Вступ України у ЄС: а про довкілля і фермерів не забули?

ЄС спільно з Україною знайшли спосіб обійти угорське вето і запустити процес реформ по трьом кластерам («Основи» – питання щодо демократичних процедур, верховенства права, «Внутрішній ринок» – найбільш об’ємний кластер та  «Зовнішні справи»). Не зважаючи на те, що довкілля і аграрна політики не входять до цих кластерів, виконання зобов'язань в рамках цих розділів є одними із найскладніших в рамках переговорного процесу. Україні вже варто працювати над довкіллєвими нормами для аграрного сектору, так як європейці будуть дуже прискіпливі до них. 

Наразі Україна утримує внутрішню продовольчу безпеку й далі зміцнює свої позиції на світовому ринку продовольства. За даними аграрних асоціацій, частка аграрного сектору в експорті України значно зросла, особливо після 2022 року, ставши ключовим драйвером економіки, досягнувши майже 60% у 2024 році та близько 57% у першому півріччі 2025. Це вказує на критичну роль агросектору для економіки, особливо на тлі падіння інших галузей, таких як металургія. Основні фактори, які зараз впливають на його роботу: війна, переорієнтація на ЄС та стабільна робота морського коридору. При цьому, шлях української продукції на зовнішні ринки, особливо країн Євросоюзу, не є простим – згадайте, блокування зерна польськими (і не тільки) аграріями. Тож важливими будуть практично усі характеристики того чи іншого українського продукту й довкіллєва тут одна з найважливіших. 

Читати до теми: Агроінтеграція: чи проковтне український АПК європейських виробників після вступу в ЄС?
         

Спільна аграрна політика ЄС та три Директиви

Зокрема, аграрний сектор України у процесі вступу до ЄС буде поступово впроваджувати елементи Спільної аграрної політики ЄС (САП ЄС). Вона включає численну кількість елементів, серед яких питання механізмів надання фінансових інструментів для фермерів та забезпечення збору інформації, прозорості та контролю. Ключову роль відіграє система обумовленості (Conditionality), що вимагає дотримання базових стандартів, яка включає законодавчі вимоги до управління, обов’язкові для всіх фермерів, та стандарти належного сільськогосподарського та довкіллєвого стану землі.

ЄС у межах екологічної частини виділяє директиви: Водна Рамкова, Нітратна, Пташина та Оселищна.

Мета перших двох полягає у запобіганні погіршенню стану водних ресурсів та покращення їх стану, а інших – у збереженні біорізноманіття через захист диких птахів, рідкісних видів флори та фауни, а також середовищ їх існування. 

Зараз в Україні деякі Директиви частково врегульовані національним законодавством, зокрема Водним кодексом та підзаконними нормативно-правовими актами. Але нормативна база, що стосується біорізноманіття, практично відсутня.

Читати до теми: Як Україні відповісти на зернову блокаду в Європі: арбітражем в рамках зони вільної торгівлі з ЄС чи скаргою в СОТ?

            Українські фермери і підготовка до правил ЄС

У серпні-жовтні 2025 року ГО «Український центр європейської політики» провів соціологічне дослідження на тему можливостей впровадження європейських вимог фермерами в Україні. Зібрано 364 повністю заповнених анкет і аналіз відповідей показав, що імплементацією кожної з Директив в Україні можуть бути певні проблеми та неузгодженості. 

Водна Рамкова Директива – насамперед питання стосувались спеціального водокористування, коли фермер використовує більше 5 кубічних метрів води на добу, та управління стічними водами. Хоч відповіді вказують, що багато фермерів не використовують стільки води або взагалі не утворюють стічні води, але якщо ми глянемо на окремих респондентів та їх розміри, то закрадаються сумніви наскільки точно відповіді достовірні. Це може вказувати на ризик, що фермери можуть несистемно отримувати інформацію щодо поточних вимог водного законодавства, що буде призводити до порушення законодавства.

З позитивного є те, що фермери переважно розуміють, якщо їх земельна ділянка знаходиться поблизу водойми і знають про обмеження, які накладаються у межах цих ділянок. Чи дотримуються  цих обмежень — це питання складніше. Щодо управління схилами, то ситуація не така очевидна. Третина фермерів не перевіряли чи мають вони земельні ділянки зі схилом більше 3 градусів. Відповідно, 58% фермерів не знають про обмеження щодо господарювання на схилах, що перевищують 3 градуси.

