«Селянські» молоко і м’ясо до стандартів не дотягують, але без них — ніяк
«Селянські» молоко і м’ясо: до стандартів не дотягують, але без них — ніяк

Українські реформи застрягли  у головах самих реформаторів. На такі роздуми наштовхує низка останніх аграрних «проколів»,  які можуть посадити на сухпайок значну частину сільських жителів України. Як в Україні проводиться реформа АПК, дуже яскраво показує ситуація з виробництвом та використанням домашнього молока та м’яса. Табу на  продаж, потім ні — можна, загалом різкі рухи й розмитий результат та багато-багато популізму! Вже і прем’єр-міністр Володимир Гройсман відзначився у цій «темі» — мовляв, жодних заборон. Словом, за домашнє молоко і м'ясо болить усім і кожному! Але є й інший бік медалі: а як же міжнародні зобов’язання України перед ЄС та СОТ? І поки чиновники «вирішують питання», селяни міркують: залишиться у них заробіток від цих продуктів у кишені, чи держава знову розтягне реформу на невизначений час. AgroPolit.com розбирався у темі — чого ж  чекати.

КООПЕРАТИВИ, КОЗЕЇН, ЗРОСТАННЯ ЦІН ТА ІНШІ НАСЛІДКИ МОЛОЧНОЇ РЕФОРМИ

Фото взято з: hyser.com.ua

На рубежі нового року перед українською молочною галуззю постала дилема. З одного боку, у своєму поступі до ЄС ми намагаємось, та й зобов’язалися, наближати свої стандарти якості та безпечності продуктів до європейських вимог. А з іншого, в галузі склалася така ситуація, що значна кількість молочної сировини виробляється у приватних домогосподарствах  і  її  частка на внутрішньому ринку становить 25%.

Водночас молоко від населення вписувалось у чинний ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі». Він передбачає, що все молоко, відповідно до рівня бактеріального забруднення та вмісту соматичних клітин, поділяється  на екстра, вищий, І і ІІ сорти.

Реальність така, що «домашнє» молоко переважно відповідає параметрам другого сорту. Оскільки у європейських стандартах жодного «другого» сорту немає, було розроблено новий ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров'яче. Технічні умови». У ньому вже підвищено вимоги до якості молока, а використання сировини, котра раніше визначалася як другий сорт, дозволено лише з певною метою.

Загалом, ключовими показниками якості молока є кількість умовних одиниць мезофільних аеробних і факультативно анаеробних мікроорганізмів на 1 см3 (100 в молоці екстраґатунку), та кількість соматичних клітин у 1 см3 молока (400 тисяч в молоці екстра ґатунку). Ці 100/400 — порогові значення, за яких молоко допускається до переробки в країнах ЄС. І «домашньому» молоку до них дуже далеко.

Згаданий стандарт мав прийти на зміну попередньому й набути чинності з 1 січня 2018 року. Однак, як це часто у нас буває, раптом виявилося, що галузь не готова до такого кроку, бо таким чином втрачає ледь не третину сировинної бази. А другий, не менш значущий, аспект соціальний — значна частина сільського населення може елементарно залишитися без будь-якого заробітку.

Тому Мінагрополітики швиденько ухвалило рішення щодо відтермінування набуття чинності нових норм на півроку — до 1 липня 2018 року.

Але й ця дата не остаточна. Адже всі експерти та гравці ринку констатують, що за ці декілька місяців навряд чи вдасться підготувати запобіжні заходи, щоб пом’якшити наслідки. А вони можуть бути досить болючими — і для галузі, й для населення.

Втім, насамперед слід розібратися з поняттями. Що стосується молока так званого ІІ сорту, то говорити, що його забороняють, не зовсім коректно. Насправді йдеться про те, що молоко, яке не відповідає певним  стандартам за своїми біологічними показниками (загальною забрудненістю, кількістю соматичних клітин), просто не будуть приймати на закупівельних пунктах як сировину для харчової продукції. Але, фактично, таке положення за наслідками практично рівноцінне забороні. Бо переважна більшість сільського населення тримає корів передусім не для того, щоб брати молоко для власних потреб. Зараз для них це можливість заробити «живі» гроші, здавши його закупівельникам. Іноді — єдина можливість.

