Ліквідувати чи об'єднати з Мінекології або Держгеокадстром: як правильно реорганізувати  Мінагрополітики
Ліквідувати чи об'єднати з Мінекології або Держгеокадстром: як правильно реорганізувати Мінагрополітики

Міністерство аграрної політики та продовольства (Мінагрополітики) хочуть об’єднати з Мінекології та Держгеокадастром. Про це AgroPolit.com повідомили одразу кілька джерел на ринку і в Офісі президента. 

АgroPolit.com розпитав, що думають з цього приводу учасники агроринку, експерти й політологи.

Онлайн-голосування: Кого ви хочите бачити на посаді міністра аграрного політики та продовольства України – 15 кандидатів

КОМЕНТАРІ 


Ольга Трофімцева, в.о. міністра аграрної політики та продовольства України:


Спираючись на власні принципи та знання, а також отриманий останніми роками досвід, мушу сказати, що аграрний сектор нашої країни має абсолютно повне право мати власного представника, ба, я навіть сказала б, лобіста в найвищому державному колегіальному органі виконавчої влади – Кабінеті міністрів.

Питання доцільності існування в нашій країні галузевого міністерства обумовлюється логікою забезпечення економічного зростання (18% ВВП та 40% валютної виручки формує сьогодні саме АПК) та світовим досвідом – цим шляхом йдуть досить ефективно майже всі країни світові лідери на продовольчих ринках (від США, Бразилії, Австралії, Китаю, Канади, і до ЄС, де кожна країна-член має не лише власне міністерство, а й загальноєвропейський директорат DG Agri).

На глобальному рівні в структурі ООН також є окрема організація – ФАО.

Усі інституції відіграють важливу роль у формуванні аграрної політики, гарантуванні продовольчої безпеки, стимулюванні ефективності та продуктивності виробництва продовольства.

Понад те, ці країни не бояться на це витрачати доволі суттєві кошти. Бюджет USDA становить цього року 144 млрд доларів, бюджет САП ЄС на заходи підтримки на 2014-2020408,31 млрд євро.

Водночас зазначу, я не є прибічником масованої державної підтримки всього сектору, бо це призводить до викривлення економічних відносин та зсуву економічних важелів, а вважаю за потрібне витрачати обмежені бюджетні ресурси на формування точок зростання в секторі й у економіці загалом фокусними програмами.

Більш того, в багатьох країнах невід’ємною частиною аграрного відомства є розвиток сільських територій, бо складно відділити АПК від села як такого.

Також можна зустріти приклади, де питання сільського господарства й сільських територій об’єднані з питаннями охорони навколишнього середовища та природокористування.

Ніде правди діти, багато країн проходили через об’єднання/приєднання міністерств сільського господарства (цим шляхом пройшли і США, й Німеччина, і Франція, і навіть Нідерланди).

Однак врешті всі вони так чи інакше приходили до визнання необхідності окремого міністерства, яке б виконувало функції формування та реалізації аграрної політики своїх держав.

Бо це не лише багато специфічних підгалузей (в нашому випадку – 49), які потребують відповідного рівня знань, розуміння та навичок, а й "мистецтво" медіації між інтересами та потребами виробників, суспільства й держави як суб’єкта.

Завдання перед кожною державою ставлять як вимоги часу, так і потреби суспільства. І тут ми маємо визначитися не з існуванням, а, все ж, із наповненням роботи, із завданням: виходячи з викликів часу, суспільства та глобальних ринків, що має робити Мінагрополітики України сьогодні?

На початку незалежності України аграрна політика ґрунтувалася на потребах гарантування продовольчої безпеки, пізніше – на необхідності стимулювання розвитку.

Це  проявлялось у таких інструментах, як державні закупівлі, адміністрування роботи державних підприємств та регулювання цін на продовольчі товари, запровадження експортних обмежень.

