Продовольча безпека України, або гасіння пожежі без жодної стратегії

Зростання цін на енергоносії, добрива, продукти харчування та інше вкотре змушує замислитися про готовність України до нагальних викликів та реалізації програми з попередження кризових явищ в соціальній сфері та тих галузях, які мають критичний вплив на добробут громадян. Як показали результати моніторингу ситуації, Кабмін та інші профільні установи не зуміли почати реалізацію програми «Стратегія продовольчої безпеки України» та забезпечити країну критично важливими припасами. Стратегія мала передбачити повноцінний доступу кожної людини до продовольства, продовольчої незалежності країни та сталого розвитку сільського господарства. Сценарій розвитку подальших подій набув настільки негативного характеру, що в Офісі Президента заговорили про державне регулювання цін та введення карток на продукти як один зі способів підтримки населення через зростання інфляції у 2022 році. AgroPolit.com розбирався у причинах та наслідках виникнення кризи та за допомогою фахівців спробував знайти шлях на вихід із непростої ситуації.

Стратегія продовольчої безпеки України

Проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії продовольчої безпеки на період до 2030 року» було оприлюднено 25 грудня 2020 року під час засідання робочої групи в Міністерстві економіки. Метою Стратегії мало стати забезпечення доступу усіх соціальних і демографічних груп населення до безпечних харчових продуктів у достатній кількості протягом року, а також створення умов для продовольчої незалежності України.

В документі зауважується, що в Україні виробляється достатньо продовольства для забезпечення громадян здоровим харчуванням. Проте внаслідок низької купівельної спроможності населення та високої частки втрат продукції на усьому виробничо-збутовому ланцюжку частина населення має обмежений доступ до необхідних харчових продуктів.

Оцінка стану продовольчої безпеки показала, що досягнутий рівень розвитку власного виробництва сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства дозволяє гарантувати фізичну доступність для населення продуктів харчування в енергетичній оцінці на рівні 2691 ккал на одну людину (на добу) при середньодобовій калорійності раціону у країнах ЄС в межах 3400-3500 ккал», – йдеться у документі.

Також стратегічний документ передбачав накопичення паливних та інших матеріалів у необхідній кількості, в тому числі і газу, який мав бути закачаний у підземні сховища і використаний на забезпечення виробничих потужностей українського АПК, тощо.

В результаті мультиплікативного ефекту низки негативних факторів (інфляція та зовнішня політика), а також через бездіяльність вітчизняних профільних установ та конкретних посадовців (Кабмін та державні компанії) Україна опинилася у ролі статиста фільму жахів, який не може вплинути на розвиток подій, адже підготуватися до кризи і створити запобіжники для найбільш вразливих галузей високопосадовці не змогли.

Майже нічого із запланованого зроблено не було. Ця Стратегія, як і чимало інших схожих стратегій не була перенесена у план практичної реалізації. Вона залишилася на папері. Наприклад, пройшло три місяці з моменту старту програми, а ніхто не відзвітував: на якому етапі вона перебуває, хто відповідає за розвиток та строки реалізації певних етапів? Більше того, навіть затверджена на рік програма розвитку (де йдеться не лише про харчові продукти чи енергетику, але й про загальний розвиток країни) не має етапів реалізації. Відповідно, через відсутність системності ми бачимо всі ті проблеми в різних галузях та сферах. Ми лише про це говоримо, але, на жаль, нічого не робимо», – заявив у коментарі для AgroPolit.comпрезидент Української аграрної конфедерації (УАК) Леонід Козаченко.

За словами Козаченка, необхідні стратегічні рішення не були реалізовані, однак серед оперативних реакцій на поточні проблеми він відзначив дії уряду з урегулювання питань забезпечення газом тих підприємств, які виробляють соціально значиму продукцію.

