Зелена угода Європи, або основи Green Deal: що принесе агросектору України курс на екологічність
Зелена угода Європи, або основи Green Deal: що принесе агросектору України курс на екологічність

Наприкінці 2019 року Єврокомісія опублікувала Європейську зелену угоду (EU Green Deal) – документ, який повинен зробити європейський континент нейтральним до зміни клімату. AgroPolit.com з’ясував, які наслідки для АПК України та інших галузей несе нововведення ЄС.

Значну частину програми займає трансформація сільського господарства: стратегія зі сталого використання хімікатів та зменшення викидів СО2 у повітря. В рамках цієї стратегії передбачена низка трансформацій, зокрема для сільської місцевості, модернізація та зміни в підходах до роботи аграрних підприємств, пакет кліматичних законів, розвиток біоенергетики, відновлюваної енергії та екопродукції. Окрім цього, навесні 2020 року представники ЄС презентували стратегію «Від ферми до виделки» (Farm to Fork), яка передбачає трансформацію харчової політики та суттєве збільшення частки органічного господарства.

Кабінет Міністрів України ухвалив відразу три постанови, покликані створити механізми для впровадження системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів. Документи спрямовані на виконання Україною зобов’язань у межах Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. І зрештою – на забезпечення запуску в Україні ринку квот на викиди парникових газів.

Читайте до теми: Аналіз законодавчих змін в АПК у плані пріоритетних дій уряду на 2020 рік

У межах Угоди про асоціацію з ЄС Україна взяла на себе зобов’язання щодо імплементації низки документів з протидії змінам клімату. Впровадження ринку квот парникових газів – це «плюс» до репутації України як надійного учасника глобальних процесів з боротьби зі змінами клімату. Крім того, якщо Україна вчасно не впровадить систему моніторингу викидів газів, то може постраждати бізнес, який платитиме додаткові податки на експорт продукції», – заявив міністр захисту навколишнього середовища і природних ресурсів Роман Абрамовський.

Зокрема, український уряд ухвалив такі постанови:

  • «Про затвердження Порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів»;
  • «Про затвердження переліку видів діяльності, викиди парникових газів в результаті провадження яких підлягають моніторингу, звітності та верифікації»;
  • «Про затвердження Порядку верифікації звіту оператора про викиди парникових газів».

Ринок парникових квот має стати альтернативою екологічному податку на викиди СО2. І хоча вони переважно стосуються індустріального виробництва, але виготовлення азотних добрив, необхідних для АПК, також потрапляє до переліку «підсанкційних виробництв». Експерти вважають, що торгівля квотами є більш просунутим інструментом стимулювання екологічної модернізації підприємств у порівнянні з екоподатком. На якій стадії реалізації перебуває проєкт, які ризики для промисловості несуть нові правила та коли може повноцінно запрацювати ринок – розбирався AgroPolit.com.

Нормативна база

З 2021 року визначені Кабміном українські промислові підприємства готуватимуть плани з моніторингу викидів парникових газів і затверджуватимуть їх у Міністерстві захисту довкілля і природних ресурсів. Звіти про викиди парникових газів за наступний рік мають бути подані до 31 березня 2022 року. Звіти перевірятимуть незалежні експерти відповідно до встановлених процедур, а потім подаватимуть їх на затвердження в Міндовкілля.

Особливо актуальним це питання стає у зв’язку з ухваленим на початку 2020 року у ЄС Європейським зеленим курсом (European Green Deal), основною метою якого є досягнення кліматичної нейтральності європейського континенту до 2050 року. Одним з інструментів цієї нової кліматичної політики розглядається запровадження так званого механізму прикордонного вуглецевого коригування (Carbon Border Adjustment Mechanism або СВАМ). По суті, це спеціальний податок на викиди вуглецю, який планується застосовувати до продукції, що імпортується у ЄС із країн, які не приділяють належної уваги зменшенню викидів парникових газів.

Читайте до теми: Державна підтримка агросектору в Європі – суми, аналіз державних програм і бюджету

Таким чином, затягування із запуском СТВ шкодить репутації України як надійного учасника глобальних процесів з протидії зміні клімату, а також збільшує ризики можливого застосування до продукції, що походить з України, вищезгаданого прикордонного вуглецевого коригування.

Нагадаємо, зараз у країні діє екологічний податок на викиди СО2 в розмірі 10 грн за тонну. Однак підприємства розраховують їх обсяг за різними методиками, а надані ними дані не перевіряються.

Якщо говорити про готовність українських підприємств до повноцінного впровадження МЗВ, то в кращих умовах перебувають компанії, які поставили собі за мету виконати «домашнє завдання» в 2020 році. А саме: привести технічну документацію у відповідність до поточного стану підприємства, розробити план моніторингу та документацію для підтвердження даних про викиди парникових газів.

 

Дані про викиди СО2 подаються підприємствами за обов’язковою формою Державної служби статистики «№2-ТП (повітря)». Зараз затвердженої методики розрахунку викидів парникових газів в Україні немає.