Потім були етапи запровадження більш ринкових цивілізованих інструментів (інтервенції, лібералізація), а на останньому етапі – впровадження принципів розумної регуляції та європейська інтеграція.

Все це мало свій вплив, минуло 28 років — і сьогодні Україна вже посідає чільне місце серед експортерів окремих видів аграрної та харчової продукції, є одним із гарантів світової продовольчої безпеки.

Іван Слободяник, голова комітету асоціацій фермерів та приватних землевладельців України, очільник об’єднання «Агро-Продовольча Рада»

У тому вигляді, в якому воно є зараз, я вважаю що Мінагрополітики дійсно втратило свій сенс. Це щось середнє між Мінагрополітики радянського часу й недоструктурою Мінагрополітики в країні з ринковою економікою.

 Якщо ліквідувати таке міністерство, нічого особливого аграрний сектор не відчує.

Але, насправді, потрібно замінити наявне міністерство ефективнішою структурою. Подібною, наприклад, до Міністерства аграрної політики Польщі. Оскільки повна ліквідація Мінагро без створення нової структури, на мою думку, теж буде помилкою.

 Мінагрополітики повинно формувати аграрну політику, передбачати ринки, вести маркетинг на міждержавному рівні, зокрема взяти на себе функцію лобіювання державних інтересів в економічній і аграрній сфері при посольствах. Так, як це роблять Мінагрополітики Франції та Німеччини. В Україні при посольствах цих країн є радники й аграрні аташе. Оскільки в тих країнах, де вони вбачають конкурентів або ринки збуту, до цього дуже серйозно ставляться.

 Україна також має брати такий приклад. Тому що ринки аграрної продукції не є ліберальними. Вони дуже зарегульовані та дуже протекціоністські. Міф, що виключно ліберальним підходом можна змагатися в цій ситуації. Це спроба нас обвести навколо пальця, для того, щоб в Україні вони мали змогу робити так, як їм заманеться.

 Має бути змінена структура Мінагро. Має бути think tank із медіаційним центром, оскільки проблем ще буде дуже багато і вони триватимуть довго. Це має бути представництво на міжнародних ринках. Це має бути маркетингове передбачення.

 Під Мінагрополітики повинні бути інші структури. Зокрема, ключовою з них — Платіжне агентство, структура сервісного типу з виплаті державних і можливо міжнародних дотацій: чи дотацій ЄС чи іншої допомоги. Сервіс в одне вікно подібний до ЦНАП.

Інша структура — Агентство регуляції ринку. Такі структури у випадках перевиробництва скуповують надлишки, щоб не обвалювалися ціни. А у випадку неврожаю роблять інтервенції, страхують, у різні способи допомагають із резервних фондів не збанкрутувати фермерам.

Щодо інших структур – це вже деталі.

Ірина Паламар, голова Асоціації тваринників 

Країна, в якій галузь сільського господарства формує 18% ВВП України, а частка експорту сільськогосподарської продукції становить майже 40% від усього експорту країни, не може залишитися без профільного органу виконавчої влади.

По-перше, ми підписали Угоду про асоціацію з ЄС, де є ціла низка зобов’язань, які стосуються саме реформування МінАПК. Тобто, виходить, ми ліквідуємо орган, який відповідає за імплементацію частини Угоди з ЄС з питань сільського господарства. Як на це подивляться у Євросоюзі? Також у міністерстві функціонують Директорати, які були створені за кошти ЄС, кожен із яких має свої повноваження, функції і завдання, котрі вони мусять виконати на вимогу ЄС і відзвітуватися.

Також, на мою думку, постраждають і зовнішні торговельні зв’язки, тому що саме на рівні міністрів та замміністрів ведуться перемовини щодо налагодження експорту, інвестицій у галузь, вирішуються проблемні питання, пов’язані з якістю продукції, сертифікацією, експортом та імпортом, відкриттям нових ринків для продукції садівництва, рослинництва, тваринництва. У підпорядкуванні Мінагрополітики й Держпродспоживслужба, яка взагалі контролює всю епізоотичну ситуацію України, не допускає до країни небезпечні захворювання, бореться із наявними всередині країни, контролює ситуацію з АЧС, яка є нині вкрай гострою.

