Гроші для агро дорожчають: як вижити і що фінансувати у 2026-му

Агробізнес зазвичай орієнтується на прогнози виробництва, експорту та перехідних залишків біржових сільгоспкультур, а також на цінові очікування. Втім дедалі важливішими стають і макроекономічні показники — від них залежить, під який відсоток вдасться залучити фінансування на посівну і з яким валютним курсом бізнес працюватиме в наступному сезоні. Про ключові сигнали зі звіту НБУ, умови кредитування та лізингу — у розмові з директором фінансової компанії FinWin Олександром Ярецьким.      

Не USDA єдиним

AgroPolit.com: Дивимось звіт про фінансову стабільність НБУ: які ключові сигнали формуватимуть роботу агросектору у 2026 році?

Олександр Ярецький: Я бачу п’ять важливих сигналів. По-перше, збереження високих відсоткових ставок — фінансування залишатиметься дорогим і вибірковим. По-друге, валютна стабільність і надалі значною мірою залежить від зовнішньої підтримки, а не від внутрішнього балансу. По-третє, зростає роль ринкового кредитування замість бюджетних програм. Четверте — агросектор поступово переходить від моделі виживання до моделі вибіркових інвестицій. І п’яте — фінансова стійкість бізнесу дедалі більше оцінюється за якістю управління, а не лише за обсягом активів.

Якщо говорити про конкретні індикатори, я б радив дивитися на реальні ставки за новими кредитами, частку непрацюючих позик і динаміку строковості фінансування. Саме вони показують, чи довіряють бізнесу і на яких умовах. Основними ризиками сезону-2026 я вважаю логістику, валютні коливання і якість управління.

AgroPolit.com: На що ще треба звертати увагу в таких звітах? Умовно, я хочу зрозуміти надійність якогось банку. 

Олександр Ярецький: Один із ключових параметрів — вартість ресурсів у порівнянні з рівнем інфляції та часткою проблемної заборгованості. Ці показники дають уявлення про фазу, в якій перебуває банківська система: чи банки відчувають тиск на капітал, чи, навпаки, мають запас міцності. Від цього залежить їхня готовність нарощувати кредитування, підвищувати апетит до ризику або переходити до більш консервативної кредитної політики.

AgroPolit.com: У банківських звітах часто бачимо зростання показників — умовно на 30%, але ці цифри потрібно коригувати на інфляцію. За даними НБУ, у листопаді споживча інфляція сповільнилася до 9,3% у річному вимірі. Які ще чинники варто враховувати, щоб коректно оцінити загальну фінансову картину?

Олександр Ярецький: Інфляція — базовий показник, але не єдиний. Для підприємця критично важливими є прогноз курсу та розуміння політики НБУ щодо його утримання. Слід також враховувати вимоги зовнішніх кредиторів, насамперед МВФ, які передбачають корекцію курсу в межах виконання бюджетних параметрів. У підсумку, окрім інфляції, визначальними є валютні очікування, умови доступу до кредитування та динаміка кредитного ринку, адже саме вони формують реальну вартість і доступність фінансового ресурсу для бізнесу.

AgroPolit.com: Українську гривню нерідко називають суттєво недооціненою, зокрема за так званим «індексом Біг-Маку». Це спрощений індикатор, однак як занижений курс гривні впливає на макрофінансову ситуацію загалом?

Олександр Ярецький: Питання недооцінки чи переоцінки гривні є дискусійним, особливо в умовах війни, коли валютний ринок не є повністю лібералізованим. Учасники ринку працюють у жорстко визначених регуляторних рамках щодо використання валюти та її переказу за кордон.

За таких умов ключовим завданням держави є збереження макрофінансової стабільності та запобігання панічним настроям на валютному ринку. На цьому етапі ці завдання загалом виконуються, що важливіше за формальні оцінки «справедливого» курсу.

AgroPolit.com: НБУ фіксує прискорення зростання чистих гривневих кредитів бізнесу до 35%. Показник виглядає переконливо, однак його варто розглядати з урахуванням інфляції. Як ви оцінюєте цю динаміку?

Олександр Ярецький: Зростання гривневого кредитування виглядає суттєвим лише в номінальному вимірі. З поправкою на реальну інфляцію йдеться про помірне розширення кредитного портфеля.

Фактично одночасно відбуваються три процеси. Частина бізнесу вичерпала внутрішні резерви та потребує додаткового фінансування. Інша частина — рефінансує наявні зобов’язання. І лише третій сегмент залучає кошти під нові інвестиційні проєкти. Гроші не стали дешевшими — вони стали більш адресними.

