Реакція ринку та профільних експертів на законопроект про скасування земельного мораторію

Невдовзі Україна отримає відкритий ринок земель сільськогосподарського призначення. Відповідний проект закону вже опубліковано урядом, а 25 вересня Кабмін має його розглянути, схвалити й подати на розгляд у парламент.

Норми документа викликали жваву дискусію в професійному середовищі ще до його презентації, однак, як стверджує міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов: «Від впровадження відкритого ринку сільськогосподарської землі виграють ті, в кого ця земля вже є. Виграють ті, кого держава підтримає з покупкою. А ті, хто сьогодні має можливість через тіньові чи легальні псевдосхеми (наприклад, через оренду чи просто самозахват) цю землю обробляти, вони програють».

Однак відкритим залишається питання про можливість допуску на український земельний ринок іноземних осіб. Адже у тексті оприлюдненого законопроекту присутні лише загальні риси майбутніх правил гри на ринку.

Ми дослідили текст законопроекту й виокремили його ключові тези:

·         визначається суб’єктний склад осіб, які можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення: громадяни України, територіальні громади, держава, юридичні особи України та іноземні громадяни та особи без громадянства у разі набуття в порядку спадкування та обов’язком відчужити ділянку протягом року;

·         встановлюється мінімальна стартова ціна продажу земельних ділянок державної та комунальної власності на земельних торгах на рівні не нижче від нормативної грошової оцінки;

·         встановлюється обмеження на сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка може перебувати у власності громадянина та юридичної особи, та пов’язаних з нею осіб. Обмеження не допускають набуття у власність більш ніж 15% сільськогосподарських земель області та 0,5% сільськогосподарських земель України;

·         забезпечується переважне право орендаря на купівлю земельної ділянки;

·         передбачається обов’язок державного реєстратора вносити інформацію про ціну (вартість) речових прав, зокрема прав користування, до Реєстру речових прав;

·         забезпечується право громадян на викуп земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, які їм належать на праві постійного користування та праві довічного успадкованого володіння. Можливо викупити із розстрочкою платежу до 5 років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок;

·         Закон України «Про санкції» доповнюється новим видом санкцій «заборона на набуття у власність земельних ділянок». Такі санкції вводяться рішенням президента України за поданням Ради національної безпеки та оборони України та затверджуються постановою Верховної Ради України. Під санкції можуть підпадати іноземні держави, невизначене коло осіб певної діяльності (секторальні санкції) та окремі юридичні та фізичні особи.

Як пояснив Тимофій Милованов:

Набувати права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть громадяни України, юридичні особи України, територіальні громади, держава». Далі – «іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування». Важливо: людина може успадкувати землю. Наприклад, якщо я маю друга в Німеччині, я можу йому (бо я ненавиджу всіх моїх родичів, просто уявімо таке, що в дійсності неправда) чи комусь іншому передати у спадок землю. В такому разі цей іноземець зобов’язаний здійснити їхнє відчуження протягом одного року з дня набуття права власності.

У свою чергу, представники профільного аграрного середовища висловили власні думки з приводу оприлюдненого законопроекту та його якості.

Коментарі

Геннадій Новіков, голова Громадської спілки «Аграрний союз України»:

Ні продажу державних і комунальних земель сільськогосподарського призначення».

Наші вимоги:

1. Ні продажу державних і комунальних земель сільськогосподарського призначення.

2. Створення державної земельної іпотечної установи.

3. Першочергове право на викуп земель – за місцевими громадами для забезпечення реалізації власниками паїв права розпорядитися своєю землею.

4. Реалізація принципу «Земля має належати тим, хто на ній живе і працює»:

a) перші 5 років — доступ до ринку фізичних осіб громадян України із запровадженням сертифікації сільськогосподарської діяльності та обмеженням площі в одні руки – 200 га;

b) в подальшому, за необхідності, доступ до ринку фермерських господарств, юридичних осіб, які мають статус сільськогосподарського виробника останні 3 роки, засновниками яких є виключно громадяни України з обмеженням щодо власності та користування землею не більш як 5 тис. га.

