиптом вже створюють так званий зерновий хаб. Єгипет буде своєрідним логістичним центром для постачання російської продукції в сусідні з ним країни.

Дорога пшениця в Україні спонукає виробників борошна та хлібопекарську галузь імпортувати дешево пшеницю з Росії. І тут виникне конфлікт.

Ну а щодо побажань уряду та парламенту, я б просив одного: залиште аграрія в спокої. Не чіпайте! Досить намагатися «поліпшувати»! Дайте спокійно та стабільно працювати. А то як не податки – так сертифікація, як не обмеження – так знов якісь зміни.

Є бажання щось змінити або поправити – запитайте у аграріїв, чи потрібно це їм.

2. Незважаючи ні на що, мій прогноз оптимістичний. Адже агро – це не лише фермери та невеликі агропідприємства. Це і агрохолдинги, це величезна галузь тваринництва, молочна галузь, агропереробка, ягоди, виноградарство і виробництво вина, садівництво та ін. Іншими словами, середня температура буде в нормі, хоча лихоманити буде. Голодними не залишимось.

 

Необхідно терміново розробити перелік стимулів сімейним і невеликим тваринницьким фермам.

 

Вадим Івченко народний депутат ВО «Батьківщина»

По-перше: у зв’язку з прийняттям закону 5600 вважаю за вкрай необхідне звернути увагу на створення сімейних фермерських господарств і переведення більшості одноосібників, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, в зареєстровані сімейні ферми. Це дасть можливості їм отримати відшкодування ЄСВ з боку держави, отримувати підтримку на купівлю обладнання для сімейної ферми або підтримку першочергових кроків у вигляді будь-якої фінансової субвенції.

Такі кроки прогнозовано збільшать в рази кількість робочих місць на селі. В разі, якщо цього зроблено не буде, то, завдячуючи вищеназваному закону, більшість одноосібників будуть просто відмовлятись від самостійного обробітку землі і передаватимуть її в оренду. А хто сьогодні має змогу платити найбільшу орендну плату? Звісно, великі аграрні корпорації та холдинги, адже вони мають доступ до дешевих кредитних коштів. Отже фермери в цьому ланцюжку знову випадатимуть...

Друге: важливо звернути увагу на тих підприємців, які готові надати кейси на створення продукції з доданою вартістю та переробку своєї продукції. Ці наміри потрібно всіляко підтримувати!

І ще одне – в українському тваринництві знову настає критична ситуація,  адже більшість молока, яєць тощо виробляли саме одноосібники. І знов-таки, завдяки закону 5600 прибутковість цього виду бізнесу значно знизиться. А тварин будуть масово вирізати.

Необхідно терміново розробити перелік стимулів сімейним і невеликим тваринницьким фермам.

Я разом з колегами зареєстрував відповідний законопроєкт  "Про державну підтримку сільського господарства України щодо стимулювання виробництва молока” №5297. Ним  передбачається запровадження окремого виду додаткової державної підтримки для виробників молока. Крім того, передбачені норми щодо обов’язкової ідентифікації ВРХ і те, що суб’єкт отримання дотації має бути зареєстрований у Державному аграрному реєстрі. Закон стимулюватиме фермера збільшувати кількість корів на утриманні, адже підтримка йтиме від двох і більше корів.

Якщо всіх цих кроків терміново не зробити, перевагу у веденні бізнесу знову отримуватимуть більші гравці, а малий бізнес буде поволі зникати з мапи України.

Наразі всі сільськогосподарські землі зосереджені в руках орендарів, саме вони є їх користувачами та отримувачами доходу

 

Леонід Корейба, спілки «Асоціації фермерів та приватних землевласників Житомирської області»

Для підтримки та розвитку аграрної сфери не досить лише відкрити ринок земель та додавати мільйон поправок до чинних законів, вести дебати у парламенті чи треба відкривати, чи ні, чи можна відкривати для іноземців, нібито спираючись на досвід сусідніх країн Балтії або Польщі, або ховатися за партійними гаслами, щоб якомога більше вразити своїх виборців.

Слоган «власник має бути господарем на своїй землі», започаткований ще на початку земельної реформи, став рушійною силою для роздержавлення сільськогосподарських земель та їх розпаювання. Але, на жаль, досі не втілений у життя. Спочатку у селян, що отримали паї, не було ні техніки, щоб обробити землю та зібрати урожай, ні поняття ведення аграрного бізнесу. Навіть тих фермерів, що перші виділили свої ділянки в натурі та почали обробляти їх, на сьогодні дуже мало. Та найголовніше те, що часто використання ними землі тепер незаконне, оскільки на ці землі були видані державні акти на постійне користування землею. На сьогодні ці ділянки відсутні в кадастрі та не мають кадастрових номерів. Отримати зараз кадастровий номер на ділянку у постійне користування для фермера нереально.

Що відбувається зараз – власники паїв:

  • не є їх господарями,
  • земельні частки здають в оренду сільськогосподарським підприємствам, 
  • отримують мізерну орендну плату попри те, що орендарі мають значні прибутки,
  • не є конкурентами с/г товариствам і приватним підприємствам, що мають значний земельний банк в оренді.
  • здебільшого не мають стартового капіталу для розвитку агробізнесу, хто лише починає – набрати земельний банк, навіть до 50 га, досить складно і не тільки через гроші,
  • за новим проєктом закону, мають платити податок за свою землю,
  • ніяк не захищені з боку закону щодо розвитку аграрного виробництва.

Сьогодні всі сільськогосподарські землі зосереджені в руках орендарів, саме вони є їх користувачами та отримувачами доходу. І, насправді, не важливо, в оренді ця земля чи у власності, прибуток зосереджується не в кишенях власника паю. Все наявне та проєктне земельне законодавство ніяк не змінює цей факт. І це нормально за умови функціонування ринкових відносин. Але законодавство працює лише в один бік, що не дає розвитку агробізнесу з нуля, або на основі власності земельної частки (паю). Що призводить до зосередження більшої частини земельного банку в одних руках.

У всіх розвинених країнах розроблена низка підходів у законодавстві і не тільки земельному для уникнення монополії та взято курс на збереження дрібного фермерства. У нас про це навіть не піаряться з трибуни Верховної Ради, що говорити про ухвалення законів.

Таким чином, для відповідності законодавству ЄС, куди ми крокуємо, на рівні із земельним законодавством необхідна низка економічної підтримки дрібних сільськогосподарських товаровиробників. Це має бути:

  • Відкрита небюрократична кредитна програма з реальними відсотками.
  • Повна державна підтримка новітніх впроваджень аграрного виробництва, в тому числі екологічного сектору використання земель.
  • Страхування збитків та реальна їх державна виплата, а не лише підрахунок втраченого урожаю.
  • Державне грошове заохочення дотримання раціонального використання земель, як у всіх розвинених країнах.
  • Припинення партійного піару, зосередженого на фрагментах земельного законодавства (таких, як обмеження щодо продажу, га – в одні руки, відкривати ринок чи ні…).
  • Зосередження законотворців на реальних сучасних проблемах аграріїв.
  • Використання виключно ФАХОВОГО підходу до створення законів, а не взяття за основу фрагментів законодавства інших країн (цей досвід теж, звісно, має бути врахований, але не взірцевий).
  • Запровадження комплексного підходу до узгодження законів щодо землі, економіки, права. Оскільки використання земель веде за собою більше, як лише аграрну сферу.

Якщо буде саме такий напрямок ухвалення законів, то буде конкуренція, буде розвиток, буде створення нових ферм та господарств не з-за пазухи чиновників, а за правилами реального ринку земель. Автоматично відпадуть питання щодо здачі в оренду чи продажу, кому продавати землю, чи варто зараз її продавати, чи треба чекати на більшу ціну, чи обробляти самому, скільки землі є, як оформити неоформлену ділянку, для чого треба той пай, як оновити тракторний парк, де взяти гроші на комбайн, що робити, коли посуха, де брати земельний банк, як втриматись на плаву та бути конкурентом, як вкласти гроші в агросектор і що отримати?

