10 тез Олексія Мушака про приватизацію

1. Кожен українець у 2014 році покрив збитки держпідприємств на 5 тис. гривень із власної кишені. Досить брехати людям, що вони стають багатшими від того, що держава приберегла у своїй власності 4,5 тис. підприємств. Навіть стратегічний актив ГТС не робить їх багатшими через велику корупцію чиновників, які нею керують.

2. Претензії на цінні державні активи вбили не одну надію на нову владу з новими цінностями і вже зараз ми на межі такої нової серії розчарувань. Небезпечно, що навіть реальна війна не може змусити окремих політиків та їхнє оточення зупинитися – у воюючій країні дерибан називається мародерством.

3. Передача активів великим західним корпораціям – один із коротких шляхів виходу із зачарованого кола «конкуренції» за держсектор між кількома потужними групами і супроводу з політичних криз.

4. Трохи статистики: лише два з 16 найбільших держпідприємств мають фінплан на поточний рік. Лише двоє з цього списку перейшли на систему закупівель Prozorro. Державна продовольчо-зернова корпорація маючи 15-річний гарантований контракт із Китаєм на продаж зернових і стабільну валютну виручку, умудрилася показати майже 3 млрд. грн збитку.

5. Відкрити 10-12 тис. вакансій з публічними конкурсами і залучити компетентних людей із приватного сектору, давши їм привабливі зарплати – нереалістичний хедантінговий мегапроект. Топ 50 великих державних компаній отримали шість нових керівників, шість конкурсів тривають. Кадрова революція скасовується.

6. Цього року на продаж планується виставити 450 підприємств. Це 10 % від загальної кількості. Такими темпами про відчутне скорочення державного сектору можна буде сказати за 5-7 років. 2014 року прем’єр Яценюк анонсував наймасштабнішу приватизацію, пообіцявши віддати в приватні руки Укрспирт. За місяць до відставки він назвав 2016 «роком приватизації», згадавши Одеський припортовий та Центренерго. Цікаво, якою була б доля його уряду, якби ці слова підтвердилися діями.

7. Велика тема – стратегічні підприємства, які не підлягають приватизації. Це популярна тема для спекуляцій і популізму, на яку треба нарешті глянути з точки зору економічних знань. Чинним законом в цей список включені орієнтовно 1700 підприємств. Якби мали справді таку кількість стратегічних активів, це була б фантастично потужна інноваційна економіка. Але вона в нас інша. Тому що в списку реально 20-30 стратегічно важливих активів. Решту заховали туди від менш спритних конкурентів, коли ніяк не могли підкилимно поділити.

8. 1% рентабельності – цієї однієї цифри достатньо, щоб зрозуміти все про ефективність державного управління. 16 найбільших державних підприємств при виручці 248  млрд. грн показали лише 2,4 млрд. грн прибутку в 2015 році. Це вже навіть не статистика. Це вирок.

9. Понад два десятиліття корупція державної економіки надійно закривала вхід для іноземного бізнесу, який вкладав тут не так багато, як потенційно міг би. Тепер це зробило нам погану політичну послугу, адже наявність великого економічного інтересу змусила би Захід менше сумніватися і більше робити для підтримки української армії у боротьбі з російським вторгненням.

10. Корумпована економіка ускладнила підтримку міжнародних гарантій національної безпеки. Тільки цього достатньо для того, щоб нарешті припинити відкладати зміну філософії приватизації. Це не продаж – це похід проти корупції.

За матеріалами Новое Время