Дрібні та середні агровиробники через земельний аукціон втрачають доступ до землі, бо не можуть «грати на рівних» із агрохолдингами. Про це в інтерв’ю АgroРolit.com сказав заступник голови Ради Асоціації «Земельна спілка України Андрій Мартин. 

Нагадаємо, що масштаби земельної корупції в Україні становлять декілька сотень мільйонів доларів на рік.

Він вважає, що земельні аукціони не слід вважати панацеєю, яка здатна вирішити абсолютно всі проблеми із землею у сільській громаді.

По перше, аукціон у всі часи – це спосіб швидкого продажу майна, але не його продаж за найвищою ціною. Історично якось усі звикли до того, що землю слід продавати на аукціонах, проте нинішні земельні аукціони перетворилися на інструмент, який дозволяє великим підприємствам досить успішно розширювати свій земельний банк за рахунок державних земель. Відповідно, дрібні підприємці та фермери, які не здатні «грати на рівних» із агрохолдингами та пропонувати вищі рівні орендної плати, завдяки аукціонам втрачають доступ до землі, – сказав Андрій Мартин.

 Також він зазначив, що  аукціон може бути об’єктом маніпуляції із заздалегідь запрограмованим результатом.

На аукціон можна зайти із декількома «своїми» учасниками, вони між собою погралися, переграли, умовно кажучи, місцевого фермера, який думав, що він візьме землю на торгах. Там піднімається вартість оренди, потім переможець не підписує протокол - і торги перезавантажуються наново через місяць, чи навіть у той же день. Знову прийшов той, хто нам не потрібен, знову піднімаємо оренду до того показника, поки опонент відмовиться купувати, не підписуємо протокол і ще одне перезавантаження, – зауважив Андрій Мартин.

На його переконання, це відбувається тому, що гарантійний внесок на земельні аукціони дуже маленький, і «таким чином можна гратися довго».

І тому в нас чверть земельних аукціонів формально нічим не закінчуються, – резюмував він.