Сергій Ткачук: До кінця року головне завдання — завершити низку переговорних процесів, зокрема, по Китаю

Держпродспоживслужба – невід’ємна складова євроінтеграційного процесу України. Як змінюється на шляху до ЄС структура? Що вона контролюватиме після 16  вересня після запуску закону про органічну продукцію? Які ринки вона відкрила і планує запустити найближчим часом? Чи є прогрес у китайському напрямку та в чому він полягає? Про це та про інше  в ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com розповів голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук.

AgroPolit.com:  Україна розпочала перемовини за першим кластером вступу в ЄС. Один із подальших кластерів стосується «харчових стандартів» та загалом роботи Держпродспоживслужби за євростандартами. Під час вашої зустріч із Аташе з питань сільського господарства, керівником сектору сільського господарства, рибальства, лісництва і безпечності харчових продуктів Представництва ЄС в Україні Крістіаном Бен Хеллом ви анонсували роботу над стратегією реформування Держпродспоживслужби з урахуванням стандартів ЄС. Що вже в цьому напрямку зроблено? І які задачі ставите до кінця року в цій частині?

Сергій Ткачук: Щодо стратегії реформування Держпродспоживслужби, то вона вже перебуває на фінальній стадії підготовки. Документ розрахований до 2030 року та охоплює сім ключових напрямів:

• безпечність харчових продуктів і кормів,
• ветеринарну медицину,
• фітосанітарію,
•  розвиток лабораторної мережі,
• інституційне зміцнення,
•  цифрову трансформацію та взаємодію з бізнесом і громадянами.

Важливим елементом реформування є цифровізація. У березні цього року уряд ухвалив рішення про запуск експериментального проєкту eFood, який у перспективі об’єднає до 17 державних реєстрів та дозволить надавати понад 500 тисяч послуг щороку.

Один із найкращих прикладів наших змін — цифровізація фітосанітарної сертифікації. Після впровадження електронних сертифікатів ePhyto з QR-кодами кількість запитів від іноземних компетентних органів щодо підтвердження українських сертифікатів скоротилася з 1410 у 2024 році до 142 у 2025 році та лише до 14 випадків за перше півріччя 2026 року. Для нас це один із найкращих показників того, що цифровізація не лише спрощує процедури, а й підвищує довіру до української системи державного контролю.

Окремий напрям — посилення інституційної спроможності. У 2026 році наші спеціалісти взяли участь у десятках міжнародних навчальних програм за підтримки Європейської Комісії, EU4SaferFood та інших партнерів. 

Крім того, Держпродспоживслужба вперше як офіційний представник України долучилася до Пленарного засідання керівників агентств з безпечності харчових продуктів Європи.

Наше завдання — не просто виконати вимоги Європейського Союзу, а створити сучасний компетентний орган європейського зразка, який забезпечуватиме ефективний державний контроль, сучасні цифрові сервіси та високий рівень захисту здоров’я людей, тварин і рослин.

Три завдання на шляху до Європи

AgroPolit.com:  На якому етапі перебуває створення сучасної системи державного контролю «від поля до прилавка», яка працюватиме за єдиними європейськими правилами? Що ще треба зробити для її запуску? 

Сергій Ткачук: Фактично система контролю «від лану до столу» в Україні вже функціонує, однак сьогодні ми перебуваємо на етапі її подальшого вдосконалення та приведення у повну відповідність до європейських вимог.

Однією з переваг Держпродспоживслужби є те, що в одному компетентному органі об'єднано напрями ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, фітосанітарного контролю та захисту прав споживачів. Саме такий інтегрований підхід лежить в основі європейської моделі контролю харчового ланцюга.

Сьогодні державний контроль вже охоплює всі основні етапи виробництва продукції: здоров'я рослин, виробництво кормів, вирощування та утримання тварин, переробку, транспортування, зберігання, реалізацію продукції та контроль на державному кордоні. При цьому дедалі активніше впроваджуємо ризик-орієнтований підхід, який є базовим принципом системи контролю в Європейському Союзі.

Водночас залишається низка важливих завдань. Насамперед це подальша цифровізація процесів та інтеграція інформаційних систем. Ми маємо забезпечити максимальну простежуваність продукції на всіх етапах її обігу, що дозволить оперативно реагувати на ризики та швидко відстежувати походження продукції у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Другий напрямок — розвиток лабораторної мережі. Сьогодні наш пріоритет — створення референс-лабораторій, розширення сфери акредитації відповідно до європейських вимог, впровадження сучасних методів досліджень, модернізація обладнання та цифровізація лабораторних процесів. Це необхідно як для захисту споживачів, так і для забезпечення доступу української продукції на ринки Європейського Союзу. 

