Законопроект 3656 – зниження ставки експортного ПДВ до 14% для агросектору: боротьба зі скрутками чи преференція Андрію Веревському?

Олег Нів’євський доцент Київської школи економіки, експерт із земельних питань

Негативні елементи ініціативи

1. Ускладнення адміністрування ПДВ і, відповідно, збільшення можливостей для зловживань та маніпуляцій із ПДВ.

Збільшення кількості ставок ПДВ автоматично означає додаткове навантаження на систему адміністрування та контролю ПДВ. Це означає лише одне – збільшення простору для маніпуляцій та махінацій з ПДВ.

Наприклад, махінації із кодами товарів, щоб можна було побільше їх реалізувати за заниженою ставкою і, таким чином, зменшити своє податкове навантаження.

Різні ставки ПДВ на окремі види продукції – це ускладнення ведення бухгалтерського обліку і привід для візиту податківців, які перевірятимуть правомірність обліку продукції із різними ставками ПДВ.

Більше ставок – більше зловживань та корупції, — це дуже добре задокументована практика по всьому світу і абсолютно немає причини думати, що це не відбуватиметься в Україні.

Або інший приклад. Менша ставка на аграрну продукцію – це ризик того, що вихідний ПДВ аграрія не перекриє його вхідний ПДВ і сальдо ПДВ буде від'ємним.

2. Негативний вплив на інвестиції в аграрному секторі

3. Втрати держбюджету

Особливістю цієї законотворчої ініціативи є те, що знижена ставка ПДВ запроваджується фактично лише на проміжне споживання (на аграрну сировину), а відтак не повинно мати впливу на доходи держбюджету, оскільки ставки на кінцеву продукцію залишаються незмінними.

Проте в українських умовах є достатньо випадків (винятків), які в цілому призведуть до значних бюджетних втрат.

Усі відомі випадки втрат ПДВ в цій справі можна поділити умовно на три групи: 1) операції між платником та неплатником ПДВ на стадії проміжного споживання; 2) реалізація кінцевому споживачу; 3) втрати в результаті ускладнення адміністрування всієї системи ПДВ.

У першому варіанті (операції між платником та неплатником ПДВ) може бути доволі багато випадків, як то, наприклад:

Сплата орендної плати зерном (в негрошовій формі);
Купівля насіння зернових або молодняка особистими селянськими господарствами (одноосібниками), та сільгоспвиробниками — неплатниками ПДВ;
Купівля фуражу тими ж самими одноосібниками, яких в нас нараховується біля 4 млн одиниць.

З огляду на вказані вище випадки, оцінити приблизний обсяг втрат ПДВ можна виходячи зі статистики реалізації сільгосппродукції сільгосппідприємствами за різними каналами реалізації.

Знижена ставка ПДВ на аграрну продукцію (або на проміжне споживання в АПК України) виглядає, як спроба вирішити важливу проблему зовсім не тими, що потрібно, інструментами. Це призведе до зниження добробуту, податкових надходжень держбюджету, зниження інвестицій в аграрному секторі та збільшення простору для зловживань із ПДВ.

Практична реалізація положень щойно ухваленої законодавчої ініціативи містить як позитивні, так і негативні наслідки для доходної частини держбюджету.

Серед позитивів насамперед необхідно відмітити зниження втрат держбюджету внаслідок діяльності так званих «податкових скруток». Зниження ставки ПДВ при оподаткуванні поставок окремих видів сільгосппродукції в річному вимірі забезпечить зниження обсягу бюджетних втрат внаслідок діяльності «податкових скруток» у обсязі понад 7 млрд грн – або майже 30 % обсягів сплачених сільгосппідприємствами до бюджету сум ПДВ.

Проте, ухвалене народними обранцями рішення матиме й негативний вплив на доходну частину держбюджету. Адже визначені законопроектом види сільгосппродукції можуть бути не лише продуктами проміжного споживання, а й кінцевою продукцією – зокрема, у випадку здійснення її поставок неплатникам ПДВ, пояснив він. Відповідні втрати формуватимуться при розмитненні насіннєвого матеріалу сільгоспкультур із зазначеного переліку, його реалізації неплатникам ПДВ, видачі (постачанні) в рахунок оплати праці працівників чи орендної плати власникам земельних ділянок.

Ключовий негативний вплив на доходну частину держбюджету буде мати тимчасовий розрив між періодом зниження ставки ПДВ при оподаткуванні операцій із постачання визначених видів сільгосппродукції та періодом зменшення обсягів бюджетного відшкодування ПДВ експортерам такої продукції, вважає експерт. Причому такий розрив – між періодом недонадходжень сум ПДВ до бюджету від сільгосппідприємств та економії ПДВ-відшкодування експортерам сільгосппродукції – може сягати трьох і більше місяців.

Цілком можливою є ситуація, за якої експортер придбає сільгосппродукцію у серпні, а експортує – у вересні. Тоді у вересні сільгосппідприємство недоплатить у бюджет частину ПДВ, а трейдер заявить її до відшкодування лише у жовтні. У разі проведення необхідних перевірок з боку органів ДПС цілком може статись, що ПДВ-відшкодування буде здійснюватись на початку січня, який відноситься вже до іншого бюджетного періоду, а саме – показників держбюджету-2022. Натомість, держбюджет-2021 недоотримає відповідні надходження.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, з огляду на величину оподатковуваної бази та частку зниження ставки ПДВ, у річному вимірі тимчасові втрати ПДВ-надходжень сукупно перевищать 21 млрд грн. При цьому сільгосппродукція (принаймні), рослинницька її частина – реалізовується сільгосппідприємствами нерівномірно протягом року і найбільші її обсяги приходяться на вересень-грудень.

