Віра Ульянченко: Я не знаю, як «ЗАСТУП» міг фінансувати колишній міністр Присяжнюк

Аграрна ідея в українській політиці є на «прапорах» різних політичних сил. Втім єдина консолідована політична сила почала лише формуватися – це Аграрна партія України. За всю історію українського парламентаризму було не багато прикладів окремих аграрних проектів. Один з останніх – «Заступ». Ця політична партія з’явилася за кілька місяців до позачергових парламентських виборів і 26 жовтня 2014 року посіла 11 місце за кількістю голосів виборців (2,65%). Хоч до  парламенту вона так і не пройшла, але «шороху» наробила багато. Як говорять знаючі люди – це сталося завдяки потужному фінансовому ресурсу і впливовим покровителям. Серед останніх згадують і колишнього аграрного міністра, регіонала Миколу Присяжнюка. Після виборів партія змінила голову – колишній губернатор Київської області  часів Віктора Ющенка Віра Ульянченко пішла з посади. AgroPolit.com зустрівся з нею, аби пролити світло на «білі» плями  в історії «ЗАСТУПу». Крім того ми говорили з досвідченим політиком й про сучасний розвиток агрополітики в України:

AgroPolit.com: Як прийшли працювати у «ЗАСТУП»?

Віра Ульянченко: Для мене був цікавий самостійний політичний проект. До цього головою партії я не була. Спочатку співпрацювало дві громадські структури: Громадське об’єднання «ЗАСТУП» (агровиробників), яке сформувалося ще задовго до політичної сили, і благодійний фонд «Велика родина», де я є головою наглядової ради. Я почала проводити спільні проекти. Пізніше з’явилася ідея створити самостійну політичну силу, яка буде представляти сільські, селищні території і позицію аграріїв України.

На той час Аграрна партія «зійшла з арени» ( і сьогодні важко піднімається). Мені здається, що або вони не визначилися зі своєю стратегією, або в них є побоювання, що їхні ідеї – розвиток сільських територій, розвиток агробізнесу – не дуже підтримує суспільство. Це призводить до в’ялого процесу. Начебто партія є, але насправді її немає.

У «ЗАСТУПі» з’явилося багато бізнесменів, котрі стали впливати на її діяльність великим грошима, і я була змушена піти звідти. Ідеї і принципи змінились. Я дуже шкодую, що Аграрна партія не підхопила цей прапор.

4 вересня 2014 року зареєстрували політичну партію «ЗАСТУП», а 26 жовтня відбулися вибори до Ради. Партія отримала велику підтримку населення за дуже короткий період діяльності. Це свідчення того, що її ідеї мають підтримку. Люди справді готові до відновлення традиційної аграрної України. На жаль, сталося так, як сталося – і партія далі не розвивалась. Там з’явилося багато бізнесменів, котрі стали впливати на її діяльність великим грошима, і я була змушена піти звідти. Ідеї і принципи змінились. Я дуже шкодую, що Аграрна партія не підхопила цей прапор.

AgroPolit.com: Яку саме ідею? Аналізуючи документи партії, ідеї змінювались: спочатку Ви говорили більш абстрактно про підтримку аграрного руху, потім перейшли на підтримку фермерського руху та підтримку малих та середніх аграріїв.

Віра Ульянченко: Ні. Ідея завжди була одна: зробити так, щоб розвиток агробізнесу впливав на якісні зміни на сільських і селищних територіях. Звідти розвиток фермерських господарств; підтримка кооперативів в селах, роль холдингів. Все це пов’язано із розвитком сільського господарства як серйозної, провідної галузі України, тому що ми маємо унікальну аграрну територію.

Основна помилка державної агрополітики – що всі Кабміни постійно забували про те, що у світі не так багато якісних продуктів харчування. А Україна може їх надати, завдяки родючим землям.

AgroPolit.com: Оперативна поява «ЗАСТУПу» за 2 місяці викликала серед експертів і депутатів усталену думку, що «ЗАСТУП» – лише політичний проект з фінансуванням Миколи Присяжнюка. Насправді це була його «фінансова підтримка» чи може був хтось інший?

