Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!
Сьогодні в Україні фактично відкривається вікно можливостей для успішної реалізації реформи зрошення та дренажу. Ми є свідками того, як усувається одна з головних проблем в цьому напрямі – запроваджується вільний ринок земель сільськогосподарської продукції.
Безумовно, головною передумовою розвитку зрошення сьогодні є кліматичні зміни, які відбуваються як по всій земній кулі, так і в Україні. Сьогодні, на жаль, Україна посідає перше місце в Європі за темпами зростання середньорічної температури, і сьогодні розвиток зрошення – це вже не суто економічний аспект. Тут вже йдеться не просто про збільшення внутрішньо валового виробництва чи про збільшення доходів сільгосптоваровиробників – це вже фактично соціально-політичний аспект. Адже йдеться про фактичну можливість аграрного виробництва, особливо на певних територіях Півдня України.
Читати до теми: Потреба зрошення в Україні: інвестиції, протидія наслідкам посухи, фінансова складова
Тобто є ризики перетворення цілих територій на депресивні. На підтвердження цієї тези пригадаймо події, які трапилися 2020 року в Одеській області, там через посуху аграрії втратили половину посівів озимих зернових культур, і, за оцінками експертів, збитки сягнули приблизно 6,5 млрд грн. Сьогодні в Україні фактично обліковується 1,7 млн га зрошуваних земель (без урахування тимчасово окупованих територій), фактично полив у 2020 році здійснювався на площі 551 тис. га.
Для порівняння – 1991 року фактично у зрошенні було задіяно 2,2 млн га земель. Наголошуємо, що водогосподарський комплекс України, який був побудований ще за часів Радянського Союзу, фактично розрахований і здатний забезпечити зрошення на площі більш ніж 2 млн га.
По-перше, дефіцит водних ресурсів при розширені площ зрошення та відсутність джерела зрошення для запровадження нових поливних площ.
Друге – це історичний факт розпаювання зрошуваних земель і відсутність стабільного попиту аграріїв на полив.
Третє – це факти пограбувань внутрішньогосподарської зрошувальної мережі, тощо.
Але всі ці причини умовно можна звести до однієї – це найголовніша проблема – відсутність правових та фінансових можливостей інвестування у меліоративну інфраструктуру. Мається на увазі як внутрішньогосподарська інфраструктура, що перебуває в користуванні сільгосптоваровиробників, так і міжгосподарська інфраструктура, яка перебуває на балансі державного агентства водних ресурсів.
Читати до теми: Державне агентство з питань меліорації та рибного господарства України – хто і як напоїть країну
2019 року урядом ухвалено стратегію зрошення та дренажу в Україні, відповідно до цієї стратегії, у 2020 році ухвалено план заходів з реалізації стратегії зрошення та дренажу. Головними заходами є:
Окремо хочеться наголосити, що у найбільш вузькому місці розвитку меліорації перебуває саме стан внутрішньогосподарської мережі.
Наведемо декілька цифр, щоб пояснити ситуацію. У 2020 році державні зрошувальні системи були підготовлені для подачі води на площу 600 тис. га, фактично з державних систем здійснювався водозабір на площі 463 тис. га. Приблизно така сама ситуація і та сама пропорція зберігатиметься і у 2021 році. Тобто фактично державним агентством водних ресурсів може здійснюватися додатковий полив (умовно кажучи– хоч завтра) на додаткову площу більше ніж 100 тис. га.
Це свідчить про те, що сьогодні, на жаль, відсутній попит у аграріїв на полив саме через відсутність можливості інвестувань у внутрішньогосподарську мережу. Відсутні правові підстави для здійснення інвестицій – це правовий статус внутрішньогосподарської мережі та фінансові інструменти, тобто фінансові можливості для таких інвестицій. І на вирішення цієї проблеми спрямований проєкт закону про організацію водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель.
Читати до теми: Зелена угода Європи, або основи Green Deal: що принесе агросектору України курс на екологічність
Основними положеннями цього закону перш за все створюються правові підстави передачі елементів інфраструктури як державною, так і внутрішньогосподарською інфраструктурою, щоперебуває на балансах відповідних місцевих органів влади до новостворюваних організацій водокористувачів.
Сподіваємося, що найближчим часом буде ухвалено закон про організацію водокористувачів, будуть створені умови для залучення інвестицій. Використовуючи ті розрахунки, які робив свого часу Світовий банк, під час підготовки стратегії зрошення та дренажу – там йшлося про залучення приблизно $3 млрд інвестицій, але ці інвестиціїтакож стосуються і фінансування міжгосподарської інфраструктури, і розширення площ зрошення безпосередньо в полях.
Матеріал створено за допомогою презентації першого заступника голови Держводагентства Олексія Кузьменкова.
Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!