Виходячи із обсягів щомісячних втрат ПДВ-надходжень внаслідок зниження ставки ПДВ на сільгосппродукцію у період «масової» її реалізації трьохмісячний обсяг втрат держбюджету може сягнути 8,5 млрд грн.

Водночас, зниження втрат від діяльності «податкових скруток» за цей же період може принести в держбюджет не менше 3 млрд грн.

В такому випадку негативне сальдо по ПДВ від постачання сільгосппродукції може скласти понад 5,5 млрд грн.

З огляду на те, що внаслідок запровадження зниження ставки податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції доходна база головного кошторису України може зменшитися на 5,5 млрд грн, а вказані вище ефекти не враховувались при формуванні показників дохідної частини Держбюджету-2021, виникає нагальна потреба в збалансування його показників. 

Найбільший зиск від прийняття законопроекту №3656 «Про зниження експортної ставки ПДВ з 20% до 14%» отримають великі переробники агросировини. Зниження ставки експортного ПДВ автоматично посилює конкурентоспроможність великих компаній експортерів зернових та олійних, бо їхня продукція автоматично здешевлюється на певний відсоток на міжнародному ринку. Але ж ми розуміємо, якщо щось обрізати, то хтось за це має заплатити у підсумку. Хто? Заплатить традиційно дрібний виробник (передусім, фермер), у якого ці великі компанії закуповують сировину для переробки (наприклад, ріпак, соняшник). Тож виграють переробники соняшнику, ріпаку, які й надалі зароблятимуть собі капітали за рахунок дрібних. Вони активно цим користуються, бо у дрібного виробника немає змоги напряму виходити зі своєю продукцією на зовнішні ринки (бракує досвіду, малі товарні партії та інші бар’єри). Крім того, якщо ви уважно вчитаєтеся у текст законопроєкту, то побачите, що ПДВ зобов'язання пропонується зменшити с/г підприємствам на етапі реалізації агропродукції, тобто за експорту. Але ж ставка у 20% ПДВ у закупці матеріально-технічних ресурсів для виробника залишається. Розумієте: нам пропонують знизити ставку на стадії експорту, але на етапі первинної реалізації продукції вона незмінна. Автори законопроєкту про це чомусь мовчать.

Я не голосував у першому читанні за законопроект 3656. Цей законопроект підвищує рівень експорту агропродукції... Тим самим стимулює розвиток України, як сировинну базу.

В законопроект 3656 було введено декілька груп товарів. І перше, що спадало на думку, яким чином відбиралися саме ці товари? За яким принципом? Адже аналітику законопроекту 3656 ніхто не продемонстрував. А її варто було б провести: взяти рівень експорту і імпорту кожної сільськогосподарської продукції, з якого потім ми можемо зрозуміти, чи варто, чи ні знижувати тим самим ставку ПДВ для того, щоби простимулювати експорт саме цієї продукції.

Тому, я думаю, до другого читання законопроекту № 3656 буде підготовлена порівняльна таблиця, куди внесуть правки. Особисто я також вніс правки стосовно овочів: знизити для них ставку ПДВ. Я вніс томати, моркву, цибулю. Чи голосуватиму за законопроект 3656 у другому читанні? Вирішу, коли побачену зведену таблицю з правками. Але на сьогоднішній день моя думка неоднозначна, але позитивна щодо цього законопроекту.

Цей законопроєкт знижує ПДВ на низку продуктів, зкрема й на продукцію «незбиране молоко». Фактично господарство продає переробнику молоко з меншою ставкою ПДВ. Тобто було 20%, тепер стане 14%, але покажіть мені того товаровиробника, який знизить ціну на 6% з ПДВ. Таким чином, відбувається те, що ціна молока, яке заходить на переробку, зростає на 6%

Зростання сировини призводить до збільшення собівартості продукції в залежності від виду продукції на 3-5%. Тому переробник втрачає свій прибуток.

Для рослинництва, можливо, і є позитивні аспекти, але для продукції тваринництва — їх немає. Наприклад, у мене є лист від підприємства, що входить в асоціацію, в якій проаналізовано можливі наслідки прийняття закону щодо зниження ставки ПДВ в поточній редакції. На прикладі нашої групи компаній ми прийшли до наступних висновків: зменшення призведе до зростання собівартості реалізованої продукції на 3%. Розрахункова втрата прибутку до оподаткування — фактично 70%. Чому я так стверджую? Тому що у переробників прибуток становить 5%. Втрата 3% — це втрата 70% прибутку.

В результаті отриманий прибуток не дозволить не тільки модернізувати підприємства, а й підтримувати їх у робочому стані. Поліпшення податкових умов для виробників молока ніяк не вплине на ціну вхідної сировини для переробника.

Ми будемо змушені хоча б частково компенсувати зростання собівартості підняттям цін для кінцевого споживача. Ми будемо змушені підняти ціни, це спонукає споживачів переключитися на продукцію з Європи, які дотуються їхніми державами, і, відповідно, будуть реалізовуватися дешевше на нашому ринку.