Ціна 400 тис. га зниклої української землі — 37,5 млрд грн за 25 років

Ціна питання – 400 тис. га землі сільськогосподарського призначення. Якщо перевести це у фінанси, то місцева і державна казна протягом уже 25 років недоотримувала щорічно близько 1,5 млрд грн. Помножте це на 25 років з початку розпаювання земель с/г призначення – і ви отримаєте 37,5 млрд грн.

Нагадаю, що в серпні 1995 року Указом Президента України Леоніда Кучми розпочато розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і кооперативам, у тому числі створеним на базі радгоспів. Таким чином, було розпайовано майже 28 млн га між 6,9 колишніх працівників колгоспів і частини радгоспів. Але з різних причин майже 100 тисяч майбутніх власників не отримали сертифікатів на право мати у власності свою частку землі (був такий термін «право мати право»). До цього часу так ніхто і не з’ясував, чому не знайшлося власника і хто користується цією «нічиєю» землею.

Я декілька років намагався знайти цей корінь зла, але все так заплутано і незрозуміло, що мені не вдалося розплутати цей корупційний клубок.

Думаю, цією «загубленою» землею користуються ті, хто придумав цю аферу.

Чи візьметься хтось знайти цю землю і змусити працювати на громаду? Поживемо – побачимо.

А причиною безладу в земельних відносинах є відсутність повної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.

Щось наче робимо, кошти платників податків списуємо, а все дарма.

Вчергове наголошую: необхідно провести повну інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення, особливо земель державної власності, які в час першої реорганізації, а проводилася вона за підручниками «американських хлопців», були надані в постійне користування державним підприємствам, науковим установам, різноманітним дослідницьким господарствам і станціям, землі резерву і запасу, які на сьогоднішній день є основною корупційною складовою і головною годівницею різного роду чиновників, аферистів.

Через це ніхто не бажав і не бажає розібратися з ефективністю використання і хто користується:

більш ніж півтора мільйона гектарів надано органам державної влади та місцевому самоврядуванню, громадським організаціям, закладам освіти та культури, профспілкам, закладам торгівлі, житлово-експлуатаційним організаціям;

близько 550 тис. га надано промисловим підприємствам;

640 тис. га надано підприємствам транспорту;

понад 400 тис. га віддано підприємствам, організаціям, навчальним закладам Міноборони;

більше ніж 500 тис. га надано в постійне користування організаціям, підприємствам, установам оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

250 тис. га водогосподарських підприємств,

88 тис. га спільних підприємств, міжнародних об’єднань і організацій юридичних і фізичних осіб;

майже 800 тис. га землі, не наданої у власність або постійне користування в межах населених пунктів (теоретично передано, але технічної документації не виготовлено);

неоформлені юридично нічийні польові дороги...

За оперативними даними, на сьогодні є близько 310 тисяч власників земельних часток (паїв), які померли і спадщину не переоформили. Таким чином, близько 1,5 млн га с/г угідь фактично не мають власника, але використовуються, приносячи щорічно мільярдні втрати місцевим бюджетам.

Таких земель в Україні нараховується близько 10 млн га, що приблизно дорівнює площі Болгарії.

Провівши повну інвентаризацію ефективності використання земельного банку України, ми вирішуємо три основні завдання: практично подолаємо корупційні схеми, наповнюємо місцеві бюджети і готуємо фундамент для запуску ринку землі. Щоб навести лад, потрібна, передусім, політична воля. В першу чергу, необхідно отримати розрахунки і наукове обґрунтування щодо потреб у землях с/г призначення, які перебувають у постійному користуванні сотень держпідприємств.

Після цього всю «зайву» землю на прозорих аукціонах слід виставити на продаж права оренди.

Внаслідок проведення таких аукціонів у різних областях України орендна плата зросла в 3-4 рази від стартової ціни і в 6-8 разів від ціни, яку платили до аукціону. Це додатково 30-40 мільярдів щорічно в місцеві бюджети.