Українське село: не тільки загальнодержавна житниця
Олександр Лієв, радник екс-міністра аграрної політики Олексія Павленка

Твердження про те, що агропромисловий комплекс України в наш час - провідна галузь вітчизняної економіки, яка до того ж ще й активно розвивається, загальновідомий і практично незаперечний факт. На сьогоднішній день наша країна поставляє продовольство в 190 країн світу, де проживає близько 140 мільйонів чоловік. У 2015/2016 МР ми на першому місці у світі за  експортом соняшнику, займаючи 54% світового ринку, третє місце експорту ячменю (13%) і ріпаку (14%), 4-е - з експорту кукурудзи (12%), 6 е місце по пшениці (10% світового ринку) і горіхів. У 2015/2016 МР встановлено новий рекорд з експорту зернових з України - 39,4 млн. Т. Питома частка аграрного експорту в загальнодержавному обсязі - 38,2%.

Але не все так райдужно в аграрному королівстві, з одного боку, високі економічні результати в АПК, забезпечені приходом нових технологій та інвестицій в сільськогосподарське виробництво, його перехід на індустріальні рейки: за останні 15 років продуктивність праці в агропромисловому секторі зросла в 8,4 рази, з іншого боку, на селі складається катастрофічна соціально-економічна ситуація - рівень життя сільського населення постійно знижується, відсутній його розвиток, за ті ж 15 останніх років кількість робочих місць скоротилася в 5,6 рази, безробіття - головна проблема українського села, селяни - найбідніші жителі України. За роки незалежності, з 1990 по 2016 рік, сільське населення зменшилося на 3,8 млн. чоловік (1990 р - 16,97 млн. чол, 2016 -13,18 млн. чол), українське село старіє - 2/3 жителів, люди старше 50 років, кількість сільських населених пунктів зменшилась на 419 адміністративно-територіальних одиниць, а адже саме українське село і є тією точкою опори, на яку спирається розвиток вітчизняного АПК.

Ці процеси не залишилися без уваги української влади, було прийнято два документи: у 2014 році «Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року» та в 2015 «Концепція розвитку сільських територій», в яких проголошувався основний підхід держави у вирішенні проблем села: створення умов для забезпечення комплексного розвитку сільських територій в інтересах суспільства, що передбачає раціональне формування конкурентного багатогалузевого і багатоукладного сільського господарства, диверсифікованої сільської економіки, розвиток підприємництва. Одним із пріоритетних напрямків державної політики задекларовано стимулювання зайнятості населення поза сферою сільськогосподарського виробництва, зокрема, у сфері сільського туризму, розвитку рекреаційної діяльності в сільській місцевості. Як професіонал в області організації туристичної індустрії, можу з упевненістю сказати, розвиток сільського туризму в Україні - це джерело соціально-економічного розвитку регіонів, реальна можливість зробити українське село комфортним місцем для проживання селян.

Сільський туризм: який вид відпочинку ми розуміємо під цим терміном, яка його база і перспективи розвитку в Україні?

Для початку, хотів би навести деякі цифри, які говорять про місце туризму у світовій економіці: на цю сферу припадає 12% світового валового продукту, понад 30% світової торгівлі, тут формується 11% світових споживчих витрат, загальна частка інвестицій у сферу розвитку туризму  7%, галузь формує 5% податкових надходжень. Таким чином, туризм став однією з найважливіших галузей в області надання послуг, з кожним роком займає все більш важливе місце у світовій економіці, сприяє створенню нових робочих місць, є одним із джерел формування національних бюджетів.

Сільський, зелений, сільський, фермерський туризм, агротуризм - так іноді називають цей вид надання туристичних послуг, відносно новий для України вид відпочинку, це одна з форм туризму, яка проводиться в сільській місцевості, передбачає вивчення місцевих туристичних ресурсів (аграрних, природних, культурно-історичних та інших, характерних для сільської місцевості), участь туристів у різних традиційних для місцевості заходах, з наданням послуг з проживання та харчування.

Українське село характеризується багатою історико-архітектурною спадщиною, культурою, самобутнім побутом, неповторними і різноманітними природними ландшафтами, лікувально - рекреаційними ресурсами.

Базові послуги сільського туризму:

• екскурсійне обслуговування, що припускає організацію відпочинку, участь у культурних заходах, традиційних для даного регіону, спортивні змагання, риболовля, полювання, піші, лижні та кінні тури;

• пізнавальні, що і як вирощується, який шлях сільгосппродукції до нашого столу?

