Конфлікт між Іраном і США не викличе глобальних змін на нафтово-енергетичних ринках

Конфлікт між Іраном і США не викличе глобальних змін на нафтово-енергетичних ринках. Таку заяву зробив президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», експерт із міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайло Гончар в ексклюзивному коментарі для AgroPolit.com.

Вчора президент США Дональд Трамп озвучив чотири умови Ірану та анонсував нові економічні санкції.

Нагадаємо, AgroPolit.com проаналізував економічні наслідки для агросектору України та світу від військового протистояння Ірану та США.

«Я не буду робити апокаліптичних прогнозів щодо того, чи будуть якісь кардинальні зміни на глобальному паливно-енергетичному ринку. Не буду це робити за однієї простої причини: 14 вересня 2019 року відбулася більш фундаментальна подія, яка могла кардинально позначитися на роботі паливно-енергетичної галузі, а саме – удар іранських, я наголошую – іранських безпілотних ракет по нафтовій інфраструктурі Саудівської Аравії. Внаслідок чого Саудівська Аравія була змушена зменшити постачання нафти на світовий ринок»,– заявив Гончар.

Варто нагадати, що Саудівська Аравія – один із трьох ключових гравців на нафтовому ринку. Два інших – Росія та США. Тож у вересні 2019 року дійсно відчувався дефіцит нафти на ринку, ціна підскочила відчутно (з $60 до $68 за барель нафти марки Brent), але цей стрибок ціновий був нетривалий. Власне кажучи, він тривав приблизно три тижні. Після цього ціна впала до $65 за барель.

Ціна впала через те, що на ринку не виникло глобального дефіциту, він був ситуативний – і цим скористалися нафтові спекулянти. Вони й зараз цим користуються, що ми можемо побачити, поглянувши на біржові показники. Показники вартості нафти зростають протягом останніх кількох днів через напруження між Іраном та США, і це відбулося ще навіть до знищення генерала Касема Сулеймані, який не має жодного відношення до нафтового ринку. Існує вірогідність початку війни у Перські затоці і це може вплинути на світовий ринок але, так чи інакше, нафтову структуру поки що не зачепили. Сьогоднішні події ситуативно «грають» на користь Ірану та Росії, оскільки підвищення цін на нафту дозволяє отримати більші доходи від продажу енергоносіїв»,– пояснив Михайло Гончар.

За його словами, сьогоднішня ситуація далека від подій 14 вересня минулого року.

Я підкреслюю, навіть якщо відбудеться щось подібне до тих подій, то воно буде мати досить короткостроковий характер. Навіть якщо спалахне «танкерна війна», а ми були свідками декількох таких атак на танкери минулого року в районі Перської затоки, це призведе лише до певних спекулятивних стрибків із неодмінним поверненням до звичайного стану волатильності нафтового ринку. Знову ж таки, це відбувається через достатню кількість пропозицій на ринку. Це пов’язано з тим, що у США інтенсивно нарощується видобуток нафти і Сполучені Штати Америки все менше імпортують нафти із світового ринку. В принципі США задовольняють ті ціни на нафту, які ми бачимо сьогодні, проблеми з цим ніякої нема але, якщо дивитися об’єктивно, Дональд Трамп зацікавлений у тому, щоб ціни на нафту не зростали, а навпаки – падали. Оскільки наближаються вибори, для нього важливо тримати ціни на нафтопродукти на внутрішньому ринку для внутрішніх споживачів-виборців на низькому, сприятливому рівні.

Я думаю, що Сполучені Штати в даному випадку, коли йдеться про розвиток сценаріїв на Близькому Сході, США буде намагатися, насамперед, допомогти Саудівській Аравії, захистити її нафтотранспортну інфраструктуру, як на території цієї країни, так і в зоні Перської затоки», – упевнений експерт.

На думку Гончара, розмови про те, що Іран може перекрити Ормузьку протоку, мають більше гіпотетичний, ніж реальний характер. По-перше, це не так просто зробити, адже Ормузька протока – це не Суецький канал, там кілька десятків кілометрів і їх непросто перекрити. Окрім того, ані США, ані Велика Британія та їхні союзники, та й інші країни Перської затоки не стануть просто сидіти і спостерігати за такими маневрами. До того ж, сьогодні країни Перської затоки забезпечують лише близько 20% загального нафтового ринку, а не 50%, як це ще було у 1980-ті роки.

Критично вплинути на стабільність нафтового ринку можуть лише вдалі «інформаційні» операції сукупно з діями спекулятивного капіталу, який завжди намагається заробити «швидкі» гроші. Коли інформаційна атака проходить вдало, ціни підскакують – це своєрідна плата за страх.

Варто зауважити, що в Україні цим також намагаються скористатися. Мовляв, ціни на нафту піднімаються, отже і ціни на нафтопродукти мусять вирости. Але, якщо ми поглянемо на динаміку цін на нафту, то це буде нетривале явище. Тож в Україні природа спекуляції на нафті одна й та сама, що і в світі – використати будь-який привід, щоб на цьому «нагрітися». До того ж вся нафта яка переробляється на єдиному українському нафтопереробному заводі – це українська нафта. Іноді привозять якісь партії нафти на переробку з Азербайджану. У нас немає прямого «нафтового» зв’язку з регіоном Перської затоки. По Україні може вдарити рикошетом імпорт нафтових продуктів, які імпортуються з Білорусі та Росії.

Читайте до теми: Україна-Іран — чи буде контакт? Про наслідки для агросектору України та світу від військового протистояння Ірану та США

Потрібно пам’ятати, що нафтопродукти (а українських аграріїв, в першу чергу, цікавить дизельне паливо) до України надходять офіційно з Білорусі та Литви, тож їхня вартість залежить від цін на нафту, а ціни на нафту завжди корегуються зі світовими цінами. Тож завжди перед посівною та збором врожаю зацікавлені сторони будуть намагатися створювати ажіотаж, але глобальному дефіциту, повторюю ще раз, просто нема звідки взятися.