Як «вилікувати» українську спиртову галузь та що віддати на приватизацію?

Сьогодні ціла низка аграрних підприємств перебуває на межі банкрутства. Без зміни формату, підходів до управління та нових вимог відновити їх не вдасться. Держава не може дозволити собі таку велику розкіш – утримання збиткових підприємств, які стали полем для зловживань і джерелом надприбутків для окремих ділків, тоді як бюджет не отримує нічого. Візьмемо хоча б спиртову галузь. За кордоном вона регулюється державою за допомогою ліцензійної та акцизної політики. Тобто, влада видає приватним виробникам ліцензії та збирає податки. І все! Конкуренція, акцизна політика та територіальні преференції приватному виробникові врешті-решт сприяють отриманню кінцевого продукту кращої якості.

В Україні загалом теж усе так. Але в нас держава ще й сама виготовляє спирт, частина якого потрапляє до тіньових виробників алкоголю. Через це бюджет недоотримує колосальні кошти, а на ринку з’являється багато контрафактної продукції.

Наразі спиртова галузь занепадає: вона доведена до економічної стагнації й безладу. Нині в цій сфері нараховується 60 підприємств. (Для порівняння: за радянських часів їх було 80 і всі – прибуткові.) З них «живих» – 15–20. Решта – так звані тіньові підприємства, де виробляється контрафакт. Це свідчить про те, що з галуззю не все гаразд, і цей «негаразд» триває вже не один і не два роки. Це – системне явище. Кроки, які здійснюють податкові та інші фіскальні органи, щоб виправити ситуацію, – недостатні, вони не мають економічного ефекту. В радянські часи галузь давала великі кошти для виплати пенсій, підтримки соціальної інфраструктури, охорони здоров’я, освіти, базової медицини. Нині вона «хвора». Врятувати її допомогла б приватизація підприємств, зокрема «Укрспирту». Продаж цього об’єкта може принести до бюджету близько 200–400 млн доларів США. 

Як член аграрного комітету я маю звітність керівництва «Укрспирту» і можу стверджувати, що нині ця галузь не приносить державі нічого, крім збитків. Тут процвітають зловживання та ухиляння від сплати податків. Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий вийшов з пропозицією про надання дозволу на приватизацію підприємств спиртової галузі. Це добре. Я та частина моїх колег у парламенті підтримали  цю  ідею та пропонуємо, щоб ці підприємства на конкурсних засадах були відчужені у приватну власність і отримали новий менеджмент, адже приватний господар є кращим управлінцем, ніж держава. Головна умова – приватизація повинна бути прозорою, підприємства мають дістатися ефективним власникам, а не тим, хто вигідний владі. Це дозволить влити нову кров та підвищити їхню ефективність. Держава ж, врешті-решт, повинна мати сплачені податки та збільшення надходжень до бюджетів.

У цій сфері, як і в цукровому виробництві, частину заводів можна перепрофілювати виключно на продукування палива, зокрема, біоетанолу. Крім нього, наші заводи можуть постачати білкові компоненти для кормів, лікарських засобів. До прикладу, є цукровий буряк, з якого виробляється не тільки цукор: залишається ще меляса (патока), з якої можна виготовляти спирт та біологічне паливо, харчові кислоти та навіть антибіотики.

Водночас, ми не маємо права віддавати на приватизацію стратегічні напрями: аграрну науку, селекцію нових сортів рослин, щоб зберегти генофонд культур. На це ми не повинні шкодувати коштів. Однак слід зробити так, щоб сотні тисяч гектарів землі, які перебувають у розпорядженні наукових установ, використовувалися раціонально і давали прибуток.