Третє завдання — завершення адаптації нормативно-правової бази та впровадження окремих європейських регламентів у сферах ветеринарної медицини, благополуччя тварин, фітосанітарних заходів та офіційного контролю.

Важливим елементом також залишається розвиток системи простежуваності та обміну даними між державними органами і бізнесом. Саме це дозволить перейти від паперових процедур до сучасного цифрового управління ризиками.

Тому сьогодні ми говоримо не про створення системи з нуля, а про завершення її модернізації відповідно до стандартів ЄС. Наше завдання — щоб український споживач мав такий самий рівень захисту, а український виробник працював за такими ж правилами, як і його колеги в країнах Європейського Союзу.

 Євроінтеграція не означає автоматичного збільшення кількості прикордонних інспекційних постів

AgroPolit.com: Чи зросте кількість ППІ у зв’язку з запущеним процесом євроінтеграції? Скільки їх  наразі на україно-європейському кордоні та планується на рубіконний 2029 рік? 

Сергій Ткачук: Євроінтеграція не означає автоматичного збільшення кількості прикордонних інспекційних постів (ПІП). Навпаки, у разі набуття Україною членства в Європейському Союзі система контролю поступово трансформуватиметься відповідно до принципів функціонування єдиного європейського ринку.

Сьогодні на кордонах України з державами ЄС — Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією — офіційно функціонують 14 ПІП. Саме через них здійснюється державний контроль живих тварин, харчових продуктів та інших підконтрольних вантажів.

Однак у перспективі членства України в ЄС акценти змінюються. Після приєднання до єдиного ринку кордони України з державами-членами Європейського Союзу фактично стануть внутрішніми кордонами ЄС, а основний контроль товарів здійснюватиметься на зовнішніх кордонах Союзу.

Тому ключовим завданням сьогодні є не збільшення кількості ПІП, а їх модернізація та приведення у відповідність до вимог законодавства ЄС. Йдеться про сучасну інфраструктуру, лабораторні можливості, цифровий обмін інформацією та впровадження європейських процедур офіційного контролю.

AgroPolit.com: До кінця 2026 року парламент повинен прийняти євроінтеграційний закон про контроль державних органів за якістю харчових продуктів в Україні. Це по суті продовження прийнятого Радою закону 12285-д про ветеринарну медицину та благополуччя тварин. Які ваші пропозиції до цього законопроекту, який самі депутати вже охрестили «Екологічна Біблія виробників»?

Сергій Ткачук: Сьогодні українські виробники дедалі активніше працюють на міжнародних ринках, і тому питання безпечності харчових продуктів, простежуваності та державного контролю виходять далеко за межі внутрішньої політики. Це питання конкурентоспроможності країни.

Для Держпродспоживслужби важливо, що нове законодавство дозволить ще більш імплементувати в українське законодавство вимоги ЄС, які постійно змінюються і потребують впровадження, щоб побудувати сучасну систему контролю, де основний акцент робиться на ризик-орієнтованому підході. Це означає, що контроль має концентруватися там, де існують реальні ризики для безпечності продукції та здоров'я споживачів, а не створювати зайвий адміністративний тиск на сумлінний бізнес. Саме такий підхід сьогодні діє в Європейському Союзі.

Також важливим є посилення простежуваності продукції, цифровізація процесів контролю та забезпечення єдиних підходів до роботи всіх учасників харчового ланцюга — від виробника до кінцевого споживача.

Про Закон «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» та 70 підзаконних актів

AgroPolit.com: Чи потрібно в рамках євроінтеграції приймати ще якісь закони, які вплинуть на роботу вашої служби та загалом на роботу переробників та виробників харчових продуктів? Які? 

Сергій Ткачук: Наша мета — не просто формально скопіювати європейські правила, а побудувати надійний простір безпеки, якості та довіри, де український виробник буде повністю конкурентоспроможним на ринку ЄС та у третіх країнах. 

Одним із ключових кроків уже стало ухвалення Закону України «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин». Наразі триває розробка необхідних підзаконних актів, зокрема щодо державної реєстрації ветеринарних лікарських засобів, вимог до реєстраційного досьє, порядку встановлення плати за реєстрацію та інших механізмів практичного впровадження закону. Загалом протягом найближчого періоду у сфері охорони здоров’я та благополуччя тварин необхідно ухвалити близько 70 нормативно-правових актів.

