Спроба симулювати у жовтні революційний оргазм під Радою провалилася

Започаткована у жовтні акція протесту під стінами парламенту провалилася, хоч в  її організації  негласно брали участь три українських олігархи. Таку думку висловив у ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com політичний експерт, співзасновник Українського інституту майбутнього Тарас Березовець.

Він  пояснив, що в Україні сформувався прошарок правлячої еліти (хоча у класичному сенсі вона є не елітою, а, радше, правлячим класом) та контреліти, які вступили між собою у жорсткий конфлікт.

«Він полягає не в баченні різних курсів розвитку країни, як було в часи протистояння групи регіоналів на чолі з Януковичем та умовним проєвропейським табором, це — боротьба за владу. Про це свідчать усі три вимоги, озвучені організаторами так званої «Великої політичної реформи». Нагадаю, що йдеться про зміну виборчих правил, скасування депутатської недоторканності, створення антикорупційного суду — всі вони жодного стосунку до реформи країни не мають», — пояснює  експерт.

За словами Березовця, соціологія підтверджує, що ці питання не турбують більшість українців, люди їх не розуміють і вони їм нецікаві. Замість вирішення проблем людей політики хочуть задовольнити власні бажання,  вважає  політолог.

Візьмемо для прикладу створення антикорупційних судів. З його допомогою сподіваються створити циклічну систему боротьби з політичними опонентами. Зняття недоторканності спричинить масові запроторення до в’язниці нелояльних людей. А змінивши виборчу модель (замість змішаної буде пропорційна), опозиціонери сподіваються виграти наступні вибори. Оскільки людям ці вимоги не надто близькі, протест під Радою звівся до групи відвертих маргіналів та проплачених ботів, а перші ж сутички спричинили відсторонення від мітингу громадських організацій і так званих єврооптимістів. Вони зрозуміли: якщо кінь здох, треба з нього злізти. Та й Саакашвілі час визнати: «коняка» померла і давно засмерділася, а він все продовжує робити вигляд, що на ній скаче. Насправді слід припинити увесь цей так званий протест, згорнути намети і починати працювати в інтересах країни. У таких сумнівних місцях бачення майбутнього не робиться», — пояснює тонкощі процесу політолог.

А от влада, на його думку,  вкотре переграла опозиціонерів, бо вчасно взяла і почала з трьома вимогами працювати.

Технологічно все спрацювали бездоганно: антикорупційне законодавство відхилено Венеціанською комісією, тому протестувальникам запропонували написати нормальний законопроект, який сприймуть закордоном, — і його приймуть. Розпочався розгляд кількох законопроектів щодо виборчої системи, але самі ж депутати їх спочатку провалили. Лише зараз з’явився законопроект про вибори з відкритими списками, але це поки перше читання, і далі можуть бути сюрпризи. Щодо недоторканності процедура складна: спочатку голосування за законопроекти на сесії, далі — відправка їх на розгляд Конституційного суду, потім — повернення до сесійної зали і знову голосування. Це може розтягнутися на рік-два. Якраз не раніше, ніж до чергових виборів», — пояснює він.

На думку Тараса Березовця, під стінами Ради відбувся не виплеск народного гніву чи просто проплачена акція,  а симуляція суспільного оргазму.

На відміну від жіночого оргазму, революцію не можна імітувати. Тому мітинг під Радою і провалився. Якщо на вулицю не вийшли люди, то симулюй-не симулюй — вона вдасться. Тому спроба симулювати у жовтні революційний оргазм під Радою провалилася», — підсумував він.