До того ж, на рівні урядових делегацій у багатьох країнах міністри не зустрічаються з нижчими за рангом урядовцями, тобто замміністрами чи керівниками департаменту. Відсутність посадовців із відповідним статусом стане величезною проблемою.

Як бачимо, Мінагрополітики займається надважливими питаннями державного значення, їх дуже багато, тож ліквідувати профільний орган не можна.

Треба уважно переглянути функціонал працівників Мінагрополітики, їхню ефективність, залишивши мінімальну кількість (адже технології йдуть уперед, і сьогодні багато операцій вже виконуються в автоматичному режимі, на діджитал-платформах, а необхідність у людській праці зникає), переглянути ефективність розподілу та виконання програм держпідтримки. Не можна, щоби один агрохолдинг отримував з бюджету фактично всі дотації, а дрібний та середній бізнес залишався без допомоги, як це маємо сьогодні.

Натомість, треба посилити Держпродспоживслужбу – збільшити кількість професіоналів, відновити ветеринарну поліцію, збільшити фінансування на вакцинацію проти небезпечних хвороб тварин, відновити функціонування санепідемстанції, яка сьогодні фактично не працює (всім відомі численні випадки масових отруєнь у дитячих таборах та школах). Від цього залежить не просто доля галузі, а й життя кожного українця!

Тобто, реформ потребує кожна ланка. Проте саму профільну структуру – Міністерство агрополітики – необхідно зберегти.

Владислава Магалецька-Рутицька, член Національної ради реформ, віце-президент SigmaBleyzer і «AgroGeneration»

Агроекспорт в останні роки став статтею №1 в експорті нашої країни. Насправді це унікальна ситуація для України. Раніше в експортних перегонах агропродукцію стабільно найчастіше обходили металургія, машинобудування, хімічна промисловість і так далі…

Але зараз агро — №1. Це дуже серйозний прогрес. Чому так сталося? Тому що дуже виріс і продовжує зростати експорт агропродукції в Європу та на інші ринки. Ми підписали велику кількість міжнародних договорів, пов'язаних із вільною торгівлею в цих регіонах, зі спрощенням сертифікації тощо... Аграрне міністерство провело надзвичайну роботу в цьому напрямку. Я відповідально заявляю, що велика кількість такої роботи нас ще чекає попереду. Якщо станеться так, що міністерство стане частиною однієї великої машини з кількох міністерств, то у мене виникає побоювання, наскільки такі договори будуть в пріоритеті. Це важливе питання. Не можна ризикувати найбільшою статтею експорту в Україні, а також швидкозростаючою, соціально важливою, бо це й основна робота для більшості населення в сільській місцевості. Так що це більше, ніж просто значна стаття експорту. Це ще й щоденна робота для мільйонів і мільйонів людей, не кажучи вже про надходження до бюджету. Ось про що потрібно пам'ятати.

Навряд чи ця пріоритетність залишиться, коли буде один великий департамент. Крім того, є такі компанії як ДПЗКУ, які загальним аршином не виміряти (адже присутні складні відносини з китайською стороною, які мають дуже велике значення обох країн, тому дуже важливо приділяти таким компаніям достатньо уваги й розуміти їхню специфіку). Це, на жаль, далеко не той випадок, коли можна легко приватизувати та продати, навіть за наявності політичної волі.

Також попереду відкриття ринку землі — це мегаважливе і складне питання ціною в десятки мільярдів доларів, яке вимагатиме залучення та координації великої кількості фахівців і міністерств, і це вже точно не питання рівня начальника департаменту.

Можливо, за кілька років такі перетворення і можна буде зробити, але тільки в тому випадку, коли це все буде дуже добре розвинене, а не зараз.