Українські реалії такі, що в Україні населення утримує понад півтора мільйона корів, а  люди живуть за рахунок того, що здають молоко.  Якщо навіть з 1 липня 2018 року ввести в дію оновлені норми ДСТУ, переробники харчових продуктів істотно знизять закупівельні ціни на селянське молоко, і тоді почнуться безповоротні процеси, такі, як масове вирізання худоби, оскільки людям буде невигідно тримати тварин», — зазначила в коментарі для AgroPolit.com  голова Асоціації тваринників України Ірина Паламар.

В принципі, «другосортне» молоко буде де застосувати. З нього можна виробляти сухе молоко, кормові добавки та використовувати для інших, так би мовити, технічних цілей. Але, як уже було сказано, закупівельна ціна буде значно нижчою, ніж якби його використовували для харчової переробки.

Читати до теми: Тваринники хочуть відкласти заборону продажу селянських молокопродуктів іще на рік

Але тут знову заплітається цілий клубок проблем.

За даними, які наводить директор агенції Infagro Василь Вінтоняк, із 4 млн т молока, яке надходить на молочні заводи, щонайменше 1,5 млн тонн — це молоко від населення.

Тобто, виконуючи закон, молочна промисловість України повинна була б скоротити випуск молочних продуктів більш ніж на третину. Це, у свою чергу, призвело б спочатку до значного зростання цін на молоко «не другого сорту», потім до подорожчання молочних продуктів, а за цим — і до істотного зростання імпорту молокопродуктів», — зазначає він.

Отже, і сама молокопереробна галузь не зацікавлена у тому, щоб зник такий шматок сировинної бази. Тому деякі експерти прогнозували, якби найближчим часом таке рішення все ж таки було б прийнято, галузь зазнала би серйозного удару.

Та українські реалії мають свою специфіку. Бо, наприклад,  голова Ради директорів Спілки молочних підприємств України, член наглядової ради Групи компаній «Терра Фуд» Вадим Чагаровський, на запитання AgroPolit.com, що ж станеться, якщо заборона приймати на переробку молоко ІІ сорту таки набуде чинності, відповів: «А нічого!».

Якщо приймалось як другий сорт, то просто будуть таке ж саме молоко приймати й писати, що це перший сорт. Просто у процесі переробки піддадуть його певним технологічним процедурам — подвійній пастеризації тощо. Якщо буде дефіцит молочної сировини, то ніхто не перестане приймати молоко, скажімо так, низької якості, для переробки. У нас же зараз такий дефіцит існує. І говорити про поліпшення якості молока можна тільки за умови, коли його є достатньо. А оскільки у нас недостатньо, особливо в осінньо-зимовий період, то відмовитися, нехай від менш якісної сировини, для переробників означає просто припинити свою діяльність. Інша річ, що ситуацією можуть скористатися посередники, які знижуватимуть закупівельні ціни для населення під приводом його «другосортності», — відверто окреслив проблему в коментарі для AgroPolit.com Вадим Чагаровський.

Читати до теми: Заборона домашнього молока призведе до скорочення промислового виробництва на третину і підвищення цін

Проблема настільки глибока, що в Мінагрополітики, усвідомлюючи, що до 1 липня її аж ніяк не можна буде вирішити, заявили — ця дата не дедлайн. І зараз опрацьовується документ, який дасть змогу усім учасникам ринку підготуватися до нових вимог.

Як стверджує заступник міністра аграрної політики та продовольства України Олена Ковальова,  відстрочка до 1 липня буде використана Мінагрополітики для формування ступеневої системи трансформації вимог до якості молока-сировини, гігієнічним вимогам до молока й молочних продуктів при виробництві та переробці. Проект даного документа, наказу Мінагрополітики, готовий, і в січні буде представлений на громадське обговорення. Після прийняття він стане обов'язковим для виконання документом і, фактично, замінить усі чинні стандарти. Рішення про відстрочення прийняття стандарту допоможе згладити адаптацію як виробників, так і переробників до нових умов.

За словами заступниці аграрного міністра, кінцева мета — поступове приведення вимог до якості молока-сировини до згаданого стандарту 100/400. На це дається дворічний перехідний період. Проектом наказу передбачається, що після цього періоду використання молока другого класу для технологічних процесів виробництва харчових продуктів буде обмежено, проте дозволено у виробництві нехарчових продуктів, наприклад, кормів для тварин або казеїну. Таким чином, закупівля молока у господарств населення все ж буде продовжуватися.