Ризик для підприємств:

  • зараз підприємства розраховують обсяг викидів СО2, як захочуть. А із впровадженням системи МЗВ рахуватимуть умовно правильно. І можуть з’явитися претензії податкової, якщо викиди сильно збільшаться. Вийде, що вони всі роки недоплачували екоподаток за СО2;
  • неготовність метрологічних систем (ваги, витратоміри газу) та лабораторій з визначення вмісту вуглецю в матеріалах до виконання вимог системи МЗВ щодо точності/похибки.

Екологія vs економіка

Система моніторингу викидів і торгівлі квотами – лише один з елементів впливу екології на економіку, при цьому не найбільш потенційно небезпечний.

«Якщо Україна вчасно не впровадить систему обліку викидів газів, то може постраждати бізнес, який платитиме додаткові податки для експорту своєї продукції», – заявляв раніше прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Йдеться про запровадження податку на викиди вуглекислого газу (Carbon Вorder Аdjustment, СВА). Він являє собою плату, що стягується при ввезенні товарів до Євросоюзу, виходячи з обсягів викидів СО2 в процесі їх виробництва. У разі запровадження СВА платежі українських компаній під час експорту до ЄС можуть зрости на €566,3 млн на рік.

Європа поки що розмірковує про конструкцію і зміст механізму СВА. Потенційно правильний механізм моніторингу викидів і система торгівлі квотами можуть стати основою для діалогу з ЄС про звільнення українських експортерів від сплати СВА. Утім, таких варіантів пом’якшення екологічних вимог Євросоюзу на український бізнес щонайменше три. Конкретні можливі механізми стануть предметами дискусії з ЄС.

Тарифний бар'єр у вигляді СВАМ (carbon border adjustment mechanism) є цілком реальним. Звісно, це найстрашніший сценарій, але якщо українські товари будуть ним обкладатися, то це означатиме, що наш бізнес буде платити не за свою модернізацію, а за оновлення промисловості ЄС», — заявив Тарас Качка.

За його словами, щоб уникнути цього, перш за все необхідно привернути увагу всіх без винятку, що Україна з ЄС знаходиться в одному регуляторному середовищі: Угода про асоціацію поширює на Україну усі ключові директиви у сфері захисту довкілля.

Час нагадати ЄС, що політика із захисту довкілля в Україні — від базових законів до стратегічних документів — базується на нормах і принципах ЄС. І наша мета — лише посилювати і пришвидшувати впровадження європейських вимог. А отже, що нас нове правило не має зачіпати. Втім, для цього треба також йти до виконання цих норм Угоди, а не лише говорити про них», — вважає торговий представник.

При цьому не обов'язково повністю копіювати цілі, які бере на себе ЄС.

За словами Тараса Качки, Green Deal – це вже реальність, яка несе зміни.

«Будь-які зміни – це виклик. Чи це загрозливий виклик, чи обнадійливий – залежить від того, як ви до цього ставитеся. Але ці зміни вже відбуваються, і питання полягає в тому, якою буде наша реакція на них. Наша амбіція полягає в тому, щоб ситуацію України Євросоюз враховував при формуванні своїх цілей та завдань, своїх норм. На сьогодні саме це є найбільшим викликом. Ми готові до амбіцій. Це позиція і влади, і бізнесу, і експертного середовища. Тобто у нас цей консенсус є. Тому питання полягає в тому, як правильно його запустити і в співпрацю з ЄС, і отримати фінансову підтримку, і організаційну підтримку. І таким чином, щоб українська економіка за наступних 10 років модернізувалася, розвивалася і стала кліматично більш дружньою. Але тут питання в тому, що ми не повинні повторити події 1990-х, коли номінальне зменшення викидів СО2 нами було досягнуто лише за рахунок закриття виробництва», – впевнений Тарас Качка.

На його думку, Євросоюз готовий врахувати позицію України.

Ми ж не стаємо в опозицію до ЄС, ми говоримо про діалог. І це – наша велика перемога. Тепер питання полягає в тому, що ми маємо в рамках цього діалогу сказати, що ми бачимо такі вектори: енергоефективність будівель, утеплення, використання електроенергії, відмову від вугілля. І це наш внесок у спільний кошик, адже сам ЄС каже про Європу як про континент в цілому, і ми є його частиною», – заявив Тарас Качка.

Читайте до теми: Ігор Петрашко & Дмитро Фірташ: курс на створення монополії чи лібералізація ринку міндобрив?

Один з прикладів нелегкого, але важливого діалогу між Україною та ЄС — використання агрохімікатів. ЄС декларує зменшення їх використання на 50%. Натомість для України така ціль — неадекватна, оскільки в нас середній рівень використання агрхімікатів є в кілька разів нижчим, ніж в ЄС. До того ж Україна виконує важливу роль щодо забезпечення глобальної продовольчої безпеки, через що потрібно особливу увагу приділяти ефективності сільського господарства. «Важливо також звертати увагу на всі компоненти Європейського зеленого курсу. Деякі з них — вигідні нашій державі. Наприклад, наша географічна близькість до ЄС дозволяє мінімізувати викидів, пов'язаних із транспортуванням продукції. І головне — пам'ятати, що лише разом з Україною ЄС може досягти стратегічної економічної автономії і кліматичних цілей», — пояснює Тарас Качка, заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Слід додати, що Європейська зелена угода (передбачає запуск CBAМ — «механізм прикордонного вуглецевого коригування» — не пізніше 2023 року. CBAМ — це платіж, який стягуватимуть під час ввезення до ЄС продукції, виходячи з обсягів викидів СО2 в процесі її виробництва.