Це є непогане рішення. Хоча до переліку виробництв не потрапили підприємства, що виробляють, наприклад, крохмаль. Вони або зупиняються, або перебувають на межі зупинки. Також тепличники зупинилися. Особливо скрутно зараз тим, хто тільки побудував об'єкти, і вони зараз не можуть їх використовувати, адже їхня продукція мінімум на 30 % дорожча за імпортну. В таких умовах їм немає сенсу працювати. І вони не потрапили до переліку компаній, які підтримуються державою відносно дешевим газом. У нас залишається величезна проблема з мінеральними добривами. Хоча держава може вирішити це питання без значних фінансових витрат і забезпечити виробників добрив ресурсами. Натомість у нас зросли постачання добрив з Білорусі, Грузії та Болгарії, хоча кінцеві бенефіціари компаній, які постачають нам добрива – росіяни, і ресурси (газ) вони використовують російські», – заявив Козаченко.

Президент УАК повідомив, що виробники добрив запропонували схему, завдяки якій держава може забезпечити їх ресурсами, не витративши з бюджету жодної копійки.

Виробники добрив запропонували передати державі вже сплачені контракти з постачання газу у травні-червні обсягом на один млрд кубів, а держава зараз надає їм наявний газ зі сховищ. Тобто цей газ вони використають зараз, а законтрактований та сплачений газ повернуть державі протягом декількох місяців весни та влітку. Такий крок дозволить зекономити до 40 % витрат на ціні палива та дозволить зменшити на 20 % вартість виготовлення добрив», – повідомив Козаченко.

За словами Козаченка, така пропозиція виникла на тлі заяв вищого керівництва країни про достатній (навіть більший за необхідний) обсяг газу у підземних сховищах.

Читайте до теми: Підвищення цін на добрива вдарить по собівартості аграрної продукції

Однак у цьому питанні існує один нюанс. Справа у тому, що наші підземні газові сховища – це не цистерни чи резервуари у прямому сенсі. Це колишні родовища. Ми туди закачуємо газ, коли він дешевий і його багато, і викачуємо, коли газу мало та він дорогий. Але оскільки ми закачуємо газ в родовища, то його підйом – це, фактично, повторний видобуток газу. Щоденно кожне родовище дає тим менше газу, чим менше його в родовищі зберігається. Тому, коли газу у підземці багато – ми можемо і відбирати багато. Чим менше газу – тим менше ми можемо підіймати.

Параметри української системи сховищ всім давно відомі. Відомі вони і «Газпрому», саме тому Росія створює дефіцит на ринку Європи. Вони знають, наскільки потрібно закрутити вентиль, щоб нам «було боляче».

За даними «Укртрансгазу», Україна увійшла в січень 2022 року із запасами природного газу в підземних сховищах (ПСГ) 13,517 млрд куб. м. З початку жовтня до 31 грудня 2021 року запаси в ПСГ знизилися на 27,7% (на 5,182 млрд куб. м), повідомляє Інтерфакс-Україна.

Однак варто пам'ятати, що 5 млрд куб. м – це не лише показник видобутку газу за три місяці, а ще й показник буферу, який неможна чіпати і який має залишатися у сховищі для підтримки системи. Тому загальні цифри газу у сховищах взагалі немає сенсу порівнювати з обсягами споживання. Тобто сьогодні, фактично, в нас є не 13,5, а 8,4 млрд куб. м.

Викачуємо ми від 50 млн куб. м до 100 млн куб. м на день. Аврально підвищити видобуток газу не вийде – родовища виснажені. А нарощувати власне видобування «Нафтогаз» не може – на це потрібен час та ресурси.

Росіяни знали про все це ще восени. Тому перекрили нам постачання вугілля і почали «сушити» європейський ринок газу, знижуючи поставки. Вони це робили цілеспрямовано. А щоб збільшити ефект, ще й законтрактували трубопроводи, якими ми могли б отримати газ з Європи.

Однак про це знали не лише росіяни, але й українські посадовці з відповідного міністерства та уряду. І до них має постати низка неприємних запитань, на кшталт – чому не були зроблені відповідні кроки для усунення загрози, адже саме проблеми з газом стали тією першою плиткою доміно, яка загрожує падінням всього ланцюга.

Картки на продукти та ціни на товари

Стрімке зростання цін на продукти харчування, в тому числі і на товари з переліку соціально значимих, призвело до того, що в Офісі Президента заговорили про можливе застосування пільгових заходів для малозабезпечених верств населення. В народі цей потенційний крок ОП відразу назвали «картки на продукти», і ті, хто ще пам'ятає радянські часи, негайно провели аналогію з минулим і почали панікувати, що, мовляв, продукти зникнуть з полиць магазинів, настане час тотального дефіциту та ін.

