Павло Кухта: Державі немає сенсу не віддавати у приватні руки аграрні підприємства

Від початку 2020 року Україна перейшла у фазу активної підготовки та старту приватизації державних підприємств. Аграрні ДП будуть продані в межах великої приватизації шляхом конкурсів і малої приватизації – через електронні аукціони ПроЗорро.Продажі. Як відбувається роздержавлення ДП та які з них в аграрному секторі підуть із молотка першими, AgroPolit.com розповів перший заступник міністра економрозвитку Павло Кухта.

AgroPolit.com: Розкажіть про урядовий план приватизації аграрних держпідприємств на найближчі роки.

Павло Кухта: Загалом у країні понад 3700 державних підприємств, з яких тисячу визначено на приватизацію, 530 – передано торік у Фонд держмайна. За два роки на продаж має піти 111 аграрних підприємств – сільське та рибне господарство. Наприклад, у межах малої приватизації буде продано «Житомирський лікеро-горілчаний завод» у спиртовій галузі, племрепродуктор «Степове», шовкорадгосп «Знам’янський», рибне господарство «Галицький», Тульчинське виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві, низку об’єктів великої приватизації. Думаю, що половину, можливо, третину, продамо цього року. Загалом за 2-3 роки проведемо масову приватизацію та ліквідацію того, що не працює, це час на наведення порядку, звуження державного сектору до того реального, яким займатиметься держава.

AgroPolit.com: У якому порядку заплановано здійснити у 2020 році велику приватизацію аграрних об’єктів?

Павло Кухта: Приватизація спиртзаводів буде вже у цьому році. Почав діяти закон № 318-IX про державне регулювання виробництва спирту.

Концерн «Укрспирт», має під сотню держпідприємств, які включені до складу у різній формі. Процес демонополізації вже запущено, він починає діяти з середини року, будуть допущені приватні гравці на ринок. Я думаю, будуть інвестори, профільні компанії, яким буде цікаво. Зараз більша частина ДП спиртової галузі  нічого не виробляє, обладнання є на 16-18-ти, на всіх інших і обладнання більше немає – це просто виробничі майданчики. Тому, якщо комусь цікаве виробництво, може туди приходити і працювати. На сьогодні підприємства частково передаються під приватизацію, які можна розділити – відбуваються процедури щодо розділення і передання. Також найближчим часом передамо до Фонду держмайна ДП «Конярство України» – це на кшталт концерну, об’єднання певної кількості підприємств. Їхня передача потребує певних процедур, які зараз проводяться. Як і більшість аграрних ДП, ДП «Конярство України» має земельний банк – він піде в управління Фонду держмайна (земельний банк ДП «Конярство України» найбільший серед аграрних ДП та складає 50,6 тис. га, – прим. ред.). Коли підприємства будуть готові та перейдуть до Фонду держмайна, то щойно відкривається земельний ринок – їх одразу можна буде приватизувати.  

Майже кожен з об’єктів страждав від корупції, щодо кожного були певні інтереси, які намагалися смикати за підприємства, використовувати їх незаконним чином.

AgroPolit.com: Якою буде доля підприємств, які мають борги, як наприклад, ДПЗКУ, котра має непогашений кредит в китайському банку?

Павло Кухта: Стосовно ДПЗКУ питання китайського кредиту, ще потребує врегулювання, після чого можна буде далі рухатися з підприємством. Щодо боргів, то вони, хоч і менші, але є майже на кожному великому підприємстві. Зараз у переліку першочергової приватизації «Одеський припортовий завод», де є конфлікт щодо боргу за газ (за судовим позовом компанія Фірташа вимагає стягнення $250 млн, – прим. ред.), і на інших підприємствах є певний набір проблемних питань.

Майже кожен з об’єктів страждав від корупції, щодо кожного були певні інтереси, які намагалися смикати за підприємства, використовувати їх незаконним чином. Вирішувати треба в індивідуальному порядку.

Читайте до теми: Шість тез Ірини Марченко про реформу ДПЗКУ

AgroPolit.com: Якою є процедура вирішення таких боргових питань?

Павло Кухта: Усі великі підприємства приватизуються з інвестиційним радником. Радник знаходить певні опції, як можуть вирішити ті чи інші проблеми, щоб рухатися далі. Якщо говорити про проблеми заборгованості – можуть бути і домовленості з кредиторами, і розподілення, створення системи, коли борги беруться на баланс окремої компанії, такі принципові способи вирішення цього питання, а далі можна рухатись.

AgroPolit.com: Чи змінилась позиція щодо ДП «Артемсіль» – заступник міністра економрозвитку з аграрної політики Тарас Висоцький раніше повідомляв, що це підприємство не йде на продаж через розташування неподалік лінії розмежування та потреби місцевих жителів у роботі?