Віра Ульянченко: Я не знаю, яким чином «ЗАСТУП» міг фінансувати колишній міністр Присяжнюк. Існує купа варіантів фінансувати політичну силу не публічно. Але тільки-но з’явились люди на кшталт Присяжнюка, котрі стали впливати на діяльність «ЗАСТУПу», я звідти пішла. До цього партія фінансувалася малим та середнім аграрним бізнесом через членські внески. У нас не було яскравих грошовитих заходів, ми цього не робили.

AgroPolit.com: Але у Вас була дуже потужна інформаційна компанія – майоріли на всіх бордах та екранах телевізорів.

Віра Ульянченко: Ми показали себе людям за рахунок білбордів, інформаційної політики у інтернет просторі та телебаченні. Головне, що у нас було, що показувати. Кожен день я була на зустрічах із аграріями і знала всі їхні проблеми.

AgroPolit.com: Велика інформреклама наводила на думку, що це гарно профінансований політичний проект, через який вирішили провести у владу під конкретну людину.

Віра Ульянченко: Це не так. Я мала досвід роботи губернатором Київської області 3,5 років. В цей час дуже серйозно працювала зі своєю командою над темою розвитку аграрного сектору і селищних територій. Чому? Київська область не індустріальна – не має великих виробничих установ, потужних підприємств оборонного сектору тощо. Але нам вдалося багато зробити в соціальному плані за рахунок розвитку сільського господарства і їхнього активного впливу на розвиток територій.

AgroPolit.com: За рахунок, наприклад, Мостіпана?

Віра Ульянченко: У нас було багато аграрників – Голуб, Карасик тощо. Хоча всі казали, що розвиток відбувався за рахунок МХП. Проте, МХП фабрики у Київській області не має. У них компанія «Легко», яка зареєстрована у Миронівці, є елеватори, але великої фабрики з вирощування курятини – ні.

AgroPolit.com: А Миронівська птахофабрика?

Віра Ульянченко: Та ця фабрика у порівняні  з фабриками у Каневі та Вінниці – взагалі просто мізер.

AgroPolit.com: Але ж Ви знайомі з Юрієм Косюком. Він був одним із ініціаторів створення «ЗАСТУПу»?

Віра Ульянченко: Ні, ми до нього не зверталися. Моє переконання, що холдинги відживають свій період життя.

AgroPolit.com: Хто тоді Вам запропонував очолити партію?

Віра Ульянченко: Пропозиція надійшла від правління громадського об’єднання «ЗАСТУП». До мене прийшло 8 осіб – аграрники із різних областей (Дніпропетровська, Житомирська, моя Київська, Полтавська, Одеська). Причому за Одеським регіоном ми набрали 5% підтримки виборців, як виявилось – там дуже сильне аграрне лобі.

Як на мене, дивитися треба не на прізвища, а на те, як нова політична сила за два місяці змогла отримати значну підтримку населення – 2.87%. Це підтвердило, що 11 млн українців, які проживають на сільській території, нікому не потрібні. Давно ви бачили сільського голову, який має знання та досвід і є депутатом Верховної Ради? У наших лавах не було депутатів, великих можновладців та гучних імен. А тільки вчителі, лікарі, фермери, економісти тощо.

Фінансування політичної сили, навіть агрохолдингами, я не вважаю великою проблемою.

AgroPolit.com: Не завжди обов’язково на передній план ставити «ключових гравців», які часто є одіозними фігурами. Вони спокійно можуть залишатися в «тіні» і фінансувати партії.

Віра Ульянченко: Фінансування політичної сили, навіть агрохолдингами, я не вважаю великою проблемою.

Існує догма: якщо ти, наприклад, Косюк і вклав гроші у політпроект, то обов’язково маєш з цього щось отримати

AgroPolit.com: Чому?

Віра Ульянченко: Якщо людина відкрито перерахує кошти на рахунок політсили і не має своїх людей у партії, то чому б ні? У нас існує догма: якщо ти, наприклад, Косюк і вклав гроші у політпроект, то обов’язково маєш з цього щось отримати. А чому ви не допускаєте варіанту, що той же Юрій Косюк таким чином хоче отримати спокійну законодавчу впевненість у завтрашньому дні? Так само й інші.