Однак насправді йшлося про американський досвід, випробуваний програмою foodstamps (програма допомоги у додатковому харчуванні). Це головна програма продовольчої допомоги у США. Програма є федеральною, перебуває у віданні Міністерства сільського господарства й передбачає фінансову допомогу для придбання харчових продуктів людям та сім'ям із низьким або нульовим доходом. Сутність програми полягає у тому, що певній категорії громадян видаються спеціальні картки, за допомогою яких вони можуть безкоштовно отримати пільговий набір продуктів з переліку найбільш необхідних. Інші товари (наприклад, алкоголь, одяг чи побутову техніку) за допомогою таких карток придбати неможливо.

Саме про таку програму зайшла мова в Офісі Президента України.

Як прокоментував ситуацію секретар Аграрного комітету України Іван Чайківський, така ініціатива дійсно може бути корисною для підтримки незабезпечених верств населення, однак, в першу чергу, варто пам'ятати про українських товаровиробників, і потрібно все організувати так, щоб кошти на підтримку в решті-решт витрачалися на українську продукцію. 

Будь-які соціальні проєкти мають спрямовуватися в кінцевому результаті на підтримку українського товаровиробника. Чи за допомогою карток, чи за допомогою прямих дотацій для незабезпечених верств населення – це не дуже важливо. Адже, коли ми будемо давати людям кошти, а за ці кошти вони будуть купляти іноземні товари – це не піде на користь Україні. І це не буде підтримкою. Нікого. Найдієвіша допомога – це відновлення вітчизняної економіки, забезпечення громадян гідною заробітною платою та пенсією. Звісно, що на це потрібен час та певні програми з відновлення економіки. А для підтримки людей, які знаходяться в критичній життєвій ситуації, дійсно, можна запровадити адресну допомогу, але скеровану на товари українського походження. Сьогодні вище керівництво країни не приділяє належної уваги економічним процесам. І все пущене на самоплив, в той час як у Європі більшість країн встановили нульове ПДВ для низки продуктів харчування, в Україні ці товари оподатковуються 20 % і це загрожує стабільності роботи наших виробників, які вже перед новим роком казали про неможливість роботи в таких умовах», – заявив Іван Чайківський.

Також Чайківський повідомив, що сьогодні потрібно терміново передивитися ставлення до українських виробників, адже в той час, коли у Європі встановлюється нульове ПДВ на продукти харчування, в україні нічого подібного навіть не розглядалося, а час іде. На закиди про те, що зменшення ПДВ не передбачене бюджетом на поточний рік і немає програм компенсації, Чайківський заявив, що ми втратимо набагато більше, якщо позупиняються підприємтсва. Адже в такому разі держава недоотримає не лише ПДВ, а й ПДФО.

Сама ідея карток за американським прикладом може бути розглянута і застосована – це краще, ніж в ручному режимі формувати ціни на продукти харчування. Адже регулювання в ручному режимі – це не ринкова економіка і може завдати чимало шкоди, хоча застосування обмежень на рівні 10 %, коли це робиться проти монополістів – виробників продукції соціального значення – це правильна ідея. Однак цю ініціативу не можна використовувати проти всіх виробників, адже вона нашкодить вільному ринку», – заявив Леонід Козаченко.

У свою чергу, політичний та економічний аналітик, експерт Growford Institute Валерій Клочок повідомив, що втручання держави у ситуацію з продуктами харчування відбулося на тлі аналогічних світових тенденцій.

«Уряд 12 січня 2022 року прийняв постанову про граничний рівень торговельної надбавки на деякі продукти харчування – не вище ніж 10 %. Ці обмеження будуть діяти до травня 2022 року. Обмеження стосується таких груп товарів: хліб, батон, крупа гречана, цукор-пісок, борошно пшеничне, макаронні вироби, молоко, олія соняшникова, яйця курячі (С-1), птиця (тушка) та масло вершкове (72%). Це те, до чого вдалися в уряді, щоб утримати зростання цін, яке обумовлене в тому числі і світовою інфляцією. Наприклад, у Європі днями також фіксували найвищий рівень цін на продукти харчування за останні 20 років», – прокоментував ситуацію Валерій Клочок.

