Агроінтеграція: чи проковтне український АПК європейських виробників після вступу в ЄС?

Входження України до Євросоюзу радикально оновить реформу Спільної аграрної політики (САП) ЄС, або «розірве» з середини аграрний бюджет єврозони. Такі сценарії випливають із останніх політичних подій, заяв європейських політиків щодо України та текстів двох публічних європейських документів, з якими ознайомився AgroPolit.com. Пропонуємо вам продивитися в очі європейським страхам і співставимо їх з українською агрореальністю.

Читати до теми: Як Україні відповісти на зернову блокаду в Європі: арбітражем в рамках зони вільної торгівлі з ЄС чи скаргою в СОТ?

Передвісниками європейського агробунту проти українських аграріїв стала блокада кордону поляками, словаками та іншими членами ЄС. Доки українська армія захищає східний кордон, своїх та загалом всіх жителів Європи від російської орди, наші сусіди поляки блокують аграрний експорт. Їх аргумент зрозумілий – «своя сорочка ближче до тіла», а «привид» військової росіїї наразі їх не турбує, бо він не біля їхнього кордону. Здавалося б, польські вибори пройшли, напруга дискусій має спасти. Але ні. Попри миротворчі привітання єврокомісара з питань транспорту Адіни Велян щодо намірів Польщі розблоувати всі пункти пропуску на українському кордоні, польські перевізники  таки хочуть через суд домогтися права на блокаду українського кордону.

На додачу новопризначений міністр сільського господарства Польщі Чеслав Сєкерський в інтерв’ю farmer.pl. заявив, що Євросоюз занадто відкрився для України і такий підхід є дуже небезпечним для чутливих галузей сільського господарства у випадку використання спрощених, преференційних квот на агропродовольчу продукцію.

Я зроблю все, щоб зберегти поточне ембарго (на українську агропродукцію.- Ред). Потрібно напрацювати спільні ринкові рішення між Україною та Євросоюзом. Польське сільське господарство не зможе конкурувати з українським, але воно може виграти від розвитку переробки та торговельного посередництва. За заявами та обіцянками не було конкретних рішень. Тому польські фермери опинилися в дуже скрутному економічному становищі», –  зазначив Чеслав Сєкерський.

Заяву пана міністра ми всі добре розуміємо: він лише прийшов на посаду і йому слід завоювати авторитет у своїх. Крім того, саме поляки найбільше сьогодні загрібають бюджетних субсидій в ЄС. Однак кидаючи такі фрази на адресу України поляки забувають, що за ними самими «плаче» антидемпінгове розслідування на українському ринку, як мінімум у сегменті молочних продуктів. Більше про це читайте за посиланням у матеріалові Молочна галузь на межі колапсу, або Як зберегти тваринництво та захистити внутрішній ринок від експансії молочного імпорту?. Чому це розслідування так і не відбулося? Вочевидь, Мінагрополітики втратило памятать, що такий механізм можна і треба використати, або займається якимись більш нагальними питаннями.

На цьому тлі Українці зустріли радісну новину – 14 грудня 2023 року Європейська рада ухвалила рішення про початок переговорів про вступ до Євросоюзу з Україною та Молдовою, а також надала статус кандидата Грузії.

Дайджест про ЄС та Україну: Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС – досягнення, провали та новий торговельний план з Європою

Аграрні страхи Європи: чому єфропейські фермери бояться український АПК? 

Напередодні рішення Європейської ради у європейському інформаційному просторі з’явилося два цікавих документи на тему:

1. подальшої долі реформи Спільної аграрної політики єврозони після 2027 року (документ авторства Союзу фермерів Німеччини – про вимоги до оновленої САП)
2. фінансові наслідки для Європи входження України та інших нових держав-членів (Звіт Інституту німецької економіки).

 Читати до теми: Державна підтримка АПК України за 2019-2021 роки 

Україна отримає за 7 років близько 200 млрд євро держпідтримки з Євроказни

Отже, розпочнемо зі звіту аналітиків Інституту німецької економіки. AgroPolit.com, проаналізував текст документу і пропонує вам найважливіші тези з нього.

