Українських експортерів врятує «зелена корзина» СОТ
Українських експортерів врятує «зелена корзина» СОТ

Україні необхідно скористатися «зеленою» корзиною СОТ для підтримки експорту агробізнесу. Таку думку висловив у блозі «У тісних лещатах фінансування експорту» на AgroPolit.com директор Ради з питань експорту продовольства (Ukrainian Food Export Board Богдан Шаповал. На його думку, в країні відсутні дієві фінансові інструменти, які б допомагали бізнесу виходити на зовнішні ринки.

Шаповал наголошує, що один із варіантів фінансування експорту — це метод «зеленої корзини» Світової організації торгівлі (СОТ). Експерт нагадав, що ця інституція обмежує аграрну політику своїх членів шляхом розподілу різних заходів до трьох «корзин»: жовтої, зеленої та блакитної.

«Жовта корзина» — це заходи, які прямо впливають на збільшення виробництва (пільги, субсидії, інтервенції тощо). Вони завжди стають темою жорстких переговорів із СОТ. «Блакитна корзина» — це обмеження сільськогосподарської діяльності (наприклад, субсидії для європейських фермерів, щоб ті знижували виробництво молока). А «зелена корзина» — це заходи, котрі не впливають напряму на збільшення чи скорочення виробництва та торгівлі — розвиток ветеринарії, побудова інфраструктури, виставкова діяльність тощо. Заходи цієї категорії дозволені в рамках СОТ (звісно, за умови, що країна доведе, що ті чи інші дії прямо не впливають на експорт і виробництво). Саме до «зеленої корзини» зазвичай і належить міжнародне просування. І так, це дійсно опосередковане фінансування експорту, адже за успішної діяльності держави в цьому напрямку нашим виробникам потрібно витрачати менше коштів на вибудовування свого іміджу за кордоном, оскільки він уже забезпечений торговими представниками», - пояснює він.

Без цього та без створення ринку приватного страхування експорту, бізнесу важко освоювати нові ринки. Адже існує ряд валютних обмежень для експортерів.

«Ми живемо в реальності, коли українські компанії не можуть дозволити іноземним торговим мережам навіть 30-денну відстрочку платежу і вимушені вимагати 100% передплату, через що контрагенти відмовляються з ними працювати. Якщо іноземний партнер затримує платіж більше, ніж на 4 місяці, наші компанії платять штрафи, і водночас ніхто не страхує їхні ризики, тому що попросту ринку експортного страхування в Україні немає. Такі корисні інструменти, як акредитив, факторинг чи форфейтинг, які дозволяють торговим партнерам залучити банк або фінансову компанію-посередника для оплати контракту, — це практично небачені «звірі» для вітчизняних компаній», — пише він. Експерт також називає ще один бік валютної проблеми: «І на десерт — продаж 65% валютної виручки. Наші компанії повинні продати більшість валюти, а потім ще спромогтися закупити імпортні засоби виробництва, що, погодьтеся, більш ніж невигідно в умовах зростання курсу долара».

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

16 жовтня 2017
Україна подала до СОТ новий позов проти Росії
Україна подала третій позов проти Росії до Світової організації торгівлі (СОТ) через обмеження імпорту українських товарів. Про це повідомляє...