 

Мій прогноз на 2022 рік – падіння рівня виробництва на тлі рекорду врожаю у 2021 році та зростання експортних цін, які компенсують втрати в об'ємах

 

Даніїл Монін, економіст співавтор Стратегії Україна-2030

А так, високі ціни на добрива чи неможливість їх застосувати, найімовірніше, призведуть до нижчого врожаю у 2022 році. Однак такий стан буде властивий більшості країн – виробників продовольства. Відповідно, висока ймовірність подорожчання продовольства у світі. Тому мій прогноз на 2022 рік – падіння рівня виробництва на тлі рекорду врожаю у 2021 році та зростання експортних цін, які компенсують втрати в об'ємах. Ну і відповідно продовження продовольчої інфляції в Україні в 2022 році з 10+ відсотків.

 

Ми входимо у 2022 рік з великою невизначеністю. Україну і весь світ наступного року накриє зростанням цін

 

Павло Кухта, економіст, в.о. голови Міністерства економіки України у 2020 році

Висока інфляція вже цього року набула глобальних масштабів. Зростають ціни в Україні, вперто тримаючись біля позначки у 10% в річному вимірі. Проте за цією цифрою – відносно невисокою, як для нашої звичної до карколомного зростання цін країни – ховаються важливі деталі.

Адже ціни на ті ж таки енергоносії зросли в рази – чого варті одні лише захмарні десятки гривень за кубометр природного газу. Населення, захищене обмеженими державою тарифами, ще не відчуло на собі це подорожчання. Але бізнес, який купує все за ринковими цінами, відчуває повністю і, звичайно, закладатиме підвищення у ціни на свої товари та послуги.

На весну ми точно можемо очікувати подорожчання продуктів харчування – по всьому світі, включно і з Україною. Справа в тому, що природний газ є ключовим компонентом при виробленні добрив для аграрного сектору. Шалені ціни на газ – шалені ціни на добрива, без яких аграрії не можуть отримати врожай. Далі, по ланцюжку, підвищення цін зачепить і інші категорії товарів.

Вже зараз зрозуміло, що висока інфляція змусить центральні банки розвинених країн припинити «друкувати гроші», як вони робили останніми роками для підтримки економіки. Федеральна резервна система США вже зараз згортає відповідні програми. Очікується, що до березня 2022 року їх буде повністю зупинено. Далі центральні банки підніматимуть відсоткові ставки, щоб збити інфляцію. Це призведе до подорожчання кредитів та ускладнить залучення інвестицій.

Які загрози, окрім очевидного удару по гаманцях через високі ціни, це несе для нас? І як з ними впоратися?

Важливо розуміти дві речі.

По-перше, Україна не здатна самотужки подолати глобальну інфляційну кризу. НБУ має певні інструменти для стримування інфляції. Але повністю її втримати під контролем, коли ціни зростають глобально, Нацбанк не зможе. Нам, так чи інакше, доведеться чекати, допоки центральні банки Америки та Європи, які є світовими емісійними центрами, піднімуть свої відсоткові ставки та зібʼють ціни у світовій економіці.

По-друге, яким би неприємним не було зростання цін для пересічного громадянина, реальна небезпека для нашої країни полягає не в інфляції. А в залежності від дорогих кредитів, які стане вкрай важко залучати. Всі останні роки ми жили в еру дешевих грошей, завдяки масштабній емісії коштів центральними банками розвинених країн. Проте для нашої країни, якій інвестори не довіряють і куди інвестують вкрай обережно, гроші навіть тоді були дорогими. Ми постійно балансуємо на межі неплатоспроможності і вже багато років не можемо навіть вийти з програми МВФ – настільки сильно нам не довіряють на світових фінансових ринках. Уявіть, що станеться, коли в такій ситуації відсоткові ставки зростуть ще сильніше і кредити стануть ще менш доступними. Ми просто ризикуємо стати країною-банкрутом і остаточно закріпити за собою неприємний статус найбіднішої країни Європи.

Це означає, що протидія інфляції, якою точно доведеться займатися у 2022 році – лише допоміжний захід. НБУ, безумовно, повинен і буде підвищувати відсоткові ставки та збивати ціни. Урядовцям, безумовно, треба буде утриматися від роздування державних видатків, щоб не стимулювати додаткове зростання цін. Також вкрай важливо буде утримуватися від застосування неефективних для таких умов заходів – таких як адміністративне регулювання цін. Воно жодним чином не допоможе стримати ціни при глобальній інфляції. Але суттєво зашкодить бізнесу та знизить інвестиційну привабливість України.

А от в підвищенні інвестиційної привабливості і полягає головне завдання на 2022 та наступні роки. Адже саме через те, що інвестори дуже обережно ставляться до нашої країни, ми маємо бідну економіку та так сильно залежимо від кредитів. Максимальне полегшення умов для бізнесу, зниження податків, ефективна взаємодія з іноземними інвесторами в приватизації, концесіях та інших формах державно-приватного партнерства, зменшення простору для корупції та зловживань, справедливе судочинство – саме ці речі здатні зробити Україну привабливою для інвесторів та зняти з нашої шиї кредитний зашморг. Стабільний приток інвестицій та доступ до дешевого ринкового фінансування державного боргу дадуть можливість спокійно жити та розвиватися, не боячись збанкрутіти та отримати чергову макроекономічну кризу.

Слово «реформи» за останні роки багато кому набридло і перестало подобатися. Але реальному світу, зрештою, чхати на чиїсь особисті вподобання. Україні, щоб вижити і домогтися успіху, потрібні реформи. Маємо вивчити це як мантру і серйозно зайнятися реформами у 2022 році.

 

Лише з переробки відходів агровиробництва, харчової промисловості та ТПВ Україна може виробляти до 10 мільярдів кубометрів біогазу на рік

 

Ануш Балян, академік, доктор економічних наук 

У держбюджеті на 2022 рік на розвиток АПК закладено 4,6 млрд гривень. Проти 4,5 у 2021 році. На тлі зростання цін на енергоносії у 4 рази, підвищення ціни на добрива у 3 рази, нинішній рівень підтримки сільгоспвиробників є явно недостатнім, а фінансування аграрної науки – катастрофічно низьким. Воно нижче за суму, яка виділяється на розвиток кіно. І це не смішно.

Що стосується аграрних прогнозів на майбутній рік, то їх суттєво коригують енергетичні фактори, кон'юнктура ринків і підтримка аграріїв державою не тільки у форс-мажорних ситуаціях.

Наразі врожайність пшениці в Україні, у сегменті рекордного врожаю цього року, трохи більша за 4 тонни з гектара. Кукурудзи – 6 тонн з гектара. Тоді як у світі її збирають по 11-12 тонн з гектара, а деяких гібридних сортів – до 20 тонн. До речі, зараз у світі затребувані гібридні сорти кукурудзи, виведені інститутами НААН, вони прекрасно продаються.

Тобто через зростання врожайності, навіть за наявного обсягу площ, ми можемо суттєво збільшувати врожаї. В рази. Економісти та профільні фахівці вже порахували, що після 2022 року Україна має всі можливості збирати 100 тисяч мільйонів тонн зерна, а обсяги експорту збільшити до 70 мільйонів тонн. Про це свідчить динаміка останніх десятиліть.

Українська зернова асоціація влітку прогнозувала потенційний врожай зернових та олійних періоду 2021-2022 років у 96,25 мільйона тонн. Але це було ще до енергетичних стрибків. 

