Довірча власність — це спосіб запуску ринку землі для юридичних компаній, фондів і банків

Право довірчої власності легалізує механізм доступу на ринок землі юридичних осіб і запускає по новому шляху земельну реформу України. Нагадаю, що парламент дозволив застосовувати цей механізм ще 17 вересня 2019 року (закон №1059 «Про внесення змін до деяких актів щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»), винісши відповідні зміни до Цивільного та Земельного кодексу України (ЗКУ). Тож остання перепона на шляху запуску інституту довірчої власності — 14 та 15 статті перехідних положень ЗКУ, про що я писав раніше.

За відкриття ринку землі сільськогосподарського призначення є ризик появи нової сірої схеми відчуження землі — це результат саме запровадження в нашому законодавстві права довірчої власності. Одна з норм закріплює можливість виникнення довірчої власності на підставі договору, за яким одна сторона за власний рахунок, проте в інтересах та за рекомендацією іншої сторони набуває у третьої особи майно у довірчу власність.

Читати до теми: Ринок землі вже відкрито: через інститут довірчої власності депутати запустили продаж земель сільськогосподарського призначення

Так, Стаття 597-13. Придбання майна у довірчу власність в інтересах іншої особи

1. Довірча власність може виникнути на підставі договору, відповідно до якого одна сторона за власний рахунок, але в інтересах та за рекомендацією іншої сторони придбаває у третьої особи майно у довірчу власність. Водночас сторона, яка придбала майно у довірчу власність, отримує право вимоги до особи, за рекомендацією якої відбулося придбання, щодо сплати компенсації вартості такого майна та/або процентів за користування чужими грошовими коштами.
2. У випадку, зазначеному в частині першій цієї статті, особа, яка придбала майно, набуває прав та обов’язків довірчого власника, а особа, в інтересах та за рекомендацією якої було придбане майно — довірчого засновника.

Читати до теми: Вільний ринок землі від «А» до «Я» — енциклопедія реформи

Тобто земля сільськогосподарського призначення без обмежень у кількості набуватиметься у довірчу власність, зокрема в інтересах іноземних компаній і громадян.

Інститут права довірчої власності передбачає, що довірчий власник земельної ділянки має права та виконує обов’язки власника земельної ділянки з урахуванням особливостей, передбачених Земельним та Цивільним кодексом України, та до нього переходять усі права й обов’язки власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, емфітевзису, суперфіцію, договорами про встановлення земельного сервітуту.

Читати до теми: Земельний траст України: 7 питань до запровадження ринку землі 

Стаття 89-1. Особливості набуття і реалізація права довірчої власності на земельні ділянки

1. Довірчий власник земельної ділянки має права та виконує обов’язки власника земельної ділянки з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею та Цивільним кодексом України.
2. З дня набуття особою права довірчої власності на земельну ділянку до довірчого власника переходять усі права та обов’язки власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, емфітевзису, суперфіцію, договорами про встановлення земельного сервітуту.

Читати до теми: Безпечний ринок землі та безпека кордонів України — вздовж українсько-російського кордону буде збережено мораторій на продаж землі

Таким чином, будь-яка прийнята редакція законопроекту №2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» не забезпечить реальних обмежень концентрації землі в одних руках та перевагу іноземного капіталу на ринку землі сільськогосподарського призначення.

Головне питання і сподівання до законодавця — чи зможе бути прийнятий закон, який би дійсно забезпечив прозорий ринок землі та виключив би можливість реалізації різного роду оборудок за обігу земель сільгосппризначення.