Геннадій Супіханов – про прихід в агро, роботу в двох державних кар’єрах та похід на конкурс голови Держпродспоживслужби
Геннадій Супіханов – про прихід в агро, роботу в двох державних кар’єрах та похід на конкурс голови Держпродспоживслужби

Кабмін призначив ще одного аграрного заступника міністрові економіки Тимофію Милованову: ним став Сергій Глущенко – один із п’яти кандидатів на голову Держпродспоживслужби. Тож залишилося тільки четверо претендентів на це крісло, один із яких екс-керівник ДП «Мурафський кар'єр» Геннадій Супіханов. У нього цікава біографія: його батько – колишній міністр аграрної політики і продовольства України Борис Супіханов, про Геннадія Борисовича в публічній площині інформації дуже мало. А наявна у ЗМІ інформація ставить чимало запитань. Latifundist.com  зустрівся з одним із ключових претендентів на крісло Держпродспоживслужби Геннадієм Супіхановим  та поговорив з ним про білі плями його біографії, роботу в агро, вплив батька та бачення розвитку цієї служби. AgroPolit.com подає найцікавіше з цієї розмови:

 Як прийшов у агросектор

Я у системі агро з 1993 року, коли вступив до Луганського сільськогосподарського інституту. А закінчив навчання у 1998 році в Києві, перевівшись на третьому курсі до Національного аграрного університету на факультет аграрного менеджменту.

Агросектор – це моя основна робота протягом усіх цих років. Перша робота – в асоціації «ІнтерАгро»: суто трейдерство, купівля/продаж і трішки експорту. Всі мої наступні роботи так чи інак були пов’язані з агросектором, навіть під час 9-місячної перерви, коли після «ІнтерАгро» працював в «УкрЕксімБанку».

Кар’єри, про які ви згадали – це також агро, бо вапняк використовується у виробництві цукру, рослинництві та тваринництві.

Про роботу в двох кар’єрах (ДП «Нігинський» та ДП «Мурафський») та про звинувачення у ЗМІ у доведені їх до збитків

 Це міфи, бо це було неможливо. Кар’єрів було два в моєму житті: ДП «Нігинський кар’єр» та ДП «Мурафський кар’єр». У «Нігинський» мене покликали заступником директора у 2010 році, а в 2011-му на короткий термін я став т.в.о, бо директор пішов із посади за станом здоров’я. Після призначення нового керівника знов був заступником, а через 4 місяці за власним бажанням звільнився. Тобто повноцінно покерувати керувати  кар’єром я не встиг. Наскільки мені відомо, навіть до сьогодні на  кар’єрі працює та техніка, що з’явилася на підприємстві за мої участі та під час моєї роботи там.

Додам також, що у  момент мого знайомства з підприємством в штаті працювало 32 особи, а коли я йшов звідти – 260 осіб. Вважаю це прекрасним показником для підприємства із сезонним циклом виробництва. На час мого звільнення з кар’єру ДП «Нігинський кар’єр» жодних справ про банкрутство цього ДП не було. 

У 2015 році при аграрному міністрові Олексієві Павленку сприйняли мою концепцію розвитку вапнякового напрямку в АПК. Я презентував концепцію зі створення концерну з кількох ДП, що дозволило б серйозно заявити про себе на ринку, ставши потужним гравцем. Тимчасово, до вирішення адміністративних питань, мені запропонували стати виконувачем обов’язків директора  ДП «Муравський кар’єр». Я не горів бажанням туди іти, бо підприємство було проблемним, там відбувалися рейдерські захоплення, стрілянина... Пішов. Потім так сталося, що конкурс виграв і став повноцінним директором.

Минув рік роботи, прийшов новий міністр Тарас Кутовий, я зрозумів: ситуація  зі стратегічним баченням розвитку вапнякового сектору залишилася без змін. Тож потрапивши на прийом до першого зама аграрного міністра Максима Мартинюка, вкотре презентував своє бачення реанімації та розвитку галузі. Мене запевнили у повній підтримці та допомозі у старті моїх ініціатив найближчим часом. В очікуванні минув черговий рік. І, не отримавши знову жодної підтримки, я вирішив піти. Епопея була затяжною, але врешті-решт у січні 2019 року звільнився за власним бажанням.