Уряд, Верховна Рада та АПК, які очікування аграріїв є ключовими?

Найперше – це запровадження мінімального податкового зобов'язання при тому, що майже 8 мільйонів гектарів українського ринку землі продовжують перебувати у тіні. Через це Держбюджет та місцеві бюджети недоотримують десятки мільярдів гривень.

Сам ринок землі теж потребує глибокого аналізу та доопрацювання. Він запущений з коліс, вибудуваний на компромісах та міжнародних зобов'язаннях, і досі половинчастий. Оскільки перелік тих, хто має право на придбання землі, поки що законодавчо обмежений. Підігріти ринок і суттєво збільшити вартість гектара може закон про подвійне громадянство, який готується до розгляду. Але другим кінцем це вдарить по малому фермеру.

Крім того, аграрії вважають особливо важливими щонайменше 10 законопроєктів, які розглядала і розглядатиме Верховна Рада.

Пріоритетними є такі, як №5202 про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель. Він необхідний як для наведення порядку у водному господарстві АПК, так і для масштабної протидії кліматичним змінам. На розвиток меліорації у бюджет закладено 2,7 мільярда гривень, щоправда, у другому читанні депутати додали ще 1 мільярд. 

Важливим є і закон №3205-2 про державні гарантії під кредити для фермерів, які обробляють від 500 гектарів землі. Як і закон №5438-1 про консолідацію земель, а також №2805-Д щодо обігу аграрних розписок.

Не менш очікуваним став закон №3012-д, який стосується розпаювання земель держпідприємств. А от до фіскального закону №5600 у агроспільноти ставлення двояке. Багато хто вважає, що він не забезпечує рівне оподаткування доходів. Хоча мав відрегулювати мінімальне податкове навантаження на 1 гектар сільськогосподарських угідь. Як і сплату податків птахівниками та земельного податку «Укрзалізницею».      

Закон точно не вирівнює норми оподаткування для всіх аграріїв, він просто вдвічі збільшує податковий тиск на тих, хто працює легально. Одночасно посилюючи повноваження органів контролю, які і так тиснуть на бізнес. Право накладати арешт на період досудового розгляду на майно виробника у нашій системі – взагалі рівноцінне вбивству. 

Ми у НААН вважаємо, що ключовим є і закон №4601, який посилює відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту рослин. А також – №3680-д, що покликаний спростити процедури експертизи та реєстрації сортів рослин й обігу насіння.

Довгоочікуваним є і покращення законодавчої бази щодо стимулювання розвитку виноградарства та поступок в акцизній марці для виноробів – №2064. А особливо закон №4558, який вносить зміни у державне регулювання поводження з пестицидами та агрохімікатами. Це, звичайно, не весь перелік, але навіть на його підставі можна говорити про зростання динаміки у процедурі підтримки Верховною Радою аграріїв.

Проривним є і закон про заборону трансжирів у продуктах. Медики стверджують, що використання пальмової олії та інших трансжирів провокує до 500 тисяч передчасних смертей від ішемії серця. Це треба зупиняти.

2022 рік має стати роком доданої вартості в Україні.

Нарощення і розвиток переробної галузі теж є важливим чинником зростання агровиробництва, збільшення обсягів експорту, у першу чергу продукції з доданою вартістю. Спецрежим доданої вартості в АПК – це зниження ставки ПДВ до 7% з 20% на всіх етапах виробництва – від фермера до полиці магазину. На кожному етапі виготовлення аграрної продукції діє ставка ПДВ 7%. Це дозволяє переробнику отримувати додаткові фінансові ресурси і спрямовувати їх на розвиток. Споживачеві це дає зниження ціни, а державі збільшення доходів від нарощення обсягів виробництва. Таким чином, додана вартість є потужним драйвером загального розвитку аграрного сектору. Отримання доданої вартості на сільгосппродукцію – це важливий крок від сировинної економіки до промислової.

Що може вплинути на врожай-2022 після рекордних цьогорічних показників.

За нашою оцінкою, він буде проблемнішим та нижчим. Головними факторами, які на це вплинуть, є, найперше, погодні умови. Через малу кількість дощів в осінній період озимі не отримали достатню кількість вологи, це може суттєво відкоригувати прогнози наступного врожаю.

Іншим фактором, крім подорожчання електроенергії та газу, що однозначно вплине на сільськогосподарське виробництво, є зростання цін на добрива. Це суттєво вплине на собівартість виробництва і показники врожайності. У першу чергу на карбамід, який є найбільш азотовмісним – майже до 47%.                     

Оператори ринку вже прогнозують зростання собівартості виробництва зерна в Україні у 2022 році на 40% саме через подорожчання азотних добрив. А їх ціна зросла втричі.

І очікувати падіння ціни на добрива можна лише після зниження ціни на газ, а він подорожчав проти минулого року у 4 рази.

Тому сподіватися наївно. І в Новий рік ми заходимо з вартістю карбаміду у 30-31 тисячу гривень за тонну, селітра подорожчала з 8 до 24 тисяч гривень, нітроамофосні добрива – з 11 до 21 тисячі. Крім того, зросли і ціни на пальне – на 21%, ЗЗР – на 17% і на оренду землі – на 13%.

Інфляцію наступного року уряд прогнозував у розмірі 5%, а середню річну європейську ринкову ціну на газ – на рівні $460  за 1 000 кубів. Наразі нинішня пікова сягає від $1 до 2 тисяч за такий обсяг.

До речі, лише з переробки відходів агровиробництва, харчової промисловості та ТПВ Україна може виробляти до 10 мільярдів кубометрів біогазу на рік. А інвестувавши на 100 мільярдів євро у власну біоенергетику до 2050 року, можна знизити споживання природнього газу на 20 мільярдів кубометрів. Але це потрібно робити.

Україна є вагомою складовою зернового ринку ЄС. Так ось, там у 2022 році, включно з Великобританією, загальне виробництво зерна очікують на рівні 34,5 мільйона тонн. Це на 2 мільйони тонн менше, ніж цього року. Ця цифра є маркером і для України. 

Скорочуються обсяги прогнозу і для Балканських країн, і для Франції. У Німеччині ж прогнозують зібрати на 0,5 мільйона тонн більше. Загальне падіння стосується і ячменю, і кукурудзи. Валовий збір впаде і у Польщі та Румунії. Кращі прогнози щодо олійних.   

Тепер про ціни – експортні та внутрішні.  

Тут потрібно розуміти, що експортер не буде продавати на внутрішній ринок дешевше, ніж на зовнішній. Саме зовнішній диктує умови. В Україні ціни вже зросли: крупа подорожчала на 15%, хліб – на 18%, макаронні вироби – на 21%, а цінові рекорди побила олія, яка додала у вартості 85%.

Це при тому, що закладений у бюджет прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня буде становити – 2 482 гривні. А з 1 липня – 2 600 гривень, з 1 грудня – 2 684.

Для непрацюючих він сягатиме з 1 січня 2022 року – 2 393 гривні. Економісти вже кажуть, що він вдвічі менший від фактичної вартості продуктового кошика. Це при кратному зростанні комунальних тарифів та запланованому у бюджеті валютному курсі – 28,6-28,7 гривень за 1 долар. Який фінансові експерти вже коригують до 29 гривень і вище.

Плани НААН як одного з ключових сегментів АПК.

Амбітні наукові плани НААН, звичайно ж, пов'язані з розвитком власної дослідної бази та реформуванням структури.

Науковцями Національної академії аграрних наук України створені унікальні сорти сільськогосподарських культур та виведені породи тварин. Впроваджено низку інноваційних технологій виробництва агропродукції. Розроблено наукові і практичні засади здійснення аграрної та земельної реформи. Колектив науковців працює й над відтворенням родючості ґрунтів та збереженням довкілля.