Юлія Тимошенко, народний депутат ВР, лідер партії «Батьківщина»:

Категорично не можна приймати концепцію впровадження ринку сільськогосподарської землі у нинішніх умовах, тому що це призведе до позбавлення українців найціннішого невідновлювального ресурсу».

Фермерські господарства, малі й середні сільськогосподарські підприємства повинні отримати повну підтримку держави, щоб вирощену на землі сировину переробляти у готову продукцію і торгувати готовими продуктами харчування, а не сировиною. Це – найбільш ефективний уклад аграрного сектору, що дозволить створити мільйони робочих місць, підняти на ноги українське фермерство і створити середній клас. Нині в Україні працює близько 38 тис. фермерських господарств, тоді як правильна підтримка держави має забезпечити становлення 2,5 млн фермерських господарств за прикладом Польщі. Інакше слід говорити про те, що земля використовується абсолютно неефективно – вона не дає робочих місць, не дає прибутку і готової продукції. Земля має працювати на людей, які на ній живуть. Одна зі складових державної підтримки аграріїв – це надання довгострокових доступних кредитів під 1-2% річних без застави під спеціальне страхування ризиків.

Категорично не можна приймати концепцію впровадження ринку сільськогосподарської землі у нинішніх умовах, тому що це призведе до позбавлення українців найціннішого невідновлювального ресурсу. У передвиборчій програмі президента України Володимир Зеленський зазначав, що народовладдя в Україні має здійснюватися через всеукраїнський референдум, а тому відповідь питання відкриття ринку землі має дати саме український народ через референдум. За різними оцінками, Україна має 42 млн га сільськогосподарської землі, що становить 72% території України. Тому після глибокої публічної дискусії запитати в українців, що робити із нашою землею зараз – це головний обов’язок президента. І в президента є право указом оголосити референдум за народною ініціативою. Свого часу «Батьківщина» ініціювала процедуру референдуму за народною ініціативою щодо питання заборони продажу сільськогосподарської землі, зібравши 3 млн підписів за проведення референдуму, але таку ініціативу було заблоковано на рівні ЦВК.

Найближчим часом відбудеться попереджувальна всеукраїнська акція українських аграріїв, які виступають проти відкриття ринку обігу сільськогосподарської землі

Дмитро Мотузко, експерт зернового та логістичного ринку:

Проблема допуску іноземців на ринок надумана, але я до неї ставлюся з розумінням».

Підтримую будь-яку форму зняття мораторію. Право власності на землю дає можливість реалізовувати довгострокові проекти і стимулюватиме більш ефективне використання земельних ресурсів. Проблема допуску іноземців на ринок надумана, але я до неї ставлюся з розумінням. Насправді в ЄС більшість країн обмежують іноземців в праві придбання сільгоспземель. Швидше за все, у нас теж придумають якусь форму обмеження, інакше влада отримає серйозне падіння рейтингу. Страшилки вже гуляють у медіа «...скуплять усю землю, а ми будемо у них наймитами».

Із таргетованим вибором потенційних покупців: ТНК, Путін, китайці, євреї й так далі. Для українців, як і для більшості націй, питання власності землі дуже чутливе. З економічної точки зору не допускати іноземний капітал – звичайно, нерозумно, але психічне здоров'я нашого не надто щасливого народу (133-тє місце в рейтингу Індексу щастя) теж треба поберегти. У разі заборони компаніям, контрольованим іноземцями купувати землю, можлива поява проблем в українських публічних компаній і в іноземних компаній, провідного сільгоспбізнесу на орендованій землі. Хоча вони з цієї ситуації легко вийдуть, створивши компанії контрольовані українцями для скупки землі та здачі в довгострокову оренду компаніям, котрі мають акціонерів-нерезидентів. Певні проблему будуть у бюджетів ОТГ, адже сьогодні вони наповнюються за рахунок ПДФО від орендних платежів. Ці суми зменшуватимуться в міру скупки землі. Я б ввів податок на землю, який би залишався в ОТГ для компенсації. Крім того, це обмежило б земельну спекуляцію. Повторюю, будь-яка форма ринку краща, ніж сірий, як зараз.