За його словами, в США також помічається ажіотаж навколо продуктів харчування, схожий на події 2019 року на початку пандемії, коли громадяни кинулися до магазинів і почали «змітати» продукти з прилавків, залишаючи після себе пусті полиці. Однак в Україні ситуація дещо інакша.

Зокрема, у 2021 році Мінагро зареєструвало рекордний врожай – понад 100 млн т. Також представники міністерства відзвітували, що на експорт пішло продукції майже на $28 млрд, що становить 41 % загальноукраїнського експорту (на 25 % більше за 2021 рік). Найбільшу частину експорту продукції АПК охоплює рослинництво – $16 млрд (або 56 % аграрного експорту). Такого показника досягли саме завдяки продажу зернових культур. Також існує низка заяв представників аграрних асоціацій, які стверджують, що через неконтрольований експорт за кордон було вивезено понад 90 % продовольчого зерна, яке використовується для випікання різних сортів хліба», – заявив Клочок.

Також Клочок звернув увагу на те, що на тлі потреби закуповувати борошно ми зіткнемося з сезонним його подорожчанням, адже кожної весни ціни на цей вид продукції стабільно зростають. І це вже не кажучи про ціни на енергоносії, які і спричинили падіння всього ланцюга виробничих потужностей, що використовують у роботі «голубе паливо». Все це у купі спричиняє суттєве збільшення цін і, як наслідок, може «підігріти» суспільні настрої.

Читайте до теми: Борошномели проти експортерів зерна: хто кому не дає спекти хліба

Державне регулювання цін на продукцію АПК

Проблема постачання ключових ресурсів для критично важливих галузей стала наріжним каменем на початку 2022 року. Ще перед новим роком молокопереробні заводи, представники тваринництва, птахівництва, виробники хлібної продукції, кондитерських товарів та винороби заявили, що підприємства стоять на межі зупинки через непомірно високу ціну на природний газ. 

Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль на брифінгу щодо питань тарифів та проходження опалювального сезону заявив про підтримку виробників продукції першої необхідності. Однак виробники харчової продукції, судячи зі звернення, не надто впевнені в ефективності дій уряду і вимагають більш активних кроків.

В умовах світової кризи, звичайно ж, виробники розглядають питання підвищення цін, в цьому випадку ми також працюємо із ними, щоб захистити не лише виробників, а й українських споживачів. Будемо розглядати можливість запровадження відповідних націнок на соціальні продукти харчування, зокрема, соціальний хліб. Будемо розглядати можливість прямих дотацій або спеціальних цін для виробників соціальних продуктів, соціального хлібу», — сказав Шмигаль.

Однак представники бізнесу резонно зауважують, що державне регулювання цін має враховувати не тільки платоспроможність споживачів, але й стан промисловості.

Наприклад, Український союз промисловців і підприємців (УСПП) в коментарі AgroРolit.com повідомив, що підтримує тимчасове державне регулювання цін на соціально значимі продукти лише за умови виважених розрахунків та прогнозованих наслідків для виробників цих груп товарів.

Напередодні діловий союз сам звернувся до очільника уряду Д. Шмигаля із аргументацією значного розриву між офіційно встановленим прожитковим мінімумом та фактичною вартістю продуктового кошика. Наразі він відрізняється щонайменше вдвічі. Окрім того, за підсумками 2021 року споживча інфляція сягнула 10% та матиме тенденцію до зростання. Основні причини – погіршення ситуації в промисловості (інфляція за минулий рік 62%), високі ціни на енергоресурси, подальше зростання цін на товари – хліб, олію, молоко, цукор і т.д.», – прокоментували ситуацію в УСПП.

За інформацією від УСПП, протягом 2021 року олія подорожчала на 48%, яйця на 11,5%, цукор на 35%, м'ясо на 12,9%, овочі на 12,7%. Здебільшого причина – аномальне зростання цін на газ і електроенергію. Ціна на газ для промисловості за рік зросла з 5-6 до 60 грн. за кубометр.