Завдяки новаторським розробкам НААН аграрії щорічно отримують додатковий прибуток у понад 100 мільярдів гривень. Окрім того, установи і підприємства Академії отримують чистий дохід від реалізації продукції власного виробництва. Так, у 2020 році він становив 4,6 мільярда гривень, що у 2,4 разу перевищує фінансування Академії державою.

Але потрібно зупинитися і на негативних чинниках, які впливають на нашу роботу. В останні роки НААН зазнає зазіхань на землі, які перебувають у державній власності і обслуговуються її науковими підрозділами. До атак на Академію залучаються і засоби масової інформації, і деякі силові структури. Тільки в останні роки зареєстровано понад 30 кримінальних справ з проведенням обшуків та «маски-шоу» у приміщенні апарату Президії, що дискредитує Академію перед суспільством. Зокрема, було порушено низку проваджень проти співробітників НААН та її інститутів, причому після їхніх звернень у правоохоронні органи про рейдерські захоплення земель відомими й невідомими особами.

Тому Президія НААН змушена була звернутися до Президента України Володимира Зеленського з проханням захистити честь та гідність науковців. На жаль, поки що суттєвих зрушень і підтримки урядових структур у нашому протистоянні рейдерам ми не бачимо.

 

Вже зараз звучать думки про необхідність регулювання. Але не варто уряду намагатись це робити за рахунок виробників

 

Олександр Сень, доцент Полтавського державного аграрного університету

Зрозуміло, що в майбутньому році різко зросте вартість основних матеріальних ресурсів виробництва, особливо пов’язаних з енергоносіями (газ, добрива, пальне і т.д.). Тому сільгоспвиробництво буде значно затратнішим. Запобігти чи вплинути на це Уряд, звичайно, не може. А от потурбуватися, щоб необхідні ресурси були в період польових робіт, варто. Це стосується і коштів, особливо для невеликих виробників.

Така ситуація ще більш поглиблюватиме тенденцію до згортання тваринництва. Тут вже небезпечно просто спостерігати. Потрібна системна політика підтримки галузі.

Вищі витрати – вища ціна. Вже зараз звучать думки про необхідність регулювання. Але не варто Уряду намагатись це робити за рахунок виробників.

Цього року була чергова спроба підвищити податкове навантаження на сільгосвиробників. Поки що на малих через мінімальне податкове навантаження. Вона вдалася. Найгіршим варіантом буде ситуація, коли уряд буде і далі рухатись в цьому напрямку, а при постійних проблемах наповнення бюджету така вірогідність дуже висока. Чим вищий фіскальний тиск, тим нижча інвестиційна привабливість аграрної галузі.

Тому б хотілося системної, зрозумілої і передбачуваної аграрної політики уряду на десятки років наперед. Чи дочекаємося?

А селяни як завжди: і посіють, і зберуть!

Поки не зовсім пізно, варто нарешті взятися за відновлення і розвиток сільських територій. Є світовий досвід сталого розвитку сільських територій, є європейська практика. І це завдання далеко не одного Мінагрополітики. В контексті цього значну частину валової продукції сільського господарства виробляють малі фермери і домогосподарства, вони забезпечують продовольчу безпеку, а їх ніби не існує. Час на них звернути увагу, тільки не через нові податки. Ринок сільгоспземель – теж питання. Поки що він регулюється дуже схематичними законами. У Верховної Ради є два роки на їх доопрацювання. Селяни і фермери з одного боку і холдинги з іншого – дуже нерівнозначні суб'єкти

 

Справедливий розподіл сплати ПДФО – це ключове питання для наповнення місцевих бюджетів

Лариса Білозір, народний депутат України

Я вважаю, що справедливий розподіл сплати ПДФО – це ключове питання для наповнення місцевих бюджетів. Маємо низку зареєстрованих законопроєктів щодо зміни порядку зарахування ПДФО. Податки повинні сплачуватись за місцем розміщення виробничих потужностей підприємств, їх відокремлених підрозділів!

Нині ми маємо ситуацію, коли компанії, працюючи в одному місці, сплачують податки із зарплат своїх працівників в іншому. Тобто місцеві громади, на територіях яких будь-яка юридична особа здійснює свою діяльність через утворені там відокремлені підрозділи (філії, відділення, цехи, бригади, тощо), недоотримують значні обсяги податку на доходи фізичних осіб! Це при тому, що ПДФО є основним бюджетоутворюючим джерелом надходжень у структурі доходів бюджетів місцевих громад, і саме за рахунок його обсягу вирішуються життєво важливі питання соціально-економічного розвитку громад. То де справедливість?

Однак всі подані законопроєкти досі не розглянуті профільним комітетом, відповідно не включені до порядку денного. Час іде, доходи теж ідуть, але не в тому напрямку, де мають працювати на громади!

 

Має бути проведене уточнення певних положень земельного законодавства

 

​​Володимир Лапа, екскерівник Держпродспоживслужби

Має бути проведене уточнення певних положень земельного законодавства на основі наявного досвіду функціонування ринку землі, зокрема в частині реалізації переважного права, діяльності нотаріусів, тощо. Забезпечення наявності сільськогосподарських ресурсів в достатніх обсягах і в ідеалі за прийнятними цінами. Розвиток системи зрошення. Адаптація аграрної політики до Європейського зеленого курсу (ЄЗК). 

Всі перелічені заходи є важливими, але якщо зрошення і ЄЗК – це більше робота на середньострокову перспективу, то конкурентні і насичені ринки ресурсів напряму впливають на економіку виробництва і відповідно – стан аграрного сектору.

 

Позитивний прогноз – зростання ВВП і аграрного експорту.

 

Інна Метєлєва, керівник ГО «Агрополітичний діалог «Аграрна рада»

Щорічні очікування незмінні – стабільність та прогнозованість державної політики в АПК. Також це формування рамкових показників соціально-економічного розвитку, податково-митної політики, які направлені на стимулювання розвитку внутрішнього виробництва, захист національного виробника, протекціонізм і інструменти підтримки експорту. Якщо ще більш фокусно, то продовження земельної реформи, реалізація масштабної програми зрошення, підтримка інвестиційної діяльності і захист прав інвесторів, відкриття нових ринків та перегляд чинних угод для українських експортерів, сприяння розвитку харчової промисловості та локального виробництва продукції з доданою вартістю, підтримка інноваційної діяльності в АПК. Для малих та середніх важливі також доступність і адекватна вартість фінансових ресурсів та інструментів державної підтримки.

Позитивний прогноз – зростання ВВП і аграрного експорту. І, мабуть, далі три крапки.

Негативний прогноз – ескалація воєнного конфлікту та енергетична криза. Подорожчання, наприклад, газу спричинить подорожчання вартості добрив, що призведе або до зростання собівартості виробництва до 30%, або до скорочення використання, що позначиться на продуктивності та валових показниках. Для харчової промисловості подорожчання енергоносіїв призведе до подорожчання продуктів харчування і в першу чергу соціального продуктового кошику. Нестабільність політики і економіки, а також відсутність довіри до правових інституцій відлякують інвесторів і залишають Україну в групі країн з високими ризиками ALM, для інвестування і відповідно вартості грошей. А це мінус в інноваційність, технологічність і інвестиції в довгострокові проєкти з доданою вартістю.

 

Щоб далі продовжувати реформу місцевого самоврядування та децентралізацію, потрібно внести зміни в Конституцію

 

Іван Фурсенко, радник Асоціації міст України

Про зміни до Конституції України в частині децентралізації активно говоримо, починаючи з 2014 року.  Це розмови з часу затвердження Концепції місцевого самоврядування, нового адмінтерустрою. Накопичилася величезна кількість проблем, як-от внесення у Конституцію визначення «об’єднання громад», яке всі ці роки використовувалося, але його не було в основному законі країни. Адже в Конституції зазначено, що об’єднуватися може тільки село, селище і без міст. Отже місцеве самоврядування зазнало великих змін, і щоб далі продовжувати реформу місцевого самоврядування та децентралізацію, потрібно внести зміни в Конституцію.