По-моєму, ризику в наявності юросіб немає. Ризик якраз буде, якщо юрособи не будуть допущені. 99% легально експлуатованої землі обробляється юрособами.

Вадим Івченко, народний депутат ВР від партії «Батьківщина»:

На жаль, як бачимо, президент і уряд не хочуть дослухатися не лише до думки народу, а й до здорового глузду».

«Батьківщина» вже розробила план цивілізованого обігу землі, котрий містить обов’язковий мораторій на 2 роки, за які влада має передати землі територіальним громадам, провести інвентаризацію, запровадити податок на 1 га землі, прийняти закон з протидії рейдерству і щодо земель постійного користування, легалізувати особисті селянські господарства.

На жаль, як бачимо, президент і уряд не хочуть дослухатися не лише до думки народу, а й до здорового глузду.

Українці повинні розуміти, яка небезпека стоїть за допуском юридичних осіб до права купівлі землі: ми чи не єдина країна в світі, в якій фізична особа, найменший суб’єкт бізнесу, перебуває під значно більшими податками, ніж юридичні особи, передусім агрохолдинги, яких сьогодні влада намагається допустити до права володіти землею.

Детальніше подивитися можна на графіку 

Синім показано відсотки оподаткування прибутків юридичних осіб, які виплачуються їхнім засновникам, в деяких країнах Європи та у нас, темнішим кольором — через податок на прибутки підприємств, світлішим — через податки на дивіденди. В Україні єдиний сільськогосподарський податок, якщо рахувати «від зворотного», рівний оподаткуванню за ставкою прибутку 6%. Податок на дивіденди становить 9%.

Червоним показано фактичне оподаткування податком на доходи фізичних осіб річного доходу фермерів у 12 тис. євро в цих країнах. Без урахування додаткових податкових пільг на дітей та інше. В Україні Податковим кодексом передбачено, що фізична особа сплачує податок по загальній ставці 18% і на загальних умовах. Загальні підстави для фізособи – це відсутність змоги списати витрати, які типово коливаються в межах 60-70% від виручки. Що таке 18% від 30-40% — 50% від реального доходу українського селянина.

Як можна ставити фізичну особу, яка в Україні під втричі більшим податковим тягарем порівняно із розвиненими країнами, без прямої підтримки, без захисту місцевих органів влади, поруч із юридичною особою, засновники якої в Україні під утричі меншими податками, ніж у Європі?

Дискусія, які з холдингів допускати до купівлі землі, лише з українськими олігархами чи разом із іноземцями, в яку нас так спритно втягнули, не повинна стояти в країні у цей період взагалі.

НІ ІНОЗЕМЦЯМ.

НІ ЮРОСОБАМ.

Та й право українського містянина купити пай із метою його подальшої перездачі в оренду агрохолдингу виглядає недоречним. Якщо фізичні особи – то із зобов’язанням не менш ніж 10 років господарювати власноруч із сім'єю. Якщо ж без цієї умови – то краще ЛИШЕ ГРОМАДИ ВІД ІМЕНІ ДЕРЖАВИ.

Українці мусять об’єднатись у відстоюванні свого Права господарювати на своїй Землі.

Ірина Паламар, голова Асоціації тваринників України:

Для захисту національних інтересів на сільськогосподарську землю потрібно детально опрацювати питання із українськими юридичними особами».

Щодо обмеження за суб’єктами, які можуть мати землі:

Заяви до влади саме про встановлення обмеження на законодавчому рівні права купівлі земель сільськогосподарського призначення іноземцями та іноземними компаніями не мають жодного наслідку. Чинним законодавством вже встановлена така заборона, тому вимагається те, що і так є!

