Складська логістика та крос-докінг – 15% економії
Складська логістика та крос-докінг – 15% економії

Сучасного обличчя логістика почала отримувати зовсім недавно і процес розвитку можна охарактеризувати народженням нової ідеології управління логістичними процесами і бізнесом в цілому. Даний період характеризується тим, що розвиток логістики перш за все обумовлено прагненням до скорочення часових та грошових витрат, пов'язаних з рухом товарів. Supply Chain Management (SCM) -  управління ланцюгами поставок, інтеграція усіх бізнес-процесів, основу яких складають логістичні. Це розроблені і популярні методи вдосконалення виробництва, в основі яких лежить логістика. 

Історія виникнення логістики має дві версії.

Перша версія стверджує, що логістика з'явилася у Римській імперії і її основним завданням був розподіл продовольства між різними частинами військових підрозділів. Саме звідси походить назва "logistike" ("рахункове мистецтво", "мистецтво міркування, обчислення").

Друга версія виникнення логістики бере свій початок з часів участі американської армії у Другій світовій війні. В американських генеральних штабах була розроблена і впроваджена нова система постачання армії. Ця система була спрямована на підвищення «зручності», комфортності бойових дій американських військ. Відповідно до нової системи все повинно було бути у конкретному місці, в необхідній кількості та в точний час. Мистецтво постачання армії, зберігання вантажів, транспортування і доставки було так відшліфовано у період військових дій, що після закінчення Другої світової війни американці, які відрізняються завидною практичністю, не могли не застосувати його у повсякденному мирному житті.

На даний час виділяють чотири етапи розвитку логістики:

1. Етап фрагментаризації (початок 1950-х-кінець 1960-х рр.)

2. Етап становлення (кінець 60-х - початок 80-х років)

3. Етап розвитку (початок 80-х років - кінець XX століття)

4. Етап інтеграції (2000-ті роки)

Можна виділити кілька тенденцій, що визначають напрямок розвитку та актуальність логістики у теперішній період:

1. Пошук можливостей скорочення виробничих витрат і витрат обігу заради отримання прибутку.

2. Пошук форм організації взаємодії всіх учасників ринку (підприємств-виробників, посередників, споживачів, складів, транспорту).

3. Розвиток IT і вдосконалення інформаційних потоків.

4. Технічне вдосконалення (логістика як система розвивається на основі сучасних технічних досягнень у транспортно-складському господарстві).

5. Логістика на державному рівні (в сучасних умовах виникає завдання регулювання процесів руху товару не тільки на рівні підприємств, а й в масштабах регіонів і в національному масштабі).

Зараз на світових ринках відбувається досить жорстка конкурентна боротьба між постачальниками різного виду продукції. Усі зростаючі потреби до рівня логістичного сервісу, якості продукції, а також ряду інших критеріїв поставок змушують більшість підприємств все більше і більше інвестувати сил і засобів в інтегровану логістику і управління ланцюгами поставок. Багато великих і середніх компанії успішно знижують витрати і збільшують свою конкурентоспроможність використовуючи новітні технології. Як наслідок, в 1990-х рр. з'явилася нова ідея крос -докінгу.

Крос-докінг- (англ cross - безпосередньо, перетинати, англ. Dock - док, вантажна платформа, стикування) - процес приймання та відвантаження товарів і вантажів через склад безпосередньо, без розміщення у зоні довготривалого зберігання. Це логістичний процес, який включає розвантаження матеріалів з транспортних засобів (напівпричепів або вагонів), що надходять і завантаження цих матеріалів безпосередньо вантажівки, причепів, або вагонів, що вирушають, практично без зберігання між цими процесами. Процедура крос-докінгу може призначатися для зміни типу перевезення, для сортування матеріалів, призначених для різних напрямків, або об'єднання збірних вантажів з різних джерел в одні транспортні засоби (або контейнери). Крос-докінг є сукупністю логістичних операцій всередині ланцюжка поставок, завдяки яким відвантаження зі складу та доставка товарів максимально точно узгоджуються за часом. У результаті продукція доставляється за мінімальний термін.

Найбільш спрощено, схематично, крос-докінг можна відобразити наступним чином:

У крос-докінгу можна виділити 2 напрямки:

- Одноетапний крос-докінг - вантаж проходить через склад в якості незмінного окремого замовлення;

-двухетапний крос-докінг - відвантажена партія товару піддається переоформленню, та товар на складі може бути розділений на групи або консолідований у єдину групу.

