Зерно на вагах – прогноз цін до кінця маркетингового року

Експорт зернових із України сягнув 29,9 млн т. За попередніми прогнозами Мінагрополітики,  у 2016/2017 МР (липень—червень) продати на зовнішні ринки очікується 42 млн тонн. Значний урожай в Україні та значні перехідні залишки в основних країнах-виробниках сільськогосподарської продукції змушують аграріїв задаватися питанням —  дорожчатиме збіжжя до кінця року чи ні? AgroPolit.com вивчив міжнародні тренди та розпитав вітчизняних інвестиційних аналітиків і аграрних експертів про те, якої ціни варто чекати за 1 тонну кукурудзи, пшениці, сої, ячменю та рапсу. На початку нового МР такий ціновий прогноз AgroPolit.com подавав у ексклюзивному блозі директора «Аграрної біржі України» Олександра Марюхніча 

ЗЕРНОВА  П’ЯТІРКА

Спочатку варто ознайомитись із міжнародними ціновими трендами останніх років на головні експортні зернові культури.

Пшениця. Ціна на неї на світовому ринку продовжує зменшуватися дев’ятий рік поспіль, свідчать дані авторитетного міжнародного видання Trading Economics. Станом на 3 березня 2017 року вартість 1 т пшениці — 429,61 USD/BU, тоді як у 2012 році були всі $900, а в 2008-му вона досягнула історичного максимуму — $1194,5. Якщо поглянути на графік нижче, то стає зрозуміло, що фінансова криза 2008 року ще й досі продовжує впливати на цінову кон’юнктуру та що ринок після зростання 2000-х повертається у ціновий діапазон 1990-х! 

source: tradingeconomics.com

Кукурудза. Цінова ситуація на ринку кукурудзи відзначається стабільністю третій рік поспіль: починаючи з 2014 року, вартість 1 тонни — в межах $360—380. Історичний максимум на цю культуру зафіксований у 2012 році та становить $849. 

source: tradingeconomics.com

Ячмінь. За даними порталу Index Mundi, ціна цієї культури третій рік залишається низькою — в межах $130—140 за метричну тонну. За останні 10 років вартість цього злаку двічі сягала рекорду:  вперше у 2008 році, коли за тонну ячменю пропонували $248, вдруге — у 2012 році — $258.

Ріпак. Як і щодо решти культур, ціна на нього також залишається рекордно низькою. І хоча з серпня вона дещо збільшилася, досягши історичного мінімуму у лютому 2015 року ($742/метрична тонна), але й досі вона досі залишається низькою. Станом на січень 2017 року ціна не перевищувала $920 за 1 тонну. За останні 10 років найбільше за тонну рапсу давали влітку 2008 року — $1,740.

Соя. Ціни на сою за останній тиждень перебувають у діапазоні $375—390 за тонну. Найдорожче вона коштувала у 2012 році — більше $600.

Куди вітер дме?

Як розповів в ексклюзивному коментарі AgroPolit.com старший аналітик «FOREX Club» Андрій Шевчишин, на низку товарних позицій варто чекати повернення цін 2015—2016 МР: тоді пшениця коштувала $180—200 за 1 т (FOB Чорне море), а ячмінь — $160—190 за 1 т. Інакше аналітик оцінює цінову ситуацію на ринку сої та ріпаку: «Для сої та ріпаку оптимально втримувати наявні позиції, хоча розвиток біопалива залишає позиції для зростання». На його думку, основним індикатором для цін залишається баланс ринку та активність споживачів.

З аналізу міжнародних ринків випливає основна тенденція, яка продовжує домінувати на ринку — низькі закупівельні ціни. Якщо 5—10 років тому ціни були на історичному максимумі, то вже декілька років поспіль на більшість культур вони перетнули історичний мінімум. Так, ціна на пшеницю зменшилася на 700 грн, рапс — на 800 грн. За словами опитаних AgroPolit.com експертів та народних депутатів, покращення цінової ситуації не варто чекати і цьогоріч. Дають вони і довгострокові прогнози: ціна на зернові залишатиметься стабільною упродовж 2—3 років і зросте лише за умови низки факторів. Про все по черзі.

Якщо оцінювати рух ф’ючерсних контрактів на Чиказькій товарно-сировинній біржі за останній МР, то можемо відзначити негативний початок року й досягнення в серпні 2016 мінімальних цінових рівні для пшениці та кукурудзи з 2006 року. Ці культури під впливом високих врожаїв і надлишку пропозиції над попитом перебували під тиском. Однак, після формування мінімальних цін, вартість зерна почала відновлюватися. І ця тенденція спостерігалася за широким спектром сировинних товарів, не тільки зернових. У свою чергу, 8-літні мінімуми сої були зафіксовані ще в 2015 році, і більшу частину останнього маркетингового року ціни провели в зростанні. З початку липня по лютий ф’ючерсні контракти на пшеницю знизилися на 4,7%, на кукурудзу — на 0,5%, на сою — на 9,8%», — пояснює нинішні цінові тенденції останнього року Шевчишин. Він додає, що на ціну також впливає зростання перехідних залишків і міцний долар.