Ухвалено Закон України «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції», а також триває підготовка до реалізації положень Закону України «Про державне регулювання сфери захисту рослин».

Водночас уже зараз ми бачимо необхідність окремих уточнень і змін до законодавства. Надзвичайно важливим є посилення інституційної спроможності служби.

Державне регулювання ГМО: про нові функції контролю Держпродспоживслужби

AgroPolit.com: Восени 16 вересня 2026 року запрацює закон № 3339-IX «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом ГМО». Які функції будуть у Держпродспоживслужби у зв’язку з цим законом? 

Сергій Ткачук: Закон № 3339-IX фактично формує в Україні нову систему державного регулювання у сфері ГМО, яка побудована за європейськими підходами. Для Держпродспоживслужби це означає появу нових функцій як у відкритій, так і у замкненій системах використання генетично модифікованих організмів.

У відкритій системі Держпродспоживслужба здійснюватиме державний контроль за розміщенням на ринку ГМО та ГМ-продукції, контролюватиме дотримання вимог щодо їх обігу та маркування, вестиме перелік виробників генетично модифікованих організмів, а також оприлюднювати перелік лабораторій, які проводять відповідні дослідження.

Щодо замкнених систем, то Держпродспоживслужба здійснюватиме державний контроль за дотриманням вимог біобезпеки під час проведення генетично-інженерної діяльності та реагуватиме у випадках ненавмисного вивільнення ГМО.

Сьогодні спільно з профільними міністерствами вже працюємо над необхідними підзаконними актами, процедурами державного контролю, порядками відбору зразків та ризик-орієнтованими підходами. Наше завдання — забезпечити прозорий обіг ГМО відповідно до законодавства ЄС, високий рівень біобезпеки та захист інтересів споживачів.

Держпродспоживслужба веде Перелік органів іноземної сертифікації

AgroPolit.com: Якщо я правильно розумію норми закону, то саме ви контролюватимете сертифікацію української органічної продукції та видаватимете органічні сертифікати.  Коли стартує процедура видачі таких сертифікатів службою і чи потрібно бізнесу, який виробляє органічну продукцію, зараз записуватися в чергу на ці сертифікати у вашу службу? 

Сергій Ткачук: Питання органічної сертифікації дійсно є дуже важливим для виробників, однак варто уточнити, що функції Держпродспоживслужби та органів сертифікації у цій сфері є різними. 

Безпосередню сертифікацію органічного виробництва та видачу органічних сертифікатів здійснюють органи сертифікації, які внесені до відповідного Реєстру органів сертифікації, що ведеться Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України. Ця інформація є відкритою та доступною на вебпорталі Мінекономіки, де також розміщені контактні дані органів сертифікації. 

Натомість Держпродспоживслужба забезпечує державний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції. 

Важливо відзначити, що сьогодні до державного реєстру операторів органічного ринку включено 286 операторів. Це показник що органічний ринок України поступово розвивається та набирає обертів. 

Для зручності бізнесу та споживачів на вебпорталі Держпродспоживслужби створено окремий розділ «Органічні продукти», де простою та зрозумілою мовою розміщено інформацію і рекомендації для споживачів, виробників, імпортерів та експортерів органічної продукції.

Крім того, Держпродспоживслужба веде Перелік органів іноземної сертифікації, що також сприяє прозорості ринку та розвитку міжнародної торгівлі органічною продукцією.

За перші шість місяців ми погодили 23 нові напрями та торговельні умови експорту

AgroPolit.com: Які плани з відкриття експортних ринків по агропродукції до кінця 2026 року?

Сергій Ткачук: Уже сьогодні можу сказати, що 2026 рік є одним із найрезультативніших за останні роки. Лише за перші шість місяців ми погодили 23 нові напрями та торговельні умови експорту, що вже перевищує показник усього 2025 року.

До кінця року наше головне завдання — завершити низку переговорних процесів, які перебувають на фінальній стадії. Зокрема, це Китай, де триває робота щодо відкриття ринків для м’яса птиці та кормів для домашніх тварин. По окремих напрямках протоколи вже погоджені, а українська сторона завершила всі внутрішньодержавні процедури.

