Експортна стратегія – як Україна має реагувати на втрату ринків
Експортна стратегія – як Україна має реагувати на втрату ринків

 Швидка переорієнтація українського експорту з одного на інший ринок та єдиний алгоритм державної підтримки бізнесу у випадку форс-мажору на торговельних ринках. Це ключове завдання нової експортної політики України для уряду.

Слабкість останньої показали події в Ірані та Китаї, адже загроза можливих змін у торговельних відносинах з цими та іншими країнами вже відобразилася на прогнозах та майбутніх торгових планах. Тож, у разі затримок із поставками товарів (через військовий конфлікт чи карантин) більше втратить українська сторона. Особливо, коли мова заходить про Китай, який у 2019 році випередив Росію за обсягами українського експорту. За даними НБУ, загальна частка Китаю у зовнішній торгівлі України за 10 місяців 2019 року сягнула 7% ($2,34 млрд), а експорт (січень–жовтень 2019 року) до Ірану приніс Україні $157 650,9 тис. (+37,3% у порівняні з аналогічним періодом 2018 року), імпорт — $35 128,7 тис.

Тож два форс-мажорні випадки (збитий літак в Ірані та коронавірус і карантин в Китаї) вивели з гри частину експортних потоків українського бізнесу, а іншу поставили під питання. AgroPolit.com розбирався, чи існує в уряду сигнальна система перемикання експорту з одного на інший ринок, а також зібрав поради експертів, яких кроків потрібно вжити, аби вона була дієвою.

Експорт сьогодні

Як видно з документів, оприлюднених Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Україна за 10 місяців 2019 року забезпечила $41,6 млрд надходжень від експортної продукції, що на 7,4 % (+$2,8 млрд) більше, ніж за аналогічний період 2018 року. Результат позитивний.

Серед товарів АПК, експорт яких збільшився за 10 місяців 2019 року на 23 % (+$3,237 млрд у порівнянні з 2018 роком), перше місце посідає кукурудза (+$1 535,5 млн); далі йде пшениця (+$614,6 млн); насіння свиріпи (+$311 млн); соєві боби (+$215,1); макуха та інші тверді відходи і залишки (+$146,1 млн), макуха (+$138,9 млн); олія (+$84,2 млн), добрива азотні (+$73,7 млн).

Варто зауважити, що найбільшим експортером української продукції залишається Європейський Союз, країни якого сукупно купують 41,9 % ($17 439,8 млн) української продукції. Друге місце одноосібно посідає Китай — 7 % ($2 897,6 млн). Третє — Росія з 6,6 % ($2 734,7 млн). Не зважаючи на відносно скромний показник, Китай у 2019 році випередив ЄС за темпами нарощування експорту з України: експорт до ЄС виріс на $1 008, 6 млн, а до Китаю — на $1 252,3 млн. В той час як РФ скоротила купівлю українських товарів і посіла перше місце за темпами падіння експортних відносин з Україною: РФ купила у 2019 році українських товарів менше на $294,6 млн; на другому місці — Іран (-$265,2 млн); третя — Індія (-$240,9 млн).

В якому стані сьогодні знаходиться економіка України та куди вона рухається, окреслив міністр МЕРТу Тимофій Милованов: «Подивимось на нашу економіку: частка експорту України у світовій торгівлі і ВВП у світовому ВВП — 0,2 та 0,3% відповідно;  прямі приватні інвестиції на душу населення — лише $767 (для порівняння — в нашому регіоні це тисячі доларів); ступінь зносу основних фондів — 60,6% (у наших сусідів – 35-50%)… Якщо ми хочемо досягти успіху, нам протягом 5 років потрібно $50 млрд прямих іноземних інвестицій. Також потрібно збільшити щорічні обсяги внутрішнього інвестування в понад 2 рази. В результаті ми зможемо знизити знос основних фондів з 60,6 до 48%. А якщо хочемо більше, то потрібно більше інвестицій».