Реакція бізнесу

Представники ЄБА вважають, що Україні варто врахувати досвід європейських країн та, за можливості, максимально узгодити архітектуру СТВ з правилами і процедурами функціонування СТВ у ЄС, які будуть застосовуватися з 2021 року, а також враховувати досвід перших фаз запровадження СТВ ЄС, зокрема, в частині встановлення цільових показників викидів ПГ та безоплатного розподілу квот на викиди. Таким чином, на думку бізнесу, підготовка до повноцінного запуску СТВ має включати 4 основні моменти:

  1. запуск СТВ варто здійснювати після завершення пілотного періоду моніторингу, звітності та верифікації, проте не раніше січня 2025 року;
  2. обов’язково має бути тестовий режим, коли транзакції з квотами на викиди парникових газів проводяться, але фінансових наслідків для учасників системи не створюють;
  3. цільові показники викидів парникових газів за типами установок/галузями промисловості (benchmarks), а також правила розподілу квот на викиди (в тому числі і безкоштовні) мають спиратися на точні дані національної системи МЗВ і враховувати поточний стан розвитку окремих галузей промисловості України, а також можливість залучення коштів для їх модернізації;
  4. кошти, які будуть отримані державою внаслідок продажу квот на викиди, мають розподілятись прозоро з пріоритетом на екологічну модернізацію/підвищення енергоефективності тих підприємств, які будуть купувати відповідні квоти, а також для відшкодування їхніх витрат, пов’язаних із функціонуванням СТВ.

Читайте до теми: Недописана експортна стратегія: як Україні використати аграрний потенціал і не втратити ринки Китаю, ЄС, США, Канади та Ізраїлю 

Ірина Ставчук, заступниця Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України 

Однією з вимог угоди стала розробка так званого національно визначеного внеску (НВВ). Це документ, у якому держава, спираючись на наявні передумови та можливості, визначає, на скільки вона готова скоротити викиди парникових газів.

Буквально минулого року ЄС оголосив про свій план «Зеленої угоди», про досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Після виборів у США, Байден також оголосив про намір країни – набути кліматичної нейтральності до 50 року. Аналогічні заяви лунають від ключових азійських країн, крім Китаю – вони розглядають можливу реалізацію кліматичного проєкту не до 50, а до 2060 року. Сьогодні 127 країн світу обговорюють шлях досягнення цієї мети – досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Що це означає для України і з якими стратегічними цілями різні міністерства в співпраці з урядом планують вирішувати актуальні питання?

Перше стратегічне завдання – це зрозуміти і обрати оптимальні шляхи розвитку проєкту, які б забезпечили конкурентоспроможність і модернізацію у відповідних секторах.

Друге стратегічне завдання – це захист українського бізнесу, в тому числі і в переговорах з  Єврокомісією. Ми намагаємося бути проактивними і будувати позиції так, щоб і модернізації та розвитку виробництв сприяти, і не допустити збільшення вуглецевих викидів. Завдяки міжнародній підтримці був запущений процес, який розпочався з підготовки національно визначеного внеску.

З'явилася можливість провести ґрунтовні дослідження в різних секторах економіки, щоб це не просто було ухвалення певної цифри, а щоб можна було проаналізувати потенціал: в яких секторах у нас може бути найбільше скорочення викидів у порівнянні з іншими секторами; скільки це буде коштувати і які для цього потрібні кроки.

Над цим питанням працювала команда ЄБРР та ПЕК ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України». Було розглянуто три сценарії розвитку подій: перший – що відбудеться, якщо нічого не робити; другий – шляхи та наслідки для України від реалізації всіх взятих на себе зобов'язань (рівня1990 року); третій – як вивести Україну на рівень кліматичної нейтральності до середини століття.

Варто зауважити,під час роботи виявилося, що в низці секторальних стратегій є певні проблеми з цілями. Тобто ці стратегії не були свого часу промодельовані і в якихось аспектах вони є занадто амбітними з погляду реалізації, з поглядуфінансової ситуації, яку ми зараз маємо. Саме тому міністерство ухвалило такий підхід, щоб провести низку секторальних обговорень і за результатом досить ретельно підготувати рішення за кожним сектором окремо, тісно співпрацюючи з бізнесом, відповідними міністерствами та профільними організаціями.

Але навіть дивлячись на моделювання в цілому, ми бачимо, що навіть приблизний кошторис реалізації кліматоохоронної політики є позитивним для економіки України. Тобто сценарій реалізації всіх секторальних політик, якщо взяти загальну вартість економіки, є дешевшим за звичайний бізнес-сценарій, якщо його залишити без змін. Однак одна з найбільших проблем – це інвестиції, які необхідно вкласти і реалізувати. Тому ми відкриті до діалогу з бізнесом з погляду як моделювання вхідних даних, які будуть братися до розрахунків, так і оптимальної форми комунікацій між бізнесом та державними органами, особливо коли мова заходить про довгострокові вектори розвитку.