Також працюємо з В’єтнамом щодо експорту окремих видів продукції тваринного походження, з Європейським Союзом — щодо інкубаційних яєць, добових курчат та термічно обробленої свинини, а з Великою Британією — щодо відкриття ринку для української яловичини.

Для нас важливо не просто відкривати нові ринки, а забезпечувати українським виробникам стабільний доступ до міжнародної торгівлі та розширювати експорт продукції з доданою вартістю.

Про доступ українських агровиробників в Китай

AgroPolit.com: Чи є прогрес у діалозі з Китаєм по відкриттю їх ринку для українських агротоварів?

Сергій Ткачук: Так, діалог із Китаєм має конкретні результати. У 2025 році було відкрито ринок Китаю для українського гороху, а вже цього року українські виробники отримали доступ на китайський ринок борошна, що є важливим кроком у розвитку експорту продукції з доданою вартістю. 

Китайський ринок висуває одні з найвищих у світі вимог до безпечності та простежуваності продукції. Саме тому важливим елементом співпраці є виконання погоджених протоколів та забезпечення повної простежуваності продукції — від місця вирощування до експорту. Зокрема, для експорту окремих видів продукції передбачено реєстрацію виробників, підприємств зберігання та переробки, а також підтвердження походження продукції відповідно до вимог китайської сторони. Це дозволяє підтримувати довіру до української системи фітосанітарного контролю та забезпечувати стабільний доступ продукції на ринок КНР. 

Водночас продовжуємо працювати над розширенням експортної карти української продукції до КНР. Наразі триває технічний діалог щодо погодження вимог та відкриття китайського ринку для м'яса птиці, кормів для домашніх тварин, яєць та яєчних продуктів.

Китай є одним із найбільших світових імпортерів продовольства, тому кожне нове погодження відкриває додаткові можливості для українських виробників. Наше завдання — не лише розширювати перелік товарів, а й забезпечувати довіру до української системи державного контролю, яка є основою для доступу на такі складні та вимогливі ринки.

З початку повномасштабного вторгнення відкрито 98 нових ринків для української продукції

AgroPolit.com: Як змінилася структура агроекспорту за всі роки війни? 

Сергій Ткачук: За роки повномасштабної війни український агроекспорт став значно більш диверсифікованим. Якщо раніше значна частина поставок була зосереджена на окремих традиційних ринках та видах сировинної продукції, то сьогодні українські виробники працюють у значно розширений географії.

Попри воєнні ризики, складну логістику та обмеження міжнародної торгівлі, Україна продовжила відкривати нові ринки. З початку повномасштабного вторгнення відкрито 98 нових ринків для української продукції, а загалом українські виробники сьогодні мають доступ за 409 торговельними напрямками.

Водночас змінився і сам підхід до експорту. Якщо раніше основний акцент робився на збереженні існуючих ринків, то сьогодні ми активно працюємо над їх диверсифікацією. Це дозволяє українському бізнесу зменшувати залежність від окремих країн, логістичних маршрутів чи торговельних обмежень.

Значно зросла роль ринків Європейського Союзу, країн Азії, Близького Сходу, Африки та Америки. Паралельно збільшується частка продукції з доданою вартістю та переробленої продукції.

Про молочний «фальсифікат» на ринку

AgroPolit.com: А що відбувається з фальсифікатом загалом харчових продуктів: де найбільше проблем і чому? Яка ситуація з молочними продуктами?

Сергій Ткачук: Насамперед варто зазначити, що в українському харчовому законодавстві термін «фальсифікат» фактично не використовується. Законодавство оперує поняттями «введення споживача в оману», «невідповідність вимогам законодавства» або «неправдиве маркування». Саме за такими порушеннями Держпродспоживслужба здійснює державний контроль.

Якщо говорити про проблемні категорії, то найбільш чутливим сегментом традиційно залишається молочна продукція. За оцінками експертів галузі, частка продукції, яка може не відповідати заявленому складу, становить від 20 до 30% окремих сегментів ринку. Найчастіше йдеться про заміну молочного жиру рослинними жирами або використання назв, які можуть вводити споживача в оману.

Водночас важливо розуміти, що основні ризики зосереджені не в організованій торгівлі. Найбільша кількість таких випадків характерна для стихійних ринків, дрібних торговельних точок та окремих інтернет каналів з продажу харчових продуктів.