В процесі крос-докінгу практично усуваються витрати на зберігання товару, знижується потреба у складських площах і персоналі, в організації-одержувача, скорочується час поставки товару кінцевому споживачу, зниження партійності поставок, розширення географії клієнтської бази.

За останніми даними, впровадження операцій крос-докінгу дозволяють скоротити логістичні витрати на доставку продукції від 5 до 15%.

В Україні сегмент складської нерухомості в основному складається з об'єктів наступних типів:

• склади транспортно-експедиторських компаній;

• складські приміщення, розташовані на території діючих або підприємств, що простоюють;

• перепрофільовані об'єкти виробничого призначення;

• добудовані об'єкти незавершеного будівництва;

• підвальні і цокольні поверхи адміністративних і житлових будівель.

Тільки 15% пропонованих площ є професійно спроектованими і керованими складськими терміналами і логістичними комплексами, які були побудовані в кінці ХХ-го століття - початку третього тисячоліття.

Склади категорії А - мають зручний під'їзд для великовантажного транспорту; обов'язкова наявність:

а) воріт для кожних 500 м2 площі,

б) теплового вузла

в) системи пожежогасіння і вентиляції,

г) автономної електропідстанції

д) охорони

Приміщення обов'язково повинно бути прямокутним, стелі не нижче 8 м.

Склади категорії В - наявність набору характеристик складів категорії А з відсутністю лише деяких. Це склади, наприклад, для зберігання продтоварів, ПММ, токсичних матеріалів.

Склади категорії С і D - як правило, це неопалювані ангари і всі інші приміщення, пристосовані під складування.

Оцінюючи структуру попиту і пропозиції складської нерухомості в цілому по Україні, слід вказати на стійкі тенденції розвитку даного сегменту ринку. Основними факторами цього процесу слід вважати:

Інтенсифікація розвитку сфери складських послуг на ринку України супроводжується певного роду труднощами, які виражаються у наступному:

- Недоліком вільних земельних ділянок для будівництва великих логістичних і складських комплексів всередині або поблизу ареалу обслуговування;

- Досить складною процедурою оформлення оренди землі, яка, як правило, займає багато часу;

- Неусвідомлення місцевою владою вигідності для регіону організації розгалуженої бази складської нерухомості.

- Неготовністю виробничих і торгових компаній вкладати в автоматизацію складів «великі гроші».

У сфері складської логістики все те, що не може принести користь потенційного клієнта, розглядається як збиток. Великі логістичні компанії, які спеціалізуються саме на складській логістиці, з цієї причини активно розробляють безліч сучасних логістичних проектів для того, щоб склади компаній працювали якомога ефективніше.

Однак у процесі роботи більшість логістичних компаній стикаються з одними і тими ж проблемами в роботі складської логістики і зокрема крос-докінгу.

Одна з найбільш поширених проблем - відсутність кваліфікованих кадрів, особливо в області організації сучасних логістичних процесів і технологій. Найчастіше, інформаційне забезпечення складської логістики розвивається швидше, ніж здатність компанії до пошуку, працевлаштування і навчання достатньої кількості, що відповідає сучасному розвитку технологій персоналу. І тут у компанії 2 шляхи: перекупити кваліфікований персонал у конкурентів або виховати і навчити своїх фахівців до необхідного рівня. І один і другий шлях мають як свої переваги, так і недоліки.

Купуючи фахівця, компанія купує його знання і досвід, однак ці знання і досвід були отримані працівником у певній атмосфері «культури» компанії або компаній в яких він працював. Виникає ризик того, що кваліфікація фахівця може задовольняти потенційну компанію - роботодавця на 100%, проте існують значні ризики того, що «культурне» сприйняття і самовираження працівника у колективі може йти в дисонанс з існуючою культурою компанії роботодавця. В результаті цього кваліфікований фахівець може бути абсолютно неефективний, але і більш того - руйнівний для потенційного роботодавця. Витрачені кошти на пошук і «покупку» фахівців стають невиправданими.

Прийом на роботу здобувача без достатнього досвіду роботи, в свою чергу, дає наймачеві можливість «заточити» нового співробітника під свої операційні процеси і «прищепити» свою культуру. І в той же самий час компанія несе ризики за можливі збитки, нанесені низькою кваліфікацією працівника у період навчання (псування товару, техніки, помилки в логістиці переміщень, у процесі завантаження, у документарному оформленні товару і т. д.).

