Запровадження подвійного оподаткування на лісові землі є незаконним – депутат
Запровадження подвійного оподаткування на лісові землі є незаконним – депутат

Запровадження подвійного оподаткування на лісові землі відбулося з порушенням регламенту і є незаконним. Про це на своїй сторінці у facebook написав народний депутат Валерій Давиденк, повідомляє АgroРolit.com.

Нагадаємо, що Законом України від 10.07.2018 №2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» була внесена поправка, що передбачає земельний податок на всі лісові землі України.

Народний депутат зазначив, що наразі представники лісової галузі в Україні схвильовані змінами до фермерського Закону № 2497-VIII від 10 липня 2018 року, а саме положеннями пункту 7 розділу І Закону, яким внесено зміни до статті 273 «Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження), земельним податком» Податкового кодексу України.

Поява відповідної зміни стала можливою внаслідок порушення регламентних норм, коли між першим та другим читанням вноситься правка, яка ніяким чином не кореспондує з положеннями законопроекту, які були ухвалені в першому читанні. Оперативно моніторити та оцінювати вплив таких правок досить складно – особливо в умовах значної їх кількості, внаслідок чого відповідні правки з’являються в остаточному варіанті закону. Свого часу так з’явилась сумновідома «олійна» правка у законопроекті 6776-д про збалансування бюджетних надходжень у 2018 році, нині так з’явилась «лісова» правка у «фермерському» законопроекті, який розроблявся та просувався і за моєї активної участі – з огляду на те, що питання створення сприятливих умов для ведення малого, в першу чергу сільськогосподарського бізнесу на селі є пріоритетом в моїй діяльності, – пояснює депутат .

Він пише, що пунктом 7 розділу І Закону №2497 передбачено запровадження земельного податку на лісові землі, які раніше в Україні ніколи не оподатковувались – держава справляла податок лише за нелісові землі.

Якщо до змін податок за лісові землі справлявся як складова рентної плати (був 1 платіж), то після змін податок за лісові землі складається із земельного податку та рентної плати (стало 2 платежі, причому порядку взаємозаліку не передбачено, тобто наявне подвійне оподаткування).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №2497 усі його норми набувають чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Опублікування Закону №2497 відбулось 15.08.2018 р., – пояснює Давиденко.

І зазначає, що тут розпочинається найцікавіше.

Якщо на момент опублікування Закону представники лісової галузі, як практично і всі фахівці з питань оподаткування були переконані, що «лісова правка» фактично набуде чинності з 1 січня 2019 року – тобто сплату земельного податку за лісові землі представники ДФС будуть вимагати вже з нового бюджетного періоду, то «сталося не так, як гадалося». Представники ДФС «на рівному місці» побачили можливість вимагати сплату земельного податку за лісові землі ще у 2018 році – з дати набуття чинності положеннями Закону №2497. Такого «фортеля» від фіскалів не очікував ніхто, в тому числі й автори відповідної правки та представники Податкового комітету Верховної Ради України, які підтримали відповідну правку, - уточнив він.

Він зауважує, що «сказати, що таке рішення негативно вплине на діяльність лісгоспів – це нічого не сказати».

Адже встановлені органами місцевого самоврядування ставки є досить високими – в середньому коливаються в діапазоні від 1 до 3 % від нормативної грошової оцінки ріллі по області (орієнтовно це 250-800 грн з га в залежності від області). При цьому варто звернути увагу на те, що ставки земельного податку встановлювались на нелісові землі, тобто землі під інфраструктурою, а не на лісові землі, адже останні не оподатковувались, а відповідно й потреби у встановленні ставки для таких земель не було. Таке навантаження в рази перевищує те, що встановлювалось рентною платою за спеціальне виростання лісових ресурсів, складовою якої й був земельний податок, – констатує депутат.

І додає:

Найгірше, що податок вводить фактично заднім числом, оскільки у фінансових планах лісгоспів відповідні суми не були передбачені і фактично джерело для їх сплати є відсутнім. Необхідно розібратись, чи правомірні дії ДФС в частині вимоги щодо сплати земельного податку за лісові землі з 15 серпня 2018 році, тобто вже у поточному році, а не з потачку нового бюджетного періоду, як передбачено статтею 285 Податкового кодексу України.

Депутут апелює до постулатів Податкового кодексу. Ось вони:

Функціонування податкової системи будь-якої країни, в тому числі й України, базується на певних принципах (постулатах), які закріплені у Податковому кодексі.
Базовий постулат 1. Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України
4.1. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
... 4.1.9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Базовий постулат 2. Стаття 12. Повноваження Верховної Ради України, сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад щодо податків та зборів
... 12.3. Сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
... 12.3.4. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
12.3.5. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

З огляду на вищезазначене, запровадження нового податку / зміна його ставки чи іншого елемента оподаткування посеред бюджетного року є незаконними, – вважає Давиденко.