Фактори ціни

Ціна на основні групи зернових в Україні залишатиметься стабільною, говорить в ексклюзивному коментарі AgroPolit.com президент Української зернової асоціації Микола Горбачов. «У нас достатні залишки пшениці, щоб ціна була стабільною. Я не бачу жодних проблем з дефіцитом і зростанням ціни. Приблизно така ж ситуація по кукурудзі: ми експортували лише половину від наших можливостей. Тому ціни на пшеницю і кукурудзу залишатимуться стабільними. Я не бачу жодних тенденцій підвищення ціни на ці культури як в Україні, так і за кордоном», — прогнозує він. Експерт наголошує, що ціна на зернові в Україні формується з урахуванням міжнародних цін на зерно, оскільки Україна, експортуючи ⅔ врожаю, є «частиною єдиного економічного простору в усіх категоріях зерна».

Цінова ситуація на зерновому ринку залишатиметься незмінною, також вважає народний депутат Іван Мірошніченко. «З точки зору врожаю рік буде гарний, з точки зору ціни — поганий. Заробляти буде ефективний, хто вміє технологічно працювати і не має великого кредитного навантаження», — пояснює він AgroPolit.com.

Мірошніченко також наводить декілька факторів, які впливатимуть на ціноутворення на основні види культур у наступному сезоні.

По-перше, це світовий баланс попиту і пропозиції та високі перехідні залишки, які в останні 5—6 років перебувають на історичному максимумі. Другий фактор — високі прогнози врожайності в усіх країнах-виробниках, зокрема в Північній і Південній Америці та ЄС. Третій фактор — біржові тенденції. Останній фактор — продовження кризи 2008 року, — говорить він, і додає: — Криза 2008 року триватиме ще декілька років. Це позначається на попиті, адже у зв’язку з кризою скорочується споживання окремих груп товарів».

На думку народного депутата Івана Мірошніченка, ці фактори вказують на те, що росту цін на основні зернові культури очікувати не варто. «Загальна картина пов’язана з фундаментальними показниками: світовий баланс попиту і пропозиції, виробництво в основних країнах, перехідні залишки. Все це говорить про те, що перспектив для покращення цінової кон’юнктури немає», — підкреслив він.

Оскільки Україна повністю інтегрована у світовий ринок, покращення цінової ситуації на внутрішньому ринку не відбудеться, додає у розмові з AgroPolit.com народний депутат Леонід Козаченко. За його словами, для визначення внутрішніх цін основний орієнтир — прогноз цін на світовому ринку. Тому перш за все потрібно дивитися на глобальні цінові прогнози. Що ж до останніх, то вони, вважає Леонід Петрович, «не надто оптимістичні, тому що прогнозуються непогані врожаї і не очікується, що врожай буде пошкоджений стихійними кліматичними умовами в США, Австралії, Новій Зеландії чи в ЄС».

Важливо розуміти, що ціни на зернові завжди корелюються з цінами на нафтопродукти, — каже народний депутат. — Якщо ціна на нафту зростає, то ціна на зернові також зростає. Ціни на нафту впали удвічі, ціни на зернові не впали вдвічі, але вони суттєво зменшилися, коли почалося падіння цін на нафту. Зараз ціни на нафту залишаються на стабільному рівні, тому не очікується різких змін ціни на зерно».Окрім прогнозу щодо врожайності", — говорить  Леонід Козаченко додає ще два фактори.

Третій фактор — це цінова інфляція і девальвація національної валюти. «Якщо будуть відбуватися процеси девальвації гривні, то й ціни на хліб відповідно зростатимуть», — наголошує Козаченко.

Експортний фактор

Така цінова ситуація безпосередньо впливатиме на український експорт, кажуть опитані AgroPolit.com експерти. Нагадаємо, що у минулому році Україна мала не лише рекордний врожай — 66 млн тонн, а й експортувала рекордні 44 млн тонн зернових.

А тут конкуренція жорстка і до неї варто готуватися, попереджає старший аналітик «FOREX Club».

На ринку зернових спостерігається висока конкуренція, особливо після переважного падіння цін зернових із 2012 року. Деякі країни скорочують посівні площі під ці культури, переходячи на більш дохідні напрямки, а країни з низькою собівартістю і високими врожаями продовжують конкурентну гонку. В таких умовах державна політика з підтримки сільгоспвиробників, а також курсові фактори стають важливими конкурентними складовими. Наприклад, міцний рубль стримує продаж високого врожаю РФ, тоді як ослаблення аргентинського песо, навпаки, дає переваги при експорті. Україні доводиться конкурувати в першу чергу з російськими виробниками, а також намагатися зайняти нішу на європейських ринках, конкуруючи з локальними європейськими та північноамериканськими постачальниками. У підсумку, для утримання ринків потрібні чіткі правила гри, встановлені на 3—5-річний період без змін; інвестиції, які активно вже йдуть у сектор; і цінову перевагу», — підкреслює він.

Із чим підходимо до нового сезону?

За словами Миколи Горбачова, врожай цього року буде як і в попередні сезони. Втім, міг би бути й більшим, наголошує експерт. Одна з основних причин — країна не використовує потенціал зрошення і залежить від зміни погодних умов.