Павло Кухта: Загалом, «Артемсіль» логічно було приватизувати, тому що воно не є стратегічним у сенсі національної безпеки підприємство, це не монополія, тому що сіль легко імпортується, до того ж імпортна сіль конкурує із «Артемсіль», підприємство спокійно може бути передано в приватний сектор без наслідків, небезпечних для держави та суспільства. Тому ще є питання, чи потрібно залишати його в державі. У нас було встановлено критерії відбору підприємств, які не підуть на приватизацію – не треба продавати те, що стосується національної, зокрема, енергетичної безпеки, те, що є природною монополією, оскільки антимонопольне регулювання не працює ефективно, тому слід зупинити зловживання, і те, що надає унікальні сервіси, які не надаватиме приватний сектор. Все інше – на приватизацію. Аграрні компанії не відповідають жодному з цих обмежень, тому їх всі можна спокійно продавати.

Читайте до теми: Демонополізація та роздержавлення спиртової галузі: наслідки прийняття закону №318-IX для ДП «Укрспирт» і ринку

AgroPolit.com: Чи враховували ви критерій прибутковості під час відбору об’єктів на приватизацію?

Павло Кухта: Критерій прибутковості не має особливого сенсу, тому що в нас не можна сказати, що є якісь такі аграрні компанії, які були б настільки прибутковими, які приносили б стільки грошей, що варто їх продавати. Здебільшого вони збиткові або в дуже поганому фінансовому стані. Не будуть продаватися підприємства, де надаються унікальні сервіси, в аграрному секторі серед великих таких немає. Держава може зберегти окрім стандартметрології, сервісні речі на невеликих підприємствах, можливо, зернових, інститути з певними  напрацюваннями. Це невеликі системні компанії, радше, малі сервісні підприємства, які надають державні унікальні сервіси. Буде вивчатися питання щодо ПАТ «Аграрний фонд» та державної установи «Аграрний фонд» – це технічні інституції для певних фінансових операцій на аграрному ринку, пов’язаних із резервом, намаганням регулювати ціни, інтервенції, та не можна сказати, що дуже цінні об’єкти.

Також кандидатом на приватизацію є НАК «Украгролізинг».

Підприємство здає в лізинг аграрну техніку, трактори. Якби не було лізингових компаній у приватному секторі, тоді можна говорити, що це якесь унікальне підприємство. А так, який сенс державі займатися лізинговими послугами – монополії тут немає, можливої втрати безпеки для держави тут немає.

Це абсолютний міф, що держава може управляти усіма 3700 підприємствами в різних секторах, які є в країні. Їх просто фізично забагато…

AgroPolit.com: Під кінець 2019 року було оголошено про початок аудиту державних підприємств, котрі готуються на приватизацію, якими є результати таких перевірок?

Павло Кухта: Виявляють дуже багато зловживань. Епічний приклад – це людина, яка сама себе призначила директором одного з аграрних підприємств. Він був виконувачем обов’язків і сам себе, власним підписом, призначив директором підприємства – такий, наприклад, кейс. Багато випадків розкрадань – чимало аграрних підприємств були у дуже поганому стані, дуже багато розкрадання землі, коли хтось вирощував і збирав урожай на землі державного підприємства, десь продавав, що далі відбувалося – незрозуміло, зазвичай керівники підприємств були у змові. Це абсолютний міф, що держава може управляти усіма 3700 підприємствами в різних секторах, які є в країні. Їх просто фізично забагато… Не знайти стільки якісних керівників, неможливо силами органів управління відстежити. Ще й децентралізовані моделі управління підприємств, які зараз є в Україні, де всі за всім спостерігають, 60 органів управління, у когось навіть свої підприємства. Коли відбудеться створення Фонду національного багатства,  буде централізоване  управління, дійсно буде легше, але туди увійдуть кілька сотень реальних підприємств. Управляти тисячами підприємств жодна держава світу, особливо така, у відверто поганому стані, з такою високою корупцією, як в Україні, не зможе.

AgroPolit.com: Як відбувається процес реалізації підприємств за планами малої приватизації?