Аби виконати поставлене завдання, уряд робить кроки в розширенні діючих торгівельних угод з різними країнами. Яскравий приклад – ЗВТ з ЄС. Після зустрічі з Верховним представником ЄС із зовнішніх справ та безпекової політики Жозепом Боррелем, прем’єр-міністр України Олексій Гончарук повідомив у своєму каналі в ТГ, що домовлено про «промисловий безвіз» (тобто Угода про відповідність та прийнятність промислової продукції (Угода ACAA), а також запропонована ініціатива «Стратегія тріо», яка виділяє з усіх країн цього формату саме асоційованих партнерів — Україну, Грузію та Молдову — які мають більш амбітний порядок денний з ЄС». Документ презентував Голова Парламентської Асамблеї Euronest Андрюс Кубілюс в ході дискусії «Наша стратегія для майбутнього Східного партнерства», яка відбулася 12 листопада у Брюсселі за участю депутатів Європейського парламенту, представників провідних дослідницьких установ Євросоюзу, а також представників з країн-партнерів. Втім лише контактів з ЄС Україні замало!

Основними ринками збуту української продукції залишаються три регіони – країни Азії, Європейського Союзу та Африки. Загалом на них припадає понад 90% вартості українського експорту сільгосппродукції.

Європа за 10 місяців 2019 року придбала 42,8 % української продукції, Азія – 30 %, СНД – 13,5 %, Африка – 10,1 %.

Зростання вартісних обсягів експорту української агропродовольчої продукції у січні-вересні 2019 року відносно минулого року спостерігається майже по всіх напрямках, крім Росії, Індії та Ірану.

Експортна пожежна система – що вже зроблено?

По-перше, є нова експортна стратегія (тобто куди ідемо), але план її втілення завис у повітрі.

Після того, як попередній уряд успішно провалив експортну стратегію, наостанок у 2019 році він схвалив та оприлюднив нову («Стратегію розвитку експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості України до 2026 року»), яку успадкував у напівсирому вигляді уряд Олексія Гончарука. У пояснювальній записці до документу вказана мета проекту: «Визначення довгострокової державної політики, спрямованої на забезпечення стабільного нарощування обсягів експорту продукції (товарів, послуг, технологій) вітчизняного сільського господарства, харчової та переробної промисловості». Гарно сказано, але конкретики, як цього досягнути — нуль.

По-друге, існують окремі інструменти-підказки для орієнтації в експортних правилах та потоках окремих торговельних ринків. Зокрема, у 2019 році було створено інформаційну веб-сторінку «Хелпдеск», яка має допомогти розібратись в загальній логіці вимог до товарів на ринку ЄС та знайти вимоги до конкретних товарів. «Хелпдеск» містить інформацію про тарифи та тарифні квоти на продукцію на ринку ЄС, правила походження товару, вимоги для харчової та нехарчової продукції, методи підтвердження відповідності продукції вимогам, правила маркування продукції та перелік відповідного законодавства ЄС. Крім того, у ньому є детальна інформацію щодо вимог до конкретних груп товарів: ягоди, мед та макаронні вироби, одяг та взуття, меблі, іграшки, косметика, керамічна плитка та освітлювальне обладнання. Загалом експерти Офісу підготували 16 оглядів країн та секторальних оглядів по Канаді, Північній Америці, Китаю, Індії, Норвегії, Великій Британії, Німеччині тощо.

По-третє – торговельні представництва. У бюджеті на 2020 рік МЕРТ просить 28 млн гривень для проведення цього пілотного проекту.

Ми виходимо з того, що має бути від 5 до 8 країн, але мінімум – запустити торговельних представників у 5 країнах у перший рік проекту. Далі побачимо: якщо воно працює, відповідно, розширимо. Це можуть бути країни Перської затоки, скоріше за все – Аравія або Арабські Емірати, очевидно, що у Пекіні, Китаї та Африці. Це регіони, де найбільший потенціал зростання експорту», – пояснив в ексклюзивному коментарі AgroPolit.com заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства – торговий представник України Тарас Качка.

Нагадаємо, що бізнес закликав уряд запустити мережу таких торговельних аташе. На думку радника голови правління МХП («Миронівський хлібопродукт») із зовнішньоекономічних питань Дмитра Лося, є дві умови, які допоможуть виграти торгову війну.

