Зернова блокада ЄС: як не допустити у 2024 році банкрутства половини українських агропідприємств

Експортна блокада Польщею, Угорщиною та Словаччиною зернових і загалом української агропродукції свідчить про дві типові проблеми ЄС. Перша – політична, в основі якої лежить заплановані вибори в ряді країн, загравання та бажання урядів цих країн отримати електоральну підтримку за будь-яку ціну. Друга – економічна, тобто намагання збільшити дотації для своїх АПК з бюджету ЄС та не бажання їх аграріїв витримувати конкуренцію з боку українських аграріїв. Відтак ми бачимо типовий «демарш», який навіть порушує існуючі правила та закони ЄС, а також – чітко існування та «просунення» подвійних стандартів, які вже застосовують до України.

Читати до теми: В Кабміні схвалили оновлений механізм агроекспорту

Три запитання до партнерів з ЄС

До європейських колег-протестувальників наші українські представники вдали та перемовники-дипломати мали б просте питання: чому не було ніяких страйків минулого аграрного року, коли Україна була заблокована в глибоких портах, і ви спокійно забрали наші ринки у Тунісі, Єгипті, Марокко, Китаї та інших країнах Азії? Чому ніхто не виступав зі скаргами, коли продавали на наших традиційних ринках збуту зернові по ціні, вищій за нинішню на 30 %? А зараз, не виконуючи рішень профільної Еврокомісії, ряд країн «не підставляє надійне плече» партнера та євроінтеграції?

Крім того, вся ця ситуація наштовхує на кілька важливих стратегічних питань для майбутнього, важливих для нашої подальшої євроінтеграції:

1. Чи готові нас взагалі щиро бачити членами в ЕС? Який буде або має бути пакет фінансової підтримки українського АПК при євроінтеграції, зважаючи на те, що зараз значна частина європейського АПК не готові «ділитися» ринками, коштами та просто конкурувати з нами. А це при тому, що близько 50% всього бюджету ЄС іде на різні види агродотації?

2. Які стандарти застосовуватимуться до України при вступі в ЄС? Адже зараз ми вже бачимо посил від країн-партнерів про подвійні стандарти і вимоги, де вже говорять про окремі та специфічні  умови вступу України до ЕС, тобто створення окремих вимог та умов для України, які послаблять нашу присутність та можливості при приєднанні. Намічається вже  відокремлений протекціонізм існуючих членів та окремі вимоги до нових. Одні вимоги та фінансова підтримка для всіх, інші для нас – до цього вже закликає та ж Польща.

Читати до теми: ПДВ-накладні для агросектору: чи є світло в кінці тунелю?

Що має робити Україна?

Знаю з практики, що коли виникає пожежа, то в більшості випадків вчасна наявність вогнегасника вирішує проблему. А якщо момент вчасності пропущений і неважливо з якої причини, то потім буде недостатньо багато пожежних автомобілів, бригад , засобів і так далі.

Я це до чого веду? На жаль, історія блокади імпорту та транзиту через країни ЕС розпочалась ще півроку тому. За цей час, на жаль, я не чув, щоб відбувалися відповідні урядові та дипломатичні консультації на міжурядовому рівні України та ЄС по «партнерському» та законному вирішенні цих чутливих питань. Не працювали уряди, не працювали відповідні комісії... Пасивна позиція. А з цього слід було починати і як партнерам, зустрічатись відразу та вирішувати проблеми на відповідному рівні. Це мав бути і має ще зараз бути крок  №1. Тобто потрібно вимагати найперше – колегіальних консультацій з усіма членами ЄС щодо аграрно-зернового питання.

Крок №2 – швидко погодити мінімум транзит зерна (графіки, об’єми, маршрути), бо багато країн заборонило і його разом з імпортом, що не ж логічним навіть для ЕС , який заробляє на українському транзиті. Європейська залізниця, порти, інспекція – всі мають дохід на транзиті.

Позов до СОТ та вимоги слідувати законам, інструкціям та домовленостям мав би бути вже 3/4 кроком, а не першим. Так, для захисту інтересів можливо і треба застосовувати і юридичні вимоги та вимогу слідувати угодам та законам. Але партнери мають спочатку провокативно використати інші можливості і тільки після їх провалу іти до суду або арбітражу.

Читати до теми: План України з регулювання агроекспорту відкинули країни ЄС

Які наслідки та прогнози для АПК при продовжені поточної ситуації з блокуванням портів і торгівлі та транзиту з країнами ЕС?

Прогнози витікають із реалій стану у ключового гравця в агроланцюгі – це ситуація у агровиробників. А вона вже два сезони і третю посівну переходить з важкої в катастрофічно-хронічну. Давайте аналізувати. 

Близько 20 % агрокомпаній уже змінили статус своїх власників та засновників за 2022-2023 рік. Тобто «фінансовий жир» був спалений аграріями минулого року, а зараз ми маємо процес масового збіднення та збитковості абсолютної більшості агровиробників. Тільки 20-30 % виробників, які мають високотехнологічне та ефективне виробництво, з високими врожаями, мають вертикальну інтеграцію в переробці або експорті, залишаються «над водою», маючи певну прибутковість. Абсолютна більшість інших, з середньо-українськими показниками по врожайності та витратам мають системні та значні збитки. Процес масового банкрутства в АПК розпочався. Якщо в АПК ще цього року не буде суттєвих змін (з відновлення роботи глибоководних  портів, зниження ставок страховок по фрахту і космічних/штучних ставок по вартості перевалки/портових зборів в портах, не без коштовної підтримки від держави), то в 2024 році близько 50 % агровиробників збанкрутують або змінять своїх власників.

