Соєво-ріпакове експортне мито схвалили: хто виграє – аграрії чи переробники?

Загороджувальне 10% мито на експорт соняшнику та ріпаку таки проголосували в парламенті. Якщо президент підпише законопроект 13157 із двома соєво-ріпаковими поправками, то 10% мито на ріпак почне діяти з першого числа наступного місяця, після його підписання главою держави і опублікування, на сою – аналогічно із приміткою (але не раніше 1 вересня). Прийнятий парламентом закон 13157 дає старт також створенню «Державного фонду підтримки сільськогосподарських товаровиробників», куди маю стікатися усі кошти від соєв-ріпакового мита. А от коли він запрацює і хто буде отримувати зібрані кошти – це все відкриті питання. Про це та про інші важливі моменти соєво-ріпакової арифметики та як вона вплине на агросектор читайте у оцінках експертів та депутатів у спецпроекті на AgroPolit.com.

Парламентські баталії за сою та ріпак 

Соєво-ріпакові поправки прийняли у парламенті з другої спроби. Перша провалилася ще у червні, бо законопроект 13134 про розширення доступу пацієнтів до лікарських засобів не пройшов сесійну залу.Однак депутати не розгубились і на швидку руку таки засунули соєво-ріпакові поправки в інший законопроект – про адміністрування екологічного податку, рентної плати за користування надрами та спеціальне використання води.

Тож до другого читання у законопроект 13157 потрапило аж три соєво-ріпакові поправки:

Перша – 87 від нардепа Данила Гетьманцева (аналогічна по суті із поправкою 91 – про неї далі). Голосування за неї провалили першою.

Друга і третя поправки (відповідно – 91 і 113) – вийшла з-під руки колеги Гетьманцева – депутата Андрія Мотовиловця.  

Тож поправка 91 пропонує встановити 10% мито на на соєві боби, насіння ріпаку, кользи із поступовим зниженням ставки з 1 січня 2030 до 1 січня 2035 року на 1% до граничної межі в 5%.

При цьому сільгоспвиробники/сільгоспкооперативи експортери своєї продукції не сплачують встановлене законом 10 % мито.

Звісно, така «коперативна» щедрість виглядає привабливо. Але з іншого боку за всі роки незалежності сільськогосподарська кооперація в Україні так і не «злетіла», а навпаки – вона провалилася з тріском. Тому хто скористається цією красивою «пільгою» для кооператорів наразі важко зрозуміти.

Сільгоспвиробники, які мають можливість експортувати (а таких насправді небагато, це переважно великі), можуть безмитно експортувати і насправді отримувати додаткову вигоду: вони можуть закуповувати в малих та середніх за заниженими цінами і реалізовувати на експорт без мита. Тобто чистий прибуток на величину експортного мита. Ось такі розклади», – так оцінює таку пропозицію голова Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Олег Нівєвський.

Третя поправка 113 – уряд має подати до парламенту законопроєкт про створення «Державного фонду підтримки сільськогосподарських товаровиробників», до якого і стікатимуться всі кошти від 10% експортного мита.

Саме голосування за 13157 у Раді було яскравим. Спочатку депутати провалили поправку 87. Нагадаємо, що вона ідентична з 91 поправкою. До повторного голосування поправка 91 була схвалена не в повному обсязі – лише частково. Тому Мотовиловець попросив її поставити на голосування у Раді, щоб її прийняли у первинному вигляді – повністю, а не частково. Однак потрібних 226 голосів у залі не знайшлося – було тільки 187. Однак за саму поправку не голосували (у її частковому вигляді»! І після цього спікер. Парламенту Руслан Стефанчук оголосив, що в такому разі поправка лишається у статусі врахованої частково. Після цього почалася суперечка в залі і нардеп Олексій Гончаренко зажадав таки поставити поправку 91 на підтвердження, щоб всі пересвідчилися «так є за неї голоси чи ні». Його прохання проігнорували, він почав блокувати трибуну. Гончаренко звернув увагу присутніх депутатів та спікера також на те, що згідно парламентського регламенту суть поданого на друге читання закону не можна змінювати. А закон 13157 (у який включили соєво-ріпакові поправки) від початку був про промислове забруднення, а потім до нього додали соєво-ріпакову поправку. Незважаючи на це голосування за законопроект відбулося і 245 голосами дві соєво-ріпакові поправки разом з законопроектом таки схвалили.