Крім посилення постійної роботи державних установ з просування експорту, бізнес вважає за доцільне створення мережі торгових аташе по світу. Вони повинні бути зосереджені в основних торгових центрах, які потенційно цікаві Україні. З точки зору логістики агросектор залучає два регіони – Євросоюз і Близький Схід (в Арабських Еміратах, Саудівській Аравії). Вони стратегічно важливі для відстоювання української точки зору. Великобританія вийшла з ЄС – в цій країні також з'явиться необхідність у створенні аташе. І, звичайно ж, Китай. Тобто сумарно мінімум в п'яти країнах світу. А в ідеалі – при кожному посольстві. Якщо в країнах трапляється якась криза або ситуація, що може нашкодити торговим відносинам/постачанню і т.д. – посольства повинні першими про це дізнаватися і комунікувати всередині країни», – каже Лось.

За його словами, бізнесу власноруч доводиться «рубати» експортне вікно на кожен торговельний хаб світу і чинні посольства просто не в змозі допомогти.

В Африці, наприклад, спостерігається ситуація, коли одне посольство, в якому немає торгового аташе, закриває 6 країн. Це добре, коли великі холдинги можуть найняти собі когось, хто буде їхнім провідником на цих ринках. А як бути меншому підприємцю, який у цих країнах працює: кого йому запитати? Адже один посол фізично не встигає це все робити, – пояснює радник голови правління МХП («Миронівський хлібопродукт») із зовнішньоекономічних питань», — пояснює радник голови правління МХП («Миронівський хлібопродукт») із зовнішньоекономічних питань Дмитра Лося.

«Великий шлях» в Азію

Позитивні зміни у торгівельних відносинах між Україною та ЄС відмічає і віце-прем'єр-міністр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба. Але він також звертає увагу на той факт, що потрібно зберегти баланс і не втратити контакт з іншими ринками – з Китаєм та Індією:

Із 2014 року Україна й ЄС доклали безпрецедентних зусиль, аби запрацювала зона вільної торгівлі з ЄС. Вони принесли результат. ЄС став нашим торговим партнером № 1 як спільний ринок групи країн (42% загального обсягу експорту). Водночас без будь-яких подібних зусиль із нашого боку Китай став головним торговельним партнером України як окрема країна (понад 10%). Безперечно, присутність Китаю в Україні зростатиме і в майбутньому. Коли я чемно вислуховую від деяких західних колег, що вони за Україну, але важливо озиратися на Росію, я рекомендую їм озиратися в інший бік: туди, куди в Україні не прийдуть Євросоюз і США, прийде Китай, а не Росія. Така нова реальність».

За словами Кулеби, Україна — частина західного світу. Наша мета — інтеграція до ЄС і НАТО, а наш шанс стати успішними полягає в тому, щоб Україна розвивалася як західна країна із глибокими відносинами з Азії (Індією, Китаєм, Кореєю, Японією й іншими «тиграми»).

Обернутися на Схід, не відвертаючись від Заходу, цілком реально. Потрібна продумана гра з чітким розумінням своїх інтересів на тлі напруженості між двома титанами — США і Китаєм. Обидві країни критично важливі для зростання нашої економіки. Йдеться не про вибір або-або. Баланс «і ті й інші» у принципі можливий», — впевнений Кулеба.

Віце-прем'єр-міністр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції нагадує, що відносини України з Азією традиційно розглядалися ізольовано, без урахування наших західних амбіцій. В умовах взаємозв'язку світу ця помилка стратегічно послаблювала наші позиції і на Сході, і на Заході.

Тепер виправляємо її на всіх рівнях. Зокрема, вперше в історії України міжурядові комісії зі співробітництва з Китаєм та Індією очолив віце-прем'єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Якісний апгрейд відносин з Азією посилить нашу економіку і відкриє для України нові можливості у відносинах з ЄС і США. І навпаки: поглиблення відносин із Заходом відкриває нові можливості в Азії. Потрібно бачити всі виміри реальності комплексно та діяти відповідно. Інакше будемо втрачати можливості та підставлятися під ризики», — каже Дмитро Кулеба.