І додає:

При цьому представники ДФС апелюють до положення сумнозвісного пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.12.2017 р. № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році».
Ним установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.
Тобто, представники ДФС вважають, що базові постулати справляння місцевих майнових податків, зокрема земельного податку, закладені нормами підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та підпункту 12.3.4 пункту 12.3 у 2018 році не діють з огляду на пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245.

Депутат пояснює, що представники ДФС неуважно читають пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245 – адже у ньому йдеться про випадки, коли "рішення про встановлення місцевих податків і зборів" приймається органами місцевого самоврядування.
Відповідна норма була покликана не допустити втрату фіскального потенціалу, в першу чергу, об'єднаних територіальних громад, перші вибори в яких могли відбутись після 15 липня. В такому випадку вони "фізично" не встигали вчасно прийняти рішення про запровадження певного місцевого податку і був ризик недоотримання НАСТУПНОГО (!) року певних податкових надходжень.
Враховуючи це, й було передбачено певне "відступлення" від базових постулатів справляння місцевих податків (зокрема, земельного податку).
Натомість рішення про запровадження земельного податку за лісові землі здійснювалось Верховною Радою України, а не органами місцевого самоврядування, а відповідно, "прикриватись" нормами пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245 в даному випадку неправомірно.
В даному випадку діє загальне правило, визначене пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4: податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Базовий постулат 3. В цьому зв'язку необхідно нагадати про інший базовий постулат формування податкового механізму, визначений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4:
- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи вищезазначене, позиція ДФС щодо необхідності сплати земельного податку за лісові землі у 2018 році (починаючи із 15 серпня 2018 року), "оформлена" у листі від 31.08.2018 р. № 26938/7/99-99-12-03-05-17 є неправомірною і такою, що підриває базові принципи формування податкової системи.
До цього часу представники ДФС постійно декларували наміри щодо формування "партнерських відносин" з платниками податків, проте в даному випадку чинять явно не по-партнерські та застосовують неправомірні дії до платників, що може зумовити притягнення їх до відповідальності.
Крім вищезазначеного, варто зважати й на економічні аспекти запровадження податку на лісові землі.
Формально, переважною більшістю органів місцевого самоврядування вже встановлені ставки земельного податку за землі, призначені для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг (секція Н, код 09.1 Класифікатора земель).
Зокрема, по Чернігівській області діапазон встановлених ОМС ставок земельного податку за відповідні землі складає в основному від 1 до 3 % від бази оподаткування - НГО 1 га ріллі в середньому по області (по Чернігівській - 23,9 тис грн.).
Такий високий розмір ставок податку обумовлений тим, що до змін об'єктом оподаткування виступали лише нелісові землі, а саме землі лісогосподарського призначення, зайняті будівлями, спорудами, комунікаціями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Натомість для справляння земельного податку за лісові землі такий розмір ставок є неприйнятним і "підриває" економіку лісгоспів. Адже, якщо до цього розмір рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів в середньому по Україні коливався біля позначки у 100 грн/га, то після новації за такими "драконівськими" ставками "злетить", як зазначалось, в окремих випадках до 800 грн/га.
Натомість вважаю, що зростання податкового навантаження повинно бути поступовим, поетапним.
Відповідно, необхідно, щоб до кінця року органи місцевого самоврядування встановили прийнятний рівень ставок для лісових земель, які будуть застосовуватись із 1 січня 2019 року (бажано диференціювати розмір ставок за лісові та нелісові землі, що нині відсутнє).
Крім того, окремо варто звернути увагу й на неправомірність дій ДФС щодо "збирання" податку за лісові землі у 2018 році - у фінансових планах на поточний рік відповідні суми відсутні, тому джерело сплати відсутнє. Фактично, ДФС вилучатиме власні оборотні кошти лісгоспів, що негативно позначиться на їх фінансовому стані та зумовить проблеми із функціонуванням багатьох із них.
Окремо варто відзначити неправомірність вимог представників ДФС щодо необхідності подання "уточнюючої" декларації по земельному податку за 2018 рік
У своєму листі від 31.08.2018 року № 26938/7/99-99-12-03-05-17, розісланому на обласні управління, ДФС звертає увагу на те, що відповідно до статті 286 ПКУ, у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування юридичні особи повинні протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни, подати «уточнені» декларації з плати за землю.
Відповідно, ДФС наполягає, що вперше декларування земельного податку за лісові землі юридичні особи повинні здійснити шляхом подання податкових декларацій не пізніше 20 вересня поточного року за період, починаючи з 15.08.2018 року і до кінця року.
Насправді ж, абзацом другим пункту 286.4 статті 286 ПКУ передбачено, що платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни лише у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування.
А з огляду на те, що:
- відповідно до пункту 270.1 ПКУ об'єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
- відповідно до статті 271 базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
можна стверджувати, що у ПЛАТНИКА ПРОТЯГОМ РОКУ НЕ ВІДБУВАЛОСЬ ЗМІНИ ОБ'ЄКТА ТА/АБО БАЗИ ОПОДАТКУВАННЯ, а відповідно, необхідність подання "коригуючої" чи будь-якої іншої декларації відсутня.
Адже об'єкт оподаткування у платника не змінився - нових земельних ділянок у нього не додалося;
змін у базі оподаткування, відповідно, також не відбулося (площа ділянок не змінилась, нормативна грошова оцінка таких земель не була уточнена).
Відповідно незрозуміло, чому платник повинен подавати декларацію по земельному податку - абзац другий пункту 286.4 статті 286 ПКУ визначає лише один випадок її подання - коли у платника відбулися зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування ВИХОДЯЧИ ІЗ УМОВ ЙОГО ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
Тому в поточному році платник не повинен проводити коригування показників податкової декларації із земельного податку, та, відповідно, не сплачувати даний податок.