Вони Президентом Володимиром Зеленським подавалися двічі у 2019 році. Але через технічні помилки Президент їх відкликав. Після цього і почалась робота з громадського обговорення внесення змін до Конституції України. Цю роботу на себе взяв Дмитро Гурін. В 2020 році була запущена громадська платформа для обговорення змін до Конституції України в частині децентралізації. Вона відбувалася за участі Офісу президента України, представників Конституційного суду, Кабінету Міністрів України, депутатів від профільних комітетів, а також всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування. Було проведено величезну кількість виїзних зустрічей в регіонах, з великою кількістю громад. В тому числі ми провели понад 30 зустрічей з обговорення серед асоціацій місцевого самоврядування для того, щоб вийти на якийсь спільний текст.

В запропонованих змінах залишається багато невизначених моментів. В першу чергу це стосується процедури призначення голів місцевих державних адміністрацій. Це повинно відбуватися за участі президента, чи президентську вертикаль виключити? Як пропонують наші партнери з країн великої сімки – щоб голови міських держадміністрацій призначалися виключно урядом України без президента!

Залишається дискусійною норма стосовно діяльності районних рад. Багато хто наполягає, що районні ради взагалі не потрібні. Як на мене, районні ради мають право на існування, але потрібно міняти виборче законодавство, аби вони представляли інтереси людей, а не політичних партій.

Дискусійне і питання щодо юридичного статусу громад: у якому форматі їй бути: як юрособа чи як представницький орган. Це важливо ось чому: якщо реєструвати громаду як юридичну особу, а не як орган місцевого самоврядування, то це дає більше повноважень жителям. Але з іншого боку, це буде приносити деякий сумбур в усе інше національне законодавство, яке було прийнято без цієї норми. Ось цей момент, посли «великої сімки» кажуть, слід прописати в Конституції України. І це питання дискусійне.

Наразі проєкт змін до Конституції перебуває на стадії обговорення. Це навіть ще не зареєстрований законопроєкт. І це величезний плюс, бо дозволяє всім бажаючим стейкхолдерам (експертам, профільним асоціаціям і громадянському суспільству) долучитися до внесення змін. Якщо текст стане більш-менш компромісним, тоді Верховна Рада його зареєструє як законопроєкт. А от зміни у законопроєкт можна буде вже подавати лише після першого читання.

Я зараз озвучую лише пропозиції від робочої групи, де є ще важлива зміна до Конституції: у ній пропонують замінити місцеві державні адміністрації на префектури. Тобто забираються повноваження виконавчої влади на рівні областей і районів під місцеві державні адміністрації. Ці повноваження передаються новоутвореним виконавчим органам в районних та обласних радах – замість місцевих держадміністрацій будуть створені відповідні виконкоми райрад і облрад, а також державні префектури. Перфекти – це люди, які будуть відповідати виключно за координацію діяльності терпідрозділів центральних органів виконавчої влади, а також контролювати діяльність місцевого самоврядування. І якщо якесь рішення місцевих органів влади сприйматиметься як негативне, то префект отримає право звернутися до суду. А вже суд ухвалюватиме рішення, чи призупиняти це рішення місцевого самоврядування, чи відмовити префекту. Такий підхід дасть важливий поштовх для розвитку. Адже зараз депутати обласних і районних рад фактично приймають якісь рішення. А от виконують їх голови місцевих державних адміністрацій, які призначаються президентом за поданням уряду.

Спірні питання – це щодо того, потрібні чи ні райони і статус громад як юросіб. Що лишати – «район» чи «повіти»? А от у зміни до Конституції не ввійшов ще один важливий момент, який прямо не стосується повноважень місцевого самоврядування. Йдеться про створення двопалатного парламенту з обов’язковим представництвом регіонів у верхній палаті. За моделлю тієї ж Франції, коли в рівній пропорції у цей парламент входять представники великих, середніх міст, а також сільських, районних і обласних рад. Причому перевага надається сільським громадам. Є формула наповнення цього парламенту, щоб збалансувати інтереси всіх регіонів. Нагадаю, що у 2000 році 82% громадян України на всеукраїнському референдумі вже підтримали ідею створення двопалатного парламенту.

Децентралізація – це постійний процес. Нагальним для її продовження є ухвалення закону «Про службу в органах місцевого самоврядування». Адже закон «Про державну службу» в нас ухвалений і діє. Він оновить застарілі положення про місцеве самоврядування відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування. Потрібен новий закон «Про ОМС», про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України (визначає, хто і як створює чи ліквідує райони, довстановлення меж громад, перейменування, надання статусу міста селам, селищам і навпаки), щодо розподілу повноважень органів місцевого самоврядування, щодо спрощення деяких процедур закупівлі (підняття тендерного порогу) «Про місцеві державні адміністрації».

Колись експерти з Німеччини нам пропонували проводити децентралізацію на рівні областей, а саме передача фінансових ресурсів і повноважень на рівень регіонів. Україна пішла шляхом наповнення саме місцевих бюджетів, там де живуть люди – в громадах, відтак зараз такої загрози я не бачу. Адже федералізація – це надання повноважень регіонам. А в нас повноваження і фінансові ресурси зосереджені в громадах, тобто в селах, селищах і містах. Районні бюджети взагалі пусті, обласні бюджети фактично не такі великі, як бюджети громад. Відповідно і яка ж може бути федералізація на рівні того, в кого не має ні грошей, ні повноважень. І це правильно.

Зараз є два варіанти розвитку подій. Перший – це власне ухвалення законопроєкту №4298 «Про місцеві державні адміністрації», який є далеко не ідеальним, але це хоч і невеличкий, але все ж таки крок вперед. Законопроєкт є компромісним, таким, що частково враховує інтереси і державних діячів, і самоврядування.

Другий варіант – це власне зміни до Конституції, які містять новелу про префектів. І ось на цьому потрібно зосереджуватися задля цементування реформи самоврядування і неможливості її відкату назад. Крім того, обласним радам потрібно надати можливість самостійно формувати свої виконавчі органи і нарешті позбутися управління «парашутистами» з ОДА в регіонах. Які, як правило, не знають області і не мають досвіду.

Як на мене, парламент зайшов у зону «турбулентності» і підготовки до чергових виборів. Наступного року громади матимуть величезну кількість різноманітних субвенцій, розподілом яких в ручному режимі займатимуться як народні депутати, уряд, так і обласні державні адміністрації. Так не вирішуються питання місцевого значення, а лише відбувається піар за кошти платників податків. Систему так не побудувати.

Відтак я би не очікував на прорив децентралізації та сільського розвитку.

Тут я хочу зазначити, що метою Концепції реформування місцевого самоврядування (прийнятою 2014 року) є створення і підтримка повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг, становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад.

А ми продовжуємо спостерігати ухвалення законів та постанов, які є ніби непоганими, але позасистемними, без підкріплення відповідними практичними діями. Відсутність кваліфікованих кадрів як в міністерствах, так і в місцевих держаних адміністраціях. Малі громади за рік функціонування ще не зміцніли. Плюс маємо дорогущий газ, який добиває дрібний бізнес в селі.

І тут мій прогноз швидше нейтрально-негативний. Критичного падіння не буде, але вектор направлення села далеко не європейський.

