Чи є життя після «націоналізації» агроактивів ДНР/ЛНР?

Так звана «рада міністрів ДНР» оголосила список з 43 «націоналізованих підприємств», з яких два активи стосуються агросектору —  агрохолдинг HarvEast Holding та хімічне підприємство ПАО «Концерн Стирол». Також під націоналізацію потрапили: шахти, хімічні, енергетичні компанії. Який вплив ця «націоналізація» буде мати на агросектор України AgroPolit.com спитав народних депутатів, економістів та юристів.

Коментарі:

Олександр Бакуменко, народний депутат (БПП)

«Націоналізація» негативно вплине на економіку агропідприємств 

Будь-яке незаконне відчуження майна завжди впливає на економіку. В першу чергу —  на економіку підприємства, яке втратило активи. Уявіть собі, що може значити для підприємства з налагодженим виробництвом така ситуація? Наприклад, Миронівський хлібопродукт втратив «Шахтарську птахофабрику», де був у компанії найкращий племрепродуктор у Європі. Так звана ДНР «віджала», зруйнувала там усе. І знадобилося два роки, щоб побудувати нове таке підприємство. Звісно, ця ситуація вплине як фінансово, так і технологічно на виробничий процес агрокомпаній. Таке рішення — незаконне. Україні на рівні уряду потрібно посилювати вплив на «ДНР» та «ЛНР» через міжнародні організації, зокрема, щоб США стали гарантом вирішення конфлікту у цьому процесі. Слід посилювати міжнародні санкції щодо Росії.

 Марія Дідух, в.о. генерального директора «Української аграрної конфедерації»

«Націоналізація» агросектору «керівництвом» так званих ДНР/ЛНР допоможе агрокомпаніям у судах

Спочатку окупація агроактивів була лише проблемою компаній, їхніх філій, які мали орні землі там: вони не могли сіяти, збирати врожай спокійно. Багато ферм перестали працювати. Це ситуація не сьогоднішнього дня. Тому суттєвого впливу на економіку України наразі не буде. Можливі незначні коливання, але це, навпаки, навіть може піти на користь агропідприємству — допомогти їм відстояти свої права на компенсацію та повернення втрачених на Донбасі активів. Ця «націоналізація» ще раз підкреслює окупацію Росією території України.

 Ростислав Кравець адвокат, старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Поступкою з боку інвесторів може бути розстрочка зі сплати позик для агрокомпаній

Це більше позначиться на поставках продукції, аніж на діяльності самих підприємств і сплаті ними податків. Можуть виникнути проблеми з поставками міндобрив, які аграріям постачав «Стирол». Якщо блокада продовжуватиметься, тоді це позначиться на агровиробниках. Вони, натомість, будуть змушені думати, що робити і де купувати це добриво. Що стосується інвесторів, то вони добре знають, що на цих територіях триває АТО, тому жодних гарантій на збереження вкладених ними коштів немає. В даному випадку поступкою з боку інвесторів для українських компаній може бути розстрочка зі сплати позик, визнання даного факту форс-мажором, що послужить приводом для скасування виплат за кредитом. Допомогти в цьому може влада, але наразі не робить, бо цим вигідно маніпулювати, а керівництво країни не бачить себе у владі найближчих три-чотири роки.

Андрій Новак економіст

Партнери, інвестори та кредитори вже в курсі цієї ситуації, тому не будуть негативно реагувати

Аграрні активи, які залишились на окупованих територіях, в основному належали групі «СКМ» Ріната Ахметова, є металургійні комбінати, вугільні шахти. Не можна сказати, що націоналізація в так званих ЛНР/ДНР якось суттєво вплине на українську економіку. А вплив на АПК буде мінімальним. На ті українські аграрні компанії, які працюють на вільній частині української території, і ті, котрі зараз збирають урожай на підконтрольній території. Адже ті, що на окупованих, трішки реалізовували свою продукцію на захопленій частині Донбасу чи в Росії. Зараз усе буде залежите від того, у якій формі буде зберігатись ця торгівля. Тема націоналізації виплила як наслідок блокади постачання вугілля з ОРДЛО. Керівництво «ЛНР/ДНР» відчуває фінансовий голод, тому що Росія скоротила їхнє фінансування, блокада перекрила їм фінансовий потік від продажу вугілля і це змусило вдатися до націоналізації. Але одна справа —  захопити підприємство, інша —  ним управляти, шукати ринки збуту. На мій погляд, все завершиться тим, що поріжуть підприємства на метал, бо навряд чи зможуть налагодити технологічний процес. Партнери, інвестори та кредитори вже в курсі цієї ситуації, тому не будуть негативно реагувати.

Анатолій Величко, AgroPolit.com