Крім того, варто враховувати, що частина зафіксованого зростання — це технічне перекредитування. Реальні інвестиційні позики зростають значно повільніше.

Ставки кредитування для аграріїв залишаються жорсткими

AgroPolit.com: Які сегменти агросектору сьогодні виглядають для фінансистів найбільш і найменш привабливими?

Олександр Ярецький: Найбільш привабливими залишаються переробка, елеваторна інфраструктура та агробізнеси з локальним збутом — тобто моделі з прогнозованим і відносно стабільним грошовим потоком. Рослинництво загалом є стабільним сегментом, однак воно чутливе до логістичних ризиків. Тваринництво, своєю чергою, потребує довгострокового фінансування і має тривалі горизонти окупності.

Поєднання цих напрямів у межах одного бізнесу підвищує замкнутість виробничого циклу та сприяє диверсифікації ризиків. Найменш привабливими для фінансування залишаються трейдингові моделі з мінімальним власним капіталом, а також бізнеси, повністю залежні від одного ринку збуту.

Посилення фінансового моніторингу зробило бізнес більш структурованим

AgroPolit.com: Останніми роками фінансовий моніторинг посилюється. Чи очікуєте ви подальшого «закручування гайок» у цій сфері з боку держави?

Олександр Ярецький: З одного боку, посилення фінансового моніторингу зробило бізнес більш структурованим. Компанії змушені легалізовувати фінансові потоки, вибудовувати прозорі корпоративні моделі та чітко розмежовувати особисті й бізнесові кошти.

Водночас надмірний або формальний фінмоніторинг створює додаткові транзакційні витрати. Бізнес стикається із затримками платежів, перевірками без належного врахування економічної суті операцій та блокуванням рахунків. Це безпосередньо впливає на ліквідність, що особливо чутливо для агросектору з його сезонністю та потребою у швидких розрахунках.

Надлишковий контроль формує й системні ризики: частина бізнесу починає шукати обхідні механізми, що зрештою знижує ефективність регулювання. Тому, на мою думку, у 2026 році ключовим має стати не подальше посилення фінмоніторингу, а перехід до ризикоорієнтованого підходу.

Державні програми залишаються важливим елементом фінансування агросектору, однак вони вже не формують ринок. Основний обсяг ресурсів поступово переходить у ринкову площину, тоді як державна підтримка виконує радше функцію компенсатора ризиків.

AgroPolit.com: НБУ фіксує зниження залежності бізнесу від державної підтримки та зростання ролі ринкового кредитування. Наскільки це твердження є коректним для агросектору, з огляду на постійні вимоги агроасоціацій розширювати державні програми та збільшувати обсяги виплат?

Олександр Ярецький: Це твердження є справедливим лише частково. Державні програми залишаються важливим елементом фінансування агросектору, однак вони вже не формують ринок. Основний обсяг ресурсів поступово переходить у ринкову площину, тоді як державна підтримка виконує радше функцію компенсатора ризиків.

За своєю економічною логікою така підтримка має спрямовуватися на стимулювання зростання та модернізації бізнесу, а не використовуватися для системного здешевлення обігового капіталу. Найменш ефективний сценарій — застосування державних програм для рефінансування заборгованості неефективних бізнесів за пільговими ставками.

Умови кредитування для агросектору залишаються жорсткими

AgroPolit.com: Які строки та ставки кредитування наразі є реально доступними для аграріїв?

Олександр Ярецький: Умови кредитування для агросектору залишаються жорсткими. Оборотний капітал фінансується переважно на строки від 9 до 18 місяців, за ставками, що в більшості випадків перевищують рівень інфляції на кілька відсоткових пунктів. Частково цей тиск пом’якшується за рахунок державних програм субсидування, які знижують ефективну вартість ресурсу для бізнесу.

Інвестиційні кредити зазвичай доступні на горизонті 3–5 років, але лише для компаній із прозорою фінансовою структурою та стабільною кредитною історією. Водночас навіть економічно життєздатні проєкти нерідко обмежуються вимогами до застави або рівня власного капіталу, що стримує темпи модернізації в агросекторі.

AgroPolit.com: Наскільки відрізняється доступність фінансування для малого фермера, середньої агрокомпанії та агрохолдингу з доступом до зовнішніх ринків капіталу?

Олександр Ярецький: Різниця є суттєвою. Малий фермер найчастіше стикається з дефіцитом довгострокового ресурсу та високою вартістю фінансування. Середні агрокомпанії мають ширший набір інструментів, однак залишаються чутливими до змін умов кредитування і вимог до забезпечення.