Важливо, аби ми дотримувалися виконання зобов’язань у межах меморандуму з МВФ

 

Олена Коробкова, голова Ради НБУ

Почну з того, що в контексті очікувань від представників влади ми співпрацею з урядом і парламентом не обмежуємося. Також маємо сподівання на подальшу плідну взаємодію з Національним банком, Фондом держмайна і навіть Радою нацбезпеки.

Отже, пройдемося по конкретних викликах і змоделюємо, що буде, якщо ці питання буде вирішено або ж ні.

1. Важливо, аби ми дотримувалися виконання зобов’язань у межах меморандуму з МВФ. Це запорука продовження низки структурних реформ, створення базису для сталого розвитку та збереження фінансової стабільності.

Зона відповідальності: КМУ, ВРУ, НБУ

2. Пенсійна реформа. Спершу необхідно ухвалити закон щодо запровадження другого рівня пенсійної системи – обов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення.

Ця реформа необхідна для зменшення соціального навантаження на Державний бюджет та формування в Україні довгострокового фінансового ресурсу, що слугуватиме драйвером інвестицій. Наслідки, якщо ця реформа не відбудеться, очевидні.

Зона відповідальності: ВРУ, КМУ.

3. Важливо зменшити присутність держави на банківському ринку, реалізувати стратегію щодо поступової приватизації державних банків. По-перше, держава зі зрозумілих причин досить часто виявляється не найефективнішим менеджером. По-друге, наразі держава є власником майже 50% активів банківської системи, а в деяких сегментах ринку частка під контролем держави сягає 60-70%. Так, у цьому контексті є й хороші новини — вперше з часів націоналізації ПриватБанку, що, нагадаю, відбулася 2016 року, частка державних банків на ринку знизилася до менш ніж половини — до 47,5%. Причина — банки з приватним капіталом розвивалися швидше, ніж державні.

Тепер уявімо, що таким «великим власником» була б, приміром, не держава, а умовний олігарх X. Чи спричинило б це занепокоєння? Очевидно, так. Адже монополізований і залежний від людського фактору банківський ринок — це ситуація неприпустима, зокрема це нездорове викривлення конкуренції. Таке домінування гравців під контролем спільного власника може істотно впливати на весь комплекс умов на ринку — на процентні ставки, на доступність певних продуктів тощо.

Звісно, останніми роками було чимало зроблено для того, щоб операційний менеджмент держбанків працював незалежно, і рішення власника — держави — не чинили руйнівного впливу на ринкові умови. Однак навіть той факт, що держава зобов’язана як власник підтримувати свої банки у випадку гіпотетичних фінансових проблем (за рахунок платників податків), спотворює умови конкуренції для банків приватного сектору, оскільки наперед встановлює для них жорсткіші вимоги щодо ефективності й прибутковості. І поки концентрація банківського ринку в руках держави зберігається, решта учасників ринку мають враховувати у своїх бізнес-стратегіях пов’язані з цим ризики.

Крім того, в українському законодавстві досі є норми, згідно з якими певні категорії клієнтів обслуговуються виключно в державних банках. Одним із таких прикладів сьогодні є виплата пенсій військовим пенсіонерам. І не важливо, що такі самі послуги (і навіть якісніші) можуть надавати банки приватного сектору. Знову викривлення конкуренції. Знову неприпустима історія.

Але разом із тим, аби приватизувати держбанки, потрібно якісно пропрацювати два питання. Перше — проблемні кредити. Станом на початок жовтня середній показник NPL був 33%, у держбанків — 50,4%. Чи захоче хтось інвестувати у банк з такими показниками? Думаю, відповідь очевидна.

І другий момент — це якісне і прозоре корпоративне управління. Над цим питанням у контексті держбанків теж варто ще попрацювати у 2022 році.

Зона відповідальності: КМУ

4. Важливо прискорити велику приватизацію і за межами банківського сектору. У нас усе ще забагато підприємств перебуває у власності та під управлінням держави, що створює корупційні ризики та ризики для бюджету (недоотримання доходів, витрати на підтримку), спотворює умови конкуренції на ринках, що перешкоджає розвитку приватного бізнесу.

Зона відповідальності: КМУ, ФДМУ

5.Посилення захисту прав кредиторів. Це питання стосується не конкретного закону або законів, а загального підходу законотворців, які схильні до дискримінації кредитора у відносинах із позичальником. Наслідком такого підходу є відсутність прогресу у вирішенні деяких хронічних проблем із поверненням кредитів, а також запровадження нових законодавчих обмежень для кредиторів (зокрема банків). Високі ризики юридичного характеру значно обмежують кредитну активність банків, а отже, доступ бізнесу та населення до кредитів.

Зона відповідальності: ВРУ

6. Спрощення доступу банків до даних із державних реєстрів. Для ефективного масового кредитування банки повинні мати простий і технологічний доступ до даних про клієнта, за його згоди, певна річ. Такі дані, зокрема відомості щодо фінансового стану позичальників, містяться в державних реєстрах і базах даних. Наразі банки мають доступ до деяких реєстрів, проте:

  1. для кожного реєстру існують свої правила, вимоги та інтерфейси, що зумовлює високі операційні витрати банків у роботі з ними;
  2. не всі необхідні дані в принципі доступні банкам.

Зона відповідальності: КМУ

7.Запуск Державного аграрного реєстру, який значно спростить моніторинг державної підтримки, а також отримання банками необхідної для кредитування інформації про позичальників агросектору. Цей проєкт важливий не тільки для розвитку агрокредитування, а й як приклад успішного вирішення проблеми з доступом до даних із державних реєстрів принаймні в одному з сегментів кредитного ринку.

Зона відповідальності: КМУ

8. Уніфікація формату та доступу банків до інформації про так звані «санкційні списки». Сьогодні така інформація існує в різних форматах, ще й не завжди вчасно з’являється в тих джерелах, якими користуються банки. Це ускладнює для банків контроль над виконанням санкцій, а порушення призводять до суттєвих штрафів і негативно впливають на ефективність санкцій як таких.

Зона відповідальності: КМУ та РНБО

 

Не забуваємо про податок на виведений капітал

 

Тетяна Острікова, народний депутат України у Верховній Раді України VIII скликання

На мою думку, в податковій політиці українській владі потрібно слідувати міжнародним трендам фіскального стимулювання економіки в умовах пандемії. Це перехід від пласких ставок податку на прибуток і ПДФО на диференційовані зі зниженням ставок для нижніх категорій. Тобто для компаній з невеликим прибутком та для працівників із зарплатою, нижчою за середню.

Також потрібно збільшити той мінімум доходів фізичної особи (чи податкову соціальну пільгу), який не оподатковується. Наприклад, цього року в результаті податкової реформи в Польщі неоподаткований мінімум збільшено до 30 тис. злотих на рік, це еквівалент 17 тис. грн на місяць, які не оподатковуватимуться.

Податок на прибуток має стимулювати інноваційну діяльність підприємств, наприклад, через знижену ставку для прибутків від об’єктів інтелектуальної власності і патентів. У 2021 році 14 країн ОЕСР пропонували ставку, нижчу ніж 15% для таких прибутків. Окремо компанії повинні мати можливість вираховувати витрати на розробки з податку на прибуток. За останні 18 років пільги на інновації зросли у 5,5 разу по відношенню до ВВП в країнах ОЕСР. А середня ставка податку на прибуток за 26 років знизилася з 35% до 21%.

Також не забуваємо про податок на виведений капітал. Хоча українська влада намагається замовчувати цю тему і навіть прямо пообіцяла МВФ не запроваджувати його, в світі його актуальність зростає. Естонія та Латвія вже стабільно є лідерами за конкурентоспроможністю податкової системи серед країн ОЕСР, в тому числі завдяки ПнВК.