Іван Мірошніченко, колишній народний депутат, співзасновник ГО «Бізнес-Варта»

Я в жодному разі не підтримую ліквідацію Мінагрополітики. Це популізм. Галузь, яка розвивається, яка тримає й тягне на собі економiку краïни, вiд успіху якоï залежать цiлі напрями транспортноï та портовоï iнфраструктури, машинобудування, банкiвськоï та фiнансової системи, взагалі благополуччя мільйонів людей, внутрішній попит на багато речей споживання, не можна ліквідувати!!! Це шлях до втрати геополiтичного впливу як 3-го експортера в свiті. Треба мати розум! Я не кажу про кількість невирішених питань: створення справедливого ринку землі; розвиток малого та сімейного фермерства; адаптацiя до мiжнародних стандартiв; розвиток машинобудування й виробництва тракторів та комбайнів в Украïні; поглиблення переробки; розвиток тваринництва; зрошення на пiвдні та центрі  краïни; приватизація держпідприємств; кооперацiя та інше.

Приєднання Мiнекології теж не має жодного сенсу. А Держгеокадастр повинен підпорядковуватись Мінагро, а не навпаки.  

Якщо Мінагро таки ліквідують, то будуть наступні наслідки: відсутність стратегiï розвитку та вiдповiдальності за долю галузі;  втрата геополiтичноï ваги як краïни-лiдера з експорту с/г продукції. Інакше кажучи, ліквідація Мінагрополітики – це гарантовані 100% до поразки. Є і різні ризики, пов’язані з цим:  продовольча безпека; втрата пріоритету на зовнiшнiх ринках та самих ринків та інші.


Зиновій Свереда, доктор соціальної економіки, експерт з кооперації та соціального підприємництва

Усі міністерства в Україні потрібно реформувати. Тут не так питання ліквідації, як актуальність зміни функцій та розподілення конкретної відповідальності між держслужбовцями. Всі міністерства в Україні повинні позбутися планувально-директивно-наказової ролі, що є наслідком пострадянської системи, а перебрати координаційні функції, тобто, не витрачати час на пусті стратегії майбутнього і «планувати згори», а стати практичним механізмом розв’язання сучасних проблем, викликів в аграрній сфері «вже і зараз», відповідати на реальні запити суспільства. Бо не раз ми бачимо гарні картинки стратегій, а ті, хто виконує «чорну щоденну роботу», знають усю бюрократію та проблеми. Перед Мінагрополітики основний виклик наступних років — це запуск ринку землі. Але ринок землі має сенс, якщо сприятиме гармонійному розвитку сільського господарства та сільських територій, що ми називаємо «сталий розвиток» — sustainable development, цілі котрого прописані як пріоритет для ООН. Неконтрольований продаж землі може принести короткочасні певні дивіденди, та не завжди добробут. Тому що багато хто братиме гроші в кредит, і продовжуватиме сіяти рапс-сою-соняшник, щоб отримати швидкі доходи й повернути кредити. Висока ціна за гектар має формулу попиту і пропозиції: кількість гектарів на продаж і кількість господарів, які хочуть на ній працювати. Що вища освіта та культура людей, їхня творчість і працелюбність, то вища ціна.

У нас відбувається стрімке знищення якості ґрунтів через розораність, недотримання елементарних норм, постійне вирощування одних і тих самих технічних культур. Тож об’єднання певних функцій з Міністерством екології має свій сенс, бо екологія — це, насамперед, ґрунти та природні ресурси. Міністерство екології та Мінагрополітики є гарантами збереження самого життя людини. Є необхідність створення «агроінспекції», але не в стилі додаткового карального органу, а у формі комісій із представників об’єднаних територіальних громад, навчальних вишів, представників громадськості, що мають аналізувати дотримання стандартів догляду щодо стану землі та використання ресурсів. Є деякі зрушення в Держпродспоживслужбі, але все це потребує додаткової праці.

