«Домашнє» м’ясо на межі — чи  вистачить 28 тисячам сіл 400 боєнь? 

Сьогодні в Україні широкого розголосу набуло питання щодо заборони продажу домашнього м’яса. Триває дискусія щодо того, чи справді така інформація відповідає дійсності та наскільки ситуація критична. Днями голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа розповів про нові правила забою тварин, які вплинуть на можливість реалізації готової продукції і назвав заборону продажу домашнього м’яса відвертою неправдою. Хочеться розставити всі крапки над «і», щоб люди могли зрозуміти суть тих змін, які пропонуються, і чітко побачити де правда, а де брехня.

У Верховній Раді активно лобіюють прийняття  законопроекту №7489 від 16.01.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення заходів стосовно забезпечення простежуваності». Понад те, цей проект закону вже підтриманий профільним аграрним комітетом, попри обурення населення, адже дуже скоро «відверта неправда», як сказав Володимир Лапа, стане  гіркою, цілком реальною істиною.

Читати до теми: Парламенту рекомендували проголосувати за заборону українцям продавати домашнє м'ясо та сало з 2020 року
 

Прихильники законопроекту № 7489 від 16.01.2018 дуже лукавлять, коли акцентують увагу на тому, що чинний Закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» дозволяє не лише споживати м’ясо, забите на подвір’ї, а й продавати кінцевому споживачеві в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій його здійснено. Таким чином вони просто відволікають увагу людей.

Норма чинного закону дослівно звучить так: «Із 1 січня 2025 року продукти, отримані в результаті забою не на бойні, яка має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачеві в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій він здійснений».

Читати до теми: Свинини не їсти, молока не пити!

Однак, законопроектом №7489 пропонується її змінити таким чином, що зникає право продажу навіть у 50 км. У новій редакції записано: «Із 1 січня 2020 року м’ясо та інші продукти забою, отримані в результаті забою не на бойні, яка має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання».

Наступним цікавим моментом в інтерв’ю голови Держпродспоживслужби є висловлювання про те, що можна бути привезти на бойню худобу, забити, а потім реалізувати на ринку. Однак, пан Лапа не уточнив, які вони, ці бойні. Хтось бачив ці 400 боєнь і які з них реально зможуть отримати експлуатаційний дозвіл? Боєнь, які відповідають високим санітарно-епідеміологічним стандартам, часто в деяких регіонах — одиниці.

Окрім того, якщо відстань до бойні 100 км, то хто повезе туди на забій худобу? Це суттєві додаткові витрати, на які в людей елементарно немає коштів. А даним законопроектом  держава перекладає вирішення цього питання на плечі селян, які вирощують худобу. Тобто, маємо ситуацію: хочете утримувати худобу на продаж, будь ласка, везіть її за 100 км на забій.

Це далеко не весь перелік тих проблемних моментів, які містить у собі законопроект №7489 від 16.01.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення заходів стосовно забезпечення простежуваності». Асоціація тваринників України надзвичайно стурбована такою ситуацією. Якщо ВРУ ухвалить даний проект закону, то використання домашнього м’яса на продаж опиниться під загрозою, а це у свою чергу призведе до вирізання поголів’я та підвищення цін для населення.

Безумовно, Україна повинна прагнути до високих стандартів, та водночас треба подумати і про звичайних людей, для початку прийнявши відповідну державну програму з підтримки та розбудови мережі забійників по регіонах.

Ірина Паламар, голова Асоціації тваринників України