Чому існує дана проблема? Очевидно, її можна охарактеризувати як мінімум двома причинами: перша - надто низький рівень оплати праці складських працівників, друга - сьогодні в Україні немає кваліфікованих кадрів для даної сфери діяльності.

Середній рівень оплати праці складського працівника в Україні становить від $150 до $250 в місяць. У той час оплата праці працівників складу по Євросоюзу в середньому становить 22 євро за годину роботи, в Швеції - до 25 євро, в Греції - близько 10 євро на годину. Стосовно другої причини: навіть у країнах Західної Європи, незважаючи на пристойну оплату праці, сьогодні бракує кваліфікованих працівників складу. Це пояснюється не зовсім «комфортабельними» умовами праці, відсутністю навчальних закладів, які готують фахівців у цій галузі діяльності, нерідко досить великою віддаленістю розташування складів від межі міста. Зазначене цілком справедливо і для України.

Не менш значуща і проблема плаваючих обсягів.

Складська логістика та крос-докінг приносить найбільш відчутний результат при постійних, прогнозованих обсягах вхідного і вихідного потоків товарів. На жаль, в Україні планування споживання, закупівель досі носять ситуативний характер. Неможливо передбачити точних обсягів товарообігу з боку клієнта і, отже, пікові навантаження на складський персонал по днях, що створює додаткове навантаження на робочі зміни (к-ть людей) і необхідний транспорт. З огляду на першу проблему, а саме брак робочої сили, дана - ще більш ускладнюється.

Ще одна гостра проблема - використання застарілих, а точніше, незастосування сучасних технологій, таких, як штрихове кодування, режим реального часу, хвильова обробка, спеціалізовані автоматизовані системи обробки товарів. Але ж ринку сьогодні потрібні високоякісні послуги, що надаються на великих обсягах логістичних операцій. Найчастіше, складність для логістики полягає у приведенні різноформатних вимог різних клієнтів у єдину і максимально загальну схему бізнес-процесу, укласти в струнку систему обробки виключивши при цьому втрати у якості послуг, що надаються і знизивши собівартість для отримання ще однієї, не менш важливої конкурентної переваги, собівартості. Саме новітні технології дозволяють домогтися цього.

Окремо необхідно виділити також проблеми, що виникають і специфічні саме для процесу крос-докінгу:

- Не передбачає всередині тарний контроль кількості і якості прийнятого і товару, що відвантажується, як на рівні складського місця, так і на рівні вантажної одиниці, що у подальшому може призвести до розбіжностей між постачальником і вантажоодержувачем, а також оператором крос-докінгу;

- Необхідний взаємозв'язок між WMS-системою оператора крос-докінгу і ERP-системою постачальника та одержувача вантажу (необхідно враховувати, що як постачальників, так і вантажоодержувачів може бути безліч, що призводить до досить складної і розвиненої системи IT), в іншому випадку виникають проблеми з оформленням і формуванням відвантаження з юридичної точки зору (точки переходу матеріальної відповідальності за товар). І якщо, в останні роки, юристи знайшли вихід із ситуації, що проблеми переходу матеріальних цінностей і відповідальності за товар, то з приводу всередині тарного контролю, кількості і якості товару, що відвантажується, до сих пір йдуть дебати між замовниками і логістичними провайдерами. І проблема виникає у природньому бажанні замовника захистити себе від можливих махінацій з товаром і упаковкою у процесі всього ланцюжка доставки товару кінцевому споживачеві.

- Ще однією специфічною проблемою крос-докінгу є система використання субпідрядних компаній в рамках кінцевої доставки вантажу одержувачу. Якщо західні ринки вже давно переступили межу «документарної безграмотності» і «невігластва» водійського складу, який виконує доставки вантажу кінцевому одержувачу, то ринок України досі перебуває в зародковому стані «культурного» виховання водійського складу. Водій - це та людина, яка безпосередньо представляє логістичну компанію перед обличчям кінцевого одержувача. Від дій водія залежить імідж логістичного провайдера і бажання клієнтів на подальшу роботу в рамках укладених контрактів. Однак в менталітеті більшості зависла до болю знайома з радянських часів фраза «Я водій, я кручу баранку - це моя робота». Непідготовленість водійського складу використовувати сучасні підходи роботи з клієнтами, використання нових інформаційних технологій часто робить з висококласного сервісного продукту низькоякісне «домове» перевезення.