При цьому уряд на вимогу промислової спільноти пообіцяв підтримку деяким (перелік далеко неповний) галузям, що полягає в обмеженні націнки на газ до 24%. Втім, торги, що мали відбутися 12 січня, перенесли на 14 січня. Механізмів, за якими трейдерів зобов'яжуть постачати дешевший газ, немає, хоча ж йдеться про «блакитне паливо власного видобутку». І цей процес мав би контролювати уряд – від видобутку до розподілу.

Зараз дії уряду здаються доволі хаотичними і безсистемними. Хоча промисловці ще у жовтні 2021 року домоглися внести у протокол зустрічі із прем'єр-міністром пункт про підтримку галузей, які найбільше постраждали від стрибка тарифів на газ», – йдеться у повідомленні від спілки.

Про критичну ситуацію говорили на засіданні УСПП наприкінці грудня представники хімічної галузі, скловарів, легпрому, тепличного господарства та багато ін. Спільне звернення з проханням провести термінову робочу зустріч з виробниками направлено очільнику уряду Д. Шмигалю.

За словами представників УСПП, за таких обставин необхідно продумати механізми не тільки держрегулювання цін на товари, щоб захистити споживача, але й підтримати виробників. Адже в собівартість продукції закладається саме ціна на газ і електроенергію. Працювати собі у збиток бізнес не зможе, тому актуальним залишається потреба розподілу газу власного видобутку для всіх (не окремих!) постраждалих і залежних від цього ресурсу галузей. Його собівартість, нагадаємо, – 3-4 грн за кубометр, а за оцінками експертів, потенціал видобутку вуглеводнів в Україні — 1,1 трл кубометрів. Поки ж «Укргазвидобування» лише скорочує видобуток – падіння за рік на 3,7%.

У нас запропонований граничний рівень надбавки на 11 товарних груп не повинен перевищувати 10% під час дії карантину. В перелік продуктів увійшли певні види хліба, яйця, масло і т.д. При цьому обґрунтовується, що виробники цих товарів отримають вже зазначену вище знижку на газ. Поки що цього не відбулося, а регулювання вже стартувало. Інший нюанс: чому пільгу не отримали виробники гречки, цукру та макаронів, що ввійшли в перелік соціально значущих продуктів, – відповіді немає», – ставлять далеко не риторичнезапитання в УСПП.

У спілці промисловців впевнені, що зараз потрібні антикризові дії, адже споживчий кошик все більше тисне на родинні бюджети, при тому що платоспроможність населення не зростає. Нагадаємо, за даними Держстату, українці витрачають на продукти 40% своїх доходів. В США, Канаді, Австралії – всього 10%, в сусідніх Польщі, Румунії, Словаччині – від 16 до 25%.

Проте паралельно уряд повинен вжити заходів щодо мінімізації впливу стрибка цін на енергоресурси для виробників і вбачати регулювання як тимчасовий захід.

Зараз, щоб бути конкурентоспроможними, наші виробники і так максимально стримують націнки. Адже зрозуміло, що тисне й імпорт, зокрема тих же продуктів тепличного господарства, хімічних добрив, молочних продуктів, товарів з доданою вартістю в АПК (макарони і т.д.). Зараз, якщо уряд не підтримає виробників, то вони, зменшивши торгову надбавку, збільшать витрати – і в результаті матимемо всеодно зростання ціни. Якщо витрати виробників не покриваються ціною, то певних товарів взагалі не буде або вони просто поміняють категорію, щоб не підпадати під регулювання. Це потрібно розуміти, йдучи на такий крок без паралельних антикризових заходів», – каже президент УСПП Анатолій Кінах.

До речі, Україна не єдина в Європі, що пішла на такий крок – днями держрегулювання цін на 6 видів споживчої продукції ввела Угорщина. Проте в ЄС ситуація набагато краща, і навіть попри зростання цін на газ і електроенергію місцеві виробники мають конкурентні переваги над українськими.