Продовження поточного стану речей тягне за собою невідворотню зміну структури агровиробництва. На практиці це означає середньо-зважену збитковість від $100/150 до $200/250 на гектар в 2023-2024 році і діагноз погіршується. Приклад, якщо у серпні ранній соняшник аграрій продавав по 15-15,5 тис. грн за 1 т, то сьогодні – 8 тис. грн. Чому? Україна зібрала 14 млн т соняшника і не зважаючи на наявні потужності з переробки в 21-22 млн т на рік переробки олійних, експортувати через обмеження Україна може 1-1,2 млн тон соняшника в еквіваленті переробленої олії та шроту після переробки, тобто поспішати та конкурувати переробнику за сировину особливо не має потреби, адже пропозиція від аграрія велика, альтернатив не має, то чому конкурувати, краще знищити ціну на сировину і збільшити маржу. Таке саме в принципі відбувається і з пшеницею, з кукурудзою та з усіма іншими культурами.   Тому щомісячна переробка соняшника становитиме за таких умов лише 1,0-1,2 млн т, бо саме скільки експортувати (соняшнику та шроту) сьогодні дозволяє щомісяця потужність відкритих каналів експорту та ще «живих» портів! Тому переробник знизив закупівельну ціну до 8 тис. грн і працює при маржі $100-120 за 1 т. Хто втрачає? Аграрій! Сьогодні середньостатистичний збиток на 1 га землі з урахуванням середньої врожайності та середньозваженої структури витрат  у аграрія збиток складає від $150-250 на 1 га. Залишилося близько 20-30% аграріїв, які за таких умов заробляють, або мають невеликий заробіток, як кажуть «над водою». Однак за підсумками року АПК отримає $5-6 млрд збитків! Якщо ж нічого не зміниться (в частині підтримки сектору та експорту) надалі, то 50% аграріїв 2024 року збанкрутують і будуть змушені змінювати власників та структуру виробництва, що буде непросто виконати в реаліях. Буде зменшення та згортання виробництва.

Читати до теми: Україна може заборонити угорську та польську продукцію – Денис Шмигаль

Як не допустити банкрутства половини агросектору?

1. Відкриття портів любою ціною. Військовий супровід, поновлення угоди, нові формати торгівельних угод та військового захисту і супровіду, покриття гарантованим страхуванням торгівлі та судноплавства, комбінування рішень, але порти мають запрацювати.

2. Дієвим механізмом була консолідована дія країн-партнерів по блокуванню російського експорту та судноплавства в їх порти, проводу каналів для російських вантажів, як це відбувається з українськими партнерами. Це стимулювало б росіян до вирішення проблеми в прийнятних варіантах для сторін.

3. Термінові зустрічі та напрацювання рішень між відповідними представниками урядів та дипломатично-урядове вирішення проблематики з країнами ЕС на основі існуючих законів, норм, правил та прийнятих рішень Європейським союзом.

4.Вже два роки говоримо на цю тему, але уряду слід запровадити для аграріїв фінансову підтримку (торгове фінансування під  заставу або забезпечення у вигляді наявних у виробника запасів зерна та сільськогосподарської продукції) на основі надання комерційного кредиту під наявну продукцію на зберіганні та під відповідне страхування збереження гарантоване державою. Це зерно держава може взяти собі у заставу і у випадку неповернення коштів аграріями, взяти його у свою власність. При відповідній участі державу у страхуванні ризиків, або участі, як гарантованого отримувача продукції у випадку не повернення коштів, можливо  залучити у цю історію участь комерційних банків та фінансових установ. Також можливе спільне фінансування комерційних банків із державою. Фінансування під заставу зернових проводитиметься на основі поточних  комерційних цін, а не бажано-космічної ціни. Тобто агровиробник отримує фінансування для того, щоб мати час для більш пізнішої реалізації, мати можливість планувати свою діяльність, за потреби чекати кращих умов та цін, розблокування експорту... Комерційні банки, або держава зможуть через 8-10-12 місяців (у разі не повернення аграрієм грошей) реалізувати це зерно, або покласти його у державну власність, адже війна продовжується і ніхто не знає, на скільки довго і які обставини та врожаї нас очікують. На ці цілі потрібно приблизно $3-4 млрд, аби надати прийнятну ліквідність агровиробників та ринку. Але підкреслюю ще раз: це можуть бути гроші комерційних банків спільно з урядовою страховкою, видані на комерційних умовах і під забезпечення або заставу. Ніхто та ні в кого з бюджету оборони, лікарів і так далі ці кошти забирати не буде.

Суть цього механізму: дати аграрію поточну ринкову ціну для фінансування своєї діяльності, надати йому час для продажу зерна пізніше по інших ринкових умовах та цінах. Тобто дозволити йому почекати цікавішої ціни та не продавати той же соняшник за 8 тис. грн. Застрахуйте аграрія – дайте йому спокійно дихати, зберігати зерно у заставі держави і спокійно відсіятися на наступний рік. Адже фінансовий ринок «сухий», коштів немає, поточні закупівельна ціна зернових також «в мінусі» до більшості господарств (наприклад, пшениця коштує зараз $100 за тонну).

Багато аграріїв  вже третій сезон сіють собі у збиток, а запаси та резерви більшість використали ще в 2022 році.

5. Компенсувати витрати на логістику через європейські порти.