У порівнянні з дрібними торговельними точками великі торговельні мережі мають більш дієві внутрішні системи контролю, що забезпечує покупцям вищий рівень впевненості у якості та безпечності продукції. Крім того, такі мережі, як правило, мають довготривалі та налагоджені відносини з виробниками, здійснюють власний контроль постачальників та вимагають наявності всіх необхідних документів, що додатково мінімізує ризики реалізації продукції, яка не відповідає встановленим вимогам. 

Серед наших пріоритетів — цифровізація ринку, простежуваність обігу ветеринарних лікарських засобів, боротьба з нелегальним імпортом та удосконалення системи державної реєстрації.

AgroPolit.com: Нещодавно за вашої участі у Раді відбувся круглий стіл на тему «Тіньовий ринок ветеринарних лікарських засобів: загроза державі та продовольчій безпеці». Яка наразі ситуація з тінню з ветпрепаратами в Україні? Що пропонуєте робити з цим -  якісь шляхи протидії намітили?

Сергій Ткачук: Тіньовий обіг ветеринарних лікарських засобів сьогодні є одним із найбільших викликів для галузі. Йдеться не лише про економічні втрати чи недобросовісну конкуренцію, а насамперед про ризики для здоров'я тварин, безпечності харчових продуктів та експортного потенціалу держави.

Проблема полягає в тому, що на ринку досі присутні незареєстровані ветеринарні лікарські засоби, продукція невідомого походження та нелегальні канали реалізації, зокрема через мережу Інтернет. У результаті власники тварин та оператори ринку не завжди можуть бути впевнені у якості та безпечності таких засобів.

Саме тому під час круглого столу ми говорили не лише про проблему, а й про конкретні шляхи її вирішення. Насамперед це повноцінне впровадження Закону України «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин», який запроваджує нові правила реєстрації, обігу та державного контролю ветеринарних лікарських засобів.

Серед наших пріоритетів — цифровізація ринку, простежуваність обігу ветеринарних лікарських засобів, боротьба з нелегальним імпортом та удосконалення системи державної реєстрації.

Звичайно, дуже багато нормативних документів потрібно передбачити і написати: це і окремі ліцензійні умови для суб'єктів господарювання, що здійснюють оптову дистрибуцію та роздрібну реалізацію ветеринарними лікарськими засобами, та оновити ліцензійні умови для виробників. Також розробити нові нормативно-правові акти, що регламентуватимуть ведення таких реєстрів: Державний реєстр ветеринарних лікарських засобів, Державний реєстр операторів ринку ветеринарних лікарських засобів, База даних ветеринарного фармакологічного нагляду, системи фармакологічного нагляду.

Водночас вирішити цю проблему лише силами держави неможливо. Потрібна спільна робота регулятора, виробників, дистриб'юторів, ветеринарної спільноти та бізнесу. Саме такий діалог ми й розпочали на майданчику Комітету з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради.

AgroPolit.com: В Україні створили незалежний сертифікаційний центр для контролю  за якістю виноробної продукції – ідеться про лабораторію ізотопного аналізу. Як ви загалом оцінюєте ситуацію з фальсифікатом винної продукції в Україні?

Сергій Ткачук: Щодо виноробної продукції, то сьогодні одним із найбільших викликів стає реалізація продукції через інтернет-майданчики та маркетплейси. Саме там часто можна зустріти продукцію невідомого походження або товари, які продаються під відомими брендами, але не мають жодного стосунку до офіційних виробників.

Ми бачимо випадки, коли під брендами відомих світових виробників реалізується продукція сумнівного походження. Це стосується не лише вина, а й міцного алкоголю. У таких випадках йдеться не лише про порушення прав інтелектуальної власності, а й про потенційні ризики для здоров'я споживачів.

В системі Держпродспоживслужби є лабораторій, які спроможні проводити дослідження вина та винної продукції та акредитовані за  ISO 17025. 

AgroPolit.com: Чи допоміг, на вашу думку, внутрішньому винному ринку відбілитися запуск Єдиного державного реєстру виноробів України?

Сергій Ткачук:  Запровадження Єдиного державного реєстру виноградарів та виноробів передбачене Законом України «Про виноград, вино та продукти виноградарства», який набув чинності 1 січня 2026 року. Формування та ведення реєстру належить до компетенції Мінекономіки.

Переконаний, що після повноцінного запуску він стане важливим інструментом простежуваності, дозволить отримати достовірну інформацію про виробників, походження сировини та обсяги виробництва.

Запуск реєстру має стати одним із важливих елементів детінізації ринку, розвитку географічних зазначень та підвищення довіри до української виноробної продукції як в Україні, так і за її межами.