Тривала пандемія, енергокриза, складна геополітична ситуація, погодні умови в деяких регіонах світу призвели до зростання цін на продовольство на міжнародних ринках. Окремі експерти вважають, що вони вже досягли десятирічного максимуму. Дорожчають енергія, упаковка, сировина, логістика тощо. Країни справляються із цим по-різному, але вже можна сказати, що в ЄС, наприклад, ситуація краща. Виробники мають дешеві кредити під ставки в 0-5%, прямі фінансові чи нефінансові стимули від держави. Українські підприємці, натомість, цим похвалитися не можуть. Висока енергоємність виробництв, високі ставки кредитів, аномальні ціни на газ, ризики, спричинені непрогнозованим податковим полем – все закладається в ціні», – каже Анатолій Кінах.

Тому УСПП, Антикризова рада громадських організацій наполягають на комплексності дій уряду в цьому напрямі. Окрім антикризових заходів в енергосекторі, потрібні ще й додаткові консультації щодо впровадження податкових новацій (№5600 та ін., проти яких висловлювалася ділова громада), здешевлення кредитів для виробників та ін.

Запобіжники на випадок кризи

Дієвий і оперативний варіант – зниження ставки ПДВ до нуля для виробників харчової продукції, або хоча б до 7%.

Якщо цього не зробимо, то програємо бій на внутрішньому ринку з європейцями. «Уряд має зробити 2022 рік роком створення доданої вартості в АПК та інших важливих секторах економіки. Адже це світовий тренд. Курс на нього взяв днями і ЄС: нульовий ПДВ для усіх продуктів харчування, а також фруктів і овочів планують запровадити в ЄС у рамках реформи податку на додану вартість. Згоди про це було досягнуто у Брюсселі в рамках тексту Директиви ЄС про ПДВ. Її планують запровадити у всіх країнах ЄС одночасно, орієнтовно в другому півріччі 2022 року», – пояснює народний депутат, секретар аграрного комітету Іван Чайківський.

В парламенті проблему бачать, але в «Слузі народу» не дуже прихильно ставляться до цієї ініціативи.

Мені всім виробникам хочеться дати нульову ставку ПДВ. Але ви ж розумієте, що наш бюджет обмежений. Якщо ми комусь даємо пільгу, то хтось її має оплатити. А це не завжди виходить… Я згоден з тим, що нульова ставка ПДВ стимулює будь-яку галузь. Але, з іншого боку, ми з вами розуміємо, що на це потрібні державні гроші, бо така підтримка здійснюється за рахунок інших галузей. Чи потрібна нульова ставка ПДВ в Україні? Я не переконаний в цьому», – заявив у інтерв’ю AgroPolit.com голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

Натомість голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський вважає інакше:

Я прихильник зменшення розміру ПДВ для виробників готових продуктів або встановлення нульової ставки ПДВ. Американці ж живуть без ПДВ – натомість мають податок з продажів… Я вже казав, що пропонував це зробити у рамках свого законопроєкту, але тоді Рада до цього ще не дозріла».

Компромісом може стати, пропонує Іван Чайківський, запровадження спецрежиму для створення доданої вартості в АПК.

Нагадаю його суть: зниження ставки ПДВ до 7% з теперішніх 20% на всіх етапах виробництва – від сільгосптоваровиробника до прилавку. На кожному етапі виготовлення аграрної продукції має діяти ставка ПДВ 7%. Тваринникам і переробникам їхньої продукції це дозволить акумулювати додаткові фінансові ресурси і направити їх на розвиток тваринництва (м’ясного чи молочного). Споживач – отримає зниження кінцевих цін. Держава – збільшені доходи, нарощення обсягів виробництва агропродукції з доданою вартістю та імпортозаміщення за багатьма позиціями виготовлення харчів», – пропонує він.

Загалом, переконаний Чайківський, курс на створення доданої вартості в агросекторі – це єдиний надійний довгостроковий рятівний круг для нашої економіки.