Народний депутат Олексій Гончаренко розповів про результати госування парламентських фракцій «за» щодо закону №13157:

Слуга народу – 177 голоси, Єропейська солідарність – 2, Батьківщина – 10, ОПЗЖ – зрозуміло, Голос – 1, «За майбутнє України» – 10, «Відновлення України» – 10, «Довіра» – 17, це ж Кернел – це власне для них все було.

Тож, прийнятий законопроект 13157 запроваджує експортне мито у 10% на соєві боби, насіння кользи та ріпаку, а також зниження цієї ставки до 2030 року – щорічно опускаючи її на 1% до рівня 5%.

 Наслідки соєво-ріпакових поправок: хто заплатить за розвиток переробки ріпака та сої?

Ухвалене 10 % мито на експорт сої та ріпаку – це дежавю майже 10-літньої давності. «Один-в-один, з єдиною різницею, що тоді невідшкодовували ПДВ експортерам, а зараз просто запроваджують мито для експортерів. Але по дії на ринок та його учасників ці два інструменти не мають особливої різниці», – каже Олег Нів’євський.

Нагадаємо, що у 2017 році Рада ухвалила зміни до Податкового кодексу, які скасували відшкодування ПДВ при експорті сої та ріпаку для компаній, що не є безпосередніми виробниками. Тобто впровадили заходи еквівалентні до експортних мит у розмірі 20%, з виключенням для великих аграрних компанії, які могли експортувати без проблем. За оцінками KSE, у підсумку площі під соєю скоротилися на 34% з 1,99 млн га (2017) до 1,32 млн га (2021). Скорочені площі під соєю замінили інші культури, у т.ч. соняшник, посіви якого компенсували 93% площ, що колись були під соєю. Втрати аграріїв склали за оцінками KSE до $110 млн на рік. В результаті був прийнятий закон про скасування поправок і у травні 2020 року Президент України Володимир Зеленський підписав Закон No466-ІХ, який скасував «соєві правки» та відновив рівні умови для всіх експортерів сої та ріпаку.

Більше про запровадження соєво-ріпакових правок у 2017 році та їх скасування через три роки читайте у матеріалові «18 млрд грн на кону, або Чи відправить парламент дрібних виробників сої та ріпаку в глибокий фінансовий нокаут?»

Наслідки експортного мита на сою та ріпак депутати та аграрії бачать по-різному.

Голова податкового комітету Ради Даниїл Гетьманцев вважає, що прийнятий закон потрібен, аби «у нас відбулася переробка». Він нагадав про 10% експортне мито на соняшник, яке депутати запровадили у 1999 році і його позитивні наслідки для олійно-переробної галузі.

Зараз ми виробляємо у 10 разів більше олії, аніж у 1999 році і є №1 у світі за експортом олії. Така сама ситуація буде з ріпаком і соєю. Великі трейдери… об’єдналися у залі, аби зірвати все це у залі», – пояснює він.

Основні аргументи ініціаторів запровадження соєво-ріпакового мита на експорт дивіться у презентації.

Нардеп, заступник голови парламентського Комітету  з питань економічного розвитку Дмитро Кіселевський називає голосування ще одним вироком сировинній моделі економіки України.

Сутички біля трибуни, скарги з боку «авторитетних» міжнародних компаній та асоціацій, дешеві політичні провокації – ніхто й не розраховував, що мито на експорт сої і ріпака пройдуть через голосування в Раді легко. Великим трейдерам дуже не хочеться втрачати мегаприбутки на вивезенні з України сировини. А хтось категорично проти будівництва в Україні нових переробних заводів. Ці люди – іноземці, а подекуди і наші громадяни, які ставляться до України, як до колонії, якій достатньо залишити 5% доходу, а все інше мати за кордоном. Це їхній інтерес, він зрозумілий. І малі фермери, про чиї інтереси вони голосно кричать, їх турбують в останню чергу… Вони воліють не помічати, що на рубежі 90-х і 2000-х рр. Україна перетворилась з найбільшого в світі експортера насіння соняшника на найбільшого в світі експортера олії, отримавши десятки нових заводів, саме завдяки подібним митам на сировину. І забувають сказати, що фермери від цього тільки виграли. Та як би там не було, мито на вивезення сої та ріпаку сьогодні схвалене Радою. Причому той, хто вирощує і продає своє, мито не платитиме. Платитимуть тільки трейдери. Набуває чинності з 1 вересня», – пояснює він.