Об’єднання окремих функцій Мінагрополітики з Держгеокадастром є потрібним теж для ринку землі, тому що перед тим, як щось продавати, то потрібно чітко зазначати що, щоб уникнути аграрних воєн та рейдерства. Є потреба створення карти юридичного, екологічного та господарського стану кожного гектара. Проте Мінагрополітики потрібно не закривати, а модернізувати його функції відповідно до потреб ринку та продовольчої безпеки держави. Дійсно, в державних органах є дублікат багатьох функцій, які варто чітко розділити. Слід опрацювати коефіцієнти кількості держслужбовців щодо кількості сільського населення, фермерів. Крім того, виробити концепцію єдиного агровікна для отримання дотацій для аграріїв. Мінагрополітики повинно перестати бути лобістом окремих аграрних груп, натомість сприяти розвитку малих і середніх сільськогосподарських підприємств та середнього аграрного класу. За запуску землі буде той виклик, що сьогодні орендарями чи власниками близько 10 мільйонів гектарів є кіпріоти, хоча ми всі розуміємо, що реальними засновниками тих підприємств є українські бізнесмени, що, заради безпеки бізнесу, реєструвалися на Кіпрі чи в інших країнах. Тому потрібно опрацювати концепцію захисту приватної власності, бо це є основою розвитку системи вільного підприємництва. Щоб наші громадяни не боялися бути багатими та платили податки в Україні.  Крім того, коли я проходив стажування у Брюсселі, то вивчав, як міністерства та аграрні групи різних країн лобіюють свої інтереси в ЄС. Мінагрополітики мусить мати свій офіс у Брюсселі: це допоможе залучити великі фінанси й інвестиції в країну. Додатково воно повинно узгодити деякі функції з Міністерством освіти, щоб реалізовувати ефективні освітні програми для сільського населення та фермерів. Адже в основні розвитку економіки — це не фінансові показники, а якісна освіта населення.

Якими будуть наслідки? Все залежить від того, чи реформи будуть впроваджені у діалозі з фермерами, аграріями, громадами. Якщо різні гравці аграрного ринку братимуть участь, то можна виробити ефективну дорожню карту сільськогосподарського розвитку країни, за якої отримаємо добробут і прибуток.

Андрій Мартин, завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України:

Відверто кажучи, питання ліквідації наявних або створення нових міністерств в Україні носить здебільшого політичний, а не функціональний характер. Якщо у правлячій коаліції багато партій і треба «задовольнити» або збалансувати забаганки різних політичних сил щодо фізичної присутності у виконавчій владі, тоді міністерств доводиться «наплодити» багато. Якщо ж матимемо однопартійну більшість у парламенті, тоді, навпаки, буде прагнення обійтись мінімумом центральних органів виконавчої влади, аби забезпечити їхню кращу підзвітність і керованість. 

Із функціональної точки зору, наявність профільного міністерства дає галузі хоч і умовне, проте власне представництво на рівні уряду, покращує її позиції у міжвідомчих апаратних протистояннях, дозволяє краще репрезентувати себе на міжнародній арені. 

З точки зору контролю за бюрократією, Мінагрополітики та підпорядковані йому органи влади – це 14% сучасної штатної кількості вітчизняного чиновництва. Більше чиновників у підпорядкуванні мають лише Мінфін та Мін’юст. Якщо керуватися економічною логікою, то сільське господарство за 2018 рік згенерувало 10% валового внутрішнього продукту України. Тому для мене особисто наявність міністерства, яке відповідає за сільське господарство, завжди було є чимось звичним і логічним, проте його ліквідація не стане трагедією.