Сам проект у Міністерстві пообіцяли оприлюднити вже у січні й виставити його на громадське обговорення. Чому це робиться лише зараз — запитання лишається без відповіді.

Дещо привідкрив завісу над планами міністерства та уряду перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Максим Мартинюк. Він зазначив, що уряд до 2022 року розробить низку заходів для покращення якості молока.

Ми будемо підвищувати якість молока, котре приймають у населення, шляхом стимулювання створення молочних кооперативів. Це здійснюватиметься у форматі співфінансування з боку держави: закупівля обладнання з безконтактного доїння та для охолодження молока. І це гарантуватиме, що молоко буде як мінімум першого ґатунку», — заявив Мартинюк під час засідання аграрного комітету ВР.

За його словами, відповідний наказ із запровадження для виробників нової форми щодо якості молока Мінагрополітики впровадить 1 липня 2017 року, коли набуде чинності новий Держстандарт щодо молока.

«За цей час (до 2022 року) кошти бюджетної підтримку будуть використовуватися для стимулювання створення кооперативів в молочному напрямку», — пояснив перший зам. Після введення заборони для промислової переробки молока, каже він, населення все одно не втратить можливість його продавати. «Віддавати молоко домашнє можна буде для технічних цілей. Наприклад, для виробництва казеїну», — підсумував Максим  Мартинюк.

Ідея, можливо, й непогана. Однак, як влучно висловився у відповідь народний депутат України від  БПП Петро Юрчишин, «як ви собі уявляєте — яким чином старенька бабуся буде водити свою корову за 10 км від дому до кооперативного доїльного пункту? Ще й двічі на день?». Питання залишається риторичним.

Однак у тому ж Мінагропроді постійно наголошують, що держава й зараз виділяє кошти на підтримку галузі. І частину з них варто  витрачати на проекти, спрямовані на поліпшення якості молочної сировини.

На виклики галузі в бюджеті цього року передбачена висока сума на розвиток тваринництва — 4 млрд грн. Увагу буде зосереджено на будівництві та реконструкції молочнотоварних ферм, доступі до необхідного обладнання, покращення генетичного потенціалу поголів’я. Одним з інструментів буде доступне кредитування. Водночас, для невеликих господарств раціонально йти до підвищення якості молока через кооперацію. Адже молочні кооперативи також потрапляють під програму державної підтримки через компенсацію вартості закупленого обладнання та техніки», — зазначила Олена Ковальова на зустрічі з виробниками молока, представниками молокопереробних підприємств, профільних асоціацій та громадськості.

Читати до теми: Як домашнім господарствам перейти на виробництво якісного молока

В Асоціації тваринників України також вважають одним із векторів розвитку ситуації  об’єднання селян у кооперативи. Але до всього, тут вважають, що держава мала би забезпечувати їх спеціальним устаткуванням для збирання й охолодження молока, доїльними апаратами. Однак для цього знадобиться ще більше коштів.

Якщо кожне село матиме таке устаткування, то населення зможе здавати молоко вищого ґатунку.  В Україні приблизно 27 тис. сіл і на кожен населений пункт необхідно в середньому 1,5 приймальних пунктів, загалом на всю країну їх потрібно 37 тис. Вартість обладнання одного доїльного пункту з молокопроводом, холодильною та фільтрувальною технікою становить близько 200 тисяч гривень. Отже, загальна необхідна сума — близько 7 млрд грн», — зазначила голова Асоціації Ірина Паламар.

Крім того, вона вважає, що Мінагрополітики варто також проводити  активну просвітницьку роботу для сільського населення, спрямовану на роз’яснення, що таке молоко екстра та першого класу, та які правильні кроки потрібно робити, щоб у домашніх умовах отримувати таке молоко. Причому почати таку діяльність варто невідкладно, щоб за 2018 рік охопити якомога більшу аудиторію.

І справді, як стверджує Вадим Чагаровський, у якості й безпечності молока головним є саме людський фактор.