• знайомство і навчання народним промислам, участь в народних обрядах, проведення майстер-класів народних ремесел, ярмарок та фестивалів у традиційному українському стилі, продаж національної та регіональної сувенірної та кулінарної продукції в форматі «hand-made»;

• проживання, харчування - основа: регіональні традиції українського села.

З упевненістю можу сказати, в Україні є всі передумови для розвитку сільського туризму: природні рекреаційні ресурси сільських територій нашої країни представлені різними кліматичними, ландшафтними, лісовими та водними ресурсами, лікувальними мінеральними водами, основна частина яких зосереджена у Причорноморському регіоні, гірських і передгірних районів Карпат. Загальна площа земель, придатних для туризму і відпочинку становить 9,4 млн. га (майже 15% території), в Україні налічується 63 тис. річок, їх загальна протяжність більше 200 тис. км, водний фонд України включає понад 8000 озер, 28 тис. ставків і 7 великих каналів, протяжністю більше 1 000 км, понад 150 родовищ мінеральних і лікувальних вод.

У розвитку сільського туризму слід зазначити дві основні позитивні тенденції:

Економічною основою підприємництва в сфері зеленого туризму є послуга і продукт, вироблені на селі, виручка від реалізації, залишається на території громади, податкові та інші збори залишаються у розпорядженні місцевого бюджету, створюються нові робочі місця не тільки за кількістю, але і за професіями , перш за все для жінок, що вельми важливо в сучасних умовах. Створюється базис для подальшого розвитку, мета якого привернути замовника послуг - туриста, терміном перебування, не менше двох діб, у цьому випадку формується додаткова виручка за рахунок надання додаткового обслуговування з проживання, харчування та інших сервісних послуг.

Аналіз світового досвіду показує, сільський туризм - один найбільш перспективних і швидкозростаючих видів туризму. У Франції кожен турист - сільський, 10% британських підприємців, які здійснюють бізнес у сільській місцевості, пропонують туристичні послуги, у Німеччині ця цифра становить 4%.

Однак, не дивлячись на те, що сільський туризм є позитивним фактором збільшення зайнятості сільського населення, джерелом доходу селян і наповнення місцевих бюджетів, і увесь розвиток сільського туризму в Україні відбувається без реальної підтримки з боку держави: багато говоримо і пишемо, мало реально робимо.

Особливу тривогу викликає те, що на сьогоднішній день нормативно-правова база розвитку сільського туризму відсутня, взагалі не врегульовано порядок надання послуг. Норми єдиного законодавчого акту Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 року, мають загальний характер, значно застаріли і згідно ч.5 ст. 4 не визначають особливостей здійснення окремих видів туризму, у тому числі і сільського, які визначаються окремим законом. Проект Закону України «Про сільський туризм», вже прийнятий за основу, з 2004 року «припадає пилом» в архівах Верховної Ради України, і напевно не буде розглянутий і відкоректований з урахуванням тимчасових змін ніколи.

Сьогодні, в умовах триваючих негативних тенденцій у соціально-економічному розвитку села, як ніколи, потрібні конкретні кроки з боку владних органів щодо підтримки і розвитку сільського туризму, перш за все, організації широкого обговорення проекту і подальшого прийняття Закону України «Про сільський туризм», на його основі, сприяння створенню організаційно-правових та економічних засад для формування сільського туризму, як високорентабельної галузі економіки України, шляхом створення державних та регіональних програм підтримки сільського туризму, поліпшення рівня інфраструктури. Необхідно забезпечити можливість доступу сільських підприємців, які розвивають туризм, до пільгового кредитування, надати і закріпити певні пільги і преференції для суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги в сфері сільського туризму.

Анітрохи не сумніваюся, тільки спільними зусиллями, за конкретної підтримки з боку держави, ми зможемо побудувати сільський туризм в Україні, високоприбутковою і інвестиційно привабливою галуззю вітчизняної економіки.

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter та підписуйтесь на канал в Telegram. Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

27 травня 2016
Невід’ємною складовою розвитку сільських територій має стати зелений туризм — Слободяник
Однією з невід’ємних складових розвитку сільських територій має стати зелений туризм. Про це під час пленарного засідання представників бізнесу...
17 травня 2016
Конярство України — селекція, сільський туризм або державний агробізнес?
43 тисячі гектар орної землі використовуються для утримання півтори тисячі коней, з яких половина не представляє цінності для селекції - це одне з...