Він також нагадує, що дружити (а точніше «робити бізнес» з Китаєм) намагався ледве не кожен український уряд. Успіхи були, але здебільшого — провали. На зміну моделі «швидкі гроші й довгі (або відсутні) результати» має прийти модель «довгі гроші та швидкі результати».

Дмитро Кулеба звертає увагу на той факт, що Україна втрачає ініціативу у експортних відносинах між нашою країною та Індією, у 2019 році ця країна стала одним із негативних лідерів по падінню експорту з України.

На жаль, немає такої світової держави, яку Україна недооцінювала б більше, ніж Індію. Наші знання про неї непристойно скромні та безнадійно застаріли. Тим часом сучасна Індія — це найважливіший світовий гравець, який росте найстрімкіше серед економічних гігантів (щорічне зростання ВВП 6,7%). Зараз ми торгуємо з Індією на цілих $1,9 млрд (товарообіг за 9 місяців 2019 року). І це тільки початок гри»,— заявив Дмитро Кулеба.

Кулеба впевнений, що нам потрібно створювати нові можливості на цих напрямах, керуючи ризиками. Тому серед пріоритетів уряду — підписання з Китаєм та Індією преференційних торгових угод, допомога нашому бізнесу в нарощуванні експорту, залучення в Україну азійських інвестицій і кредитів. Нам вигідно збалансувати торгівлю з ними та зі США й ЄС, враховуючи повний спектр можливостей України.

Десятиліттями зовнішньополітичні метання України та внутрішня турбулентність гальмували наш розвиток. Тепер, нарешті визначившись, що ми все-таки Захід, наша країна може налагодити ефективну політику на азійському Сході. Бо нам вигідно, аби тут, в Україні, вони були разом»,— зазначає Дмитро Кулеба.

Сказане віце-прем’єром — добре, але як вплине на торгівлю з Китаєм фактор коронавірусу? На думку Тимофія Милованова, вплив буде мінімальним. А от у бізнесу питання залишаються, адже через коронавірус стрімко падають ціни на агропродукцію.

Березневі ф'ючерси на сою-боби подешевшали на 0,8%, до $8,94 за бушель. Ф'ючерси на пшеницю з поставкою в березні втратили в ціні 1,8%, знизившись до $5,63 за бушель. Березневі ф'ючерси на кукурудзу подешевшали на 1,1%, до $3,83 за бушель.

Епідемія, викликана коронавірусом, її вплив на попит і порушення транспортного сполучення стали ударом для ринку сільгосппродукції. Трейдери розраховували на збільшення закупівель сільгосппродукції зі США в Китаї після підписання угоди про «першу фазу» торгової угоди.

Очевидно, захворювання швидко поширюється в Китаї. Це дуже погано з точки зору економічного зростання не тільки для Китаю, але й для усієї Азії»,— вважає аналітик Nirmal Bang Securities Кунал Шах, якого цитує агентство Bloomberg.

«Загалом, передбачити глобальні епізоотичні чи геополітичні кризові явища не завжди можливо чи просто. Тим не менш, якщо говорити про загрози розвитку тих чи інших політичних чи економічних процесів в різних регіонах світу, які є важливими для нас з точки зору міжнародних відносин, їх можна з певним ступенем ймовірності спрогнозувати, якщо уважно моніторити та аналізувати події, які відбуваються в політиці чи економіці. Цим мають займатись як державні інститути (науково-дослідні), так і секторальні thinktanks, які потім в співпраці з відповідними міністерствами мають напрацьовувати ймовірні сценарії розвитку подій і відповідні можливі рішення та механізми реагування. На 100% бути готовим до масштабних викликів навряд чи можна, як показує досвід навіть таких потужних економічних об’єднань як ЄС, тим не менш, намагатись мінімізувати негативний вплив таких подій потрібно. І це завдання і бізнесу, і держави», — заявила в коментарі AgroPolit.com Ольга Трофімцева.