Що стосується звинувачень про збитки в період роботи на ДП «Мурафський кар’єр», то я прийшов уже на фактично знищене підприємство, яке застрягло у боргах по самі вуха. На ньому була відсутня будь-яка документація (кадрова, технічна, геологічна, бухгалтерська тощо), було вирізано та вивезено все, що можна було, і що мало хоч якусь цінність. Та окрім внутрішніх проблем, потрібно було вирішувати  зовнішні: були і рейдерські атаки, і перестрілки, і несанкціоновані роботи. Все це я зупинив. Далі стало питання, а як підняти «лежаче» підприємство з купою кредиторів та виконавчою службою, яка постійно блокувала рахунки. Єдиним законим шляхом було працювати з кредиторами з метою старту процедури банкрутства з подальшим підписанням мирової угоди з ними. Це звичайна практика, яка не має нічого спільного з корисними мотивами. Підприємству потрібно було дати можливість задихати, відновити свою фінансову діяльність. І в нас вийшло. Ми виплатили зарплати людям, це був прогрес.

Щодо спроб тіньової приватизації чи банкрутства – це повна дурня. Чому? Кар’єр не можна було визнати банкрутом по факту, бо він входив до переліку підприємств заборонених до приватизації.

Тому моя робота в ДП«Мурафськй кар’єр» — це не провал, а навпаки: завдяки таким діям підприємство досі живе й залишається на плаву та має перспективи розвитку. Крім того з 2016 року я робив все для того, аби суд повернув кар’єру ліцензію, яку анулювали у 2013 році. І навіть після свого звільнення у січні 2019 року я не відпускав цього питання і зрештою ми досягнули свого – в  жовтні 2019 року Верховний суд таки повернув цю ліцензію. Тож закидати мені, що я доводив підприємство до банкрутства з метою його привласнення – повний абсурд. Якби я справді планував забрати підприємство, то навіщо було поновлювати ліцензію? Це автоматично здорожує кар’єр і ускладнює весь процес.

Повторюю, період кар’єрів – це також агро.

Я аграрій на всі 100%. Я прекрасно знаю ринок, його основні проблеми, майже всіх учасників, як в приватному, так  у державному і  науковому сегменті. А ринок знає мене.

 Про вплив батька – колишнього міністра аграрної політики Бориса Супіханова

Буду відвертим: першу свою роботу в асоціації, напевно, я отримав за протекцією батька. На цьому всі протекції закінчились – і це була його принципова позиція. Якщо почитати все, що зараз пишуть у ЗМІ, то ми з батьком, як Бонні та Клайд від аграрного ринку. Це вигадка чиєїсь хворої уяви.

Про пропозицію стати т.в.о. голови ПАТ «Аграрний фонд».

Мені запропонували очолити тимчасово «Аграрний фонд» до моменту оголошення конкурсу на нового керівника. Тоді уряд шукав менеджера на це ДП, бо попереднього, настільки зрозумів, прийняли рішення звільнити. Я написав заяву, але питання постійно переносилося і зрештою призначили іншу людину. Для мене це було навіть полегшення, бо я від самого початку готувався до подачі документів на конкурс на голову Держпродспоживслужби. 22 листопада 2019 року я це зробив.

 Про рішення брати участь у конкурсі на посаду голови Держпродспоживслужби

Я вважаю себе досвідченим менеджером саме в агро, який має великий багаж практичних знань. Рішення йти на конкурс голови приймав самостійно і для багатьох моїх рідних та друзів воно стало несподіваним. У даній ситуації, знаючи зсередини ринок і його проблеми, я чітко усвідомлюю, що на посаді голови Держпродспоживслужби я можу бути найбільш корисним своїй країні.

Конкурс відбувся прозоро. Мене тішить, що я увійшов до п’ятірки, бо це значить, що моє бачення запропонованих змін у Держпродспоживслужбі реалістичне й потрібне.

Про основну проблему Держпродспоживслужби (ДПСС)

Проблема номер один – у службі наразі відсутній півроку керівник підприємства. Це породжує непотрібні внутрішні процеси бродіння серед колективу та загалом у системі, які аж ніяк не сприяють нормальній роботі.  Я взагалі вважаю, що серед великої кількості працівників служби багато хороших спеціалістів, а кадри (тобто люди) – це найцінніше що є у ДПСС. Але спеціаліст не означає автоматично хороший менеджер. І своє основне завдання на посаді голови Держпродспоживслужби я бачу у створенні чіткої сталої впевненої роботи системи. Я бачу себе лідером, який згуртує колектив, розкриє його позитивний потенціал і закріпить за службою імідж 100% компетентного органу, відповідального за свої дії на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Про 4 першочергові завдання з реформування Держпродспоживслужби

Перше – безпечність продуктів харчування та боротьба з фальсифікатом, щоби забезпечення здоров’я та благополуччя наших споживачів. Зважаючи на це, треба завершити передачу функцій Санітарно-епідеміологічної служби (СЕС)  від МОЗу до Держпродспожислужби, прийняти закон про «Санепідемблагоплуччя населення» в новій редакції та розробити підзаконні акти до нього. Це варто зробити оперативно, бо сьогодні повністю відсутні санітарні норми та правила, що регулюють діяльність санепідемслужби.