З точки зору виробництва, Україна ще повністю не використовує свій потенціал. Якщо в Європі врожай пшениці більше 7 тонн/га, то в Україні доходить до 4 тонн, — розповідає президент УЗА. — По кукурудзі наш середній врожай 6—6,5 тонн, а в Європі — більше 10 тонн». Попри це, українські зернові мають свого покупця за кордоном. Головний фактор — збільшення населення, та, відповідно, попиту в Індії, Бангладеш та Індонезії, говорить він.

За словами Івана Мірошніченка, у 2017 році як урожай, так і експорт можуть зрости.

Якщо не буде жодних погодних катаклізмів, ми можемо мати експорт на 2—3 млн тонн більше», — вважає він. Народний депутат підкреслює, що Україна залишатиметься конкурентною на зовнішніх ринках. Для цього потрібно розмежувати сфери відповідальності бізнесу та держави: перший, на думку Мірошніченка, повинен займатися вирощуванням і експортом традиційних культур, тоді як держава повинна працювати над забезпеченням ринків експорту продуктів харчування, отриманням відповідних сертифікатів та дозволів.

«Україна досить непогано працює на зовнішніх ринках в останні роки. В першу чергу, йдеться про зерно. Ми присутні на всіх глобальних ринках, починаючи від Індокитаю і закінчуючи країнами Африканського континенту. Я не кажу про Близький Схід і Північну Африку, де Україна домінує в поставках зерна. Ми набрали серйозний досвід роботи на таких складних ринках і впевнено себе там почуваємо»,—  оптимістично описує експортний потенціал України Леонід Козаченко.

Зокрема, Україна на деяких ринках виграє конкуренцію у ЄС та США. У порівнянні з останніми, перевага України не в ціні, вважає депутат, а в тому, що «ми продаємо не генномодифіковану продукцію, наприклад ті ж кукурудзу та сою в Китай». Піднебесна заборонила використання ГМО і тому Україна почала конкурувати на цьому ринку. На відміну від китайського, ринок ЄС закритий квотами та висококонкурентний завдяки тому, що європейські фермери отримують значні дотації від урядів.

Сільське господарство ЄС не може конкурувати з українським. Воно конкурує тільки завдяки тому, що там шалені дотації фермерам. Якби їх зменшили лише на 15%, там наступив би колапс. Ми практично без дотацій упевнено йдемо на цей ринок. Тому Україна добре справляється з цим завданням», — упевнений Козаченко.

Окрім експорту сировинних товарів, Україна, за словами Козаченка, почала активно працювати над експортом продуктів переробки пшениці, насамперед борошна; також продаються крупи. «Ми стрімко розвиваємося, ми не закостеніли з одним продуктом, і це хвилює наших конкурентів. Попереду ще багато справ. Якщо говорити про зернові культури, то я з упевненістю скажу, що ми зможемо майже подвоїти кількість експорту зерна у майбутньому – піднявши його до 70 млн тонн. Могло бути й більше, але ми збільшуватимемо поставки продуктів переробки зерна та продукцію тваринництва»,  —  спрогнозував народний депутат.

На допомогу фермерам — дві програми ДПЗКУ

Цінова ситуація на ринку, звичайно, не є вигідною для малих та середніх виробників, котрі не мають доступу до значних логістичних потужностей. Однак, вихід є. Це — форвардна програма та програма подвійних складських свідоцтв Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ) Завдяки їх поєднанню у фермера з’являються декілька можливостей. По-перше, фермер може завчасно укласти форвардний контракт на поставку зерна. По-друге, ДПЗКУ надає фермерам кредит під 12,5 % річних, який останні можуть  використати для проведення посівної, закупівлі необхідних матеріалів та палива. Зрештою, корпорація надає фермерам пільгові умови зберігання зерна на власних елеваторах.

Нагадаємо, у цьому році ДПЗКУ виділить 1 млрд грн для закупівлі 550 тис. т зернових у аграріїв. Деталі цьогорічної форвардної програми минулого тижня розкрив заступник голови правління корпорації Віталій Шулежко: «Головне завдання корпорації – програма форвардних закупівель. У минулому році ми вперше розпочали закупівлі восени за програмою осіннього форварду. Нинішнього року на підтримку аграріїв виділимо більше 1 млрд грн – для того, щоб закупити 550 тис. т зернових». За його словами, корпорація та уряд готові збільшивати фінансування програми, якщо буде зацікавлення з боку аграріїв.

Читати до теми: Форвардна програма та подвійні складські свідоцтва ДПЗКУ. Що вони означають для фермерів?

Наявна на ринку цінова ситуація змушує фермерів вирішувати: продовжувати торгувати лише зерном, а отже сировиною, чи розвивати виробництво і нарощувати додану вартість. Зважаючи на цінові прогнози на найближчі роки, ціна на міжнародному ринку суттєво змінюватися не буде, тому вихід для аграріїв — розвиток переробки. Лише додана вартість дасть змогу як великим компаніям, так і фермерам вийти із замкнутого кола цінової пропозиції.

Олександр Ярощук для AgroPolit.com