Які кроки потрібні для створення системи оперативного переключення експорту?

1. Квотування – розширити квоти за уже діючими угодами  та розширити лінійку експортних товарів за цими угодами.

«Загалом, якщо розглядати імпортні тарифні квоти ЄС на всі 36 товарних позицій продукції АПК з України, то потрібно ретельно проаналізувати по кожній тарифній лінії, що є найбільш обмежувальним для наших виробників: сам розмір квоти, тариф у рамках квоти, тариф поза квотою, механізм розподілу квоти і т. ін. Відповідно до результатів аналізу пропонувати обґрунтовані варіанти модифікації торгових режимів для тих чи інших видів продукції: можливо, для деяких товарних груп можна спробувати прибрати тарифні квоти й замінити їх зниженим імпортним тарифом. Можливо, для іншого продукту варто говорити про розширення обсягу тарифної квоти чи зміну механізму її адміністрування», — впевнена Ольга Трофімцева.

У якості прикладу Ольга Трофімцева наводить наступні товарні позиції — м'ясо птиці. Як відомо, м’ясо птиці Україні дозволено експортувати до ЄС за принципом ліцензування. За нульовою ставкою ввізного мита у 2019 році наша країна експортувала 18 тис. т, плюс додаткова квота становить 20 тис. т. На наступні два роки визначено поступове зростання основної квоти: до 19,2 тис. т у 2020 році та 20 тис. т у 2021 році, і додаткової квоти на рівні 20 тис. т щороку. 

2. Кредитно-експортне агентство. Як повідомляє МЕРТ: «На теперішній час вживається комплекс заходів задля забезпечення виконання основних завдань діяльності ПрАТ «Експортно-кредитне агентство», визначених його Статутом з метою стимулювання масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження, у тому числі щодо розробки та затвердження відповідної нормативної бази діяльності Товариства. Заходи здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 65 «Питання утворення Експортно-кредитного агентства». Іншими словами – все зависло в просторі та часі і коли справа зрушить з місця – не знає ніхто.

3. Орієнтуватися на зростання частки експорту продуктів агровиробництва з високою доданою вартістю, вважає перший заступник голови правління МХП («Миронівський хлібопродукт») Юрій Мельник.

Усі про це говорять, але небагато компаній це демонструє. Утім, досвід МХП доводить, що це цілком можливо: основний наш експортний продукт – м'ясо птиці та продукція, вироблена з м’яса птиці, має високу додану вартість. І власне це має бути економічним постулатом для всіх учасників АПК. Ще один важливий фактор – вихід на нові ринки. Так, нині в експортному портфелі МХП – 80 країн: об’єми експорту різняться, але наступним кроком після відкриття ринку є його насичення і масштабування присутності. Наша команда працює над відкриттям таких ринків, як, скажімо, Японія, Сінгапур, Китай – це ринки з великою ємністю щодо продукту, який ми можемо постачати, тому ми вважаємо їх дуже перспективними. І завершальна складова – відповідна сертифікація української агропродукції під експортні поставки та упізнаваність українського бренду, без чого нам буде надзвичайно важко конкурувати в умовах «економічного націоналізму» кожної країни. Це завдання і для агробізнесу, і для державних структур, таких, як новостворене Міністерство розвитку економіки, торгівлі, сільського господарства та Держпродспоживслужби», – заявив Юрій Мельник.

4. Національною стратегією економічно-експортного розвитку. Її деталі розповів голова ради ГО «Бізнес – Варта» Іван Мірошніченко, нам потрібно визначитися з національною стратегією економічно-експортного розвитку, визначити точки співпраці з основними країнами.

Потрібно створити умови для приходу стратегічних інвесторів у сфери, без яких «соромно» бути країні з таким ринком збуту та не виробляти в себе, а саме: в будівництво заводів з автобудування, складних та технологічних комбайнів і тракторів. Це сором, ми треті в світі за аграрним експортом, один із найбільших ринків у перспективі, а щороку імпортуємо на мільярди доларів техніки і не маємо власного будівництва комбайна або трактора! Так, є класне виробництво сівалки, навісного обладнання, але лідерів з будівництва с/г техніки у нас немає на українському ринку з власним виробництвом», – заявив Іван Мірошніченко.