Павло Кухта: Продажі відбуваються, цілком швидко. Цього року в усіх галузях плануємо продати щонайменше 300  із тисячі усіх об’єктів – це і підприємства, й окремі відокремлені від них об’єкти. Головне у системі ПроЗорро.Продажі – дворівневість. Є центральна база даних у державі та десятки приватних майданчиків, які дають доступ до системи на конкурентних засадах, надаючи послуги бізнесу, приваблюючи та рекламуючи, фактично вони маркетингом займаються. Зайти в систему на конкурс можна через будь-який із цих майданчиків. Неможливо домовитись одночасно з десятками майданчиків, що вони не нададуть нікому окрім тебе доступ до якогось конкурсу. Відповідно, через це конкурс завжди буде конкурентним. Якщо є конкуренція, отримуємо ринкову адекватну ціну за підприємство, тому немає ризиків, що підприємство розпилять, закриють, бо гроші відбити тоді буде неможливо. Єдиний спосіб їх відбити – використовувати підприємство ефективним чином як бізнес. Завжди хтось може оскаржувати якісь торги, але загалом наша практика показує, що на ПроЗорро.Продажі успішно реалізовують підприємства.

Читайте до теми: Приватизація аграрних державних підприємств: які активи підуть з молотка

AgroPolit.com: Якою буде доля 315 держаних лісгоспів – вони потраплять на малу приватизацію?

Павло Кухта: Лісгоспи не продаються, ми їх не чіпаємо зараз. Постало питання управління ними, можливо, їх варто об’єднати. Але цю проблему варто передати Мінекоенерго, яке ними управляє.

Коли хтось буде готовий, умовно, хоча б за одну гривню купити збанкрутіле підприємство, яке має дуже великі борги, воно буде продаватися.

AgroPolit.com: Як будете чинити з підприємствами-банкрутами, котрі не підлягають приватизації та продовжують працювати у збиток?

Павло Кухта: Щодо питання ліквідації підприємств, інколи їх все ж можна продати. Але майно за вартістю має перевищувати борги. Коли хтось буде готовий, умовно, хоча б за одну гривню купити збанкрутіле підприємство, яке має дуже великі борги, воно буде продаватися.  Але загалом є процес ліквідації, коли борги в рази перевищують активи, немає чого продавати. У процесі ліквідації активи продаються, воно ліквідується. Ми хочемо врегулювати цю процедуру, щоби полегшити, бо десь 1200 із 3700 підприємств у різних галузях фактично не працюють, їх треба ліквідовувати.

AgroPolit.com: Міністерство замінило керівників підприємств, які готувалися або готуються на приватизацію, чи є вже результат їхньої роботи?

Павло Кухта: Призначені на керівників люди насамперед тимчасові, бо далі залишати їх на посаді чи ні, обирає приватний інвестор: якщо їм з людиною цікаво працювати, то будь ласка. Міністерство у різних сферах поміняло 50 керівників. Загалом логіка така, якщо підприємство передається, то потім треба, щоб легко могли змінити керівника приватні власники. Масова зміна кадрів там, де є зловживання на нових, перевірених – це запобіжник від більшого розкрадання майна. Ми моніторимо, що там відбувається. Крім того, якщо швидко відбувається підготовка до приватизації, немає часу, щоб створити будь-які схеми. Кадрові зміни, швидка приватизація й аудит на підприємствах, звісно, допомагають. Але не можна сказати, що коли виставляється на продаж об’єкт, то більше не розкрадається. Бо там де почали розкрадання, скільки можуть, стільки крадуть. Сподіваємось, що де змінили керівників, щоб зупинити цей процес та перебити ці схеми – розкрадається менше. Підприємства часто в зруйнованому стані, у дуже поганому, але щонайменше якась земля чи активи можуть використовуватися. Якщо ж є – це мінімальний шанс на відродження, і ми вітаємо процес відродження підприємств. Але це не означає, що воно буде знято з приватизації. Хтось купить, налагодить виробництво. Тобто це питання політики, коли в державному секторі залишаємо ті речі, якими є сенс володіти державі, держава може навести лад, все інше ми передаємо у приватний, це загальна політика.

AgroPolit.com: На підприємствах оформлені десятки тисяч працівників, якою буде їхня доля після приватизації?

Павло Кухта: За приватизації є щонайменше пів року перехідного періоду, коли людину не можна звільняти. Друге – більшість цих підприємств у такому стані, що багато працівників самі часто хочуть приватизації. На більшості з них борги щодо зарплати, а її рівень не відповідає приватному сектору. Люди виграють від приватизації, а не програють, їм покриють заборгованість, у багатьох випадках з’являться робочі місця, навпаки, буде більше роботи, а не менше. Там так багато питань, що нема чого шкодувати. Коли буде передано у приватний сектор, залучено інвестора, зауважимо, що приватний власник краще знає, як тим управляти.

Читайте до теми: Фінансові показники 6-ти державних агрокомпаній серед ТОП-100 найбільших

AgroPolit.com: Які плани дій після запуску першої черги приватизації у 2020 році?