Сумніваюсь у доцільності об'єднання відомства з  Мінекології та Держгеокадастром. Об’єднуючи два міністерства, як на мене, слід спершу знайти відповідь на питання: чи мають вони подібні сфери регулювання? Більш-менш органічно Мінекології можуть бути передані лише пов’язані із природокористуванням функції із регулювання лісового та рибного господарства, а також контролю за використанням земель. Щодо регулювання аграрних ринків та просування вітчизняної продукції АПК на зовнішні ринки, продовольчої безпеки, ветеринарної медицини, інженерно-технічного забезпечення АПК, це все явно щось явно «дуже далеке» для екологів. Зважаючи на те, що сільське господарство – це економічна діяльність, а аграрний ринок – це торгівля, більш логічним, як на мене, виглядало б об’єднання аграрного міністерства з Міністерством економічного розвитку і торгівлі. Щодо Держгеокадастру, то це відомство, як на мене, вже давно слід повністю ліквідувати, а відповідальність за кадастрову і топографо-геодезичну діяльність покласти на нову службу геопросторових даних, котра, по-хорошому, повинна мати урядове, а не міністерське підпорядкування. Розпорядчі та контрольні функції Держгеокадастру переважно мають бути передані на рівень органів місцевого самоврядування. Які наслідки для агросектору та його учасників? Небо на землю не впаде. Якихось страшних наслідків для агробізнесу від ліквідації Мінагрополітики я не очікую. У будівлі на Хрещатику, 24, швидше за все, і надалі будуть департаменти та директорати, які відповідають за сільське господарство та аграрні ринки. Все одно ми матимемо міністерство, що за положенням відповідатиме за державну аграрну політику та інші питання, якими нині опікується  Мінагрополітики, хоча це вже буде не пріоритетним його завдання, а лише одним із багатьох.

Олексій Мушак, колишній народний депутат


Я не підтримую ліквідацію Мінагрополітики з однієї причини. Інтернет та IT-сектор з’явилися в Україні, бо не було Міністерства інтернету. Ніхто не заважав.  Аналогічний підхід, схоже, слід застосувати до Мінагро. Але це принципово різні речі, бо в агросфері має бути жорстке регулювання (дозволи, сертифікації, ліцензування та інше). Недотримання цього вдарить по безпечності продукції і по експортних позиціях.  Хтось може сказати, що АПК – це технічні культури. І в такому разі Мінагрополітики має бути невеликим: достатньо 20 людей, які б прогнозували баланс і займалися продовольчою безпекою країни. Але агросектор охоплює значно ширший спектр продукції і питань, які ним регулюються, як-от земельні відносини, розвиток сільських територій.  

Навіть якщо ліквідувати Мінагрополітики, то залишаться його функції. Ліквідувати, аби  поставити галочку, що об’єднали міністерство, але жодної економії чи якоїсь якісної зміни чи скорочення кількості задіяних людей не буде. Говорити про реформу Мінагро слід після завершення земельної реформи. Частина повноважень у частині управління землями відійдуть ОТГ. Наразі немає сенсу ліквідовувати міністерство, підконтрольна якому галузь виробляє 18% ВВП. Навпаки, слід його посилити торговими аташе, які відкриватимуть нові агроринки.  

Олександр Солонтай, політичний експерт: 

Не підтримую, оскільки спочатку треба визначитися з пріоритетами, а потім визначатися з міністерствами. Звісно, в майбутньому, частина міністерств може бути ліквідована, зокрема й аграрне, але тільки після того, як буде визначено економічну та бюджетну політику.  Міністерство — це інструмент, засіб, організаційний механізм, варто про це пам’ятати під час дискусії про новий перелік міністерств, яку веде кандидат у прем’єри, секретар РНБОУ Олександр Данилюк. 

Наприклад, якщо в найближчі два роки робити земельну реформу, тоді немає сенсу ліквідовувати Міністерство. Або, можливо, варто його об‘єднати з Міністерством екології, якщо «органічна Україна» буде одним з пріоритетів уряду разом із земельною реформою. На мою думку, варто розглянути варіант об’єднання кадастрів у сфері землекористування, нерухомості та природних ресурсів, а також це поєднати з проектом електронної України, яку готує нова влада!