Згідно з ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України: "землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам", а ч.ч. 2 та 3 ст. 81, ч.ч. 2 та 3 ст. 82 кодексу встановлюють випадки, в яких іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та спільні підприємства з участю іноземних суб’єктів можуть набувати у власність землі несільськогосподарського призначення (що переважно розуміють як заборона цим суб’єктам набувати землю у власність в усіх інших випадках).
Будь-який закон про обіг землі буде готуватися у відповідність до Земельного кодексу, де вже передбачено запобіжник щодо іноземців та іноземних юркомпаній.

Те, що президент і влада заявили, що сільськогосподарська земля не буде продаватися іноземцям та іноземним компаніям (купувати чи продавати землю зможуть тільки українські громадяни та компанії), жодним чином не говорить, що влада пішла на якісь поступки чи когось почула. Влада пообіцяла забезпечити те, що і так є в законодавстві й гарантовано!

Для захисту національних інтересів на сільськогосподарську землю потрібно детально опрацювати питання із українськими юридичними особами! Бо якщо з іноземцями все зрозуміло – їм апріорі заборонено купувати українську землю, то через українські юридичні особи шляхом різних схем іноземні дійсно повністю можуть купити сільськогосподарську землю.

Рішення тут може бути у забороні продажу с/г землі юридичним особам (українським) у складі засновників/ акціонерів яких є іноземні особи чи іноземні юридичні особи чи бенефіціари яких іноземні особи чи іноземні юридичні особи, або тоді радикальніший крок – повна заборона продажу сільськогосподарських земель абсолютно усім юридичним особам.
Поняття «іноземна юридична особа», якій, за українським законодавством, заборонено купувати сільськогосподарську землю, є:

1) підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством (частина 2 статті 63 Господарського кодексу України);

2) унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, яке діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб (стаття 117 Господарського кодексу України).

Тобто товариство з обмеженою відповідальністю буде вважатися іноземним підприємством виключно тоді, коли загальний розмір долі в статутному капіталі такого становитиме 100% власності іноземців або іноземних юридичних осіб!

Наприклад, ТОВ, у якого 95% власності іноземців, а 5% власності українців, є не іноземним підприємством, а українське, яким і буде дозволено купувати сільськогосподарську землю.

Михайло Апостол, радник міністра МВС, депутат ВР VII скликання:

Не побачив, на що орієнтується майбутній закон про обіг земель с/г призначення…»

Не побачив, на що орієнтується майбутній закон про обіг земель с/г призначення, я б його назвав «Про купівлю права постійного користування землею». А це продовольча безпека, відродження села і сільських територій, створення нових робочих місць, економічне зростання країни. Поки що тільки слова. Помилка була на час розпаювання,коли майже 70 відсотків землі розподілили між 12 відсотками жителів України. Поділили і про них забули, не створивши жодних умов для господарювання, не було дотацій, дешевих кредитів, як це зроблено у всьому світі.

Селяни, фермери одноосібники вижили не завдяки, а всупереч державі. Не маючи змоги господарювати, змушені були віддавати в оренду за мізерну плату, або продавати за різними шахрайськими схемами.

Щодо проекту: його потрібно приймати пакетом із низкою інших законів: механізм і умови кредитування охочих купити землю, механізм продажі землі держвласності, яка перебуває у постійному користуванні міністерств, установ, ГО, ДП, механізм купівлі громадами і право користування цією землею,механізм купівлі невитребуваних паїв, непереоформленої спадщини.

Не надто зрозуміло, для чого фермеру викуповувати у себе землю, якщо вона й так у його в постійному користуванні, немає механізму щодо продажі землі, яка є у довготривалій оренді в орендатора, а він як перший покупець не бажає її викупити до закінчення договору оренди.