Фото взято з: insider.zt.ua

Корова дає молоко високої якості. А погіршують його якість люди. Не в корові проблема. Проблема в тім, що окрім основної гігієни при доїнні, молоко від домашньої корови ще дуже важко доставити до того ж заготівельного пункту чистим і в охолодженому стані. Треба повністю змінювати систему заготівлі молока від населення. Починаючи від збору молока в самому селі заготівельниками, які завозять його  на охолоджувальний пункт, чи доставки молока сюди самими селянами. І закінчуючи доставкою молока в охолодженому стані на переробне підприємство. У створенні такої системи можуть бути зацікавлені тільки переробники. Але для того, щоб вони інвестували у цей процес, — треба створити умови, щоб їм це було вигідно. А сьогодні, за дефіциту обігових коштів та в умовах, коли фактично інститут кредитування в країні не працює, — це нереально», — пояснює Вадим Чагаровський.

І все ж він вважає, що проблему дефіциту молочної сировини може вирішити лише значний розвиток молочно-товарної галузі. На його думку, якщо обсяги молока, яке виробляється промисловим способом, зростуть удвічі, потреба в молоці від населення відпаде. Але, найімовірніше, до того часу вже не такою гострою буде й «соціальна» проблема. Адже, як констатують більшість експертів, основними постачальниками отієї «сировини від населення» є люди старшого віку. З відходом цього покоління знижуватимуться й обсяги виробленого у приватних домогосподарствах молока.

Василь Вінтоняк, наприклад, відводить на цей процес 3 роки. А поки що на ситуацію знову впливають українські реалії. Адже сама категорія населення є значною частиною «електорату», котрий використовують політики як об’єкт передвиборчих перегонів.

Читати до теми: Bon appetit!? 4 промахи реформи харчової безпеки в Україні

«Значна частина селян, котрі здають молоко, це пенсіонери, тобто, найбільш дисциплінований електорат. Недарма ж деякі відомі політики, «розмахуючи вилами», вимагають переглянути Договір про асоціацію з ЄС в частині заборони «домашнього молока», — зазначає Василь Вінтоняк.

А Вадим Чагаровський нагадує, що ближче до наступних виборів, то більше цією проблемою «перейматимуться» різноманітні політики, і прогнозує черговий виток популізму.

Це ще тільки початок року, а в другій половині 2018-го розпочнеться підготовка до виборів президента і парламенту, і ви почуєте вкотре від політиків, як вони турбуються про долю селян. Знову будуть вносити пропозиції в закон про молоко, знов будуть вимагати встановити мінімальні закупівельні ціни. Знову буде адміністративне втручання і регулювання цін на готову продукцію. «Турботи» буде багато. При цьому реальної допомоги нема ніякої. Ані тим же селянам, ані галузі», — стверджує він.

У цьому заплутаному клубку реалій є ще й третя сторона — український споживач. Який, купуючи молочну продукцію вітчизняного виробництва, має-таки право отримувати якісні й безпечні харчі. Має право на такі ж стандарти, які отримують європейські споживачі. За це ж, як кажуть, «боролись»...

Отже, ситуація так і залишається невизначеною. Впровадження нових стандартів поки що відкладено. Про те, що «жодних обмежень на приймання молока у населення в Україні не вводитиметься», — вже висловився і прем’єр-міністр. Але як ці заяви корелюються із зобов’язаннями, взятими Україною перед Євросоюзом, теж незрозуміло. В Мінагрополітики виправдовуються тим, що в Угоді про асоціацію не вказані конкретні терміни, коли ці зобов’язання мають бути виконані. З другого боку, там кажуть, що, мовляв, ми ж не експортуємо в Європу неякісне молоко. Там купують у нас лише екстраклас, який до сировини від населення стосунку не має.

Тож поки що для прояснення ситуації чекаємо на обіцяний у Міністерстві текст наказу, який, можливо, поставить крапки над «і» у вирішенні проблеми з якістю молочної сировини.

ТАБУ НА ДОМАШНЄ М'ЯСО —  ЧАС «Ч» ВИЗНАЧЕНО

Фото взято з: dpchas.com.ua

Коли розпочався галас навколо «заборони» селянського молока, згадали, що у нас іще не вирішена проблема із «домашнім» м’ясом. Тут, щоправда, інша ситуація. Основний фокус, якщо простими словами, — на тому, де було забито тварину: чи в подвірних умовах, чи на бійні. На промислову переробку м'ясо від худоби подвірного забою не приймають уже давно. Заборону було введено 2010 року — на вимогу СОТ. Тому, якщо заколов удома кабанчика — то лише для свого вжитку, або ж на базар. Водночас частка худоби, вирощуваної селянами, в загальному обсязі тваринництва — також немаленька. За даними заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука, станом на 1 грудня 2017 року з 3,9 млн голів великої рогатої худоби — 2,7 млн вирощено в приватних домогосподарствах; з 6,5 млн свиней — домашніх 3,1 млн; із 1,4 млн овець і кіз — 1,2 млн «селянських».