AgroPolit.com: Тобто сьогодні великий український агробізнес, представниками якого є Олег Бахматюк, Андрій Вервський, Юрій Косюк та інші – більше політичні філантропи?

Віра Ульянченко: Їм також потрібно думати про те, що буде далі. Завтра, наприклад, відкриють ринок землі. Яким буде цей закон? Що буде з цими землями, в які вони 30 років вкладають гроші?

AgroPolit.com: Звичайно, і вони думають про це, інвестуючи в партію.

Віра Ульянченко: Всі думають, що агрохолдинги збираються скупляти землі…

Бізнес має бути з владою у відкритому і соціально відповідальному контакті. Лише тоді він буде знати свою роль у державі. Тоді виростимо своїх Ротшильдів, відновимо Терещенків.

AgroPolit.com: Не обов’язково, їх влаштовують довгострокові орендні відносини.

Віра Ульянченко: В тому і питання, що і оренда для них – проблема. В Україні вона не на 49 років, а на 7. Переукладати договори з пайовиками складно. Є багато питань, над якими замислюються люди, у яких є гроші. Якщо з ними не працювати в політичній площині, не прилаштовувати й не пояснювати, що в інших країнах це вже пройдений етап, то отримаємо перестрілки та війни у своїй державі.

Бізнес має бути з владою у відкритому і соціально відповідальному контакті. Лише тоді він буде знати свою роль у державі. Тоді виростимо своїх Ротшильдів, відновимо Терещенків.

Я не сприймаю ситуацію в країні, коли бізнес живе сам по собі і таємно вночі приходить у великі «білі будинки» чи кабінети міністрів вирішувати свої питання. Бізнес має бути з владою у відкритому і соціально відповідальному контакті. Лише тоді він буде знати свою роль у державі. Тоді виростимо своїх Ротшильдів, відновимо Терещенків. Якщо ж вестимемо з ними переговори «підкилимно», то продовжимо сьогоднішню політику.

AgroPolit.com: Сьогодні великий український бізнес успішно допомагає «вирощувати» партії.

Віра Ульянченко: Я справді хотіла би, щоб вони допомагали побудувати міцну політичну проєвропейську систему в Україні.

AgroPolit.com: Ви сказали, що пішли з партії, коли її почали «підгрібати» під себе такі люди, як Присяжнюк та інші. Хто саме це був?

Віра Ульянченко: Мене це не цікавило. Були розмови на засіданнях партії, що з’являються люди, котрі мають гроші і певні інтереси. Мої ідеї більше не сприймалися. Сперечатись за те, хто і як буде ділити кошти – мене не влаштовувало. Пішла без коментарів, запропонувала свою кандидатуру Аграрній партії України, де хотілося б продовжити розвивати ідеї, котрі були у «ЗАСТУПі».

AgroPolit.com: Ваша пропозиція була до Віталія Скоцика? Що відповів?

Віра Ульянченко: Так, до нього. «Чекаю» на відповідь від Віталія Скоцика досі.

«ЗАСТУП» і не збирався проходити у парламент одразу…

AgroPolit.com: На Вашу думку, чи є політичне майбутнє у «ЗАСТУПу»? І яких помилок припустилися, що не пройшли 5% бар’єр?

Віра Ульянченко: Про помилки говорити навіть не хочу. Результат у 5 % за два місяці – це навіть не смішно. «ЗАСТУП» і не збирався проходити у парламент одразу. Ми сформували політичну силу та мали на меті заявити про себе і потім піти на наступні парламентські та місцеві вибори.

AgroPolit.com: Це був тест-драйв партії?

Віра Ульянченко: Так, тестували аграрну ідею. Вона аналогічна риториці Польської селянської партії. Наразі багато говорять про безперспективність галузевих політичних сил. Я погоджуюсь. В розмові із представниками Аграрної партії я їм говорила, що треба змінювати назву. «Аграрна» сприймається суспільством як «виробництво». Поляки назвали свою партію «Польська селянська партія» – і це правильно. Адже йдеться про певний прошарок населення усієї країни. Політична сила не займається виробництвом. «ЗАСТУП» ніколи не була галузевою партією.