Очікуємо позитивних висновків «компетентних» з даного питанню органів – в першу чергу Податкового комітету Верховної Ради України та Міністерства фінансів України.

Разом із тим, це лише «гасіння пожежі», оперативне врегулювання проблеми.

Насправді проблема потребує більш системного вирішення, яке б забезпечило компроміс усіх зацікавлених сторін – і в першу чергу органів місцевого самоврядування, які до цього часу були позбавлені фінансового ресурсу внаслідок спрямування надходжень рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині рубок головного користування до державного та обласних бюджетів.
Таке системне рішення міститься в напрацьованому членами Аграрного комітету Верховної Ради України спільно з науковими установами та експертами лісового господарства пакеті законопроектів:
1.«Про внесення змін до Лісового кодексу України (щодо удосконалення механізму фінансового забезпечення лісової галузі)» № 8238 від 05.04.2018 р.;
2.«Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо удосконалення механізму фінансового забезпечення лісової галузі) № 8239 від 05.04.2018 р.;
3.«Про внесення змін до пункту 256.3 статті 256 Податкового кодексу України (щодо фінансового забезпечення лісової галузі) № 8240 від 05.04.2018 р.;
4. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективного ведення лісового господарства та посилення охорони лісів» №8241 від 05.04.2018 р.

Дана законодавча ініціатива спрямована на комплексне врегулювання проблеми фінансового забезпечення розвитку лісогосподарської галузі, зокрема шляхом створення Державного фонду розвитку лісового господарства. Поряд із цим, законодавча ініціатива передбачає перерозподіл частини надходжень рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (в частині рубок головного користування) до бюджетів органів місцевого самоврядування і в такий спосіб підвищення їх фіскального потенціалу.
Фінансова модель, запропонована зазначеною законодавчою ініціативою, є більш збалансованою і передбачає не лише врегулювання питань збільшення фінансової спроможності територіальних громад, а й формування фінансового підґрунтя для реформування та розвитку лісової галузі в Україні.

 

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

26 вересня 2018
Як не допустити прихованої приватизації лісів – експерт
Прихована приватизація лісів планується майже за такою самою схемою, як і прихована приватизація землі: через штучні банкрутства, недолуге...
24 вересня 2018
Лісівникам пропонують збільшити рентну плату до 20% й відмінити оренду землі, — народний депутат
Робоча група у Верховній Раді України запропонувала новий механізм оподаткування лісового галузі: підняти рентну плату на 15-20% та відмінити податок...
5 вересня 2018
Новий земельний податок на ліс призведе до здорожчання деревини та зупинки лісовідтворення в Україні
Законом України від 10.07.2018 №2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання...
27 серпня 2018
Аграрний комітет показав плани на 2018 рік: рейдерство, земля та ліс
Депутати аграрного комітету визначилися  з переліком головних завдань на новий політичний сезон. Перелік топ-завдань на чергову сесію парламенту...
24 серпня 2018
Закон про консолідацію земель допоможе зберегти лісосмуги
Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил...