Держсекретар «на сіні» – півроку роботи Владислава Андронова в Мінагро
Держсекретар «на сіні»: півроку роботи Владислава Андронова в Мінагро

Владислав Андронов уже півроку на посаді державного секретаря Мінагрополітики. Кабінет Міністрів призначив його 25 квітня 2017 року. Тим часом, майже синхронно із його появою у коридорах головного аграрного відомства, 23 травня звільнився (подав заяву Володимирові Гройсману) за власним бажанням керівник відомства — міністр Тарас Кутовий. Виходить, що через відсутність офіційного керівника (звісно, є  ще  в.о. міністра Максим Мартинюк, але титул в.о. звужує повноту його влади,  а відтак  —  і відповідальності,  як і будь-якого чиновника) відомства весь цей час повноцінно «кермував» міністерством один держсекретар. Який же ККД аграрного держсекретаря за це півріччя? AgroPolit.com проаналізував роботу державного секретаря Мінагрополітики.

НОВІ ЛЮДИ В МІНІСТЕРСТВАХ

Наприкінці 2015 року парламент урочисто й помпезно прийняв Закон «Про державну службу» (від 10 грудня 2015 р. №889-VIII).  Експерти тоді охрестили закон як суттєву новацію, котра перетворить міністерства з політичної іграшки та «годівнички» всієї міністерської раті на реальний інструмент політики.

Основний наголос у цьому законі парламентарі зробили на створенні посади державного секретаря у Кабінеті Міністрів та всіх міністерствах. За логікою закону, держсекретар — державний службовець категорії «А», тобто, вищого корпусу державної служби, який є аполітичним менеджером та керівником апарату міністерства. Раніше ці функції виконував заступник міністра-керівник апарату. Тепер із появою держсекретаря у міністерствах створюються маленькі монархії зі своїми «королевами» (міністрами) та канцлерами (держсекретарями). Тож інститут держсекретарів створювався в рамках однієї з реформ уряду. Однак у «тіні» благого діла проглядалося відлуння боротьби між Президентом та прем’єром і, як результат, створення системи противаг і стримувань усередині кожного  міністерства.  

ЩО Ж ОТРИМАЛИ НА ВИХОДІ?

«Міністри визначатимуть політичний курс — формуватимуть концепцію і стратегію. Тоді як адміністративні, технічні й технологічні рішення, які б сприяли ефективному функціонуванню цих галузей, будуть прийматися міністерським апаратом, колегією держслужбовців, роботу яких координуватиме держсекретар», — пояснював два роки тому відмінність посад політолог Вадим Карасьов.

Далі ще краще — міністр не матиме впливу на державного секретаря. Останній підпорядковується державному секретареві Кабінету Міністрів, головній посадовій особі виконавчої системи влади. Та експертне коло час від часу критикувало формування складу комісій із відбору держсекретарів, натякаючи на переважання у них пропрезидентських людей...

Читати до теми: Як реформують Мінагрополітики – деталі

Ще один  важливий момент — термін перебування на посаді. Якщо міністри й заступники можуть бути звільнені через переформатування уряду, після проведення виборів, створення нової коаліції тощо, державний секретар обирається на посаду на 5 років із можливістю продовження ще на 5 років. Обирає держсекретарів Конкурсна комісія вищого корпусу державної служби, затверджує — Кабмін, що також суттєво відрізняє їх від міністрів, котрі обираються політиками за внутрішніми домовленостями.

Оцінка кожного претендента на посаду державного секретаря складається із 3 частин: перша — тестування, друга — виконання ситуативних завдань і третя — співбесіда. На їхній основі формується кінцева оцінка й інформація про кандидата передається суб’єктові призначення для прийняття рішення.

Конкурс відбувається із трансляцією он-лайн. Окрім того, кожен бажаючий може відвідати засідання комісії.

На думку члена Конкурсної комісії з питань вищого корпусу держслужби Володимира Купрія, такий механізм хоч і недосконалий, проте прозорий. «Навіть у інших країнах немає такого випадку, щоб засідання транслювалося он-лайн. Звичайно, це перший досвід саме в роботі такої інституції, яка б підбирала держслужбовців вищої категорії на конкурсних засадах. Тому, можливо, на перших етапах не так сталося, як гадалося. Але з досвідом комісія набуває компетентності та досвіду. Є певні питання до методики оцінювання, але це можна поправити, навчити, покращити», — пояснює він.

фото взято з: pov.com.ua

Державні секретарі переживають «друге пришестя» в українській  державній службі. Першу спробу створити такі посади в кожному з міністерств на початку 2000-х зробив другий президент Леонід Кучма. З допомогою держсекретарів Леонід Данилович мав свої «вуха» у кожному відомстві. Звісно, це не всім подобалося, особливо — урядові. Тим більше, насувалися президентські вибори 2004 року, коли влада готувалася мобілізувати увесь адміністративний ресурс, щоби проштовхнути в президентське крісло потрібну людину. Однак тоді вони не прижилися.

На думку політолога Олександра Солонтая, основна причина скасування посади держсекретаря — «втручання» останніх у їхні плани. «Перший раз державні секретарі з’явилися за Кучми. Вони сприяли створенню стабільної роботи в міністерствах. Та згодом це почало загрожувати тим, хто бажав працювати з міністерствами у виключно ручному режимі. На той час питання фактично вирішувалися як заманеться. Через тиск олігархічних політиків держава взяла «відкат» назад і скасувала всі напрацювання», — пояснив політолог у ексклюзивному коментарі AgroPolit.com.

ХТО В ДОМІ ХАЗЯЇН: КІТ ЧИ МИШІ?

То хто ж  сьогодні править бал  у міністерстві — міністр чи  його завгосп? Відповідь — у переліку функцій обох. Так от, обов’язки першого визначені в Законі «Про Кабінет Міністрів України» (від 27 лютого 2014 №794-VII).

Отже, міністр:

  1. забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, формування та реалізацію державної політики, виконання інших покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у відповідній сфері;
  2. спрямовує та координує діяльність відповідних центральних органів виконавчої влади;
  3. вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вирішення питань, пов’язаних з виконанням своїх повноважень із спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади тощо;
  4. вносить прем’єр-міністру України подання щодо призначення на посаду першого заступника і заступників міністра та звільнення зазначених осіб з посади;
  5. погоджує проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, що вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України, з питань, що належать до сфери діяльності міністерства, центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним;
  6. подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністерство чи центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним;
  7. видає обов’язкові для виконання накази з питань, що належать до сфери діяльності міністерства та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним;
  8. здійснює підготовку питань для розгляду Кабінетом Міністрів України;
  9. бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України та вносить пропозиції щодо порядку денного засідань Кабінету Міністрів України;
  10. представляє в установленому порядку Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;
  11. веде переговори і підписує міжнародні договори України відповідно до наданих йому повноважень;

Фото взято з: regnum.ru

Натомість функції держсекретаря визначено в законі про держслужбу:

  1. організовує планування роботи з персоналом державного органу, зокрема організовує проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» і «В», забезпечує прозорість і об’єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону;
  2. забезпечує планування службової кар’єри, планове заміщення посад державної служби підготовленими фахівцями згідно з вимогами до професійної компетентності та стимулює просування по службі;
  3. забезпечує своєчасне оприлюднення та передачу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, інформації про вакантні посади державної служби з метою формування єдиного переліку вакантних посад державної служби, який оприлюднюється;
  4. призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій «Б» і «В», звільняє з таких посад відповідно до цього Закону;
  5. присвоює ранги державним службовцям державного органу, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»;
  6. забезпечує підвищення кваліфікації державних службовців державного органу;
  7. здійснює планування навчання персоналу державного органу з метою вдосконалення рівня володіння державними службовцями державною мовою, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону, а також іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи, у випадках, якщо володіння такою мовою є обов’язковим відповідно до цього Закону;
  8. здійснює контроль за дотриманням виконавчої та службової дисципліни в державному органі;
  9. розглядає скарги на дії або бездіяльність державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»;
  10. приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»;
  11. виконує функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями;
  12. створює належні для роботи умови та їх матеріально-технічне забезпечення;
  13. здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

Як бачимо, навіть на законодавчому рівні функції міністра та державного секретаря розведені.

Читати до теми: Держсекретар Мінагрополітики розповів про деталі реформування відомства

Важливим є  й те, хто  ж  відповідає за казну міністерства.

Експерт Інституту Політичної Освіти, політолог Олександр Солонтай зазначає, що фінансові повноваження у міністра залишаються, але будуть меншими. «Оперативне фінансування для здійснення транзакцій, контроль за всім, технічні питання — це в руках держсекретаря. Він дивиться на «техніку»: щоб усі отримали зарплати, відшкодування. Він також має достатній вплив на ранги, категорії держслужби, а від цього залежать зарплати. Також він впливає на графік роботи. Але головним є фінансування галузі, де лобіюванням і представленням політики займається міністр. На розподіл глобальних коштів впливає міністр», — каже політичний експерт.

Однак згодом повноваження держсекретаря будуть все ж таки зверху. «Право підпису всіх документів, і не лише фінансових, має повністю перейти до секретаря. Але це не одразу, — уточнює Олександр Солонтай. — До того ж багато речей досі незрозуміло як робити. Наприклад, що робити, якщо державний секретар пішов у відпустку, адже не існує поняття заступник державного секретаря. Тому досі виникає багато різних нюансів».

Член комісії з питань вищого корпусу державної служби Володимир Купрій так пояснює відмінності посад: «Найвищий корпус державних службовців — у міністерствах — забезпечує реалізацію державної політики у певній галузі. Політику визначає міністр, а ось її реалізацію має забезпечувати державний секретар. Держсекретар — фігура адміністративна, позапартійна та позаполітична. І якщо міністр визначає політичні цілі роботи міністерства (наприклад, реформування системи охорони здоров’я), то вже держсекретар буде організовувати роботу команди, наявні ресурси, планувати конкретні заходи для реалізації цієї мети».

АГРАРНИЙ ДЕРЖСЕКРЕТАР — ХТО ВІН?

Конкурс на відбір державного секретаря Міністерства аграрної політики та продовольства розпочався ще минулого року, одразу ж після набрання чинності законом про держслужбу. Мінагрополітики стало одним із 8 пілотних міністерств, де відбулися конкурси на нову посаду.

Дві перші спроби обрати держсекретаря восени минуло року провалилися. За результатом першого конкурсу (листопад 2016-го) у фінал вийшов 1 кандидат із 8, — заступник керівника патронатної служби Мінагрополітики Алла Шкуро. Проте після співбесіди комісія не підтримала її кандидатуру. Також на крісло претендувала близька до Кутового та аграрного барона Олега Бахматюка по ТОВ «Трейд-Агро» Алла Лобода.

Лише на третьому конкурсі 23 грудня державним секретарем обрали Уляну Грачову, котра на той момент була заступником начальника управління економічного розвитку та регуляторної політики департаменту з питань фінансового та економічного розвитку — заступника відділу економічного розвитку секретаріату Кабінету Міністрів. До роботи в Кабміні спочатку працювала радником Володимира Гройсмана, коли він був спікером Верховної Ради, а потім шеф підвищив її до заступника керівника Секретаріату Голови Верховної Ради України.

Креатура Гройсмана У. Грачова протрималася на посаді недовго. Вже у лютому 2017 року Кабмін оголосив новий конкурс на цю посаду, а обов’язки держсекретаря поклав на виконувача обов’язків директора департаменту правової та законодавчої роботи Мінагро Андрія Пивоварова.

Нове засідання щодо обрання держсекретаря призначили на 14—15 березня 2017. За даними протоколу засідання, на цю посаду подавалося 9 кандидатів, яких обирали у три етапи. Перший рубіж (тестування) пройшли 7 кандидатів. Другий (ситуативне завдання) найкраще розв’язали троє претендентів (у порядку від найвищого балу до найнижчого) — Микола Подопригора (заступник голови Сумської обласної державної адміністрації), Олександр Галущенко (керівник Регіонального контактного пункту «Продовольча безпека, стале сільське господарство, морські дослідження і біоекономіка» Програми Європейської Комісії фінансування наукових досліджень та інновацій «ГОРИЗОНТ 2020»), який брав участь і в попередніх двох конкурсах та Владислав Андронов (заступник генерального директора ТОВ КУА «Інвестиційні ресурси»). Хоча на двох попередніх етапах Андронов не був серед лідерів, на співбесіді він чи не вдвічі обійшов своїх конкурентів. Члени Конкурсної комісії з питань вищого корпусу держслужби поставили йому найвищі бали за всіма критеріями: «наявність лідерських навичок», «комунікації та взаємодія», «управління змінами», «особистісні компетенції», «управління публічними фінансами». У 1999—2003 рр. він також встиг побувати головою Міжрегіональної Ради Солідарних Профспілок України. Схоже, на обрання відповідальної особи — держсекретаря Мінагрополітики — найбільше вплинув суб’єктивно-емоційний фактор членів конкурсної комісії.

Читати до теми: Представлено держсекретаря Мінагрополітики

Новоопризначений держсекретар Владислав Андронов — став суцільною несподіванкою цих перегонів. Адже про цю людину практично не було інформації. Навіть його фото удень зі свічкою було не знайти. Для ринку він виявився «темною конячкою», про яку більшість ні сном ні духом не  відали.

Декларація Владислава Андронова за 2016 рік свідчить, що він є небідною людиною. Його сім’я володіє 10 квартирами (2 у його повній власності, ще декілька — у власності дружини, решта — у спільній власності його дружини, сина та інших членів сім’ї). Іще мають два будинки зі статусом «незавершене будівництво» площею 480 та 41,6 (садовий будинок) та 4 автомобілі. Також він є власником ТОВ «Інвестиційні ресурси» (місце його попередньої роботи).

Однак уже в уточненій декларації за 9 липня держсекретар Мінагро збагатився: плюс 4 квартири (1 у власності, інші три — на праві користування) та 2 автомобілі (обидва записані на дружину, але лише з правом керування, тобто у власності не перебувають).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фірма, акціями якої він володіє, - ТОВ «Інвестиційні ресурси» займається декількома видами діяльності, передусім купівлею та продажем власного нерухомого майна (основний), а ще — агентство нерухомості, надання в оренду майна, консультування з питань комерційної діяльності та керування.

Свої перші завдання на новій посаді він окреслив коротко й сухо: «Перед державним секретарем Мiнагрополітики стоїть дуже багато завдань. Перш за все — реформування роботи управлінської та організаційної структури міністерства для підвищення її ефективності. Окремим завданням є робота з державними підприємствами, інститути яких необхідно привести у відповідність до чинного законодавства, зокрема — забезпечити обрання їхніх керівників за прозорими конкурсами».

У нещодавно опублікованому на AgroPolit.com блозі «Як реформують Мінагрополітики — деталі» Владислав Андронов називає одним із ключових завдань для себе позбавлення міністерства невластивих функцій, таких, як управління державними підприємствами чи надання адміністративних послуг.

ТО ЩО Ж КОНКРЕТНО ВЖЕ ЗРОБЛЕНО?

25 серпня уряд розпочав другий етап реформи держслужби. Мінагро опинилося серед 10 пілотних органів влади, у який вирішено набрати спеціалістів із проведення реформ і таким чином сфокусуватися на головній функції — «формуванні державної політики та значному посиленні кадрового складу державної служби». 3 жовтня 2017 року міністерство розпочало конкурси до двох новостворених директоратів — безпечності та якості харчової продукції і стратегічного планування та євроінтеграції. Також Мінагро розпочало набір експертів у нові структури.

Створення директоратів, як очікується, має модернізувати державну службу в міністерствах. Адже це логічно з огляду на те, що всю систему державної служби буде вибудувано по-новому, а державні секретарі координуватимуть увесь процес роботи.

Тож за півроку реформа просунулася лиш на дещицю, та й то тільки в інституційній площині, визначення якої не до кінця зрозуміле. Сподіватимемося, що чиновники все ж додадуть оперативності в цьому питанні.  

СВАВІЛЛЯ В АГРАРНОМУ ЦАРСТВІ?

Міністерство аграрної політики та продовольства — одне з перших, де з’явилися державні секретарі. Однак, поки що практичних результатів його роботи не видно.

Володимир Купрій пояснив AgroPolit.com, чому так сталося.  «Ще рано говорити про результативність: спрацювало чи ні. По-перше, не до кінця проведені інші реформи в державному управлінні, які були б органічно пов’язані із введенням посади державного секретаря. Зараз відбувається набір фахівців з питань реформ, перегляд структури і функцій міністерства — оце важливий компонент, який даватиме уявлення — чи щось змінилося. Одна посада — це ще не реформа. Це лише один маленький елемент», — каже член комісії з відбору держсекретарів.

На його думку, більш важливим є наступний етап — створення директоратів, тому що без них держсекретар — як «без рук і ніг». «Посада держсекретаря — це один з елементів, а далі треба переглядати всю організаційну структуру міністерства. Вони повинні набувати функцій виробника політики, а не управління народногосподарським комплексом. Оце важливо! — акцентує увагу Купрій. — Створення директоратів — це один із кроків перегляду, посилення функцій стратегічного планування, вироблення державної політики та її реалізації».

 

Фото звято з: xexe.club

Політолог Микола Давидюк вважає, що реформа має спрацювати. На його думку, закон про держслужбу відповідає європейській практиці публічної служби і впроваджується нормальними темпами. «Я не бачу передумов того, що реформа може бути завалена. Та зрозуміло, що креатив чиновника безмежний, і будь-яка найкраща іде може бути спотворена», — прокоментував він.

Читати до теми: Мінагрополітики запустило серію «органічних» тренінгів по Україні

Втім, не  всі такі оптимістичні. Олександр Солонтай називає реформу правильним кроком, але впевнений, що реальний результат її роботи з’явиться не скоро. «Зараз ситуація як у 2000-х: призначили держсекретарів і намагаються взяти їх під контроль. Звичайно, на першому етапі ми отримуємо велику кількість збоїв, починаючи з кадрових питань і закінчуючи відсутністю до кінця відпрацьованих інституційних механізмів. Але 1,2,3 роботи системи в нормальному форматі дасть позитивний результат, особливо, якщо продовжуватиметься реформа самої служби, а не зупиниться тільки на кількох інноваціях, які вже існують», — вважає політолог. Хто  кого хоче взяти під контроль — уточнюємо  в політолога. Й Олександр Солонтай вказує на Банкову: «Фактично державний секретар (Мінагрополітики. — Авт.) — це була людина міністра, про яку він домовився з Адміністрацією Президента». Згодом, переконаний політолог, державні секретарі мають стати незалежними державними службовцями. «У майбутньому політики зміняться, а секретарі залишаться, тож має з’явитися ні від кого не залежний секретар, — в цьому й суть реформи: коли секретар не впливає на політику, а є повністю незалежним», — підсумовує Олександр Солонтай.  

Ситуація  з не надто оперативними темпами реформування Мінагрополітики ускладнюється тим, що в «аграрному царстві» вже півроку немає повноцінного міністра. За всієї поваги до  Максима Мартинюка, статус в.о. — не міністр. «Міністерством фактично керує Гройсман. Голосів на те, щоб призначити першого заступника міністром у прем’єра немає, але й потреби теж. Тому вони залишають ситуацію «замороженою», адже їх це повністю задовольняє», — пояснює Солонтай.  