Натомість аграрні асоціації та експерти наголошують: заплатить за все малий і середній агровиробник зі своєї кишені.

Закон який запроваджує мита на сою та ріпак, ще навіть не підписаний, а ціни по ріпаку вже пішли в низ. Все, як то кажуть на благо олігархічної переробки…», – пояснює заступник голови ВАР Денис Марчук.

За його оцінками, проголосоване загороджувальне мито може призвести до загальних втрат для держави у розмірі 9,3 млрд грн по сої та 7,7 млрд грн по ріпаку. Саме тому ВАР буде ініціювати звернення до президента не підписувати цей закон.

Аргументи про аналогію з 10% соняшниковим митом не можна порівнювати у даному випадку, додає Нів’євський.

Це твердження чи не основний аргумент ініціаторів, але воно нічим крім інформацією про зростаючі переробні потужності і зростаючу переробку не підтверджується. Як я вже неодноразово писав, варто лише легко «підковирнути» – і вся ця диво-політика розвіюється як дим… Більше того, сама ініціатива з обмеження експорту ріпаку та сої та використання мита на експорт соняшника як прикладу для наслідування – ці дві тези логічно між собою не узгоджуються, крім як просто отримання додаткової вигоди за рахунок аграріїв. Адже якби насправді мито на експорт соняшника призвів до розвитку потужної та ефективної галузі, то що заважає існуючим переробникам нарощувати переробку ріпаку та сої?», – запитує він. 

Нів’євський підкреслює, що з економічної точки переробники олійних культур потребують підтримки у вигляді експортних мит лише у двох випадках:

•  їм це економічно не вигідно і вони потребують штучного заниження вартості сировини, щоб вийти на бажану рентабельність, що в цілому не збільшує добробут країни, адже в даному випадку аграрії просто підтримуватимуть неефективну переробку; про це говорять навіть самі представники галузі
• банальне бажання додаткової ренти або надмірних прибутків.

«Обидва випадки дуже важко використати для обґрунтування експортного мита з державницької точки зору», – акцентує на цих моментах він.

 Читати до теми: Експортна стратегія України 2030 року: як не втратити аграрні ринки

Державний фонд підтримки сільськогосподарських товаровиробників

Що ж із розрекламованим «Державним фондом підтримки сільськогосподарських товаровиробників»? Ситуація – в тумані. У проголосованому законопроекті Кабмін названо відповідальним за розробку закону про цей Фонд. Однак конкретних термінів запуску «Державного фонду підтримки сільськогосподарських товаровиробників» немає. Немає і чітко вказаних отримувачів зібраних коштів Фондом. Кому вони підуть: аграріям чи переробникам?

За оцінками аграрного депутата Сергія Лабазюка,

враховуючи наявні обсяги експорту (без коригування на зменшення вартості/обсягів) 10% складе близько $500 млн. Але при збільшенні переробки, зміні експортних цін, зменшенні обсягів сировини – надходження впадуть. Та й складно буде не віддати частину надходжень до держбюджету.Тому якщо вдасться зібрати 3–5 млрд грн для фонду – це вже буде перемога».

Натомість економіст Олег Нівєвський каже:

«Слабші/менші сільгоспвиробники заплатять сильнішим? Не маю інформації, що і як стоїть за ідеєю цього Фонду, є лише що джерелом формування Фонду будуть надходження від мита на олійні… Тепер, як це і проблема в ЄС так і в нас, основними вигодонабувачами державної підтримки є більші за розміром сільгоспвиробники. Тобто якщо коротко, малі та середні (через мито та фонд) підтримають великих… Це (створення Фонду – Авт.) виглядає як п'яте колесо. Адміністративно не зрозуміло навіщо нам ще один фонд, тобто роздування державного апарату. Тим більше в нас вже є подібний фонд – Фонд підтримки фермерства і подальша архітектура державної підтримки в Україні буде віддзеркалювати архітектуру підтримки Спільної аграрної політики ЄС, де такого інституту нема…».

Читати до теми: Аграрна переробка і додана вартість: що розвивати Україні?