Леся Василенко, депутат Верховної Ради IX скликання, член депутатської фракції «Голос»

В бюджеті на 2021 рік кошти на імплементацію Зеленої угоди не закладені

Три сценарії розвитку подій від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України були розроблені з урахуванням даних різних секторів: аграрного, енергетичного, транспортної промисловості та інших. Ці дані потребують додаткового аналізу представників кожного із секторів, а також представників парламенту, уряду із залученням як національних, так і міжнародних експертів.

Що стосується коштів: тут важливим елементом є не лише держбюджет України, а й ті інвестиції, які ми можемо залучити в озеленення економіки, і фінансова допомога, яку ми можемо отримати від країн ЄС на екологізацію процесів в українському виробництві. Саме для цього нам і потрібні були сценарії національного визначеного внеску, розроблені Міндовкілля та іншими структурами, адже без цих сценаріїв ми не можемо розраховувати на повний обсяг допомоги з боку наших міжнародних партнерів. Наше завдання зараз полягає в тому, щоб захистити власні інтереси і побудувати переговори з партнерами таким чином, щоб крім власних зусиль та власних коштів, ми мали доступ до європейських «зелених» ресурсів та механізмів. Це дозволить не тільки виконати зобов'язання перед зовнішніми партнерами, але й допомогти внутрішнім виробникам.

Зазначу, що в бюджеті на 2021 рік кошти на імплементацію Зеленої угоди не закладені. Це не «зрада». Пояснення цього дуже просте – поки що немає єдиного, консенсусного рішення, яке б дозволило мати чітке бачення та розрахунки необхідних обсягів фінансів під конкретні програми. Щойно парламент, уряд, бізнес та суспільство визначаться з цим питанням, створять чіткі програми, план – тоді можна говорити про внесення змін до бюджету, про формування внутрішнього національного бюджету та плану залучення інвестицій та інших ресурсів від міжнародних партнерів.

Олександр Домбровський, Заступник голови правління МХП, голова правління ГС «Global 100 RE Ukraine»


Мені невідомо, що в цьому плані робить уряд, але великі українські компанії вже займаються серйозним аналізом вуглецевого сліду власних виробництв

Європейський союз в рамках Green Deal EU має дуже амбіційну ціль – зробити Європу кліматично-нейтральним континентом до 2050 року. Це означає високі екологічні стандарти товарів на ринку ЄС. Сьогодні European Green Deal – це набір політичних ініціатив.

Європейська зелена угода – не є класичною схемою запуску нової технології, наприклад «Зелений водень» або щось інше, ні – це зміна парадигми економічного розвитку Європейського Союзу, і всі рішення – індустріальні, аграрні, промислові – будуть підпорядковані (принаймні, планується, що будуть) філософії чистої, зеленої економіки, яка повинна бути без вуглецевою або з мінімальним рівнем викиду СО2. Це позиція ЄС №1.

Позиція №2: Зелена угода не є деталізованою Єврокомісією або Європарламентом – це цілий набір директив документів, які сьогодні розробляються і напрацьовуються. На мою думку, повноцінний старт програми може відбутися або наприкінці 2021 року, або вже у 2022 році. У цьому питанні багато чого залежить від пандемії, яка накладає свій відбиток на ефективність і швидкість ухвалення рішень в Єврокомісії та Європарламенті.

Що стосується участі та реакції України, нам потрібно зараз розуміти, які конкретно виклики стоять перед різними галузями виробництва, а також – ключові інструменти, які знадобляться для конструктивної реакції на ці виклики і які поки що не прописані. Нам потрібно продіагностувати і аграрний сектор, і індустріальний сектор, і металургію. Тобто перевірити ключові експортоорієнтовані галузі на відповідність новим вимогам і розробити чіткі кроки з модернізації виробничих потужностей, щоб зменшити шкідливі викиди.

Мені невідомо, що в цьому плані робить уряд, але великі українські компанії вже займаються серйозним аналізом вуглецевого сліду власних виробництв. Наприклад, МХП глобально аналізує всі види виробничих процесів компанії та фундаментально підходить до модернізації виробничих потужностей. Це і питання енергоефективності, і запуск проєктів з біогазу, і використання «зелених» технологій та багато інших технологічно-інструментальних рішень. І в Україні є багато інших компаній, які не просто думають, а рухаються в бік «чистої» моделі. Звісно, що це потребує додаткових фінансів та інвестицій. Поки що таким підприємствам не доводиться розраховувати на державну допомогу, але будемо сподіватися, що в найближчому майбутньому ситуація зміниться і Україна запустить робочі інструменти підтримки та мотивації виробників.

В моєму розумінні ключовим інструментом підтримки з боку держави має бути монетизація або капіталізація скорочень викидів СО2. Серед глобальних інструментів, які можна залучити, варто згадати таке: свого часу Україна підписала Паризьку угоду та Кіотський протокол, які регламентують зменшення кількості шкідливих викидів та боротьбу із глобальним потеплінням. Можна продавати власні квоти на викиди СО2 іншим країнам, а кошти направляти на екологічну модернізацію виробництв в Україні. Ці кошти можуть допомогти АПК зменшити кількість використання дизелю, залучити смарт-програми та технології навіть до обробки землі (наприклад, зменшити кількість проходок техніки при обробці 1 га землі), і це вже не кажучи про енергоощадні програми та розвиток технології з підвищення родючості і органічного виробництва.

