Політика держави має бути направлена не на продаж, а на придбання землі селянами
Вадим Івченко, народний депутат, заступник голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин

Запровадження ринку землі для України є доленосним рішенням. З одного боку, необхідність вирішення цієї проблеми назріла: для задоволення соціальних потреб селян,  для розвитку малого та середнього підприємництва, для макроекономіки, екології, глобального позиціонування України. З іншого боку — ціна помилки надто велика.

Палким прихильникам відкриття ринку землі нагадаю: саме український народ завдяки зусиллям проукраїнських політиків і вчених Академії аграрних наук наділив селян землею. Земля сільськогосподарського призначення приватизована не представниками усього народу, а лише селянами, з метою забезпечення їхнього ефективного господарювання. Ще раз наголошую — саме господарювання, а не перепродажу будь-кому. 

Читати до теми: Фермери на межі: як казку про заможне село перетворити на реальність

У 90-ті таким же чином приватизовувалися заводи та фабрики. Робітникам роздавали «ваучери» і казали, що вони тепер стали справжніми власниками та можуть робити з цими ваучерами що завгодно. Чим все це завершилося? Приблизно за декілька років усі підприємства були викуплені грошовитими підприємцями, або просто відібрані бандитами. Ваучери продавали за пляшку горілки, за кілька рублів, адже тоді в країні вирувала економічна криза і людям потрібні були хоч якісь кошти.

Час минає, і сьогодні, коли знову Україна переживає величезну економічну та політичну кризу, питання продажу землі піднялося й активно розкручується. Хоча так звані лобісти відміни мораторію ведуть мову не про покращення умов господарювання селян, а лише про реалізацію їхніх прав на продаж землі. Йдеться про власника, а не про господаря землі! Селянина підштовхують до продажу ресурсу, на якому господарюватимуть інші особи.  Хоча насправді доходи селян від оренди чи навіть продажу землі залежать не від відміни мораторію, а від чесної поведінки бізнесу, на яку ті ж селяни не впливають, і варто сказати, що й сподіватися на це не варто.

А влада — усвідомлено чи ні — підтримує політику агрохолдингізації сільських територій. Їй байдуже, що безконтрольне розростання холдингів як хижацького економічного явища вихолощує соціальну спрямованість мети земельної реформи в Україні.

Фактом є й те, що в Україні відсутні офіційно зареєстровані агрохолдинги. Існує корпоративна участь та оформлення бізнесу на довірених (а іноді й підставних) осіб окремих сільськогосподарських підприємств. І останнім часом  юридичними службами агрохолдингів масово реєструються все нові фермерські господарства. Нагадаю, що за Указом президента України від 1994 р. формування агрохолдингового бізнесу заборонялося. Хоча на практиці Указ не виконувався. Але з 2006 року, після прийняття змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення, ситуація почала розвиватися в іншому напрямку.

Досвід Аргентини, Бразилії й інших не надто благополучних країн засвідчує, що коли 1—2% «латифундистів» контролюють близько половини сільськогосподарських угідь, у державі з’являються значні як соціальні, так і економічні проблеми.

Читати до теми: Земельний «кодекс честі» для фермерів оновлять

Так чому ж ситуацію, яка сьогодні склалася в країні, не зупиняє влада? Питання риторичне. З одного боку, великий бізнес вивів аграрне виробництво України з глибокої кризи на провідні позиції у світовій економіці. Але з іншого — набрав сили для свого політичного захисту та зростання. А також  отримав монопольне використання бюджетної підтримки галузі. За період з 2000 по 2017 роки на підтримку фермерства урядами було спрямовано менш як 1 млрд грн, тоді як щорічно кожен окремий агрохолдинг отримував з бюджету країни значно більші суми. Розподіл бюджетної підтримки 2017 року є яскравим прикладом пріоритетності в аграрній політиці сьогодні.

Олігархи лобіюють зміни до законодавства з метою легалізації продажу прав оренди землі, прав на суборенду без згоди селянина — власника землі. Гроші, отримані в результаті таких махінацій із землею, проходять, зокрема, й повз сільські бюджети.

Назріли й питання про узгодженість адміністративно-територіальної реформи з реформою самоврядності кожного села, формування у кожному селі корпоративних об’єднань співвласників землі та інших об’єднань, котрі сприяють збереженню сіл. Така практика має місце у розвинутих країнах.

Потрібна пріоритетна підтримка політики держави, яка направлена не на продаж, а на придбання землі селянами. Отже, в умовах різного розуміння мети запровадження ринкового обігу земель потрібно «сім разів відміряти, перш ніж різати»!

Читати до теми: Депутати хочуть внести законодавчі зміни в розвиток виноградарства

Маємо усвідомлювати відповідальність перед нащадками за свої села, свою землю, за можливість гідного майбутнього українців.

Розпоряджаючись наділеною землею, селянам слід пам’ятати про весь народ України, а також про національну безпеку. Звідси має прийти і розуміння ціни помилки, яка може бути надто великою у питаннях ринку землі й для селян, і для народу України в цілому. Очевидно, що це і є підґрунтям для надання пропозицій владі щодо проведення відповідного референдуму для зваженого прийняття цього доленосного рішення, для виправлення попередніх помилок. Та водночас слід у повному об’ємі проінформувати населення про стан та сутність справи. Як правило, народ не помиляється!

(За матеріалами наукової доповіді: «Обіг земель сільськогосподарського призначення за селозберігаючою моделлю аграрного устрою України»)

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

25 вересня 2017
Чому Польща згортає вільний ринок землі?
У Польщі підходить до завершення дія закону, який обмежує продаж землі іноземним громадянам. Чому та як поляки закривають ринок перед іноземцями,...
16 вересня 2017
«Батьківщина» не підтримає свій старий законопроект про ринок землі, — Івченко
Парламентська фракція ВО «Батьківщина» не підтримає внесений 14 вересня цього року групою народних депутатів законопроект про ринок...
3 листопада 2016
Івченко: Земельні відносини мають стати прозорими
В Польщі 2,5 млн сільгосптоваровиробників (разом з сімейними фермами), в Румунії 3 млн 800 сільгосптовровиробників, в Італії 1 млн 800, а в нас...
1 лютого 2017
Вадим Івченко: Підлаштувати ринок землі під когось одного – не вийде!
Аграрний комітет парламенту як правило завжди працює синхронно при прийнятті важливих для галузі рішень. Це дозволяє проводити через Раду часто...
22 січня 2016
Вадим Івченко: Аграрний комітет сьогодні — це клуб за інтересами окремих агрохолдингів і асоціацій
Нинішній склад парламенту поповнився депутатами-новачками. Один з них  Вадим Івченко. До Ради він пройшов безпартійним, будучи заступником...
21 липня 2016
Земельна епопея у 25 років, або Як безпечно відкрити ринок землі?
Кабінет Міністрів України постійно обіцяє ознайомити громадськість із новою земельною реформою. Міністр аграрної політики та продовольства України...
4 липня 2017
Шпаргалка для реформаторів: як не прогавити  цивілізований ринок землі
Нещодавно уряд презентував своє бачення управління державними землями. Однак написана ним стратегія на 50 сторінок так і не дала відповіді, а якою ж...
30 травня 2017
Ринок землі, або Як не перетворитись на територію без майбутнього
У той час, коли в країні  найвищий рівень корупції, тінізації та рейдерства в земельних відносинах, а аграрна політика протягом багатьох років...