Відсутність на робочому місці міністра він вважає «нездоровим» прецедентом, тому що міністерство не змінюється, реформи не впроваджуються, залишається з’єднаною політично-адміністративна вертикаль (сама суть реформи і запровадження посади «державний секретар») — а тому вся аграрна реформа на паузі. Така ситуація, на думку Солонтая, — хронічна хвороба уряду Гройсмана. «Така ситуація протримається довго. Це не єдине міністерство в уряді, де немає міністра — це радше типова ситуація в нинішньому Кабміні», — загострює політолог.  

Понад те, Олександр Солонтай вважає, що ситуація в Мінагро — одна з найгірших серед усіх міністерств. «Проблеми всюди однакові, але інші міністерства краще працюють, тому що політики у багатьох міністерствах є штовхачами реформ, а держсекретарі є тими, хто бере на себе управлінські функції, — розповідає політолог. — Реформа почне працювати, коли міністр буде в парламенті, комітетах, на заходах з інвесторами, а в цей момент всередині міністерства є кому закривати організаційну роботу. А в Мінагро ми ще довго не побачимо, як це запрацює, бо немає політика, штовхача реформ».

А ДАЛІ — ДУЛЯ?

Реформа державної служби на держсекретарях схоже й закінчилася. Уряд Гройсмана поки що не сповнений бажання штовхати реформу вперед, тож навіть не звертає увагу на відсутність міністра в профільному аграрному відомстві. Хоча держсекретар — це крок вперед, але без подальшої підтримки і нових змін у системі державної служби все може скінчитися, як і 15 років тому, — перемогою олігархів та старого політичного лобі.

Олександр Ярощук для AgroPolit.com

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

12 жовтня 2017
Держсекретар Мінагрополітики розповів про деталі реформування відомства
У Мінагрополітики розповіли про основи реформування міністерства. Про це йдеться у матеріалі держсекретаря Міністерства аграрної політики та...
26 червня 2017
Представлено держсекретаря Мінагрополітики
У Міністерстві аграрної політики та продовольства України представлено держсекретаря. Про це повідомляє прес-служба Мінагрополітики. Відповідно...
26 квітня 2017
У Мінагрополітики призначено нового держсекретаря
Кабінет Міністрів призначив Владислава Андронова на посаду державного секретаря Міністерства аграрної політики і продовольства з випробувальним...
23 грудня 2016
Грачова стала держсекретарем Мінагрополітики
Конкурсна комісія з питань вищого корпусу державної служби обрала Уляну Грачову державним секретарем Міністерства аграрної політики і продовольства....
11 грудня 2017
Історія одного ДП, або Чи «доводить до ручки» Мінагрополітики Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу?
Працівники ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» заявляють про умисне перешкоджання їхній роботі...
12 жовтня 2017
Як реформують Мінагрополітики – деталі
Ми всі є учасниками проведення реформ у державі. Нові підходи цього управління вимагають: нових організаційних структур міністерств; нових процедур...
28 липня 2017
Земельний «куратор» – перший рік Максима Мартинюка в Мінагрополітики
22 липня минув рік, як у крісло головного земельного «куратора» в Мінагрополітики сів Максим Мартинюк. До переходу на посаду першого...
30 листопада 2017
Петер Блезер: В Україні – ідеальні для ведення сільського господарства умови
Німецький бізнес готовий інвестувати в Україну. Це вони підтвердили під час круглого столу, який відбувся у рамках виставки сільськогосподарської...
6 липня 2016
Як в Мінагропроді тасують кадрові карти...
В міністерстві аграрної політики та продовольства назріває кадрова буря. Як стверджують джерела AgroPolit.com у Мінагропроді, міністр Тарас Кутовий...