Назар Бобицький, керівник Брюссельського офісу Української асоціації бізнесу і торгівлі (УАБТ)

Конкурентну продукцію з інших країн просто намагатимуться не допускати на європейський ринок

Якщо коротко, то Європейський зелений курс позначиться на українських реаліях досить фундаментально, адже це цілий пакет законодавчої документації ЄС, який вплине на роботу дуже багатьох галузей, в тому числі і АПК. В цій документації йдеться про зміни у роботі різних виробництв щодо скорочення викидів, які позначаються на зміні клімату. Також там йдеться про фінансові можливості, додаткові ресурси для країн – членів ЄС, які мають допомогти підприємствам зменшити реалізацію програми зі зменшення викидів. І третій величезний блок – це перелік заходів, які захистять європейські ринки і виробників від зовнішньої конкуренції. В індустріальній сфері – це вуглецевий тариф; а в АПК – це цілий «букет» заходів, пов'язаний з тим, що, наприклад, європейські агровиробники, які будуть змушені скоротити використання пестицидів або виготовлятимуть продукцію з мінімальним перепахуванням земель та ін., будуть захищені на ринку. Конкурентну продукцію з інших країн просто намагатимуться не допускати на європейський ринок.

На щастя, український уряд орієнтується в цій політиці і відчуває потребу у змінах. У вересні поточного року Україна однією з перших офіційно запропонувала розпочати співпрацю та діалог з вирішення цих питань. А далі – потрібно наповнювати декларації реальним змістом. Бізнес бере активну участь у цьому процесі, проводить оцінки, розрахунки, висвітлює власну позицію, яку уряд повинен врахувати. У свою чергу, ми також консультуємо бізнес, проводимо круглі столи і хочемо зібрати той пул експертиз, який допоможе нашим експортерам сформувати спільну позицію і представити її уряду.

Володимир Лапа, ексголова Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів

В Україні рівень викидів вуглецю зменшився на 50 % у порівнянні з 2019 роком, а в Євросоюзі аналогічний рівень викидів скоротився набагато менше, ніж у нас

Стейкхолдери (зацікавлені сторони. – Ред.) усвідомлюють, що кліматичні зміни не підуть на користь нікому, в тому числі, це усвідомлюють і сільськогосподарські виробники України. Тому, коли мова заходить про програми зменшення викидів – це швидше про формат взаємодії з ЄС, а не про саму участь. Відповідно, по-перше, сьогодні Європейський зелений курс та участь України починає більш предметно обговорюватися, а по-друге, певні рішення ЄС (наприклад, у питанні введення податку за СО2 при виготовленні продукції) мали б регулюватися в межах двосторонньої угоди і розглядатися на рівні переговорних позицій, а для цього нам потрібно чітко розуміти стартові позиції сторін. Наприклад, якщо брати останні дані, вони демонструють, що в Україні рівень викидів вуглецю зменшився на 50 % у порівнянні з 2019 роком, а в Євросоюзі аналогічний рівень викидів скоротився набагато менше, ніж у нас. Тому нам варто говорити про спільне розуміння темпів скорочення викидів під час переговорів з цього питання.

Безпосередня небезпека для АПК полягає в тому, що вимоги зі скорочення викидів СО2 (карбон такс) – це не обов'язково про те, що такі викиди є у сільськогосподарському виробництві. Поки що ніхто чітко не розуміє, але є припущення, що цей карбоновий податок, можливо, буде працювати у вигляді якихось прямих додаткових витрат або матиме якусь акумулятивну форму. Наприклад, якщо ви використовуєте електроенергію з викопних видів палива і вона посідає значну частку собівартості продукції, на таку продукцію (теоретично) може поширюватися податок. Тому як це буде працювати загалом і як це буде працювати для України – питання, яке ми маємо вирішувати з нашими європейськими колегами.

Варто зауважити, що аграрний сектор не є пріоритетним з точки зору зменшення викидів СО2, адже набагато більше питань виникає до енергетичної галузі та металургії, але це не означає, що такі питання неактуальні. Щодо перспектив перегляду сертифікатів, які посвідчують безпечність та виробництво харчової продукції, у зв'язку зі змінами до екологічності виробництва, я схиляюся до прикладу, який вже є у Європейському Союзі. Близько 10 років тому був досить великий скандал, пов'язаний зі зростанням кількості пальмової олії в різних товарах. З'ясувалося, що постачання цієї олії відбувається переважно з Азії, а ростуть ці рослини на місці вирубаних ендемічних лісів та джунглів. Як порахували фахівці, акумулятивний ефект від знищення цих джунглів та негативний вплив на оточуюче середовище перевищує певною мірою позитивні моменти для економіки країн ЄС. Що зробив Європейський Союз? Вони запровадили спеціальні норми, щоб використання ресурсів (олійної пальми) на місці знищених лісів не підвищувало сукупну кількість викидів СО2, пораховану за попередні роки. Власне, це була реакція на ту проблему, яка виникла в 2000-х. Тож сьогодні навряд чи можна порахувати для якогось конкретного виробника карбоновий слід. Наприклад, коли ви купуєте електроенергію у постачальника, ви навряд чи розумієте, з яких джерел ця енергія генерується, тому для вас як для виробника тієї чи іншої продукції буде досить складно порахувати вплив на викиди СО2. Скоріше за все, це будуть акумулятивні розрахунки для країни – це моє припущення. Зрештою, це все інструменти ринку і можливість викупити квоти у когось або продати власні квоти на викиди СО2 – один з його механізмів. 