Дивитися до теми: Аналіз фермерських та особистих селянських господарств України

Але розмови про те, що варто взагалі заборонити подвірний забій, точаться давно. Та це питання настільки болюче й соціально гостре, що його також постійно відкладають.
Тут знову треба наголосити, що насправді вимог щось забороняти міжнародні інституції перед Україною не ставлять. Є просто зобов’язання з нашого боку дотримуватися певних стандартів. Щодо м’яса вони, зокрема, прописані в Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». За посиланням можна побачити, скільки змін і поправок «пережив» цей закон. Остання стосується кормів. А от передостання — від 18 травня 2017 року — стосується, зокрема, і правил обігу м’яса. Скажімо, тепер у ст. 32 цього Закону зазначено, що забороняється обіг м'яса без нанесених на частини туш позначок придатності. А такі знаки можуть наноситися тільки на бойні й тільки якщо в результаті предзабійного та післязабійного огляду не виявилося причин, за якими м'ясо може бути визнано непридатним для споживання людиною. Причому бойня має бути відповідно сертифікована. Єдине, що ця норма має вступити в силу за 2 роки.

Читати до теми: Українське сало стало дефіцитним продуктом 

Однак із квітня цього року набирає чинності інший пункт цього ж закону. Як зазначено у коментарі прес-служби Держпродспоживслужби України для AgroPolit.com, «з 04 квітня 2018 року набирає чинності Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин». Статтею 34 цього Закону вводиться норма щодо зменшення обсягів забою тварин не на бійні до трьох голів свійських парнокопитних тварин або інших копитних тварин на тиждень».

Читати до теми: Ключові продукти харчування подорожчали майже на третину 

Тобто, якщо в селянина або малого фермера більше, ніж 3 кабанчики, то вже в «домашніх» умовах одночасно «колоти» їх вони не мають права. Це зазначено у п. 2 ст. 34 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». «Забороняється здійснювати забій свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, а також забій свійської птиці та кролів не на бійні, що має експлуатаційний дозвіл. Ця норма не стосується забою зазначених тварин в обсязі, що не перевищує трьох голів свійських парнокопитних тварин або інших копитних тварин на тиждень…», - сказано у документі.
В законі є ще одна дата. Через 7 років із м’ясом забитих удома тварин вже навіть на базар не вийдеш — хіба що в сусіднє село.

З квітня 2018 року частково вирішується питання стосовно переходу на «централізований» забій тварин шляхом зменшення кількості забитих тварин не на бійні (подвірно) на день, а із 1 січня 2025 року продукти, отримані в результаті забою не на бійні, що має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачу в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій він здійснений», — зауважили у коментарі для AgroPolit.com  у Держпродспоживслужбі.

Здавалося б, 7 років — час ще є на впровадження заходів, завдяки яким селяни не залишаться без власного м’яса і без заробітків. Але знаючи, як працює наша державна машина, чи не отримаємо таку саму ситуацію, як із молоком? Коли є постійні відтермінування і начебто екстрені рішення — про сприяння, запровадження заходів, підтримку тощо.

Читати до теми: На скільки зросла вартість м'ясного кошика за минулий рік

Якщо розглядати його з точки зору харчової безпеки, то така заборона цілком виправдана. Зрозуміло, що приватна особа навряд чи зможе дотриматися усіх вимог до цієї процедури. Однак перед тим, як впроваджувати якісь заборони, потрібно дати відповідну альтернативу. Тобто, принаймні розширити мережу забійних пунктів, відповідно обладнаних, і щоб доступ до них для селянина був якомога простішим. Поки що нічого схожого у нас немає.

Заборону на подвірний забій запроваджують, але при цьому Мінагрополітики не організувало підготовчої роботи для реалізації такого рішення. Потрібно порахувати кількість сіл  і в кожному з них побудувати забійний пункт. А то складається ситуація, що житель села буде тримати свиню, поки вона не здохне? Як можна забороняти подвірний забій і не запропонувати людям нічого взамін? Тож для впровадження даного рішення вже мають бути побудовані сертифіковані забійні цехи, в яких буде дотримано всіх норм та правил біобезпеки», — наголошує голова Асоціації тваринників України Ірина Паламар.