Нітратна Директива – стосується питань управління та зберігання азотних добрив. Частина фермерів часто вносить певні добрива в періоди, коли їх застосування може бути обмежено. Найбільш проблемними є: сечовина (карбамід) – 40% респондентів; сульфат амонію – 38%; натрієва/кальцієва/аміачна селітра – 36%. Щодо встановленого ліміту на внесення азоту з органічних добрив (170 кг/га), лише 7% (13 респондентів) зазначили, що перевищують цю норму. Є ризик, що значна частина фермерів не володіє повною інформацією про вміст азоту в органічних добривах. З позитивного можемо сказати, що більшість фермерів самостійно складають щорічно план внесення добрив під відповідну врожайність, а з тих, хто не складає, то мають таке бажання.

Щодо зберігання гно, то більшість господарств (79%) не мають постійних резервуарів для зберігання гною. Серед тих, у кого вони є, лише 55% стверджують, що основа є водонепроникною, решта 45% – не мають такої або не впевнені.

Пташина та Оселищна Директиви – 93% респондентів не знають, що таке території Смарагдової мережі (NATURA 2000, мережа особливо цінних природних територій європейського значення, що були створені у рамках Бернської конвенції) та які обмеження на них можуть діяти. З позитивного варто виділити, що фермерам цікаво більше дізнатися про ці території і як вони можуть бути пов’язані із сільським господарством.

Більшість фермерів (68%) зазначають, що їхні земельні ділянки не межують із пасовищами, сіножатями чи територіями природно-заповідного фонду (ПЗФ). При цьому переважна більшість респондентів (65%) не знає про обмеження, які можуть накладатися, якщо їхня ділянка таки розташована на території ПЗФ або межує з нею. Загалом, фермери були б готові змінювати практики на більш дружні для довкілля, але їх зупиняють ризики втрати врожайності та прибутку, недостатність знань та прикладів.

Читати до теми: Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС – шість років: досягнення, провали та новий торговельний план з Європою 

            Рівень законодавчої адаптації в Україні екологічних вимог є низьким

У ЄС наголошують, складові Спільної аграрної політики є наскрізними елементами, які мають впроваджуватися як на національному рівні, так і безпосередньо на рівні сільськогосподарських господарств.

Разом з тим, за даними дослідження «Українського центру європейської політики», рівень адаптації екологічної та кліматичної складових, які стосуються вказаних Директив, в українському законодавстві є різним, але загалом низьким. Зокрема, у національному нормативно-правовому полі багато вимог є не імплементованими. Це, стосується переважно положень Нітратної, Пташиної та Оселищної Директив. Вимоги Водної Рамкової Директиви переважно прописані, але є питання щодо їх дотримання та виконання.

Позитивом є те – і результати опитування на це вказують – що від українських фермерів не має критичних зауважень, які б були для них категорично не прийнятними. Водночас, їх розуміння кліматичних та екологічних вимог є недостатнім. Тому для виправлення ситуації необхідно зосередитися на підвищенні обізнаності, консультаційній підтримці та налагодженні моніторингу і контролю за діяльністю господарств.

Негатив у тім, що, враховуючи воєнні реалії України, кліматична та екологічна проблематики  часто випадають з пріоритетів державних органів, зокрема, Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства і профільних комітетів ВРУ. Наразі не запропоновано ефективних інструментів, які би дозволяли досягати амбітних кліматичних і екологічних цілей.

Лише через посилення наслідків кліматичної кризи за останні роки відчувається запит від фермерів на впровадження певних заходів. 

Читати до теми: Державна підтримка агросектору в Європі – суми, аналіз державних програм і бюджету

            Екологічні вимоги слід системно інтегрувати

Для переговорної позиції України слід розуміти, що питання кліматичних та екологічних умов у межах Спільної аграрної політики (САП) розглядаються у двох різних розділах: 11 «Сільське господарство та розвиток сільських територій» та 27 «Довкілля та зміна клімату». При цьому у розділі 11 впровадження САП є ключовим пріоритетом.

Екологічні вимоги ЄС мають бути системно інтегровані до державної сільськогосподарської політики. А це можливо – повертаючись до розглянутих Директив – як через прийняття профільних законів (особливо, це стосується Нітратної,Пташиної та Оселищної), так і навчання фермерів, підтримки ініціатив, розробки цифровізованих інструментів, консультаційної та фінансової допомоги фермерів. Правильно розроболені інструменти зможуть допомогти фермерам стати більш стійкішими та конкурентоспроможнішими.

Тому важливо, щоб кліматичні та екологічні питання не випадали з порядку денного відповідальних органів влади, особливо у передвступному процесі для України в ЄС. Конкуренція в агросекторі країн Європи є вкрай складною та інтенсивною, проте якщо якісно виконати «домашню роботу», шлях українських продуктів на їх ринки може бути значно простішим і цивілізованішим.

Спеціально для AgroPolit.com

Любов Акуленко, виконавча директорка Українського центру європейської політики

Марія Бєлкіна, керівниця відділу сільського господарства, заступниця директора Центру екологічних ініціатив «Екодія»