Додана вартість – це спосіб позбутися звання «сировинний придаток» і перейти в іншу лігу торговельних відносин України зі світом. Я вважаю, що влада і, зокрема, уряд мають робити сьогодні цілком конкретні кроки в напрямку поглиблення харчової переробки. Адже всі 30 років агросектор динамічно розвивався. Він завоював низку експортних позицій: соняшник, кукурудза, пшениця, ріпак. Список за бажання можна продовжити. Але всі ці перемоги зі смаком того, що нашу країну продовжують ототожнювати з сировинним придатком чиєїсь економіки. Хтось може сказати, що сировина – це не так вже і погано. Але якщо ви придивитеся до досвіду успішних країн, того ж ЄС, то вони стимулюють виробництво і експорт саме харчової продукції з доданою вартістю, бо у підсумку вони отримують значно більший прибуток, а також – аналогічно збільшені доходи в бюджет, нові робочі місця, сплачені податки. Це зовсім інша виробнича філософія. Як її досягнути, покажу вам на прикладі АПК», – підсумував секретар аграрного комітету.

Що стосується газового питання, звісно, що його потрібно було вирішувати ще вчора, однак сьогодні ми також не маємо права сидіти, склавши руки.

За словами українського експерта з міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайла Гончара, сподіватися найближчими місяцями на те, що нам вдасться укласти якісь довготривалі контракти на постачання газу – це, як мінімум, ілюзорно. «Газпром» ми, звісно, не беремо до уваги: вони наполегливо пропонують контракти і офіційно, і неофіційно, але ми прекрасно розуміємо, що наслідки (і економічні, і політичні) для України, якщо вона піде на умови Росії, будуть катастрофічні.

«Тож так чи інакше нам доведеться мати справу зі спотовим ринком», – пояснює Гончар.

На його думку, нам потрібно зробити дві монументальні речі, які дозволять змінити ситуацію з газовим питанням в Україні.

Перше: нам потрібно скорочувати споживання газу в країні, щоб зменшити залежність від імпорту (тут немає універсального рецепту для всіх регіонів), хоча альтернативні джерела енергії можуть виправити ситуацію.

Друге: потрібно збільшувати внутрішній видобуток газу. Зрозуміло, що сьогодні ситуація виглядає «похмуро», а 2022 рік відзначиться турбулентністю на газовому ринку, поки туди не зайдуть великі обсяги продукції, яку сьогодні може постачати лише один гравець – США.

Читайте до теми: Зростання ціни на газ – причини та наслідки газового шоку для АПК

Також нам врешті-решт варто звернути увагу на власних виробників та бодай щось зробити для підвищення їх конкурентоспроможності на власних ринках!

Наприклад, секретар аграрного комітету Іван Чайківський пропонує таке:

Якщо говорити глобально, то одне з рішень, яке має бути пропрацьовано та ухвалено негайно, – це наведення порядку з контрабандою готових продовольчих товарів з-за кордону. Саме контрабанда не дає можливості розвивати власну переробку через неконкурентність в ціні. І замість того, щоб латати проблеми, уряд мав би усувати причини цих проблем!» – заявив Чайківський.

Ще одна проблема – більшість українських аграріїв (особливо малих) не має сьогодні доступу до кредитування на більш-менш сприятливих для себе умовах.

«На тлі високих прибутків банківської мережі (в основному за рахунок викупу цінних паперів, емісії коштів від уряду, а не доходів від кредитування підприємців) питання пошуку доступних фінансових ресурсів для аграріїв так і не вирішилося. Ті представники аграрного бізнесу, які можуть отримати кредити в банках, не беруть їх, адже вартість таких позик просто шалена. І це не зовсім зрозуміло на тлі секторальних рекордних показників від аграріїв. Тож факт залишається фактом: доступне кредитування для фермерів відсутнє», – констатує неприємну істину Леонід Козаченко.

За словами Козаченка, не маючи необхідної кількості зерна, борошномелам доведеться купувати необхідні обсяги на ринку, однак тут на них чекає наступна неприємність – відсутність коштів.

Ви спробуйте сьогодні звернутися до банку, щоб взяти кредит і закупити на пів року вперед необхідні ресурси. Ні, звернутися ви зможете, але варто пам'ятати, що навіть Нацбанк днями збільшив ставку рефінансування, і взяти сьогодні кредит менше, ніж під 15 % річних ви не зможете. Тому вартість відсотків вам доведеться закладати в ціну продукції. До того ж зберігати зерно і не знати, піде ринкова ціна вверх чи вниз – це також ризик. А унеможливити ці ризики можна за рахунок державного резерву, доступних кредитів та хеджування ризиків. Жодного інструменту з перерахованих ми сьогодні не маємо. А ті, хто має цим займатися, можуть навіть термінології такої не знати», – заявив Леонід Козаченко.