За оцінками експертів, бійня для великої рогатої худоби з продуктивністю 20 голів на годину може коштувати близько 15 млн грн, а аналогічна для свиней — близько 5 млн грн. І приватні структури не дуже прагнуть вкладати такі кошти, не знаючи при цьому, коли вони окупляться. Зараз функціонують переважно забійні цехи на м’ясокомбінатах. Але вони не прагнуть обслуговувати населення, передусім з міркувань гігієнічної й епідеміологічної безпеки. Тим більше, що чимала частина з них сертифікована за оцінками якості й безпечності. Приймання «домашніх» тварин порушило би всю їхню систему.

Взагалі ж, підвищувати вимоги до якості й безпечності сировини та продуктів харчування потрібно обов’язково. І захист інтересів селян — це лише один бік справи.
Згідно з Конституцією ніхто не може заборонити тримати на своєму подвір'ї тварин, але ці тварини мають бути ідентифіковані, повинні утримуватися в умовах, які забезпечують їхнє  благополуччя.  І зараз впроваджуються стандарти благополуччя утримання й поводження з тваринами. Імплементуються європейські підходи, і забій  таких тварин повинен здійснюватися у  відповідних гігієнічних  умовах. Тобто, на сертифікованих забійних пунктах. А потім цю свинину просто забирають, уже після забою, і використовують для своїх потреб, на продаж», — зазначив у коментарі президент Асоціації свинарів України Артур Лоза.

Не варто забувати і про інтереси промислових переробників. Вони не такі, як у ситуації з молоком. Нестача сировини виробничників не турбує, адже, як уже було сказано, від населення сировина на переробку давно не приймається. Однак проблема подвірного утримання тварин розглядається ними з епізоотичного погляду. І тут серед пропозицій знову звучить слово «кооператив».

Йдеться про створення корпоративних боєн. Ми підтримуємо цю ідею тому, що наша цільова аудиторія, наші стейкхолдери, це передусім промислові виробники свинини. Але враховуючи те, що сегмент присадибного забою неконтрольований, він, таким чином, є ключовим інкубатором африканської чуми свиней. Для того, щоб якось боротися і контролювати ситуацію з АЧС та іншими захворюваннями, необхідно, щоб цей сегмент було якось упорядковано. Тому ми пропонуємо різні формати співпраці, щоби докласти зусиль до регламентації діяльності в цій сфері щодо ідентифікації, створення якихось кооперативних або інших варіантів забою свиней у відповідних до вимог  закону умовах. Створення й реалізація проектів, які б зменшували обсяги присадибного свинарства, використовуючи проекти з заміщенням свинопоголів'я іншими категоріями вирощування: індиками, кролями. І не лише у присадибних, а й у малих фермерських господарствах. А якщо вже вирощується свинина, то під певним технологічним контролем», — уточнює Артур Лоза.

Хоч як би там було, а поки що питання забою домашніх тварин у «відповідних умовах»  селянам вирішувати досить складно. І впровадження вказаних у законі вимог також відтерміновується саме тому, що в Україні взагалі відсутня необхідна інфраструктура. Але якщо у цій сфері так нічого і не зміниться, то ситуація буде, як і з молоком — закупівельні ціни знижуватимуться, а селяни відмовлятимуться від вирощування домашніх тварин. Як прогнозує Денис Марчук, спочатку виростуть заробітки посередників, які скуповуватимуть живу худобу за заниженими цінами. А якщо ціни просядуть істотно, багатьом селянам стане просто невигідно тримати худобу, тож її почнуть вирізати. Але чи до того часу промисловий сектор зможе задовольнити увесь попит? Одні запитання…

НАССР на горизонті — хто встигне,  а хто вже відстав

Фото взято з: boini.ru

Наостанок, якщо вже говоримо про якість харчової продукції, варто згадати і ситуацію із впровадженням операторами харчового ринку на своїх підприємствах системи система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, або HACCP. Це система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, котрі є визначальними для безпечності харчових продуктів. Її впровадження обумовлене в тому самому Законі «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». У статті 21 зазначено: «З метою поступового переходу виробниками на використання процедур НАССР, вищезазначеним Законом визначено перехідний період щодо їхнього впровадження, а саме:

  • потужностей, які провадять діяльність із харчовими продуктами, у складі яких є необроблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей), — через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону (2017 рік) — м’ясо-, рибо-, молокопереробні потужності (об’єкти);
  • потужностей, які провадять діяльність із харчовими продуктами, у складі яких відсутні необроблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей), — через чотири роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону (2018 рік) — готові харчові продукти;
  • малих потужностей — через п’ять років з дня, наступного за днем опублікування цього Закону (2019 рік)».