Айварас Абромавічус, колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України

Вважаю, що така структура, як Мінагро — не обов’язкова. Наприклад, за 11 років роботи нашої компанії, ми ніколи й нічого у них не просили. Головне, аби вони не заважали працювати. Свого часу Рональд Рейган озвучив найстрашнішу фразу для бізнесу: «Я з уряду країни, чим я можу вам допомогти?». Цей вислів найліпше характеризує ставлення українського бізнесу до переважної більшості ініціатив з боку державних органів: нам не треба допомагати, головне — не заважайте.

Свого часу я намагався ініціювати навіть скорочення МЕРТу, сказавши, що готовий бути останнім міністром цього відомства. Я вважаю, що не тільки Мінагрополітики, а й МЕРТ — не дуже потрібні країні. Є функції, які спокійно можна передати іншим відомствам, і це піде лише на користь Україні. Наприклад, торгівельні питання — Міністерству іноземних справ України, інші — Мінфіну.

Просуванням квот та української продукції на зовнішніх ринках чи відкриттям нових ринків — цим займається Міністерство торгівлі, посольства, торгові місії тощо. Створено окремі інститути із сертифікації продукції – вони цілком можуть працювати окремо від міністерств. Погляньте! Мінагро вже історично скотилося до того, що навіть їхні працівники найменше заробляють, у порівнянні з працівниками інших відомств, а звідси й найнижча кваліфікація кадрів. І я не впевнений, що керівництво Мінагро зможе щось змінити у кращий бік.

Погляньте! Мінагро вже історично скотилося до того, що навіть їхні працівники найменше заробляють, у порівнянні з працівниками інших відомств, а звідси й найнижча кваліфікація кадрів. І я не впевнений, що керівництво Мінагро зможе щось змінити у кращий бік.

Що ж до нинішньої очільниці Мінагро Ольги Трофімцевої, у гравців на ринку склалося позитивне ставлення до її професійних якостей, та й людина вона позитивна. Але, знову ж таки, краще б Міністерство аграрної політики та продовольства України розібралося з поточними питаннями (особливо з проблемами державних підприємств) і спокійно завершило свою роботу назавжди.

Наталія Білоусова, головний редактор AgroPolit.com

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

1 серпня 2019
Мінагрополітики хочуть об’єднати з Мінекології та Держгеокадастром — ініціативу готують в Офісі президента
Мінстерство аграрної політики та продовольства хочуть об’єднати з Мінекології та Держгеокадастром. Про це AgroPolit.com повідомило одразу...
29 липня 2019
Які зміни відбудуться в Мінагрополітики та коли чекати відкриття ринку землі, – Давид Арахамія
Ринок землі в Україні запустити необхідно, але в партії «Слуга народу» ще не визначилися, в якій саме формі це буде втілено в життя. Про...
1 червня 2019
Аграріям хочуть створити платіжну агенцію для прозорого розподілу дотацій, – Мінагрополітики
У перспективі Мінагрополітики хоче стоворити платіжну агенцію, що дозволить створити прозору систему розподілу державних коштів. Про це заявив...

Вибір редакції

15 жовтня 2019
Ревальвація гривні і наслідки для аграріїв
Аграрії потерпають від ревальвації гривні та прогнозують мільярдні збитки сектору до кінця року. Зміцнення гривні, яке почалося влітку поточного року...
14 жовтня 2019
Ринок землі в Україні: хронологія земельної реформи (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)
AgroPolit.com запускає постійний моніторинг подій, пов'язаних із земельною реформою та відкриттям ринку землі в Україні. Ми не пропустимо жодної...
10 жовтня 2019
Бюджет України на 2020 рік для агросектору — чотири сюрпризи
Бюджет України на 2020 рік парламент почав розглядати у профільних комітетах. Перше читання проекту бюджету може відбутися наступного тижня, після...