Не розроблено механізм контролю за можливими, «чорними»фінансами, за які можливі посередники, фізичні чи юридичні структури скупили землю. І одне з головних застережень – питання продажі корпоративних прав, тут закон не забороняє нікому. Значить, потрібно внести зміни до закону про оподаткування: перепродаж землі протягом багатьох років оподатковується сумою 90 % від ринкової ціни. Якщо цих механізмів не буде, отже це законний дерибан і розпродаж України.

Віталій Данкевич, доктор економічних наук, професор кафедри міжнародних економічних відносин та європейської інтеграції ЖНАЕУ:

Дискусійним є питання допуску на ринок українських юридичних осіб, зокрема з іноземним капіталом».

У п'ятницю, 20 вересня 2019 року, уряд оприлюднив проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення».

По-перше, приємно, що слова поєднуються зі справами. Нам обіцяли законопроект і вчасно його представили. По-друге, є ще певний час для обговорення даного нормативного акту, який визначає основні маркери ринкового обігу сільськогосподарських земель та подальший вектор розвитку аграрного сектору.

Проаналізувавши основні його положення, можна зробити певні висновки:

1.         Позитивним є те, що забезпечується право громадян на викуп земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, які їм належать на праві постійного користування та праві довічного успадкованого володіння. Адже це довгий час було критичним питанням для багатьох господарств, котрі отримали земельні ділянки на початку 90 років та сформували фермерський клас в Україні.

2.         Дискусійним є питання допуску на ринок українських юридичних осіб, зокрема з іноземним капіталом. Наразі допускаючи на ринок юридичних осіб, можна зробити висновок, що держава робить ставку не на розвиток сільських територій і фермерство, а на розвиток великомасштабного сільського господарства та підвищення його ефективності, нарощення експортних потужностей товаровиробників.

3.         У держбюджеті на 2020 рік буде передбачено 4,4 млрд грн на кредитування фермерів, також уряд спільно з Нацбанком має зробити кредитування в гривні значно дешевше, ніж зараз, узяти кредит можна буде під 14-15% у гривні. Водночас, відкритим питанням залишається те, скільки коштів реально дійде до фермерів та чи сприятиме їм це нарівні конкурувати з агрохолдингами на земельних аукціонах.

4.         Найбільш цікава ситуація з державними землями, це уже сформовані масиви з кращими ґрунтами, дуже ласий шматок. Площа державних земель — 10,5 млн га, як площа Болгарії. Наразі великі компанії, серед них іноземні, цікавляться саме цими землями. Що буде з державними землями за відкриття ринку? У кого вистачить коштів, щоб їх скупити? Хто це буде контролювати? Поки що важко знайти адекватні відповіді на ці питання.

P.S. Спостерігаючи за останніми подіями, пов’язаними з запровадженням ринку землі, складається враження, що відбувається протистояння вітчизняних великих товаровиробників (агрохолдингів) та іноземного капіталу за можливість скупити землі. Водночас нікого не цікавить, що буде з сільськими територіями, яке майбутнє ОСГ та дрібних фермерів, як буде використовуватися земля, чи й надалі вирощуватимуть лише кукурудзу та соняшник.

Ринок землі однозначно потрібно запроваджувати, вірніше, виводити його з “тіні”, але реформа має бути комплексною.

Іван Мірошніченко, депутат ВР VIIІ скликання, голова ради ГО «Бізнес-Варта»:

Як відкрити ринок землі? Хто буде покупцем? Як не програти Україні? Ці та інші питання останнім часом турбують не тільки пересічного аграрія, а й звичайного українця».

Вже протягом трьох тижнів тривають затяжні й складні дискусії навколо земельної реформи, котра, таке враження, що вже й почалася. Виявляється, 20 рокiв було замало для того, щоб зробити все правильно для людей, економiки та Украïни. Тепер же мусимо «бiгти». Добре, хай буде так.