Читати до теми: Два роки дедлайну — що потрібно зробити АПК для переходу на систему HACCP

Як бачимо, цьогоріч, а саме до 20 вересня, більшість переробних підприємств мають вже працювати за цією системою. Ми звернулися за коментарем до Держпродспоживслужби України, на яку покладено контроль впровадження цих положень закону, аби дізнатися, чи нормально триває процес впровадження. У прес-службі нам надали таку інформацію:

На сьогодні по території України система НАССР впроваджена на 362 потужностях (об’єктах), які провадять діяльність з харчовими продуктами, у складі яких є необроблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей) та 867 потужностей (об’єктів) мають впровадити систему НАССР у 2017 році. Збір статистичних даних щодо впровадження системи НАССР запроваджено щопіврок,у починаючи з 2018 року».

Тобто, конкретні статистичні дані будуть зібрані лише цього року. Отже, чіткої картини щодо повноцінного, відповідно до законодавства, впровадження системи НАССР у харчовій галузі поки що немає. Поцікавимося через півроку.

Звісно,  якість  української продукції слід  підвищувати! Адже ми  крокуємо в Європу, а там найвищі стандарти якості продукції.  З іншого боку, це не означає, що при цьому слід загубити  домашню  продукцію. Адже найкращий спосіб  позбутися  лупи  на голові —  це  не гільйотина,  а правильно обраний шампунь. Говорячи  аграрною  мовою,  щоб лишити на прилавках продукти з  домашньої сировини,  потрібна ціла система стимуляційних заходів для аграріїв,  які хочуть  осучаснюватися.  Але заходи повинні бути не лише на папері, а й впроваджуватися реально.  Наразі ситуація виглядає інакше: завдання відоме давно, заходів — практично нуль. Якщо  Мінагро й усі дотичні до цього державні відомства збережуть і надалі таку оперативність у вирішенні питання якості та безпечності продуктів харчування, то українські селяни, а разом з ними і споживачі, бачитимуть домашнє сало, м'ясо та молоко  тільки  у «Червоній книзі» продуктів.

Алла Гусарова для Agropolit.com

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

16 січня 2018
Тваринники хочуть відкласти заборону продажу селянських молокопродуктів ще на рік
Заборону продавати домашнє молоко (ІІ сорту) пропонують відкласти на рік.  Із такою  ініціативою  виступила  Асоціація...
8 січня 2018
«Домашнє» молоко можна буде продавати ще півроку — роз’яснення
Селяни можуть спати спокійно — заборону продавати домашнє молоко відклали до 1 липня 2018 року. Нагадаємо, що згідно вимог договору з ЄС...
8 січня 2018
Домашнє молоко опинилося під забороною продажу — з 1 січня селяни не можуть його продавати
З 1 січня 2018 року почала діяти заборона на продаж домашнього молока. Нагадаємо, що згідно з договором про асоціацію з ЄС, переробні підприємства...
18 серпня 2017
Асоціація свинарів пише «план» із впровадження НАССР для галузі
АСУ розробить гігієнічні стандарти для свинарів.  Про це повідомила прес-служба асоціації «Свинарі України». Нагадаємо, що що з 20...
16 червня 2017
Молочники хочуть особливих вимог до маркування і реалізації молоковмісних продуктів
Асоціація виробників молока (АВМ) підтримує ухвалене рішення судової палати Європейського союзу у Люксембурзі про те, що виробники продуктів...
16 листопада 2017
Олексій Дорошенко: Сьогодні українці вибирають не між коробкою еклерів чи тортиком із вишенькою, а між молоком і гречкою
Полиці українських магазинів ледь не щотижня «тішать» покупців новими цінниками. Не залишаються осторонь і деякі оптові та колись...
1 серпня 2017
Два роки дедлайну — що потрібно зробити АПК для переходу на систему HACCP
З 1 січня 2019 року настане час «Ч» для підприємств, які мають справу з тваринницькою продукцією. Вони мають запровадити систему HACCP....