Буквально декілька цифр для розуміння, в якій системі координат знаходиться Україна у порівнянні з ЄС та США. Наприклад, врожайність кукурудзи в Україні складає 7,8 т/га, в той час як у США – 11,8 т/га, а у ЄС – 8,4 т/га. Це означає, що продуктивність аграрного виробництва можна екстраполювати на інші види продукції, там, приблизно, аналогічна ситуація. Продуктивність аграрного виробництва в Україні від 10 % до 50 % нижча, ніж в тих країнах, які ми сприймаємо у якості певних орієнтирів.

Що стосується використання аграрних ресурсів. Якщо ми говоримо про азот, то Україна вносить (в середньому) 42 кг/га, США – 73 кг/га, ЄС – 90 кг/га. Якщо говорити про використання пестицидів, то Україна – 0,75 кг/га, США – 2,5 кг/га, ЄС – 3,1 кг/га.

Отже, ми маємо ситуацію, коли у нас продуктивність до 50% нижча, а використання ресурсів – в 2-3 рази менші. А це означає, що станом на сьогодні, в частині екологічного навантаження на довкілля, я думаю, що аграрний сектор України виглядає досить непогано. Але тут виникає інше питання – чи ми маємо ресурси, для того, щоб суттєво покращити показники і за рахунок чого це має відбутися? Я хочу сказати, що аграрні компанії застосовують чималі зусилля, щоб оптимізувати технології виробництва, але, як і в інших галузях – це великі інвестиції і, як в нашому випадку, досить обмежений вплив на довкілля. Тому подальші сценарії розвитку подій мають базуватися на реаліях, які мають бути верифіковані з галузевою експертизою.

Олександр Баськов, керівник сервісів зі сталого розвитку компанії Baker Tilly

При тому що покращення продуктивності земель має відбутися на 50%, має ще й знизитися внесення добрив, не погіршуючи продуктивність землі

Що стосується Зеленої угоди, перше – це рослинництво і тваринництво, а друге – це харчова переробка, від фермерів до виделки – так назвали проєкт європейці, і там поставлені досить такі амбітні цілі, деякі навіть шокуючі. Наприклад, що 10% сільськогосподарських земель Євросоюзу мають бути перероблені чи перетворені назад на ліса, на ставки, озера, тобто мають вийти з сільськогосподарського обробітку. Це не стосується українців, така ціль у Європейського Союзу.

З інших вражаючих моментів – це те, що 25% земель має бути віддано під органічне виробництво, на 20% зниження використання добрив, тобто вони вже і так максимально ефективні, вони хочуть ще більш ефективними стати і зменшити використання добрив на 20%. При тому що покращення продуктивності земель має відбутися на 50%, має ще й знизитися внесення добрив, не погіршуючи продуктивність землі. Також в межах боротьби з резистентністю мікробів хочуть знизити на 50% використання антибіотиків та інших засобів захисту рослин та засобів боротьби з мікроорганізмами.

Тобто передбачається комплекс заходів на запобігання зміни клімату, покращення видового різноманіття тварин, здорове харчування, безвідходне виробництво. В українських реаліях – це космос. Виникає питання: а де ж тут Україна? Адже це добре, що у них 375 мільярдів планують витратити за 7 років на такий перехід, консультації, дотації. Там навіть буде переглянута сама система дотацій, де 30% будуть направлятися саме на цей перехід. Тобто будуть зрізати «нижні» малопродуктивні фермерські господарства, а їхні кошти направляти на тих, хто застосовує більш передові технології. Так от з цих 370 мільярдів євро частина передбачена на сусідів, в тому числі на тих, хто підписав угоду про асоціацію: Україну, Молдову і Грузію. І тут є шанс і є можливість. А ризик полягає в тому, що Європейський Союз буде ставити перешкоди на імпорт до себе продукції, яка не відповідає цим критеріям.

До речі, в США також очікується перехід, зокрема за оцінкою викидів парникових газів, до органічного землеробства, тому всі ці речі (при нашому великому експорті) несуть великий ризик для України. А якщо ми згадаємо, що виконання екологічної частини Угоди імплементовано в Україні десь на рівні 30-40%, в тому числі і в АПК, і те що у нас вже 2-3 роки бойкотуються закони про відходи тваринного походження (ми тільки ухвалили стратегію взагалі щодо відходів, в тому числі рослинних і тваринних), то це питання переноситься навіть не на рівень держави, а на рівень окремих компаній. Яким чином вони будуть давати собі раду з такими аспектами? Але можливість полягає в тому, що, знову ж таки – згадуємо суму 375 мільярдів євро, які можна спробувати отримати. І перші компанії, які будуть в цьому напрямку рухатися, щоб змінити загальну практику в Україні, будуть мати можливість отримати ці кошти.