Аграрна партія повинна бути не площадкою для одного міністра і не порятунком для галузі. АПК сам собі дасть раду.

AgroPolit.com: Але озвучена Вами її ідеологія дуже близька до ідеї Аграрної партії. У вас були просто різні назви.

Віра Ульянченко: Не просто різні таблички, і підтримка в 3% показала, що у виборців сприйняття різне. І саме тому за всі роки Аграрна партія більше ніж 1,5% не мала. Потрібна партія, яка говоритиме до людей і про те, як виробництво має поліпшувати їхнє життя. Аграрна ж партія сприймається як політична сила виробників однієї галузі. В цьому і біда. Здається, в Аграрній партії немає драйву та енергії… хоча ідея прекрасна. Їм потрібно виходити на ширший простір. Аграрна партія повинна бути не площадкою для одного міністра і не порятунком для галузі. АПК сам собі дасть раду.

AgroPolit.com: Потрібно розширити електорат Аграрної партії з сільського населення?

Віра Ульянченко: Звичайно. Лідери АПУ мають придумати, щоб аграрні території приносили великий дохід і славу державі, збільшити інтерес до країни. У партії має бути група лідерів, які поведуть за собою людей. В АПУ поки що один лідер.

AgroPolit.com: Треба розвивати ідею комфортного сільського життя в масштабах країни.

Віра Ульянченко: Абсолютно так. Для прикладу, візьмемо Радянський Союз: районний центр та наближені містечка були місцем роботи, де люди жили непогано. Чому? Бо була правильна програма. В районному центрі – молокозавод, хлібокомбінат, консервні підприємства та інше. Тож продукція була своя. Люди одержували роботу і продукти. Що сьогодні ми маємо в районному центрі? Найгіршу ситуацію для роботи.

На посаді губернатора Київщини моя мета була створити у райцентрах робочі місця, у селах – комфортні умови проживання. Багато чого доводилося робити паралельно – відбудовувати інфраструктуру, а державні підприємства перетворити на приватну власність.

AgroPolit.com: Чому так повільно спрацьовує аграрна ідея?

Віра Ульянченко: Аграрники не звикли бути на передньому плані. Вони ще побоюються публічності. Вони розуміють, що у них немає надійного політичного лобі. І коли воно нарешті начебто з’являється (а там дивишся і бачиш – «гуру» політики, політтехнологи) і вони ніяковіють. В парламенті сьогодні 37 осіб. Хіба це багато?

У Раді має бути 226 аграрних депутатів, інакше агросектор так і не стане стратегічним для держави

AgroPolit.com: Не згодна: у Раді одне з найсильніших лобі, і його чисельність може сягати 150 осіб, коли приймається якесь важливе рішення.

Віра Ульянченко: Може назбиратися. І слава Богу. Це дуже логічно, бо аграрна галузь годує державу на 70% . Але що таке 150 осіб для такої сфери? Це дуже мало. Проблема в тому, що, на жаль, аграрний сектор не є стратегічним напрямком діяльності держави. У Раді має бути 226 аграрних депутатів, інакше агросектор так і не стане стратегічним для держави.

AgroPolit.com: Ви кажете, що у Аграрної партії правильні ідеї. Які шанси на успіх у разі дострокових виборів?

Віра Ульянченко: Мені дуже б хотілося, щоб на наступних парламентських виборах АПУ зайшла до парламенту як політична сила. Не як окремі представники.

AgroPolit.com: Фігура Скоцика – той лідер, який потягне таку партію?

Віра Ульянченко: Сьогодні є багато впливових аграрних груп в обласних радах. У цьому є й його певна заслуга. Він вибирає людей, підтримує їх. І це непоганий старт для парламентських виборів. Але це перший крок до того, щоб виростити політсилу.