Як відкрити ринок землі? Хто буде покупцем? Як не програти Україні? Ці та інші питання останнім часом турбують не тільки пересічного аграрія, а й звичайного українця. Проте, досі не налагоджено відкритої спільної роботи над новим законом, не враховуються попередні позитивні напрацювання, не надано «чесні» відповіді на низку питань, які ставлять українці та аграрiï, а дати ці відповіді рано чи пізно точно прийдеться. Питання земельної реформи в Україні має таку ж вагу, як і питання війни і миру.

Шкода, що комплексна робота, проведена ініціативною групою протягом останніх 5 років з аграрним сектором, банками зараз не береться до уваги. На жаль, концепція, яка прибирала всі страхи учасників ринку землі, брала до уваги усі ризики, давала справедливий підхід та конструктивні відповіді на базові питання, не враховується достатнім чином під час напрацювання нового законодавства. Натомість обрано стратегію «напівтонів і напіввідповідей», що мене досить хвилює. Це помилковий шлях, за який наша держава може заплатити занадто високу ціну. Сподіваюся, що так, як хтось забажав та «замовив», не буде. Люди і громадянське суспільство вже не раз довели, що вони сильнiші, нiж будь-яка влада.

Я завжди наголошував на тому, що без конкурентного та чесного фінансування, без надання «чесних» і конкурентних за умовами грошових ресурсів українцям-власникам землі та товаровиробникам, ми матимемо маніпулятивний випуск українського аграрія на ринг проти важковаговиків. Буде цілком справедливо, коли під землю (реальний актив) дадуть чесне, дешеве, довгострокове фінансування виробникам та власникам землі. Це не звичайні забаганки. Це — найбільш очікуваний українськими аграріями компонент земельної реформи. Це механізм, який згладжує більшість «гострих кутів» ринку землі та дає відповідь на основне питання — де взяти гроші, щоб украïнець та украïнськепiдприємство могло бути рівним за можливостями покупцем своєї землі. Просити ми нiчого не повиннi. Земля — наш актив, пiд нього можна знайти «море» грошей у свiті. Держава має лише забезпечити доступ до фiнансування. Тобто, ми самі можемо зробити українця рівноцінним покупцем. Якщо ж внутрішнього фінансового ресурсу не вистачає, то можна взяти і в наших іноземних партнерів під належні зобов‘язання.

Ось навіть сьогодні я їду й бачу підтвердження своїх слів — аграрії протестують, бо влада так і не змогла дати їм гарантії та відповісти на всі їхні запитання. Поки що вони стоять вздовж доріг, проте, знаючи і розуміючи їх, я впевнений, що вони зможуть перекрити й магістральні шляхи, можуть вийти на Банкову, ми вже не раз це проходили. Достатньо згадати тільки скандальні «соєві поправки», коли з кишень товаровиробників за одну ніч витягнули величезні кошти. Ми тодi боролися разом із ВАР, УКАБ, Аграрним союзом, Аграрною конфедерацією, Асоціацією сільських і селищних рад. А за свою землю, свої господарства, свою долю та долю дітей люди підуть до кінця! Тому чинній владі не слід закривати очі на аграріїв, не потрібно забувати про їхній потенціал. Варто виходити з чіткими позиціями, гарантіями, механізмами фінансування та вступати в конструктивний діалог. Потрібно просто увімкнути розум, професiоналiзм, державницьку позицiю i все буде добре. Навiть iноземцi повинні бути та допомогти збiльшенню вартостi землі та капiталiзацiï бiзнесу, але лише у свiй час та за певних умов.

Зіновій Свереда, доктор соціальної економіки:

Як казали на Галичині, де була поширена контрактація врожаїв та спекулятивне кредитування: як росте моя пшениця на твоєму полі?».

Позитивним є те, що це перший уряд, який почав обговорювати та пропонувати рішення щодо ринку землі. Звичайно, що багато що змінюватиметься протягом року до 1 жовтня 2020-го. Ринок землі може стати тріумфом реформ молодого уряду, або його домовиною в українській землі.