Зіновій Свереда, доктор соціальної економіки, віцепрезидент Української кооперативної федерації

Є парадокс, що чесний підприємець в демократичній державі програє нечесному підприємцю/імпортеру з тоталітарної або неправової держави, тому що «демократичний споживач в демократичній державі» обирає нижчу ціну при купівлі товарів та продуктів

Потрібно зрозуміти спершу, чому склалася така ситуація. Великі проблеми для світової економіки створюють різні чинники, не тільки фінансові, але і політичні, соціальні та екологічні. Наприклад, одна держава зобов’язує підприємця дотримуватися усіх норм закону щодо оплати праці, безпеки, норм захисту навколишнього середовища і т д. В іншій країні це ніхто не зберігає, тому що є нерозуміння важливості поваги до природи чи різні релігійні фактори (при яких людина зневажає реальну науку), крім того, енергоощадне обладнання та екологічні технології дорого коштують, тому що їх потрібно закупляти в розвинутих країнах. Тому ціна при імпорті товарів та продуктів з країн, які не дотримуються багатьох норм, є нижчою при порівнянні з цінами виробників країн, які дотримуються усього законодавства. Тому це теж стало причиною банкрутства багатьох підприємців в Європі. Тобто є парадокс, що чесний підприємець в демократичній державі програє нечесному підприємцю/імпортеру з тоталітарної або неправової держави, тому що «демократичний споживач в демократичній державі» обирає нижчу ціну при купівлі товарів та продуктів.

Крім того, є питання зміни клімату. Держави підписали договори про викиди СО2, домовлялись про спільні дії, але все це не є достатнім. Європа, крім енергії сонця, вітру і т д, ухвалила концепцію переходу на зелений водень. Тому застосовують систему оподаткування та механізм прикордонного вуглецевого коригування, який є свого роду штрафом. Це не стільки вуглецеве коригування, скільки заставити інші країни модернізувати свою економіку, перейти на чисті джерела енергії та зробити неконкурентними товари та продукти з країн, які не дотримуються контролю щодо викидів вуглецю. СВА дозволить наповнювати бюджет ЄС та вирівняти умови праці між європейським бізнесом та бізнесом інших країн.

Наслідки для України можуть бути (і будуть) невтішними. Європейський Союз є важливим торговим партнером. Хоча СВА буде застосоване з 2023 року, проте переговори потрібно організовувати зараз. Україна потребує максимального оновлення законодавства щодо ВДЕ, ухвалити закон про зелений водень та водневу економіку. Поки що відбуваються тільки круглі столи та обговорення. ВДЕ потребує цілісної трансформації економіки, а не просто виробництво енергії. Бо Європа спершу максимально мала період переходу на енергоощадні технології плюс чисті джерела енергії. У нас багато заводів та комплексів будівництва є енерговитратними та неефективними. Але основна проблема – це монополізація будь-якого сектору, яка доводить до абсурду будь-які здорові та наукові ідеї та дії. Це ми можемо побачити на прикладі кількох криз в енергетичному секторі останніх двох років.

Основні майбутні платники СВА – це металургійні комбінати та виробники електроенергії, тому що в нас багато енергії виробляється вугільними тепловими станціями. Крім того, Україна експортує хімічну продукцію, добрива, руди, пластмаси і т д. Зрозуміло, що багато інших товарів теж будуть оподатковуватися.

Ще потрібно вивчити детально усі механізми СВА щодо продукції АПК. Тут можна вести переговори з Європою щодо скасування чи зменшення СВА. Тому що всі елементи (сталь, хімікати, пластик, енергія з вугільних станцій) також входять у виробництво продукції АПК. Відразу за рік-два реально модернізувати підприємства АПК – це досить непросто. Тому що європейський АПК отримував субсидії, допомогу, дотації, гранти, пільгові кредити. І це процес, що тривав років 40.

У нас немає ефективної довголітньої політики та бачення через часту зміну урядів, монопольні лобі, брак фінансових інструментів. Тому є важливим максимально до 2023 року провести переговори щодо відтермінування сплати СВА або перегляду його рівня. В минулі роки так само було не до кінця пролобійовано збільшення квот українських товарів для експорту в ЄС.

Додатково потрібно зауважити, що ЄС буде аналізувати це з точки зору доцільності. З одного боку, буде захищати свого фермера, тому на ці види продукції АПК, яких є забагато в ЄС, будуть накладатися СВА, а на те, що ЄС потребує, будуть знижуватися. Але в будь-якому разі АПК має максимально модернізуватися в Україні. Ми готуємо зараз поїздку до Брюсселю в грудні 2020 та інвестиційний форум в Іспанії 12-15 березня 2021, куди будемо запрошувати експертів з ЄС, щоб детально вивчити можливості та ризики для АПК.

Зразу не варто очікувати зміни вартості усіх груп товарів, але все залежить від переговорів між Україною і ЄС. Але потрібно вже сьогодні вести переговори з ЄС. Для цього слід задіяти разом з українською дипломатією українських експортерів, аграріїв та науковців-екологів.