AgroPolit.com: 4 жовтня відбувся Всеукраїнський аграрний страйк. Чи зможе він вирішити основні проблеми галузі? Ви підтримуєте такий формат?

Віра Ульянченко: Я вважаю, що страйки не вирішать проблеми галузі. Хіба що якусь окрему проблему, посприяють ухваленню певного закону.

AgroPolit.com: Наприклад, таку проблему, як спецрежим оподаткування ПДВ?

Віра Ульянченко: ПДВ – це корупційно-злочинний податок. Вважаю, що він взагалі не має існувати у державі. Багато країн працюють за єдиною системою оподаткування, і справи йдуть непогано. Проте, беручи до уваги поточну ситуацію в Україні, скасування спецрежиму ПДВ погіршить становище агровиробників. Холдинги розберуться, як їм отримати від держави втрачені кошти. Навіть не сумнівайтесь. Насамперед це вдарить по фермерах і кооперативах, які щойно почали створюватись.

Як бути? Можна скористатися досвідом Франції – там колосальні кошти виділяються з бюджету ЄС на дотації аграріям. Французька політика полягає у тому, щоб не допустити стайки фермерів. Їм дешевше обійдуться виплати селянам із бюджету, аніж утримання безробітних, які масово вирушать до Парижу через безробіття. Крім того, уряд Франції активно підтримує розширення свого експорту, тому й знаємо їхнє вино, сир тощо.

Раді треба насамперед ухвалити закон про лобізм, як у США. Тоді аграрії законно змогли б утримувати своїх представників і лобіювати інтереси в інших державах

AgroPolit.com: Під такі задачі у Раді потрібно формувати аграрну коаліцію.

Віра Ульянченко: Раді треба насамперед ухвалити закон про лобізм, як у США. Тоді аграрії законно змогли б утримувати своїх представників і лобіювати інтереси в інших державах. Багато країн світу вибудували ексклюзивний імідж, виходячи із власної історії і традицій. Франція відома своїм сиром і вином, Дубаї – курортом і нафтою. Це результат розвитку певного виробництва, яке впливає на державу, людей, території.

В Україні також є багатство – 11 % світового чорнозему. Наша фішка – виробництво екологічної продукції. Євросоюз зі свого боку чекає від нас таких пропозицій… Чому б нам не сформувати лобістську групу в парламенті, котра займатиметься розвитком екологічної продукції у нашій державі, а в подальшому – її виведенням на світовий рівень?

З іншого боку, мені здається, що це перший парламент, в якому «зазвучало» аграрне лобі.

AgroPolit.com: І що ж такого успішного воно зробило?

Віра Ульянченко: Успішне чи ні – залежатиме від їхніх подальших дій. Але вже є лобі, до якого можна звернутись з ініціативою та розробити закон тощо. Скажу одне: найбільшим досягненням парламенту стане ухвалення закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». Все інше – це просто лобізм, котрий має певний вплив.

Мене турбує, що земельна реформа триває 25 років. Але вона завершиться ще не скоро

AgroPolit.com: Чи безпечно сьогодні відкривати ринок землі?

Віра Ульянченко: Мене турбує, що земельна реформа триває 25 років. Але вона завершиться ще не скоро. Щоб поставити крапку в питанні землі, потрібно продемонструвати політичну волю керівництва держави. У всіх країнах світу земля – це товар, на якому заробляють люди. Так має бути і у нас. Продавати її чи ні – це не має залежати від жодних політичних «квот» або сил.

На мій погляд, якщо буде політична воля, потрібно одразу ж формувати групу, що займатиметься доопрацюванням законопроекту «Про обіг…». Вона має вивчити усі тонкощі реформи, щоб потім не вносити правки протягом 15 років.

Маємо в запасі ще великий резерв – сільськогосподарську землю. Аби вона приносила блага населенню країни, не можна поспішати у прийнятті законів. Слід перебрати всі можливі варіанти та вибрати найбільш сприятливі умови для нашої держави.

AgroPolit.com: Дякуємо Вам за цікаву бесіду. 

Наталія Білоусова, головний редактор AgroPolit.com, Владлен Книш