Великі агрохолдинги з доступом до зовнішнього фінансування отримують більш привабливі ставки, водночас беручи на себе валютні та регуляторні ризики. Недоліком такої структури ринку є подальша концентрація капіталу у великих гравців, що уповільнює розвиток дрібного та середнього агробізнесу.

AgroPolit.com: Якщо аграрію потрібні оборотні кошти, які фінансові інструменти у 2026 році виглядатимуть найбільш доцільними?

Олександр Ярецький: Універсального рішення тут не існує — вибір інструменту залежить від фінансового стану бізнесу та структури його грошових потоків. Кредитна лінія є ефективною для стабільних компаній, однак потребує високої фінансової дисципліни. Овердрафт зручний як короткостроковий інструмент, але залишається дорогим і ризикованим у разі постійного використання.

Аграрні розписки та форвардні контракти працюють за умови прогнозованого врожаю, водночас підвищуючи залежність від конкретних контрагентів. Факторинг дозволяє зменшити касові розриви, проте скорочує маржу. Неправильний вибір інструменту в такій ситуації може не покращити, а погіршити ліквідність бізнесу.

AgroPolit.com: НБУ фіксує пожвавлення лізингу техніки й обладнання з використанням державної підтримки. У яких випадках ви вважаєте цей інструмент доцільним?

Олександр Ярецький: Класичний кредит може бути вигіднішим у випадках короткого строку фінансування, наявності ліквідної застави та відносно простого активу. Водночас він менш ефективний для системного оновлення техніки, оскільки не враховує податкові та балансові ефекти.

Лізинг, своєю чергою, забезпечує більшу гнучкість і простіший процес оформлення, що робить його придатним для модернізації основних засобів. Номінально він може виглядати дорожчим, однак за рахунок податкових та операційних переваг часто є більш збалансованим рішенням за умови належної фінансової дисципліни з боку отримувача.

AgroPolit.com: Держава з минулого року працює над механізмами страхування воєнних ризиків. Чи здатні вони змінити правила гри в агросекторі?

Олександр Ярецький: Для великих і структурованих проєктів страхування воєнних ризиків дійсно відкриває доступ до фінансування, яке раніше було недоступним. Водночас цей інструмент має вибірковий характер і не є універсальним рішенням.

Для малого бізнесу його ефект наразі обмежений — насамперед через складність процедур і високі вимоги до документації. Оскільки інструмент є відносно новим і практика його застосування поки незначна, необхідний додатковий час для накопичення статистики та об’єктивної оцінки його ефективності.

AgroPolit.com: Що у фінансовій звітності клієнта насамперед сигналізує, що перед вами потенційно проблемний бізнес?

Олександр Ярецький: Один із ключових маркерів — агресивне зростання без достатнього власного капіталу. Сам по собі ріст є позитивним фактором, однак за відсутності фінансової «подушки» такі бізнеси часто виглядають стійкими лише до першого зовнішнього шоку — зміни цін, логістики або доступу до фінансування.

AgroPolit.com: Які формати забезпечення за позиками ви вважаєте найбільш прийнятними, а з якими працювати ризиковано? Чи є агробізнес більш надійним із точки зору застави порівняно з іншими галузями?

Олександр Ярецький: У випадку фінансового лізингу ризики в більшості ситуацій покриваються авансовим внеском клієнта, без залучення додаткової застави. В окремих кейсах можливе зниження платежу за рахунок додаткового забезпечення.

Найбільш привабливими з погляду ризиків залишаються ліквідна техніка з активним вторинним ринком, а також нерухомість. Агробізнес не є автоматично більш надійним за інші галузі, однак наявність розвинутого ринку вживаної техніки позитивно впливає на оцінку забезпечення та знижує ризики для фінансування.

Найпоширеніші помилки — відсутність або низька якість фінансового планування, змішування особистих і бізнесових коштів, завищені очікування щодо вартості ресурсу та слабка фінансова дисципліна

AgroPolit.com: Які помилки аграрії найчастіше допускають, звертаючись по фінансування, і як їх уникнути?

Олександр Ярецький: Найпоширеніші помилки — відсутність або низька якість фінансового планування, змішування особистих і бізнесових коштів, завищені очікування щодо вартості ресурсу та слабка фінансова дисципліна. У результаті фінансисти втрачають довіру навіть до економічно життєздатних бізнесів.

Крім того, порушення фінансової дисципліни навіть перед одним кредитором швидко стає відомим ринку через кредитні реєстри, що суттєво обмежує подальший доступ до фінансування.

Тому аграріям варто інвестувати у прозорість, облік і фінансове планування. Короткострокова економія на контролі сьогодні часто призводить до втрати доступу до капіталу в майбутньому.

Олексій Козаченко для AgroPolit.com