1.    Щодо купівлі – спосіб дуже ліберальний. Я поки що такого ніде не знаходив, щоб усі — від громадян, іноземців та осіб без громадянства. Бракує ще інопланетян, зазначивши, що байдуже, з якої галактики, а не марсіани в пріоритеті, бо сусіди. І також, що й інші держави теж мали право. Бо інакше — дискримінація. Я все ж би вводив все поетапно: тільки там, де є точний кадастр та усі юридичні документи, сформована ОТГ, фізичні особи — перші 3 роки, юридичні особи — після 3 років. Після мого досвіду в Італії та Брюсселі, я — за європейські вимоги до власника, а саме за наявність аграрної освіти. Я не розумію такої поспішної щодо швидкого продажу: європейські та американські держави дуже виважено ставляться до питання продажі від однієї особи до іншої.

2.    Не до кінця розумію, чому успадкована земля має викуповуватися, замість того, щоб просто сплатити податок на спадок. Крім того, якщо земельний спадок перевищує певні норми, то тут потрібна прогресивна шкала податків.

3.    Щодо встановлення мінімальної ціни, це добре, а максимальної? Якщо я власник,  і мій пай розташований в середині поля, і я захочу $100 тис. за гектар, то чому я не маю права це зробити? Бракує виписаного закону щодо обміну рівноцінними паями щодо кількості та якості території поля.

4.    Щодо обмеження на сукупну площу земельних ділянок. За даними розрахунками, близько 250 родин може стати власниками усієї землі. Якщо я куплю більше, яка є процедура щодо її повернення? Потрібен окремий аграрний земельний суд.

5.    Щодо права орендаря стати власником. Нам потрібно позбутися міфів, що приватний власник це краще від орендаря. Власники автомобільних маршрутів купують металобрухт, перевозять людей, в аваріях гинуть пасажири, а їхні автобуси не мають ані страховки, ані айр-бегів, ані тверезих водіїв. Власники готелів економлять на пожежній безпеці, і гинуть клієнти, власники барів-ресторанів економлять на якості продуктів, коли невикористане м'ясо переходять в ковбасу, а та — в солянку, а там деколи в паштет... Людям знищують здоров’я та життя. Але усі власники мають добрий маркетинг та “дах”. Власники землі будуть поводитися так само. Я знаю багатьох фермерів, які мають свої охоронні фірми на зразок бандитських угруповань.

6.     Ринок землі потребує концепції розвитку, а не продажу. Я поки що не бачу запобіжників, які є в усіх країнах світу.

7.    Окрім державного реєстратора, має бути реєстр місцевих землевласників, реєстр на рівні ОТГ та області. Не можна дозволяти монопольне право на реєстрацію. Обов’язково, щоб власник землі був готовий відслужити у війську: треба навчитися землю захищати. Треба, щоб власник володів державною мовою, пройшов курс історії, а не розмовляв тільки «кримінальною фенею» чи іншими мовами. Крім того, закон про державну зраду мав би положення про конфіскацію власності на землю.

Крім землі, я не бачу вимог до власника. А це приведе до хаосу. Як казали в Галичині, де була поширена контрактація врожаїв та спекулятивне кредитування, то селян питали: як росте моя пшениця на твоєму полі?

Висновок простий: реальними власниками землі стануть банки. Виграють великі компанії, які мають свій банк. В Україні будуть утворені фінансово-аграрні групи. Малий і середній бізнес поступово зникатиме: він слабкий в експорті, тож поступово не матиме доступу до супермаркетів. Є ще  багато риторичних запитань. Серед них: продовольча безпека держави, відповідальність за землі, с/г та розвиток інфраструктури.

Але про все це – згодом

Я підтримую ініціативи щодо ринку землі та сприймаю позитивно, що хтось взяв на себе відповідальність. Проте є необхідність налагодження діалогу з реальними людьми, які бачать своє майбутнє і теперішнє в аграрній сфері. Ми маємо багатіти спільно.

Хворостяний Віталій, журналіст AgroPolit.com