Якщо ці кроки будуть зроблені в Україні – бізнес отримає додаткову ліквідність для розвитку. А українці з невеликими зарплатами почнуть суттєво більше отримувати. Наприклад, зараз із середньої зарплати у 15 тис. грн сплачується 3000 грн податків. Це, відповідно, збільшить споживання населення і буде розвивати економіку.

Однак на сьогодні в мене є обґрунтовані сумніви, що у нинішньої влади буде політична воля на реалізацію таких реформ. Поки що більш імовірним сценарієм є певні зміни в оподаткуванні доходів фізичних осіб, можливо запровадження додаткових видів для застосування податкової знижки, запровадження можливості сплати податку для додаткових видів діяльності без реєстрації підприємцем – це оподаткування додаткових доходів для репетиторів або тих, хто таксує у вільний від основної роботи час, або надає якісь послуги. Крім того, як мені відомо, обговорюється можливість запровадження податку на виведений капітал в усіченому вигляді, наприклад, для підприємств з певним річним оборотом. На жаль, це може призвести до зловживань, коли підприємства будуть дробитися, або до непопулярності цієї моделі серед бізнесу, як, наприклад, сталося у Польщі.

Також реальним пріоритетом податкової політики влади у 2022 році є анонсований Мінфіном законопроєкт про запровадження в ПКУ непрямих методів контролю за витратами громадян. Фактично, це так званий податок на витрати людей. Зараз Мінфін це широко озвучує, адже люди неохоче йдуть у декларування доходів в так званій податковій амністії, тож непрямі методи потрібні, щоб загнати побільше людей в амністію.

Щодо запровадження мінімального податкового зобов’язання для власників земельних ділянок, то, очевидно, це було зроблено, щоб мотивувати людей продавати паї або передавати їх в оренду. Ефективність агробізнесу зростає із зростанням оброблюваної площі. Тому у великих холдингів завжди буде сплата інших податків, щоб перекрити МПЗ. Від цього виграє великий бізнес, який продовжить концентрувати землі. Для економіки користь також сумнівна, бо хоч великий бізнес і більш ефективний, але ми можемо отримати олігополізацію сільського господарства та пов’язані з цим зловживання.

Три сценарії інвестиційного розвитку світової економіки на 2022 рік

Ерік Найман, економіст

Перший сценарій – що продовжиться цей бичачий тренд, загальний підйом 2021 року. Другий сценарій – ми входимо в період підвищеної турбулентності. І третій сценарій – почнеться світова економічна криза (велика, маленька – не важливо). Але буде щось дуже погане. І перш ніж розставити вірогідності для кожного із трьох сценаріїв, ми їх детальніше обговоримо.

Отже, перший оптимістичний, позитивний сценарій. В цьому випадку ринок акцій злетить вгору більш ніж на 10 %, економіка буде показувати здорове зростання, інфляція буде залишатися високою, але з тенденцією до послаблення. Сировина продовжить дорожчати, але теж вже без якихось значних, двозначних, тризначних стрибків. А долар США при цьому знизиться. Тому що зараз долар, ми розуміємо, рухається на двох хвилях. Перша хвиля – це очікування зростання відсоткових ставок США, і друга – це своєрідний антиризиковий настрій. США є найліквіднішою, найбільшою країною з точки зору розвинутого фінансового ринку. Тому за всіх рівних і невідомих, інвестори прагнуть знайти притулок в США, що піднімає попит на долар США.

На чому може ґрунтуватися такий бичачий прогноз, оптимістичний прогноз. По-перше, як і раніше на руках в населення дуже великі заощадження, великий попит, відкладений попит, просто платоспроможний попит. Ринок праці залишається сильним, зарплати зростають. І саме споживацький попит буде виштовхувати і виробничу пропозицію, що потрібно буде виробляти якомога більше, потрібно доставляти. Це завдання для логістики. Тобто попит буде підштовхувати економічне зростання.

Також потрібно враховувати, що в листопаді 22-го року пройдуть довибори, перевибори часткові в конгрес в нижню і верхню палати, конгресу США, рейтинги Байдена падають, демократи програли в декількох штатах посаду губернатора. І все це підштовхує їх знайти шляхи стимулювання американської економіки, запустити чергові програми з друкування грошей, натиснути на ФРС, щоб та продовжила друкувати гроші. І це буде теж сприяти підйому американської економіки.

Щоправда, тут важливо розуміти, що в республіканців цілком протилежна позиція, вони будуть намагатися не дати демократам грошовий стимул. І тому насправді політична ситуація радше за другий сценарій. Тим не менш, демократи будуть намагатися натиснути і на ФРС, і на законодавців. І в цьому напряму зацікавлений президент, щоб бичачий тренд на ринку акцій продовжився. В подібній ситуації, до речі, був і Дональд Трамп на початку 2020-го року. 

Також вибори керівника Китайської Народної Республіки. Сі Цзіньпін вже розчистив собі політичну і законодавчу дорогу для того, щоб залишитися на третій строк. Але все ж таки карта може лягти якось по-іншому. Звісно, китайська влада, пекінська влада буде намагатися стимулювати китайську економіку, щоб Сі міг спокійно переобратися на третій строк.

До речі, якщо щось не так піде в США, то цілком можливо, що світові інвестори будуть розглядати Китай вже як притулок. Якщо 2021-й рік Китай – це парія, китайські активи ледь не повсюди знижуються в ціні. То 2022-й рік зможе стати роком відродження китайської не тільки економіки, але й китайських активів. Вітм, про це говорити ще рано, ще Китаю потрібно пережити таку гостру фазу і коронакризи чергової, і логістичної кризи. Але за інших рівних китайські активи дійсно можуть бути дуже цікавими, привабливими на 2022-й рік. В тому числі як противага американським активам.

Але ми повинні розуміти, що китайські активи – це спекулятивний актив. Якщо американський актив можна купити і забути на наступні 10-20 років, то китайський актив потрібно купувати точково на невелику суму. Тобто ти не можеш купити і забути на 10 років. Ще Китай не досягнув тієї стадії стійкого економічного і фінансового зростання. 

Другий сценарій – волатильний. Ринок акцій буде коливатися в широкому діапазоні від -20 % до +20 %. Тобто він може впасти спочатку досить сильно. Тут важливо розуміти, що падіння в межах 20, навіть 25 % – це все ще бичачий тренд. І це ще просто корекція в рамках бичачого тренду. І не потрібно буде панікувати при таких падіннях. Щоправда, важливо розуміти причини, чому, що відбувається.

Отже, ринок акцій волатильний, економіка сповільнює своє зростання, і це й буде однією з причин для турбулентності на ринку акцій. Інфляція нормалізується тому, що коли економіка сповільнюється, то зазвичай гасне й інфляційний тиск. Сировина все ще буде волатильною, тобто можливі такі різкі спорадичні стрибки. Плюс-мінус долар США, скоріше за все, в такій ситуації зросте. Тому що в інвесторів буде попит на захисні активи. В тому числі на долар США.

Чому може реалізуватися такий сценарій? Центральні банки по всьому світу готуються до більш жорсткої монетарної політики. В країнах, що розвиваються, вже розпочалася більша жорсткість. В розвинених країнах воно дуже точкове. На кшталт Південної Кореї, Нової Зеландії, але великі країни – Японія, США, Великобританія, Європа – поки що перебувають на стадії монетарного пом’якшення. Але висока інфляція підштовхує їх до того, щоб перейти поступово до монетарної жорсткості. А це буде спричиняти таке нервування інвесторів, вони будуть дуже чутливо реагувати на дані щодо інфляції, щодо економіки. В деякі моменти будуть грати зростання, потім сповільнення, зростання, потім знову сповільнення. Інвестори будуть бігати від ґроу акцій до велью акцій. Тобто від акцій, які виграють від зниження відсоткових ставок, зниження інфляції – це ґроу. Потім, навпаки, до акцій, які виграють від економічного сповільнення, від зростання відсоткових ставок – це велью компанії. І це буде спустошувати гаманці недосвідчених роздрібних інвесторів. Тому що вони будуть намагатись постійно вхопитись за якусь хвилю, і щоразу будуть не вгадувати.