Крім усього вищесказаного, хотілося б окремо виділити тему, що не торкається безпосередніх проблем складської логістики і крос-докінгу. Це нерозуміння керівництвом реальних проблем власного підприємства (або їх причин) і спроба впровадити стандартну «модну» інформаційну систему або скопіювати організацію складу іншої компанії. Рішення логістичної проблеми - це завжди комплекс заходів, що включають реорганізацію складу, логістики, впровадження системи управління складом, навчання персоналу і т. п.

Найбільш ефективним підходом у всьому світі вважається проведення аналізу проблем, поточних форм і алгоритмів роботи і вироблення цілей змін. Після цього визначаються заходи досягнення цілей і вирішення конкретних проблем. На українських підприємствах цьому не приділяють належної уваги. В результаті - розчарування, а також надмірні витрати, пов'язані з експлуатацією складського господарства. Слід вирішувати не «загальні типові проблеми», а свої рідні, насущні.

Компанія GEFCO Україна має багаторічний досвід в реалізації проектів 4PL логістичних послуг. Яскравим прикладом може служити багаторічне співробітництво з компанією General Motors, яка повністю довірила свої логістичні процеси компанії GEFCO.

Варто також виділити роль держави в розвитку логістики та вирішенні проблем, що перешкоджають ефективному використанню логістичних ресурсів країни. Дослідження Світового банку показали, що за індексом логістичної ефективності Україна посіла 102-е місце серед 155 країн. Критеріями, за якими здійснювалася оцінка, були: ефективність процедур митного оформлення, інфраструктура транспортної логістики, доступність, а також легкість організації міжнародних постачань.

Згідно з результатами дослідження, сьогодні структура українського ринку логістики має наступну структуру: транспорт - 89%, зберігання - 8%, експедирування - 2%, управління ланцюгами поставок - 1%. Також експерти прогнозують стабілізацію ринку логістики з подальшими темпами зростання на 6-9% протягом наступних 3-5 років.

Для прискорення розвитку ринку логістики в Україні, потрібно визначити причини, які негативно впливають на транспортно-логістичну діяльність і працювати в напрямку їх викорінення. Сучасний державний підхід, який повинен вирішувати проблеми логістики, не здатний належним чином контролювати логістичний ринок. Наприклад, це проявляється у відсутності відповідної бази фахівців і центрів їх підготовки. Різноманітні інновації гальмуються нездатністю держави йти у ногу з часом, невирішеністю питання приватної власності, інфляцією. Яскравим прикладом служить нездатність держави остаточно вирішити питання електронного документообігу. Ухвалення зваженого, продуманого і повноцінного законодавчого акту у даній області може дати відчутний результат на якість логістичних послуг, швидкість документообігу, руху грошових коштів, валютні операції, що в свою чергу дозволить українським логістичним компаніям складати конкуренцію на зовнішніх логістичних ринках.

Звичайно, існує багато і інших причин, з якими необхідно боротися для прискорення практичного впровадження ринку логістики у нашій країні. Адже саме логістика може стати дієвим помічником підприємств у процесі вдосконалення їх діяльності. Ось чому в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, яка у нинішніх кризових умовах допоможе підприємствам швидше встановити нові господарські зв'язки. Такі освіти, як ніякі інші, здатні швидко відновити виробничий ритм, зняти бар'єри в господарських відносинах.

Андрій Мягков, комерційний директор GEFCO Україна

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

19 грудня 2016
Україна – транспортний хаб, або Як наростити потужності зберігання і перевалки зернових до 2030 року?
 Україна містить величезний потенціал країни, яка може бути активним і успішним транспортним хабом. Однак для цього необхідна велика кількість...
3 жовтня 2016
Річкова галузь України свідомо знищується
Абсолютно свідомо обмежується конкурентоспроможність і розвиток Херсона і Миколаєва. Про це у інтерв'ю 24 Таврія розповів генеральний директор...

Вибір редакції

21 січня 2022
Продовольча безпека України, або гасіння пожежі без жодної стратегії
Зростання цін на енергоносії, добрива, продукти харчування та інше вкотре змушує замислитися про готовність України до нагальних викликів та...
18 січня 2022
Микола Сольський: У 2022 році ціна землі може збільшитися на 10-15%
Аграрний комітет цього року зосередиться на трьох речах – розпорядження державними землями на балансі держпідприємств у постійному...