Також варто довести до логічного завершення розробку закону про торгівлю, який вже 10 років обговорюється, але так і не дістався зали Верховної Ради.

«Аналогічний закон вже давно ухвалено в ЄС. Там прописано, яка має бути надбавка, якими мають бути строки повернення коштів за продукцію під реалізацію і т.д. А ми все ніяк не можемо його ухвалити. Тому й маємо купу порушень, купу невизначених моментів, які потребують втручання з боку Антимонопольного комітету», – прокоментував ситуацію Леонід Козаченко.

Повертаючись до соціально чутливих проблем та можливих інструментів вирішення цих питань, неможливо не зачепити тему Державного резерву.

Стратегічні запаси України та реакція на виклики

Як відомо багатьом громадянам, В Україні є 4 стратегічні державні підприємства, від якісного функціонування яких напряму залежить або може залежати питання продовольчої безпеки країни – це ДПЗКУ, АТ «Аграрний фонд», ДСБУ «Аграрний фонд» і Держрезерв України.

Спочатку потрібно зауважити, що з перелічених компаній можна відразу викреслити ДПЗКУ, адже та кількість проблем, яка існує у цієї структури, варта окремого матеріалу (компанія на межі банкрутства). Державний резерв також має купу проблем – попередній міністр економіки Олексій Любченко свого часу анонсував перезавантаження структури, але він пішов, а з ним і цей намір. Держрезерв не вилазить з корупційних скандалів. Компанія ДСБУ «Аграрний фонд» за 19 років не провела жодної товарної інтервенції, хоча серед цілей її створення було питання інтервенційних закупівель зерна. 

Залишається АТ «Аграрний фонд» – задіяний під форвардну програму закупівлі зерна і єдина компанія з усіх, яка могла б взяти на себе завдання з формування харчового резерву. Але держава має дати йому на це повноваження, фінансування та додаткові виробничі потужності, які вже не потрібні іншим держустановам (як от КХП, елеватори). Наразі компанія власним коштом забезпечує свою діяльність і фінансову комунікацію з аграріями на ринку.

Читайте до теми: Битва за ДПЗКУ – як уряд і депутати погоджували план реструктуризації компанії

Однак модернізувавши такий потужний інструмент впливу на ринок, держава може кардинально змінити ситуацію з коливаннями цін на продукти харчування. Йдеться про товарну інтервенцію. 

В Україні цим питанням повинен займатися Аграрний фонд. Крім Аграрного фонду у нас ще є Держрезерв, хоча і з низкою проблем. Ми багато разів пропонували створити надійний резерв, який повинен зберігати стратегічний запас продуктів і забезпечувати харчову стабільність в країні. Потрібно зробити так, щоб будь-які зміні в структурі цього резерву були можливі виключно через рішення уряду. Потрібно, щоб уряд навів лад зі структурами, які мають виконувати функції товарних інтервентів. Адже ці структури мають саме в такі моменти, коли ціни летять вгору, викидати на ринок певну частину товарів і гасити попит. І навпаки, коли на ринку з'являється надлишок продукції, щоб аграрії не зазнали збитків, Держрезерв має скуповувати у фермерів продукцію, стимулюючи тим самим цінову пропозицію на ринку. Але насамперед там потрібно вивести «гризунів», які встигають з'їсти 2700 вагонів зерна», – повідомив Леонід Козаченко.

Тож маючи купу внутрішніх проблем та зовнішніх викликів, нам конче необхідно структурувати питання енергетичної та продовольчої безпеки країни. Україні потрібні не лише «пожежники», які борються з наслідками проблем, але й стратеги, які можуть цим пожежам запобігти. Можливо, тоді не доведеться думати над питанням введення продуктових карток на хліб, коли країна отримує рекордні врожаї зернових.

Хворостяний Віталій, журналіст AgroPolit.com