Чому ціни на сировину можуть бути волатильними, не стабільними? По-перше, зелена енергетика, цей тренд прийнятий на світовому рівні, а це передбачає високий попит на традиційні енергоносії. А з іншого боку, уповільнення економіки, більш жорстка монетарна політика будуть обмежувати попити. Ось це два такі явища, які теж будуть тягнути сировинні активи, в першу чергу зав'язані на нафту, газ, вугілля. От з ними, найімовірніше, ми ввійдемо в новий рік на дуже високих цінах, потім, скоріш за все, буде просадка. Тому що зима закінчиться. Потім, можливо, знову підйом. І ось це «тягни-штовхай» буде додатковим фактором нестабільності.

Окрему нестабільність можуть принести ціни на продовольство, ціни на добрива, які виготовляються із природного газу, перебувають на дуже високих рівнях. Це буде підштовхувати виробників насамперед кукурудзи переходити на сою. Кукурудза – це одне з головних джерел для тваринництва, птахівництва. І високі ціни на кукурудзу автоматично призводять до зростання ціни на яйця, курятину, індичатину, свинину. Тобто тваринні білки можуть достатньо помітно подорожчати, тому що може подорожчати кукурудза.

Чому подорожчає кукурудза? Тому що зараз під питанням все ж таки, буде Ланін’я і посуха в зерновому поясі США чи не буде. Який це буде давати вплив. Тобто ми чекаємо на якісь додаткові фактори, але дуже висока вірогідність того, що ціни на продовольство будуть головною проблемою 2022 року. А це буде підтримувати високу інфляцію і стимулювати центральні банки проводити більш жорстку монетарну політику, щоб охолоджувати попит, охолоджувати економіку. Але тим самим вони будуть спустошувати гаманці як роздрібних інвесторів, так і звичайних споживачів. 

Третій сценарій – це початок ведмежого тренду. Коли світовий ринок акцій обвалиться на 30 – 50 %, економіка ввійде в економічний спад, можливо два, можливо три квартали. Інфляція теж буде в цьому випадку знижуватись і переходити в дефляцію. Сировина буде дешевшати тому, що завжди, коли економіка гальмує, попит на сировинні активи теж знижується і долар США зростає. Тож зараз в долара США практично всі шляхи ведуть до його зміцнення. І тільки один шлях, найбільш оптимістичний – от він радше за послаблення долара.

Чому це може відбутись? Ну, в першу чергу, це шок від зростання відсоткових ставок. Тобто якщо центральні банки на чолі з ФРС США почнуть переходити до агресивного швидкого збільшенню відсоткових ставок, економіка може цього не пережити. В тій же американській економіці величезна кількість компаній, так звані зомбі, не заробляють гроші, а живуть за рахунок залучення ресурсів з боргового ринку чи від якихось приватних підприємців. І живуть за рахунок… капіталу, це величезна частина вже сьогодні економіки. Вона виросла на нульових відсоткових ставках. І підвищення відсоткових ставок буде вбивати такі компанії. В тому числі зростання відсоткових ставок буде призводити до охолодження ринку нерухомості, падіння попиту на іпотеку. І тільки після того, коли економіка знову ввійде в кризу, центральні банки увімкнуть друкарський станок – і економічний підйом продовжиться. 

А тепер які вірогідності для кожного із трьох сценаріїв. Я проводив опитування в телеграм-каналі по кожному із сценаріїв. І звісно, я дав обґрунтування для кожного із трьох сценаріїв, тому голосування було зряче. Воно було достатньо обдуманим. Я думаю, саме з цієї причини результати голосування близькі до того, що ми очікуємо.

Найбільш вірогідний сценарій – це вхід у волатильність. Уявіть, що ми їхали по автобану, 2021 рік – куди палку не увіткни, все дорожчає: біткойн, долар, облігації, нерухомість, акції. Тобто все дорожчає, все чудово, але попереду вже видно, що хтось веде дорожні роботи. Чи то чергова коронакриза у вигляді Омікрону, чи то центральні банки виставляють бар’єри якісь, чи то політична неспроможність і турбулентність до ухвалення якихось політичних бюджетних стимулюючих дій. І попереду, скоріше за все, перехід від автобану до якоїсь важкої дорожньої ситуації.

Звісно, на автобані ти можеш газувати по повній програмі, а коли попереду невизначеність, то ти зменшуєш газ. І, за великим рахунком, от зараз інвесторам потрібно трішки збавити газ. Не потрібно газувати, як це було в 2021 році. Потрібно бути більш обережними, потрібно мати певний резерв у вигляді кешу, не тільки акцій, не тільки нерухомості, не тільки ризикові активи. І саме там 60 – 65 % вірогідність високої турбулентності, це приблизно відповідає тій долі ризику, яку можна тримати на своєму балансі. Можливо, від 50 % до 65 %, цією сумою ми можемо ризикувати, 30-40%, можливо до 50 %, повинно бути в готівці і квазіготівці для того, щоб купувати на просадках.

Дуже простий приклад: зараз українські єврооблігації з погашенням в 2033 році дають більше ніж 8 % річних в доларах. Уявіть, 8 річних в доларах за українськими євробондами можна отримати, і при цьому, до речі, для фізосіб, за ними немає податків. Щоправда, їх купити в Україні практично неможливо. Тому що є обмеження Національного Банку України. Але сама по собі наявність такої високої дохідності вже викликає певну тривогу щодо того, що відбувається.

Вірогідність початку ведмежого тренду і збереження бичачого тренду приблизно рівні між собою. Там приблизно по 20 %, і ми трохи більше очікуємо і робимо ставку на те, що продовжиться бичачий тренд. Тому що, як правило, потрібно робити ставку на продовження діючого тренду, ніж на поворот. А учасники нашого чату, навпаки, трохи більше збентежені і трішки більшу ставку роблять на початок ведмежого тренду. Але це все в рамках статистичної помилки, близько 20 %. І звісно ж, буде потрібно стежити за ситуацією. 

У 2022 рік Україна входить без затвердженої економічної програми уряду. Звідси ми не маємо і чіткої програми розвитку агропромислового комплексу

 

Наталія Білоусова, Віталій Хворостяний AgroPolit.com 

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

17 грудня 2021
Україна 2022: відбілення АПК, війна з РФ та олігархами, або Як обіграти міжнародну дипломатію в умовах економічної безпорадності
 Сценарії політичного та економічного розвитку України у 2022 році: міжнародні перемовини Джо Байдена з Володимиром Путіним, переформатування...
14 грудня 2021
2022 має стати роком формування доданої вартості в АПК, — нардеп
2022 рік слід оголосити роком формування доданої вартості – у цьому майбутнє як країни, так і АПК. Таку думку у коментарі для AgroPolit.com...
25 серпня 2020
В аграрній країні, де економіка генерує 20% ВВП, а 40% всієї валютної виручки – з агро, не може не бути аграрного міністерства, – заява
В аграрній країні, де економіка генерує 20% ВВП, 40% всієї валютної виручки – з агро, не може не бути аграрного міністерства. Воно повинно...

Вибір редакції

21 січня 2022
Продовольча безпека України, або гасіння пожежі без жодної стратегії
Зростання цін на енергоносії, добрива, продукти харчування та інше вкотре змушує замислитися про готовність України до нагальних викликів та...
18 січня 2022
Микола Сольський: У 2022 році ціна землі може збільшитися на 10-15%
Аграрний комітет цього року зосередиться на трьох речах – розпорядження державними землями на балансі держпідприємств у постійному...