В Україні з 9 програм і 15 напрямків державної підтримки, деякі вже третій рік поспіль не працюють

В Україні з 9 програм і 15 напрямків державної підтримки, деякі вже третій рік поспіль не працюють. Про це заявив генеральний директор Української аграрної конфедерації (УАК) Павло Коваль під час круглого столу «Державна підтримка: між бізнесом, зобов'язаннями та бюджетними обмеженнями», повідомляє сайт УАК.

Нагадаємо, що Міністерство аграрної політики та продовольства розпочинає всеукраїнську інформаційну кампанію в рамках якої буде розповідати фермерам про державну підтримку та програми.

За його словами, до 2016 року в Україні в аграрному секторі діяла система так званої квазіакумуляції ПДВ. Це коли бізнес працював в білу, а ми знаємо, що в нас є певна частка тіньового бізнесу, сплачував ПДВ, нараховував їх на спецрахунки і сам же для себе їх використовував – на операційну діяльність. В такий спосіб ми акумулювали десь 25 млрд грн за рік.

 У 2016 році, зважаючи на певні макроекономічні та інституційні чинники, зокрема тиск МВФ,  від цієї системи відмовилися, а компромісом була заропонована державна підтримка, шляхом дотування сектору. Обсяги такої підтримки мають дорівнювати 1% аграрного ВВП і розподіляються за певною системою, що має сприяти секторальному розвитку.

За словами Коваля, нерівноправність такої системи полягала в тому, що ми проміняли 25 млрд грн на 5,3-6,3 млрд грн.  І це лише тих, які заплановані бюджетом, згідно чинного законодавства. Бо якщо подивитися  практику освоєння програм в 2017-2018 роках, то побачимо, що наслідки ще гірші.

Генеральний директор УАК зазначає: 

Одна з проблем – це те, що розпорядником коштів є Міністерство аграрної політики та продовольства. З одніє сторони,  наче й правильно. Проте, з іншої, це означає, що Міністерство є основним регулятором розподілу коштів на ті 15 зазначених напрямків державної підтримки. Результат – на травень місяць цього року деякі програми навіть не почали працювати. Деякі програми минулого року, наприклад, фінансова підтримка фермерських господарств, була фактично не освоєна, а в кінці грудня, з 6,3 млрд грн, виділениїх на державну підтримку, 2 млд грн було повенуто до Державного казначейства (як неосвоєні кошти). Ось такий рівень ефективності державної політики.

Якщо порівнювати з європейськими країнами, то на 2019 році в бюджеті ЄС заплановано 59,9 млрд євро підтримки фермерів і сільського розвитку. З них близько 39-40 млрд євро — пряма підтримка. «Європейський фермер отримує в середньому  255-256 євро/га оброблювальної площі. Якщо ми порахуємо в Україні, скільки отримуємо на 1 га, то із запланованої підтримки – менше 8 євро/га, а з освоєних ще менше. Це в десятки разів менша підтимка, – зазначив Коваль.

Також ішлося про важливість градації підприємств.

В Україні в ГКУ визначено, що є  мікро-, малі, середні та великі підприємства. Проте, якщо поставити в ті рамки сільське господарство, то в нас фактично більшість  аграрних підприємтсв потраплять в категорію «малі підприємства». В умовах напівпустого бюджету, готові ми їм всім допомагати?  Крім того в нас одна програма підпримки розрахована на сімейну ферму з площею в 50 га і на агрохолдинг в 400 тис. га, то очевидно, що така політика не може бути ефективною.  Ми пропонуємо градацію підприємсв на 4 групи, яка відповідатиме загальносвітовому підходу – мікро-, малі, середні та великі. Але потріно розібратися з критеріями. На державному рівні потрібно виписати, яка градація підприємств, які напрямки підпримки, які пріорітетні напрямки підтримки, які інструменти підтримки. Бо якщо ми з державного бюджету будемо вирощувати монополістів на ринку, це буде тільки спотворювати ринки й економіку в цілому.