Павло Кухта: Коли запуститься процес масової приватизації та ліквідації, буде можлива приватизація серйозніша, непрофільних активів, продаж-розділення якихось компаній, більш серйозна трансформація. Ще є важливе питання щодо непрофільних активів у великих стратегічних компаніях, які не приватизуються, але де є  безліч якихось овець, бджолосімей, фонтанів, ковбасних цехів, коней – непрофільних активів. Їх спокійно можна продати, хай хтось купить, поставить у конюшню тих, скажімо, коней, вони возитимуть когось, а не стоятимуть при магістральному трубопроводі, як це зараз інколи відбувається.

Під великі підприємства працюють інвестиційні радники, які конкретно під кожне підприємство намагаються знайти інвестора.

AgroPolit.com: Що робить держава, щоби максимально вигідно продати підприємства?

Павло Кухта: Найперше – передаємо на приватизацію. Зараз Фонд держмайна розробляє кімнату даних під ці підприємства, щоб можна було детально переглянути дані потенційному інвестору, та створюють рекламні тізери, короткі описи цих підприємств. ПроЗорро.Продажі працюють, щоб їх ефективно продати. Під великі підприємства є інвестиційні радники, які конкретно під кожне підприємство намагаються знайти інвестора. Інвестори з України та іноземці, які вкладатимуть 100 і більше млн, зможуть отримати супровід «інвестиційної няні» – цілодобового радника. Плюс є ініціатива знизити податкове навантаження – не збирати податок на прибуток із тих, хто на великій приватизації купить підприємство. Такі заохочення для залучення та стимулювання інвесторів. Це вигідно для держави, сподіваємось отримати 12 млрд грн на наступний рік.

AgroPolit.com: На що насамперед підуть кошти, отримані від приватизації державних підприємств?

Павло Кухта: Ці гроші підуть на фінансування державного бюджету – вони заміщають собою боргове фінансування, але не є доходом для держбюджету. Таким чином, Мінфін менше бере в борг, натомість фінансується приватизація. Тому що це разовий продаж, не можна буде продавати знову. Те, що приватизація зменшує рівень боргу, є формою інвестицій: що ми менше позичаємо, то менше будемо віддавати, менше потім платити. Це не є проїданням, а  лише зменшенням наших виплат кредиторам. З іншого боку, є продаж непрофільних активів, які можуть продаватися безпосередньо підприємствам, це ми дуже вітаємо і всіляко просимо це робити. І від цього гроші йдуть до підприємств. Ми максимально хочемо дозволити установам, щоби був стимул продавати непрофільні активи, те, що не потрібно для їхньої основної діяльності, але за рахунок цього вони інвестували б в основну діяльність. Це фактично цільове фінансування.

Один із принципів ОЕСР – не треба тримати в державній власності те, що не потрібно для виконання функцій держави.

AgroPolit.com: Ви вже згадували про Фонд національного багатства – проект, запропонований міністром економрозвитку Тимофієм Миловановим. Коли його створять та яким він буде?

Павло Кухта: Створення Фонду національного багатства уже прописано в програмі уряду. Його ідея – створити централізовану структуру, побудовану на принципах приватного сектору портфельного менеджера, а не державної установи, яка б управляла основними компаніями, як це працює у приватному секторі, а не як це роблять чиновники. Це для того, щоб компанії заробляли гроші та водночас ефективно виконували додаткові функції, окрім заробляння гроші. Управління близько двома сотнями компаній у майбутньому буде побудовано на основі стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка є транслятором у сфері управління державними підприємствами у світі.

Головні ідеї –  перенесення принципів управління, прийнятих у публічних компаніях приватного сектору, на сектор державних підприємств, але з урахуванням певних особливостей, тому що це є власністю держави і підприємство має виконувати додатково певні функції крім суто заробляння коштів. Один із принципів ОЕСР – не треба тримати в державній власності те, що не потрібно для виконання функцій держави. Оскільки функцією держави  є не заробляння грошей, а  забезпечення певних речей у суспільстві, яких не забезпечує ніхто інший. Також принципи ОЕСР передбачають побудову системи корпоративного управління, як у публічних компаніях: з наглядовою радою, якій надано певні повноваження, так зване управління на відстані витягнутої руки – не пряме, а через певну стратегію та політику власності, яку пропонують підприємству, та якій підприємство має слідувати, розвиватись, як цього хоче акціонер-держава. Але держава не намагається у ручному режимі силами чиновників управляти, де який поїзд ходить, як це підприємство працює, як це реально в Україні є зараз. Це робота без корупційних можливостей та в умовах корпоративного управління.

Оксана Тупальська, AgroPolit.com