Про продаж землі на прикладі мух

“Ізраїль продав Європі 400 млн мух”. Новина про цю кумедну угоду з'явилася ще в минулому році. Чи дійсно, вона відбулась, залишається загадкою, але незаперечним є той факт, що вона має серйозний економічний базис. Ізраїльська фірма BioBee розробила спосіб розводити фруктових мух чоловічої статі і стерилізувати їх шляхом опромінення. Навіщо вони потрібні, рекомендую почитати за посиланням. Я трохи про інше - про наші перспективи в аграрній сфері.

Ми хоч і вважаємося фахівцями в сільському господарстві, тим більше у нас є всі умови для цього, але перспектив обігнати Ізраїль у нас немає. Ізраїль, який ось уже півстоліття воює, 2/3 території якого займає пустеля, а сама територія ледь перевищує .... середню українську область. Це потрібно прийняти і визнати.

Якщо ми визнаємо цей факт, наступним кроком буде питання - чому? Чому Україна не зможе наздогнати Ізраїль в традиційній сфері? І ось з цього моменту у нас з'являється шанс.

Проблеми в інвестиційній політиці нагадують замкнене коло. Немає інвестицій, оскільки відсутні умови для ведення бізнесу, бо немає умов для захисту права власності. Ну і вже по "дрібниці" - засилля перевіряючих, контролюючих, караючих органів, а також ліцензій, інструкцій, дозволів та інше.

В принципі це "загальнообов'язкові" проблеми для будь-якого  сектора економіки, сільське господарство тут не унікальне. Унікальне воно в іншому - в нього просто нікуди вкладати інвестиції.

Якщо при всьому нашому низькому інвестиційному кліматі інвестори все ж ризикують і вкладають гроші в засоби промислового виробництва, то в аграрному секторі їм просто нікуди їх вкладати. Жодного об'єкта для інвестування.

Так, ви зрозуміли про що я - у нас немає ринку землі. Жоден інвестор не буде вкладати кошти в майно, яке йому не належить. Саме тому ми ніколи не наздоженемо Ізраїль.

Тому що розвинений аграрний сектор, це перш за все технології такого рівня, коли торгують мухами. А вони неможливі без науки, без грошей, без інвесторів. У свою чергу для інвестицій необхіден захист права приватної власності, тобто відкритий ринок землі. Коло замкнулося.

Можна сперечатися до нескінченності - чи потрібен продаж землі, чи ні. В принципі ми цим і займаємося вже десять років. Біда в іншому - на реальність наші дискусії не впливають. І ось цього ми зрозуміти ніяк не хочемо.

Поки світ вирвався вперед, ми б'ємося навколо міфів про "іноземців, які скуплять всю землю" і "великих агрохолдинів"кі теж ... скуплять все.

По кожному з них можна писати окремо і нескінченно довго, але потрібно розуміти, що технології - окремо, міфи - окремо. Як з мухами і котлетами. Разом вони існувати не можуть. Тому ще раз повторюся - поки у нас живуть міфи, Ізраїль ми не наздоженемо.

До речі, чомусь особливо часто зустрічається інтерпретація з "китайцями", мовляв, вони у нас всю землю викуплять. Їх у нас в селі особливо не люблять, при цьому ... захоплюються економічними успіхами Китаю.

В принципі не дивно, міфи на те вони і міфи, щоб без будь-якої логіки. Але де тут технології? Де інвестиції? Де комбайни для збирання малини, моркви і вишні?