За його словами, про це можна багато говорити, але економіка живе та працює за своїми законами, а не бажаннями, мріями, обіцянками. Їх, як і ринок, не обдуриш. У президента сьогодні штурвал, і він має визначити стратегію руху.

На кого орієнтуватися? Україні потрібен симбіоз економічної політики підтримки національної економіки через внутрішній попит та промислово-економічний розвиток Китаю (не сьогоднішня їхня стратегія – шовковий шлях), Південної Кореї та США. В частині стимулювання внутрішнього попиту, точкової участі держави в стимулюванні розвитку, допомога реальними коштами та кредитами національному бізнесу, щоб зростали стратегічні економічні напрямки та заходили інвестиції від країн-партнерів (США, Китаю, ЄС). За прагматичної та системної роботи можна залучити $35-40 млрд за 2,5-3 роки тільки за рахунок міждержавного економічного партнерства, що додатково збільшить прямі іноземні інвестиції. Мати цільові проекти із залучення стратегічних інвесторів в конкретні важливі проекти з розміщення виробництва в Україні», – впевнений Іван Мірошніченко.

На його думку, сьогодні економічна та політична стратегія України як флюгер, бо ми не розуміємо, куди точно треба, а куди ні. Зеленському слід порадитися та ухвалити відповідні рішення із розумними людьми, яким чином професійно розвести торговельні інтереси та конфлікти між США, ЄС, Китаєм, Росією, і після проведеної дипломатичної, міжурядової роботи показати публічно ці напрямки.

Наприклад, у Китаю можна взяти $20-30 млрд кредиту під проекти машинобудування, телекомунікаційну галузь та зв’язок, переробну галузь чи інфраструктуру. США – спільний розвиток енергоресурсів, в тому числі й на морському шельфі. Нові проекти в ракетно-космічній галузі та ВПК. З європейцями розвивати машинобудування, енергетику транспорт, торгівлю, експортувати газ. Кожен день економічної невизначеності все більше підводить країну до економічної коми. Ці стратегічні рішення слід ухвалювати, інакше їх ухвалять за нас, як це зараз відбувається із українською землею та законом про ринок землі»,  – акцентує увагу на проблемних питаннях Іван Мірошніченко.

Віталій Хворостяний журналіст AgroPolit.com

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

10 березня 2020
Оновлена внутрішня агрополітика та розширення експортної стратегії – умова виживання агросектору
За результатами 2019 року в Україні актуалізується питання ефективності експортної стратегії аграріїв та аграрної політики в цілому. Це викликане...
8 лютого 2020
Експорт українських товарів у 2019 році збільшився за рахунок рекордних поставок агропродукції, – Нацбанк
Експорт товарів з України за минулий рік збільшився на 6,4% за рахунок рекордних поставок агропродукції, незважаючи на погіршення цін для...
7 лютого 2020
Україна експортувала близько 37 млн т зерна
З початку 2019/20 маркетингового року (липень 2019 — червень 2020), станом на 5 лютого 2020 року експорт зернових з України склав 36,93 млн...

Вибір редакції

1 квітня 2020
Закон про вільний обіг сільськогосподарської землі – реакція аграрного ринку, експертів та чиновників
Ухвалення законопроєкту про відкритий ринок землі 2178–10 викликало в професійних колах чимало суперечок та обговорень, від перемоги і до...
2 квітня 2020
Невитребувані паї – ласий шматок для сільськогосподарських підприємств і не тільки?
Земельна реформа просувається вперед, але насущні земельні питання продовжують роздирати життя власників паїв, орендарів та місцеві органи влади....
3 квітня 2020
Микола Сольський: Ринок буде мобільний, законний і конкурентний
Земельна реформа в Україні стартувала – парламент 31 березня 2020 року підтримав у другому читанні законопроєкт №2178-10 про основи вільного...