Децентралізація по-польськи

Парламент прийняв у першому читанні два законопроекти, які пожвавлюють децентралізацію в країні. Йдеться про №4772 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо добровільного приєднання територіальних громад)» та №4773 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо добровільного приєднання територіальних громад)». Законопроекти пропонують механізм приєднання до утворених об’єднаних територіальних громад інших територіальних громад.

Питання децентралізації і самостійності територіальних громад – досить актуальні для України. Вже 20 років поспіль практично всі політичні сили говорили, що для уникнення майбутніх проблем потрібно «делегувати» більшу частину прав і повноважень із центру на місця. Причому, не обов’язково – тільки областям, але обов’язково – місцевим радам. Із дуже важливою умовою – не на папері, а реально. А якщо уточнити, то, насамперед, із повноваженнями потрібно було передавати й відповідне фінансування. Це якраз те, чого завжди уникав офіційний Київ, який, зі зрозумілих причин, не бажав втрачати контроль над регіонами, а особливо – їхніми фінансовими потоками. Країні знадобилися великі потрясіння, щоб про цю реформу стали всерйоз говорити та приймати відповідні рішення.

Саме реформа децентралізації покликана в Україні створити нове явище — об’єднані територіальні громади (ОТГ), наділені усіма повноваженнями для власного розвитку. Це, зокрема, має зробити комфортним життя у селі — підняти рівень економіки, освіти, медицини, культури, залучити сюди інвесторів. Про курс на успішний європейський досвід в один голос говорять прихильники адміністративної реформи, хоча є й такі, котрі у процесі передачі повноважень «згори — на місця» бачать намір розвалити країну та можливість для розгулу сепаратизму.  

Для безболісного процесу децентралізації нам варто  вивчити досвід  інших країн,  у першу чергу — Польщі.  Там вона відбувається успішно, і саме завдяки їй став можливим вступ Польщі до Євросоюзу. Що «позичити» у сусідів? Досвід  переймав разом з іншими членами делегації від Вінницької області (районні та сільські голови) в рамках  візиту до Польщі.

Українська концепція реформи децентралізації за формою дуже схожа з польською. Базовою одиницею там є гміна – місто, містечко чи кілька сіл, аналогом нашого району є повіт. Великі міста, такі, як Варшава, прирівнюються у правах до повіту, й окремі райони в таких містах є окремими гмінами. Повіти об’єднано у воєводства.

Більшість коштів, зібраних на території гміни у вигляді місцевих податків (податок на нерухомість, земельний і екологічний збори), там і залишаються. Держава мало бере, але й дає зовсім небагато. Самостійність гміни виходить дуже велика: 20% бюджету – це власні доходи, 30% – надходження від податку на доходи фізосіб, 35% – дотації (без зазначення цільового призначення) і 15% – субвенції (на конкретне завдання, за яке потрібно відзвітувати).

Але це не означає, що громади цілком утримують себе самі: дуже важливим фактором є субвенції з бюджету ЄС. Скажімо, в 2014 році в бюджеті Варшави було заплановано 13 млрд злотих доходу. З цієї суми 2 млрд злотих – субвенції від ЄС. За гроші від єврофондів усі адміністративні одиниці створюють транспортну та соціальну інфраструктуру в країні.