Автори звіту зазначають, що розширення ЄС за рахунок України та інших держав матиме значні фінансові наслідки для бюджету. Вони змоделювали ситуацію, якби змінилися бюджетні витрати Євросоюзу в межах діючої семирічної фінансової програми (МFF) на 2021-2027 роки. Це стосується аграрних витрат із двох основних статей бюджету ЄС: Спільна сільськогосподарська політика та Фонд згуртованості. Згідно дослідження Генерального секретаріату Ради ЄС, розширення ЄС до шести балканських країн, а також включення Грузії, Молдови та України призведе до  додаткових витрат майже на 260 млрд  євро. За підрахунками німецьких аналітиків, з них лише на Україну на сім років припадає від 130 до 190 млрд євро, тобто збільшення бюджетних витрат з поправкою на вступ України становитиме 15%. Зокрема, від 70 до 90 млрд євро підуть Україні на сільськогосподарські субсидії і від 50 до 90 млрд євро – на політику згуртованості.

Зважаючи на цей обсяг, ЄС повинен бути готовий до реформування. Лише тоді поточне політичне рішення щодо більш тісного зв’язку України з ЄС із перспективою доступу заслуговуватиме довіри.  Це стосується не лише інституційного, але й фіскального рівня», — сказано у звіті Інституту німецької економіки.

Необхідні фінансові ресурси на це, сказано у документі, можуть бути знайдені, наприклад, шляхом перерозподілу в бюджеті ЄС. Однією з можливих відправних точок для цього може бути політика  згуртованості ЄС, яка передбачає підтримку менш розвинених регіонів. Тому перерозподіл в першу чергу коштів саме у цій програмі буде  логічним у разі вступу України в ЄС. І це дозволило б акумулювати протягом 7 років до 140 млрд євро.

При цьому автори дослідження вказують на те, що має відбутися коригування бюджету ЄС та критеріїв розподілу коштів до моменту прийняття нових держав-членів.

Втім, які це будуть зміни наразі невідомо, адже  вони відбудуться лише після загальноєвропейських виборів 6-9  червня 2024 року та обрання восени 2025 року оновленого складу німецького парламенту Бундестагу. І лише після цього розпочнеться планування та прийняття нової аграрної політики ЄС на  2028-2035 роки.

Вочевидь, передбачається у звіті, у ній будуть перехідні періоди для України та поступова інтеграція країни у фінансування аграрної політики ЄС. 

Загалом це означає, підсумовується у звіті, перерозподіл існуючого бюджету ЄС з врахуванням аграрних апетитів України, або ж пошук нових джерела наповнення євроказни чи комбінація цих двох складових.

Читати до теми: Державна підтримка агросектору в Європі – суми, аналіз державних програм і бюджету
 

Союз фермерів Німеччини і нові маяки для аграрної політики ЄС

На початку зими пролунали в бік ЄС застереження від президента Союзу фермерів Німеччини щодо формату інтеграції аграрної України. Головний острах німецьких фермерів – вступ України призведе до зникнення сімейного фермерства в країнах ЄС.  

На такі думки європейських фермерів спонукає структура українського АПК, де вони бачать агрохолдинги із земельним банком від 100 тис. га. Їх дуже турбує перспектива справедливості розподілу євросубсидій між холдингами та фермерами – і відтак постає питання конкурентоздатності. Простими словами, європейські фермери в передчутті, що їх «проковтнуть» і не оглянуться.  

А згодом з’явився і документ від Союзу фермерів Німеччини про  основні маяки для реформи САП ЄС після 2027 року.

Досвід оказує, що  процес прийняття  політичних рішень (в ЄС. – Ред.) займає близько  5 років, тому очікується, що після  поточного періоду дії САП 2023-2027 знов знадобляться перехідні роки… Зараз необхідні імпульси від сільськогосподарських практиків для  подолання суперечливих цілей  та функціональних недоліків у фінансуванні САП. Загалом структура  фінансування та процес фінансування має стати  набагато простішим та зрозумілішим. Для цього слід використовувати можливості  цифрової системи... Значні регіональні диференції  у фінансуванні САП мають і надалі гарантуватися. Особливо, важливим тут є  покращення координації  системи фінансування між федеральним урядом та регіональним урядом… Сільськогосподарський бюджет  ЄС та його ефективність для доходів фермерів має бути збільшені, враховуючи поточні події, наприклад інфляцію та нові крани-кандидати. Необхідні достатні  додаткові  компенсаційні виплати  та фінансування для фундаментальних  додаткових вимог, таких як захист клімату та добробут тварин», — сказано у документі.