Щодо автотранспорту, то він теж є різний. Дизель та бензин розглядаються як такі, що сприяють викидам СО2. Європа все більше зараз застосовує водневий вантажний транспорт та електротранспорт. Україна має великі можливості стати для ЄС основним виробником зеленого водню. Проте поки що ми рухаємося дуже повільно. І тому ініціативу перебирає Африка та Росія. Крім того, Україні потрібна реформа «Укрзалізниці», яка досі має совкове управління, лобізм монополістів і високі ціни для простого фермера. ЇЇ потрібно демонополізувати. Ми працюємо над кількома кластерами щодо агровиробництва та водневих технологій. Поки що теоретично, науково та вивчаємо досвід ЄС. В межах програм ЄС передбачено потужне фінансування для трансформації економіки навіть для України, але поки що держава мінімально користується з фондів ЄС. Ми зараз детально вивчаємо ці можливості. Щоб це реалізувати, потрібен закон про водень та водневу економіку, ухвалений на рівні парламенту. І, крім того, створити свій внутрішній «СВА»: агропідприємства, які максимально перейдуть на водневі технології, енергію з ВДЕ, повинні мати максимальні пільгові кредити та дотації. Додатково Україна може домовитися з ЄС щодо виробництва агротранспорту для с/г на водні, створити програму спільних підприємств і т д. Ми працюємо над тим і вже маємо досить цікаві дослідження та рішення. Проте цю концепцію водню та ВДЕ неможливо комплексно реалізувати без формування пріоритетів державної політики, як і в ЄС. Нам потрібна українська концепція, яка модернізує українську економіку та реалізує сучасні інновації. Крім того, перехід на ВДЕ та водень – це питання політичної безпеки держави.

Все в наших руках. Є дуже важливою консолідована та узгоджена міжнародна позиція українських політиків, фермерів та науковців.

Олександр ДЯЧУК, к.т.н., с.н.с., провідний науковий співробітник Сектору прогнозування розвитку ПЕК ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Стратегія низьковуглецевого розвитку, яка була останньою ухвалена в цьому напрямку, вже більш-менш відповідає духу Паризької угоди, однак не тим тенденціям, які потрібно зараз забезпечити

Основа сценаріїв – довгостроковий прогноз розвитку економіки, який ми робили ще наприкінці 2019 року і корегували на початку 2020 року. Графіки не враховують зміну показників через пандемію. Якщо взяти до уваги і ці показники, то вони будуть меншими за наведені. Загалом є чотири сценарії, а не три. Четвертий сценарій передбачає компромісний варіант між інвестиційними потребами, які можуть бути залучені в економіку України, і шляхом, який відповідає духу Паризької угоди та політики, яку проводить Європейський Союз.

Аналізуючи дані до 2018 року (на графіку) можна побачити, що наші зобов'язання до сьогодні точно не були амбітними і не відповідали намірам скоротити викиди парникових газів. Тим не менше, стратегія низьковуглецевого розвитку, яка була останньою ухвалена в цьому напрямку, вже більш-менш відповідає духу Паризької угоди, однак не тим тенденціям, які потрібно зараз забезпечити, щоб не допустити підвищення глобальної температури більш як на півтора градуси за Цельсієм (до кінця століття). Але ми вже зараз маємо підвищення на один градус – і це дуже небезпечно.

 

Однак у порівнянні з тими зусиллями, які має докласти Європейський Союз, щоб досягти тих цілей, які вони декларують, ми у більш виграшній позиції.

Якщо ми й далі не імплементуємо наші внутрішні зобов'язання та стратегії, викиди будуть зростати в Україні. Але якщо ми імплементуємо те, що в нас вже є, без додаткових міжнародних зобов'язань, викиди парникових газів мають суттєво скоротитися. І дуже добре, що зараз виникають на різних рівнях дискусії про національновизначений внесок, і навіть критика – це добре, адже бізнес та суспільство бере участь у цьому питанні. Сьогодні загальний рівень впровадження зелених стратегій – 10–15 %, що потребує або виконання зеленої стратегії, або ж мають бути скореговані показники.

Що стосується наших перспектив, ми дивимося на комбінований (4) сценарій як на один з найбільш імовірних для ухвалення національновизначного внеску. Але я хочу наголосити ще раз: проєкт ЄБРР щодо допомоги українському уряду не дає і не буде давати своїх рекомендацій, які має взяти за основу Україна – це виключно прерогатива уряду.

 

Читайте до теми: Держпродспоживслужба – перезавантаження: як зберегти експорт та систему безпеки контролю продукції в Україні

Віталій Хворостяний журналіст AgroPolit.com

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

11 травня 2016
Модернізація зрошувального комплексу потребує декількох мільярдів доларів — експерт
Модернізація системи зрошення в Україні коштуватиме декілька мільярдів доларів. Про це у ексклюзивному інтерв'ю AgroPolit.com розповів заступник...

Вибір редакції

16 жовтня 2023
Аграрні закони та законопроекти за 2023 рік
Ринок землі, передача державних земель Фонду держмайна, земельні пільги для учасників бойових дій, ринок ГМО, агроекспорт, сухопутні коридори,...
13 листопада 2023
Аграрний експорт з України – уряд змінив правила
Аграрний експорт України з 11 листопада 2023 року почав здійснюватися за новими правилами. Підстава – в дію вступили дві урядові постанови: №...
8 грудня 2023
Агроінтеграція: чи проковтне український АПК європейських виробників після вступу в ЄС?
Входження України до Євросоюзу радикально оновить реформу Спільної аграрної політики (САП) ЄС, або «розірве» з середини аграрний бюджет...