Кооперативи: фактори успіху та причини невдач
Ірина Кухтіна, експерт з питань сімейних ферм та кооперації

Я дуже люблю тему кооперації і особисто впевнена, що саме кооперація є головним важелем для радикальних позитивних змін для малих та середніх фермерів. Але поширюється кооперація в Україні не дуже швидко, та й далеко не всі кооперативи є «справжніми».  Про те, що таке  справжня кооперація і чому деякі кооперативи успішно функціонують, а інші з часом зникають і піде мова в цій статті.
 
Що ж таке «справжній» кооператив?

Ще у 1995 році Конгрес Міжнародного кооперативного альянсу затвердив «Декларацію кооперативних принципів», де сформульовано визначення кооперативу, цінності та принципи, якими мають керуватися кооперативи у XXI столітті.

За визначенням Конгресу Кооператив - це автономна асоціація осіб, що об'єдналися на добровільній основі з метою задоволення своїх загальних економічних, соціальних і культурних потреб та устремлінь за допомогою створеного у спільній власності та демократично контрольованому підприємстві.

Принципами кооперації є добровільне членство та відкритий склад кооперативу; демократичний контроль з боку членів; участь членів в економічній діяльності кооперативу; самоуправління та незалежність кооперативу; освіта, професійна підготовка та інформація; співпраця між кооперативами; турбота про громади. І тут важливо розуміти, що всі ці принципи повинні виконуватися одночасно, а не вибірково.

Я не буду зупинятися на розкритті кожного принципу – цієї інформації багато в інтернеті. Тут я наведу декілька простих прикладів, чому з біля вісімсот сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОКів), що існують зараз в Україні, лише невелика частина є справжніми кооперативами, а не юридичними утвореннями з назвою кооператив.

Беремо, наприклад, молочарські кооперативи, діяльність яких полягає в зборі молока від населення і подальшого продажу цього молока переробникам. Дуже просте запитання: «Чи знає кожен член кооперативу, за якою ціною молоко продається переробнику?» Якщо ні, то тут порушено принципи демократичності та участі в економічній діяльності кооперативу, бо якщо член кооперативу не знає за якою ціною молоко продається переробнику, то і ніякої подальшої інформації про справедливість закупівельної ціни, яку кооператив пропонує члену, інформації прибуток, отриманий кооперативом, и подальшого використання того прибутку у члена нема. Тобто маємо не кооператив, а трейдера.

Або інший приклад, коли де-факто при прийнятті важливого рішення для кооперативу голос більш заможного члена кооперативу (більше землі, більше корів тощо) має більшу вагу ніж голоси інших. Це знов не кооператив, а комерційна структура на кшталт асоціації, де голос залежить від кількості акцій. Демократичний принцип -  це один член –один голос. 

Чому ж одні кооперативи успішні, а інші ні?

З власного досвіду я можу виділити наступні фактори, які часто є запорукою успішності СОКу:

― Лідерство. Повинна бути людина (або декілька), що рушить кооператив вперед. Якщо нема лідера, а бо від тільки формальний голова, за яким  чи то люди не йдуть, чи то сама людина комфортно себе почуває та не зацікавлена в подальшому розвитку, то діла на буде.

― Згуртованість членів кооперативу. Звісно всі люди різні, але якщо це дійсно громада, об’єднана однією метою, то результати у такого кооперативу значно кращі, ніж у середньому.

― Прибутковість кооперативу та його фінансова спроможність. Кооператив – це спільний бізнес членів. Нема прибутку, то й нема бізнесу

― Стабільний збут.

― Постійне навчання та підвищення кваліфікації членів та працівників кооперативу. З розвитком кооперативу складність та коло нових задач зростає, тому потрібні нові навички як для керування кооперативом, так я для виконання нових вимог різних ринків.

― Співпраця з іншими кооперативами і підприємствами. Досвід та знання здебільшого приходять саме з цього каналу. Окрім того, тільки в такій співпраці фермери можуть почати реально впливати на законотворення та політику держави.

Що ж до факторів ризику, або причин, що призводили до краху, для мене особисто топ такий:

―Конкуренція з великим виробниками.

― Відсутність резервів та інвестицій. Часто таку ситуацію створюють самі члени кооперативу, коли приймають рішення на користь короткочасної вигоди проти подальшого розвитку.

― Відсутність або слабкий контроль з боку членів кооперативу за діяльністю керівництва. Часто це також розбіжності в поглядах між членами кооперативу та керівництвом. 

― Дуже різноманітний склад членів. Дуже важко приймаються рішення, коли, наприклад, членами кооперативу є ферми на 30-50 голів корів та люди з 2-3 коровами. Інтереси і структура виробництва у таких груп настільки різні, що порозумітися та прийняти спільні рішення для них дуже важко.

Світова статистика віддає перевагу кооперативам, які вдвічі краще виживають, ніж нові приватні підприємства. Недарма прислів’я каже, що гуртом і батька легше бити. Звісно, державна підтримка, допомога і законодавство це важливо, але в розвитку кооперації, як на мене, набагато-набагато більше залежить від самих людей, від того, як вони вміють домовлятися між собою, розвиватися, да дивитися в перед. 

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter та підписуйтесь на канал в Telegram. Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

2 серпня 2016
Сімейні ферми можуть починати рух вперед
Сімейні фермери більш відкриті для так званого сталого сільського господарства, коли виробництво на фермі збалансовано як економічно, так і технічно...
27 квітня 2016
Україні потрібен кооперативний банк — Гордійчук
Розвивати потужний кооперативний рух без надійних фінансових інструментів, зокрема окремого кооперативного банку, — не логічно і не правильно....
2 серпня 2016
Сімейні ферми: на що вони потрібні та як їм конкурувати?
Останнім часом дуже популярною темою став розвиток сімейних ферм. Вони є частиною «3+5» стратегії розвитку аграрного сектору від...