Загалом, у документі від Союзу фермерів Німеччини сказано, що оновлена аграрна політика ЄС повинна:

•  зберегти для фермерів привабливим курс на захист навколишнього середовища та клімату,
•  забезпечувати їм конкурентоспроможність та управління ризиками,
• стимулювати інвестиції та інновації,
•  сприяти зміні поколінь  у сільському господарстві – підтримувати молодих фермерів (адже у 2020 році 44%  німецьких  фермерів переступили поріг 55 років),
• стимулювати розвивати сільської місцевості і розвиток структури сільського господарства.

Частина витрат на це, підкреслено в документі, має бути 100% гарантована саме з бюджету ЄС.

«Останні роки  та поточні події  показують, що виклики та невизначеність  у постачанні продовольства  продовжують зростати  як частина глобальної безпеки. З цим також пов’язані зміни клімату та збереження біорізноманіття. Стійкість  сільського господарства та харчової промисловості, а також продовольча безпека  повинні знову стати високим соціальним та політичним пріоритетом. Це необхідно врахуванні при фінансуванні САП після 2027 року, а також реалізувати при реалізації  стратегі «від фермера до столу», – сказано фермерському документі.

Новий аграрний план  для України, або як не стати сировинним придатком Європи?

З європейцями все зрозуміло: політики орієнтуватимуться на на настрої свого електорату, а фермери – велика їх частка у таких країнах як Польща, Франція, Німеччина. Тобто це країни які у великій мірі визначатимуть оновлену аграрну стратегію ЄС після зміни керівництва єврозони.

Що в таких умовах має робити Україна?

Перше – організувати сильну дипломатичну політику та інформаційну компанію в ЄС серед політиків, депутатів, бізнесасоціацій та європейських фермерів. Головне завдання – показати, що після вступу України до ЄС ніхто нікого «їсти» чи «ковтати» не буде.

Читати до теми: Нульова ставка ПДВ на харчову продукцію – як правильно це зробити в Україні?

Друге – спільно з європейцями брати участь у розбудові та написанні нового формату аграрної політики ЄС на 2028-2035 рік. Як мінімум, Мінагрополітики та Мінекономіки повинні спільно з українськими профільними асоціаціями і гравцями ринку скласти свій перелік торговельних питань, побажань і показати європейцям план агарної інтеграції України в ЄС. Без цього ми будемо свідками постійного блокування європейського кордону, хронічного невдоволення європейських фермерів та відкладанням вступу в ЄС з причини «невідповідності нашої продукції євростандартам». Без цього з нами говорити на рівних не будуть. Ми вже бачимо вимоги на цю тему: із останнього – пригадаймо хоча б вимогу групи виробників цукру в ЄС CEFS до Єврокомісії і їх проханням переконати Україну встановити квоту на експорт цукру в ЄС та забезпечити дотримання європейських екологічних норм.

Мінагро, МЕРТ та уряд загалом мають запам’ятати як «Отче наш» і записати на своїх філігранних робочих папочках: ніхто не рахується у світі з країнами, які не мають своєї доктрини економічного розвитку!

Якщо ми зможемо показати світу свою оновлену концепцію економічного розвитку та зростання (в тому числі і в АПК), тільки тоді з нами рахуватимуться. Інакше нас чекає роль сировинного придатку, в рамках якого великі країни-«сюзерени» будуть вирощувати на території свого «васала» сировину, а перероблятимуть – на новозбудованих підприємствах старої Європи, або далі.

Читати до теми: Продовольча безпека України, або гасіння пожежі без жодної стратегії

Як Україні зберегти та розвинути свою глобальну продовольчу агрозброю?

Уряду потрібно вжити як мінімум такі кроки:

• Перший – стимулювання розвитку зрошення.
• Другий – розвиток залізничної логістики та вирішення питань із ефективністю Укрзалізниці.
• Третій – стимулювання реалізації будь-яких довгострокових проектів (садівництва, ягідництва, переробки сільхозпродукції) шляхом надання податкових пільг.
• Четвертий – наведення ладу на ринку добрив (тут важливо покінчити із монополією на внутрішнє виробництво добрив та залучити ефективних власників).
• П’ятий – прийняття програми розвитку біоенергетики, яка буде стимулювати виробництво біогазу, біометану, біодизеля та вирощування енергетичних агрокультур».

Більше про новий аграрний план для України читайте у матеріалові «Як виростити в Україні свій Давос: план із залучення інвестицій і бізнесу».