Друге – закріплення та поширення позицій вітчизняного бізнесу на зовнішніх ринках. В цьому контексті – активізація та підвищення боротьби з хворобами, які завдають значних економічних збитків бізнесу та державі (АЧС, пташиний грип, тощо і новий виклик — коронавірус).

Третє – адаптувати українське законодавство з європейським, а також оновити низку законів, як-от про ветеринарну медицину, про карантин рослин тощо.

Четверте – захист прав споживачів: окрім безпосередньої боротьби з фальсифікатом, дбати і про підвищення культури споживання населення, максимальне спрощення та діджатилазацію процесів обробки звернень споживачів та розширення сфер контролю Держпродспоживслужби. Я ініціюватиму забезпечення належного технічного оснащення та створення серйозної  мережі лабораторій і експертних центрів, які мають бути у кожному районі.

 Боротьба з фальсифікатом

Іншого варіанту, аніж посилення контролю з боку держави та збільшення відповідальності за відповідні порушення, немає. Тому й заходи мають бути спрямовані на розширення державного моніторингу, виявлення фальсифікату і притягненні винних операторів ринку до адекватної відповідальності. При цьому гарантувати невідворотність покарання для тих, хто бавиться з фальсифікатом. Крім того, слід працювати з населенням через максимальне залучення у діалог різних громадських організацій, проводячи серію круглих столів та використовуючи соціальні мережі.

Мораторій на перевірки бізнесу

Сфера виробництва та продажу продуктів харчування не може в жодному разі підпадати під дію мораторію на перевірки. Бо це стосується життя і здоров’я нашого населення.

 Протидія АЧС та пташиному грипу

Щодо АЧС за останні 3 роки динаміка позитивна: кількість випадків не збільшується. Мінімізувати цю проблему ДПСС заважає хронічне недофінансування бюджету по ряду протиепізоотичних заходів.

Щодо пташиного грипу:  ситуація контрольована. Наразі всі основні виробники птиці експортно-орієнтовані і вони мають належний рівень біологічного та санітарного захисту. З ними проблем немає. На жаль, є окремі випадки спалахів, але вони виникають на рівні дрібних та середніх виробників, де відсутній закритий режим роботи підприємств, нехтують вчасним і якісним виконанням санітарних заходів.

Дуже важливе питання зонування, щоб обмеження могли би бути застосовані до якомога меншої території, на якій зафіксований спалах грипу, наприклад, у межах 20-30-кілометрової зони.

Про Санітарно-епідеміологічну службу (СЕС)

Така служба вже є у складі ДПСС. Але процес передачі функцій розформованої СЕС застряг на етапі утворення ДПСС і затягнувся у міжвідомчій тяганині між МОЗ і ДПСС. Тому потрібно чітко визначити функції СЕС у складі Держпродспоживслужби, завершити передачу їх від МОЗ до ДПСС, а також – рухомого майна, лабораторій та інших активів, припинивши таким чином усі сицилійські ревнощі між цими структурами. 

Але ж у нас простих шляхів не шукають. Тому можливі два варіанти подій довкола реанімації СЕС.

Перший – скажу одразу, що він поганий – поновити СЕС як окремий орган. Що для цього потрібно? Постанова уряду – і СЕС почне діяти. Але це означає значні зміни в структурі ДПСС, бо зараз функції СЕС передані саме їй. Якщо це станеться, то в міжнародних партнерів України  виникнуть два питання: яка з структур відповідає за безпечність та оскільки змінилася структура компетентного органу, то варто переглядати наші з вами відносини щодо безпечності продукції. А це може поставити український експорт на паузу (доки вирішуватимуться ці питання), а експортно-орієнтований бізнес – на коліна.

Варіант другий – правильний – завершити передачу функцій СЕС від МОЗ до Держпродспоживслужби. Наразі проблема у тому, що лабораторні центри та нерухомість колишньої СЕС позалишалися в МОЗі та ДПСС з цим біда, бо частина функцій є, а можливостей для виконання немає. Але головне у тому, що загальмувалося також прийняття закону «Про санітарно епідеміологічне благополуччя населення», який би чітко розмежував функції СЕС між МОЗ і ДПСС.

Ще одна важлива проблема для обох варіантів – дефіцит кваліфікованих кадрів для роботи в СЕС, бо система освіти за останні 4  роки не випустила жодного фахівця. Вважаю за необхідне підсилити співпрацю Міністерства освіти та науки із профільними ВНЗ для відновлення підготовки кваліфікованих кадрів для галузі.

