Фермери на межі: як казку про заможне село перетворити на реальність
Вадим Івченко, народний депутат, заступник голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин

Традиційно Україна мала прекрасні чорноземи, і 90% доходів селяни брали з аграрного виробництва. Є навіть такий термін – «монозалежні». Але сьогодні, зазвичай, засновники наших великих сільськогосподарських підприємств — жителі міст. Вони мають кошти, можуть купити землю, техніку, засоби захисту. А селяни відсторонені. Політика країни в аграрному секторі розділила неподільні до цього життя людей і виробництво сільськогосподарської продукції. Однією рукою рятуємо африканські країни від голоду, наповнюємо міські бюджети податками за рахунок виробництва сільськогосподарської продукції, другою — вбиваємо власне село.

Європейські країни не займають перших позицій, після американців чи бразильців, у багатьох продовольчих питаннях. У таких, де ми можемо про себе пафосно казати, що годуємо декілька африканських країн. Але в кожному селі у них є найпотужніший інтернет, асфальт, кінотеатри, магазини, боулінги, спортивні майданчики. Вся інфраструктура є. Чепурні ферми й веселі люди. І взагалі – сучасно і людно...

В таку сільську місцевість повертаються. У багатьох країнах йде так звана зворотна урбанізація. Міста утримують свої показники населення усе більшою мірою за рахунок імміграції. Половина людей, наприклад, в Австрії, живе в сільській місцевості й каже, що там жити набагато краще. 

В чому ж основна відмінність між нашою та європейською політикою щодо позаміських територій?

Сьогодні  в Україні у конкуренції на покупку землі більшість шансів виграти має міський житель із товстим гаманцем, аніж селянин з руками. На землю дивляться, як на засіб спекуляції — сьогодні куплю, а завтра здам в оренду або дорожче продам. В Європі, якщо землю купують не для докладання власної праці, а для вкладення коштів, доходи від діяльності на ній оподатковуються на загальних підставах, а якщо для перепродажу — то ще й сплачують додатковий податок. У деяких країнах він так і називається  «на спекуляцію».

Якщо ж землю купив фермер і на ній господарює сам, то він точно це вкладення окупить вдвічі швидше, оскільки податки для нього — мінімальні.

Ось і виходить, що головний попит на землю в Європі формують не ті, хто розглядає її як засіб для вкладення грошей. За неї конкурують між собою мільйони фермерів, тому й конкуренція, як і ціна на неї, — високі. А в нас інтерес мають лише декілька тисяч містян та декілька десятків олігархів...

Європейці, які працюють на землі, також мають набагато більше податкових послаблень, більше прямої підтримки, більше адміністративного захисту, ніж у нас. Але там ти повинен щороку підтверджувати це в податковій, доводити, що сільське господарство було основною зайнятістю та основними доходами. Те, що ти засновник підприємства, де хтось працює, ще не дає тобі повного права називатися фермером! А всі податкові опції і пряма підтримка надаються саме фермерам.

Фермери мають нульову ставку прибуткового податку з трудових доходів фізосіб у межах так званого «соціального самозабезпечення», яке складає 5—10 тисяч євро. Наприклад, у Німеччині — 8,3 тис. євро на одну особу в рік. Тільки після того, як ти перевищив цю межу, ти повинен сплачувати  податок.  А куди ж ідуть ці кошти? В місцевий бюджет. Тобто, всі місцеві бюджети в основному залежать від прибуткового податку громадян-мешканців, тому громади й спрямовують підтримку на виведення бізнесу своїх громадян понад межі самозабезпечення. А центральна влада їх до цього стимулює та допомагає.   

На доходи ж від здачі землі в оренду, що вважається «пасивним доходом», суттєві пільги не поширюються. Тільки якщо сам працюєш, якщо ти — «економічно активний». До того ж, якщо маєш землю, то повинен показати або «активні», або «пасивні» доходи. В іншому випадку — потрапиш під підозру приховування доходів та ще й сплатиш штраф. Тобто, ці «податкові нулі» спонукають тебе не сидіти склавши руки, чекаючи чогось від суспільства та влади, а діяти.

І ці норми нам дуже було б потрібно ввести у себе. Найперше, що потрібно формалізувати — індивідуально-трудову діяльність у податковому та соціально-пенсійному полі. Надати економічну свободу, рівність громадянам, які займаються  індивідуальною трудовою діяльністю — в нашому випадку, фермерством. Щоб людина, яка вирішила займатись виробництвом, не лякалася високих податків, перевірок, підозр і не йшла «в тінь», на базар, на неорганізований та не відповідальний перед споживачами ринок. А якщо людина перейшла з «тіні» у «світло», то для неї потрібно зробити мінімальні податки, преференції, надати підтримку й атмосферу довіри доти, доки вона веде себе перед громадою, споживачами і контролюючими органами прозоро й відповідально. Так, вимоги повинні бути. Але адекватні!

У законопроектах про сімейне фермерство (№6490) ми вже чотири роки намагаємось ідентифікувати у податковій площині громадян-членів сім'ї. Нехай не буква в букву по-європейськи, але із відповідними преференціями. Пропонуємо робити це через голову сімейного господарства, сказавши йому — хай один із вас буде ФОП, та ви всі будете відображені у податковому полі з порівняно нижчими ставками, але зі статусом легального виробника, з перспективою мати пенсію, соціальний захист, пряму підтримку. Такі пільги та статус сільгосптоваровиробника дає тільки четверта група.

Ці кроки вже ініційовано, чекаємо на розгляд законопроектів.

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

19 березня 2018
Сім кіл пекла — чи реально фермеру отримати підтримку держави?
Асоціація тваринників України протягом тривалого часу відстоює право сільгоспвиробників на чесний і прозорий розподіл державних дотацій. Від тіньових...

Вибір редакції

23 вересня 2021
Огляд законопроєкту про організацію водокористувачів та меліорацію
Юрист Kosovan Legal Group Валентин Бичек проаналізував законопроект 5202 про організацію водокористувачів та стимулювання гідротехнічної...
22 вересня 2021
Аграрний комітет Верховної Ради наполягає на збільшенні майже вдвічі держпідтримки сільгоспвиробників у 2022 році
Під час засідання підкомітету з питань економічної і фінансової політики в агропромисловому комплексі комітету Верховної Ради України з питань...
21 вересня 2021
Аграрії отримали з бюджету 1,5 млрд грн дотацій за 2021 рік
Державна підтримка підприємствам АПК за 2021 рік виплачена аграріям в розмірі 1 млрд 551 млн грн із передбачених в бюджеті 4,5 млрд грн. Про це...