Як зробити так, щоби бізнес перестав сприймати їх як спробу узаконеного рекету

Найпростіше – всі перевірки мають відбуватися з відеофіксацією.  Це дуже серйозний, навіть, психологічний момент для працівників. У 2020 році перші інспектори Держпродспоживслужби уже виходитимуть на перевірки з відеокамерою.

Співпраця з ЄС у межах зони вільної торгівлі

Інтерес України – більше експортувати. Тому перше: спрощувати входження на цей ринок бізнесу через адаптацію українського законодавства до вимог угоди про асоціацію з ЄС в частині здійснення санітарних та фітосанітарних заходів (СФЗ). Другий момент – говорити про розширення наявних квот (птиця, червоне м'ясо, молочка, зернові тощо) для всіх товарних позицій. Наприклад, квота на м’ясо птиці сьогодні на рівні 50 тис. т, а нашому бізнесу хотілося б мати хоча б 100 тис. т. Слід також вирішити питання експорту червоного м’яса. Втім, питання квот – більше політичне. Служба має просто щодня підтверджувати свою компетентність і готовність пройти будь-який аудит від наших зовнішніх партнерів.

Про допомогу малому й середньому бізнесу в освоєнні європейського ринку

Сектор середнього підприємництва дійсно потребує підтримки, і в тій же Європі нішеві аграрні продукти з України поступово займають своє місце на поличках. Ще один акцент у роботі ДПСС, на мій погляд, шукати нові високомаржинальні ринки, зокрема для органічної продукції. Україна може бути світовим хабом із виробництва та продажу органічних продуктів. В цьому саме ринок Європи дуже привабливий.

Про перспективні експортні ринки

Перший – ринок Європи, другий – Єгипту, через який зайдемо у Північну Африку, третій – Китай і Південно-західна Азія, четвертий – Близький Схід. Допомагати в освоєнні цих ринків мають торговельні аташе, або представники. Як мінімум у цих п’яти регіонах має бути по одному представнику. Торговельні аташе повинні виключно займатися питаннями пошуку нових ніш та представляти інтереси України як потужного виробника продуктів харчування на своїх ділянках.  Це мають бути очі й руки бізнесу українського за кордоном. В України немає іншого шляху розвивати експорт, окрім як створювати мережу торговельних аташе. Це зробили багато країн і досягнули успіху. Це робить і наш сусід Росія (потенційний конкурент) – у них заплановано в 2020 році запустити 50 торгових аташе по світу. Вони це вже анонсували. Якщо Україна хоче втримати та наростити свої експортні позиції у світі, то в найближчі роки нам потрібні 12-15 торгових аташе по всьому світу.

 Перші гроші й перша зарплатня в агросекторі

Перші гроші отримав звукоінженером у студентському  диско-клубі. На другому курсі мав зарплату в еквіваленті $50 – це на той час було супер.

Перші аграрні гроші – зарплата в асоціації «ІнтерАгро»: вона була колосальна — $500. По дорозі додому купив грошове дерево. Подумав, що це правильний вибір на той момент, дружина оцінила (сміється). А взагалі витратив на родину – у мене вже були дружина і дитина.

Аграрний набір умінь

За великим рахунком усе, хіба тільки не освоїв комбайн. Але якщо буде потреба,певен, що спробую – і зможу. Я до речі виріс на кінному заводі, тож добре вмію поводитися з кіньми й непогано обізнаний у конярстві.

Хобі

Люблю читати, гумор, кулінарія.

Улюблена книжка і письменник

У мене їх багато. Перечитав всього Дюма. Полюбляю Булгакова, особливо «Мастер і Маргарита» — прочитав її вже ушосте, і кожен раз відкриваю щось нове. Мжу виділити Ярослава Гашека — «Пригоди бравого вояка Швейка». Ільф та Петров.

Наталія Білоусова, головний редактор  AgroPolit.com

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

2 березня 2020
Україна очікує визнання від ЄС зонування, – Держпродспоживслужба
Україна очікує визнання від ЄС системи зонування при спалаху інфекційних захворювань тварин. Про це в...
20 лютого 2020
У 2020 році перевірять близько 1 тис. агропідприємств, – Держпродспоживслужба
Держпродспоживслужба запланувала перевірити в 2020 році близько 1 тис. агропідприємств. Про це заявив представник  Держпродспоживслужби Віктор...

Вибір редакції

30 червня 2023
Ринок землі в Україні – якими були два роки роботи?
Відкладати чи ні другий етап ринку землі в Україні (допуск юросіб), чи багато українців стало власниками землі і чи планують вони надалі стати...
19 червня 2023
Аналіз закону 3065-IX про зміну механізмів набуття прав власності на земельні ділянки 
Зміна механізмів набуття прав власності на земельні ділянки, відміна переважного права купівлі сільськогосподарської землі для юросіб та 100 гектарів...